Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/2312/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.
Дата набрання законної сили: 11.03.2020
Номер судового провадження: 61-5221ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 360/2312/16-ц
		 
		 
		провадження № 61-5221св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		треті особи: Шибенська сільська рада Бородянського району Київської області, Бородянська районна державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Приходька К. П., Таргоній Д. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Шибенська сільська рада Бородянського району Київської області, Бородянська районна державна нотаріальна контора, про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину спадкового домоволодіння.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_1 - ОСОБА_4 після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . 
		 
		ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала у вказаному будинку, а тому вважала, що після смерті її матері разом з вітчимом ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_2 прийняла спадщину.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер вітчим, ОСОБА_5 . Після його поховання відповідачі заволоділи всіма правовстановлюючими документами, чим позбавили можливості ОСОБА_1 звернутися до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті матері. 
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 дізналася, що відповідачі 23 вересня 
		2016 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, по 1/2 частині кожна на спадковий будинок по АДРЕСА_1 .
		 
		В листопаді 2016 року відповідачі змінили замки у спірному будинку та виставили його на продаж, чим порушили права ОСОБА_1 на користування спадковим домоволодінням. 
		 
		З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 23 серпня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та визнати за нею право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
		 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 
		2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 2 500,00 грн.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 2 500,00 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка із спадкодавцем постійно не проживала на час відкриття спадщини, вона не прийняла спадщину відповідно до вимог цивільного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
		 
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 
		2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 , ОСОБА_3 державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори 23 серпня 2016 року на житловий будинок в АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
		 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 
		 
		Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 
		672,00 грн.
		 
		Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 
		672,00 грн.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом мотивоване тим, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на частину спадкового домоволодіння, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Спадкова справа відкрита. При відсутності свідоцтв про право на спадщину на ім?я відповідачів, позивач не обмежена у праві отримати свідоцтво про право на належну їй частку у спадщині в нотаріальній конторі.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання житлового будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірне майно набуте ними в 
		1987 році під час шлюбу, а тому спірне домоволодіння в силу вимог закону чинних, на час придбання майна, є спільною сумісною власністю та ніким не оспорюється.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		05 січня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Бородянського районного суду Київської області 
		від 23 травня 2017 року.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що на час смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 взагалі не проживала у спірному домоволодінні.
		 
		Відмітка про реєстрацію у паспорті не є безумовним та єдиним доказом постійного проживання у спірному домоволодінні.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року поновлено 
		ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з бородянського районного суду Київської області.
		 
		У березні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Шибенська сільська рада Бородянського району Київської області, Бородянська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
		 
		В іншій частині рішення апеляційного суду Київської області 
		від 29 листопада 2017 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.
		 
		Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
		 
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що  
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
		 
		Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . 
		 
		Вказане спадкове майно було прийнято ОСОБА_5 (співвласник будинку), ОСОБА_1 (донька спадкодавця від першого шлюбу), 
		ОСОБА_2 (донька спадкодавця), ОСОБА_6 (донька спадкодавця) по 1/8 частці шляхом вступу у фактичне користування спадковим майном.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
		 
		Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 5/8 (1/2 + 1/8) частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
		 
		Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.
		 
		На момент смерті ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована у спірному будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Шибенської сільської ради № 339 (а. с. 10).
		 
		Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки в силу правил частини третьої статті 1268 ЦК України ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 , прийняла 1/8 частку спадщини. А реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		 
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		 
		Відповідно до пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
		 
		Верховний Суд зазначає, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини».
		 
		Таким чином спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і надати паспорт із реєстрацією за місцем проживання спадкодавця, і нотаріус буде вважати цього спадкоємця таким, що прийняв спадщину.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що позивачка на час смерті ОСОБА_4 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, оскільки 
		 ОСОБА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , в силу правил частини третьої статті 1268 ЦК України, прийняла 1/8 частину спадщини, а реєстрація місця проживання, є достатньою обставиною для визнання спадкоємця таким, який прийняв спадщину за правилами частини третьої статті 1268 ЦК України.
		 
		Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року в частині позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Шибенська сільська рада Бородянського району Київської області, Бородянська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року в частині позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Шибенська сільська рада Бородянського району Київської області, Бородянська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська      Судді: С. Ю. Бурлаков       А. Ю. Зайцев       В. М. Коротун       В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...