Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/2703/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.
Дата набрання законної сили: 13.03.2020
Номер судового провадження: 61-11100ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		                           
		13 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 389/2703/18
		провадження № 61-11100св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк»,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорвакс-Проперті», приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінський Ігор Дмитрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорвакс-Технології», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2019 року в  складі судді Савельєвої О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року в складі колегії суддів:  Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від               15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорвакс-Проперті» (далі - ТОВ «Хорвакс-Проперті»), приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінський І. Д., Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорвакс-Технології» (далі - ТОВ «Хорвакс-Технології»), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 18 вересня         2014 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки 36, площею 0,1225 га, кадастровий номер 3522281500:02:006:7634, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
		Проте ПАТ «Ощадбанк» вважає, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу носить фіктивний характер, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків та з метою уникнути виконання в майбутньому за рахунок предмету договору судового рішення у справі № 756/217/15-ц за позовом Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект» (далі - ПП «Спецзовнішкомплект»), про стягнення заборгованості. 
		Оспорюваний договір укладений між відповідачами за наявності невиконаного зобов`язання ОСОБА_1 , про яке знала ОСОБА_2 , за кредитними договорами:
		- договором кредитної лінії від 07 жовтня 2011 року № 5, укладеним між                                  ПАТ «Ощадбанк» та ПП «Спецзовнішкомплект», за яким банк надав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 37 500 000,00 грн, виконання цього договору забезпечувалось укладеним 07 жовтня 2011 року між банком,                                  ПП «Спецзовнішкомплект» та ОСОБА_1 договором поруки № 1;
		- договором кредитної лінії від 05 вересня 2013 року № 4, укладеним між                                  ПАТ «Ощадбанк» та ПП «Спецзовнішкомплект», за яким банк надав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 22 000 000,00 грн, виконання якого забезпечувалося укладеним 05 вересня 2013 року між банком,                                                 ПП «Спецзовнішкомплект» та ОСОБА_1 договором поруки № 1.
		Крім того, ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , надала свою згоду на укладення договору поруки з АТ «Ощадбанк» в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з максимальним лімітом кредитування 22 000 000,00 грн. Засновником ПП «Спецзовнішкомплект» на момент укладення вказаних договорів була ОСОБА_2 .
		За договором кредитної лінії від 07 жовтня 2011 року № 5 вперше заборгованість     ПП «Спецзовнішкомплект» виникла 06 жовтня 2014 року в сумі 523 972,60 грн (прострочені проценти), а 02 березня 2015 року у сумі 4 000 000,00 грн (частина тіла кредиту).
		За договором кредитної лінії від 05 вересня 2013 року № 4 вперше заборгованість ПП «Спецзовнішкомплект» виникла 07 липня 2014 року в сумі 7 000 000,00 грн (частина тіла кредиту), а 06 жовтня 2014 року в сумі 325 479,45 грн (прострочені проценти).
		Тобто, ПП «Спецзовнішкомплект» на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки мало борг перед банком, про що знали відповідачі.
		26 грудня 2014 року банк подав до Оболонського районного суду м. Києва позов про стягнення з ОСОБА_1 прострочених платежів (частини тіла кредиту, процентів та інших платежів за договорами кредитної лінії). 
		Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2015 року відкрито провадження в справі. 
		09 лютого 2015 року ПП «Спецзовнішкомплект» та ОСОБА_1 направлені вимоги про усунення порушення зобов`язань, в яких банк вимагав сплатити заборгованість за кредитними договорами в повному обсязі, проте ці вимоги виконані не були. 
		У свою чергу ОСОБА_1 вдався до дій, спрямованих на ухилення від відповідальності, а саме ним були подані зустрічні позови про визнання договорів поруки припиненими, а також клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області справ                                  № 401/808/16-ц та № 401/809/16-ц про визнання недійсними договорів поруки, укладених між банком, ПП «Спецзовнішкомплект» та ОСОБА_1 . 
		Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, з метою приховати земельну ділянку від виконання в майбутньому за її рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , відповідачі уклали оспорюваний договір, тобто дії сторін договору купівлі-продажу землі були спрямовані на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича ОСОБА_2 .
		Враховуючи наведене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 вересня 2014 року, площею 0,1225 га, кадастровий номер 3522281500:02:006:7634, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І. Д. та зареєстрований у реєстрі за № 870, скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 18 вересня 2014 року, внесений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І. Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15901041 від 18 вересня 2014 року.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від                       14 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 27 вересня 2018 року, якою накладений арешт на спірну земельну ділянку.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено в належній формі, сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, а на його виконання передано майно та сплачено обумовлену договором суму коштів. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, а воля сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто укладаючи договір сторони знали про наслідки його укладення та бажали настання таких наслідків. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за покупцем ОСОБА_2 . Спірна земельна ділянка не була предметом іпотеки, на час укладення договору спори в суді про стягнення заборгованості за кредитними договорами відсутні.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що  станом на день укладення оспорюваного договору 18 вересня 2014 року          ОСОБА_2 вже не була засновником ПП «Спецзовнішкомплект», при цьому судом надано належну оцінку доводам позивача про те, що відповідачі уклали оспорюваний договір з метою приховати майно від виконання за його рахунок судового рішення за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та обґрунтовано враховано, що судове рішення в зазначеній справі ухвалено 12 серпня 2016 року.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У червні 2019 року ПАТ «Ощадбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року,  в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки носить характер фіктивного, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином та з метою уникнути виконання в майбутньому (за рахунок предмета договору) судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, яка існувала та не була погашена на момент укладення оспорюваного договору. Виконання правочину не може свідчити про його законність та реальність настання правових наслідків правочину в силу вимог частини п`ятої статті 203 ЦК України, оскільки має місце обізнаність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в момент укладення оспорюваного договору про наявну непогашену заборгованість ПП «Спецзовнішкомплект», яка й спонукала відповідачів укласти оспорюваний договір. 
		Крім того, звертає увагу, що 09 липня 2014 року ПАТ «Ощадбанк» відповідно до укладеного договору поруки за адресою, вказаною в договорі, направив ОСОБА_1 лист щодо необхідності погасити прострочену заборгованість за договором кредитної лінії від 05 вересня 2013 року в сумі 7 000 000,00 грн, проте вказаний лист повернувся на адресу банку без вручення адресату, з відміткою за закінченням терміну зберігання. Суди в оскаржуваних рішеннях вказали про відсутність доказів належного повідомлення поручителя ОСОБА_1 про наявність простроченого платежу саме до укладення ним оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки. Заявник звертає увагу, що суди помилково дійшли таких висновків, не врахувавши при цьому всіх обставин та доказів, наданих банком. 
		Банк посилається на те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що він є поручителем за договором кредитної лінії від 05 вересня 2013 року, у будь-якій час міг дізнатися щодо погашення чи непогашення ПП «Спецзовнішкомплект» суми заборгованості, тобто правове значення має існування можливості особи бути обізнаною про порушення свого права, а не сам по собі факт наявності в особи відповідального права або обов`язку. Враховуючи, що банк направив ОСОБА_1 лист-вимогу 09 липня 2014 року, яка повернута відправнику 11 серпня 2014 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання», днем пред`явлення вимоги є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, тобто 11 серпня 2014 року. 
		Таким чином, судами не надано належну оцінку доказам, які переконливо доводять, що ОСОБА_1 міг передбачити невиконання основним боржником заборгованості в розмірі 7 000 000,00 грн. На момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 знав (не міг не знати) про існування заборгованості за договором кредитної лінії від 05 вересня 2013 року. Тобто оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки уклали сторони, які є близькими родичами, без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на земельну ділянку з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів. 
		Крім того, не дивлячись на те, що на день укладення оспорюваного договору                           18 вересня 2014 року ОСОБА_2 не була засновником ПП «Спецзовнішкомплект», проте вона була обізнана про невиконання останнім боргових зобов`язань ще на початку продажу нею своєї частки у статутному капіталі, тобто 27 серпня 2014 року. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Доводи відзиву на касаційну скаргу
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили скаргу  відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		18 вересня 2014 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець передав у власність покупця земельну ділянку, площею 0,1225 га, кадастровий номер 3522281500:02:006:7634, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна  ділянка НОМЕР_1).
		Пунктом 4 договору визначено, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 18 424,00 грн.
		Згідно з пунктом 10 оспорюваного договору відсутність заборони, арешту відчуження нерухомого майна, яке є предметом цього договору, податкової застави підтверджується відомостями з відповідних реєстрів.
		Також 18 вересня 2014 року ОСОБА_1 подав  нотаріусу заяву, в якій повідомив про те, що кошти, що використані на придбання та укладання, зокрема, договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1225 га з кадастровим номером 3522281500:02:006:7634 його дружиною ОСОБА_2 , не є спільними коштами подружжя, а є її особистими приватними.
		Відповідно до  інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного  реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18 вересня 2014 року право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 , а 29 жовтня      2015 року  вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Хорвакс-Технології» 
		Цього ж дня 18 вересня 2014 року ОСОБА_2 уклала ще три договори купівлі-продажу, відповідно до яких придбала ще три земельні ділянки, з яких: у            ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,2991 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:0015 та земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:0014, а у ОСОБА_1 - земельну ділянку площею                2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000. Вказані земельні ділянки також розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позивач указував на те, що оспорюваний правочин про відчуження земельної ділянки укладений між відповідачами з метою уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу, під час виконання якого на спірну земельну ділянку було б накладено арешт та звернуто стягнення у рахунок погашення боргу.
		Протоколами зборів засновників ПП «Спецзовнішкомплект» від 29 вересня             2011 року та від 02 вересня 2013 року засновники вказаного підприємства             ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які в сукупності володіють 100% голосів, уповноважили директора ПП «Спецзовнішкомплект» ОСОБА_5 підписати з                                  ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитні договори, договори іпотеки, договори застави, договори поруки, договір на виплату заробітної плати з використання платіжних карток установами банку та договори страхування майна, наданого банку в іпотеку та заставу.
		07 жовтня 2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та                                    ПП «Спецзовнішкомплект» укладений договір кредитної лінії № 5, відповідно до умов якого, банк надав грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 06 жовтня 2015 року з максимальним лімітом кредитування            37 500 000,00 грн.
		На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором, 07 жовтня 2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», ПП «Спецзовнішкомплект» та ОСОБА_1 укладений договір поруки.
		Також договір кредитної лінії від 07 жовтня 2011 року № 5 забезпечений іпотечним договором від 22 травня 2013 року № 2, укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПП фірма «Агрокапітал».
		20 травня 2013 року ОСОБА_2 надала свою згоду на укладання договору купівлі-продажу цілого комплексу будівель з ПП «Спецзовнішкомплект» та на укладання      ПП фірмою «Агрокапітал», засновником якої є ОСОБА_1 , з ПАТ «Державний ощадний банк України» іпотечного договору, який виступатиме забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором від 07 жовтня 2011 року № 5.
		З огляду на те, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка в свою чергу була засновником ПП «Спецзовнішкомплект», він 20 травня 2013 року надав свою згоду на укладання договору купівлі-продажу цілого комплексу будівель з ПП фірма «Агрокапітал».
		Виконання договору кредитної лінії від 07 жовтня 2011 року № 5 також забезпечено договором застави обладнання від 10 жовтня 2011 року № 11, укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-польським підприємством «Ай.Ті.Джі-Інвест» (далі - ТОВ СУПП «Ай.Ті.Джі-Інвест»).
		Крім того, виконання договору кредитної лінії від 07 жовтня 2011 року № 5 забезпечено договором поруки, укладеним 29 листопада 2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України», позичальником ПП «Спецзовнішкомплект» та поручителем ТОВ СУПП «Ай.Ті.Джі-Інвест» (т. 1, а. с. 91-95).
		Також 05 вересня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та                        ПП «Спецзовнішкомплект» укладений договір кредитної лінії № 4, відповідно до якого банк надав грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 04 вересня 2014 року з максимальним лімітом кредитування 22 000 000,00 грн. 
		До вказаного договору 22 жовтня 2013 року укладений додатковий договір № 1, який є невід`ємною частиною кредитного договору. 
		Виконання договору кредитної лінії № 4 забезпечено договором поруки від                         05 вересня 2013 року № 1, укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України», позичальником ПП «Спецзовнішкомплект» та поручителем ОСОБА_1 . 
		Згідно з розрахунком суми заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2013 року № 4, станом на 16 грудня 2014 року залишок заборгованості за основним боргом склав 22 000 000,00 грн, пеня на прострочений борг склала 2 020 301,37 грн, сума процентів/комісій за користування кредитними коштами становить      987 287,67 грн, пеня на прострочені відсотки становить 29 814,51 грн. Загальний розмір заборгованості за вказаним договором склав 27 075 977,75 грн. 
		09 липня 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» направив на адресу ОСОБА_1 лист, в якому повідомив про необхідність сплати простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 7 000 000,00 грн. Вказаний лист 11 серпня 2014 року повернувся на адресу банку з довідкою, в якій причиною повернення зазначено «за закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується копією конверту та рекомендованого повідомлення до нього.
		 
		При цьому, 10 липня 2014 року позивачем на адресу ПП «Спецзовнішкомплект» направлений лист, в якому повідомлено про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 000 000,00 грн. 
		 
		Вказаний лист отриманий ПП «Спецзовнішкомплект» 14 липня 2014 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
		 
		Також банк 01 вересня 2014 року направив на адресу ПП «Спецзовнішкомплект» лист №05-19/685, в якому зазначив реквізити для перерахування відсотків, простроченої основної суми боргу за кредитом та пені за непогашення в строк основної суми боргу за кредитом.
		Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02 березня 2016 року, ухваленим у справі № 912/3255/15, позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено, стягнуто з ТОВ СУПП «Ай.Ті.Джі-Інвест» на користь                       ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 07 жовтня 2011 року, а саме: 37 500 000,00 грн боргу за простроченим кредитом, 7 126 027,40 грн - заборгованості за простроченими процентами, 7 608 000,00 грн - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 898 153,16 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів, 380 630,14 грн - 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту,                  63 822,74 грн - 3 % річних  за несвоєчасну сплату процентів, 11 100 000,00 грн - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 1 432 383,91 грн -  інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, всього 66 109 017,35 грн.
		Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10 травня 2016 року, ухваленому в справі № 912/1543/16 позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто з ПП «Спецзовнішкомплект» на користь                        ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором кредитної лінії від 07 жовтня 2011 року № 5 у загальній сумі 76 540 230,68 грн, з них: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 37 500 000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 10 212 789,13 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 11 229 945,21 грн; пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 2 006 016,64 грн; 3% річних за непогашення кредиту в розмірі 1 203 575,34 грн; 3% річних за непогашення процентів у розмірі 228 950,24 грн; втрати від інфляційних процесів за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 12 450 000,00 грн; втрати від інфляційних процесів за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 1 708 954,12 грн та витрати на судовий збір. У рахунок часткового погашення заборгованості звернуто стягнення на предмети застави.
		Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29 червня 2016 року, ухваленому у справі № 912/1542/16 позовні вимоги задоволено та стягнуто з                    ПП «Спецзовнішкомплект» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором кредитної лінії від 05 вересня 2013 року № 4, що станом на 27 травня 2016 року становить у загальному розмірі 23 410 712,59 грн та складається з:  простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 315 466,32 грн; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 2 315 199,41 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 2 897 123,29 грн; пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 1 309 831,80 грн; втрат банку від інфляції за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 13 415 154,66 грн; втрат банку від інфляції за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 1 036 988,11 грн; 3% річних за непогашення кредиту у розмірі 1 007 923,59 грн; 3% річних за непогашення процентів у розмірі 113 025,41 грн, а також сплачений судовий збір. У рахунок часткового погашення заборгованості звернуто стягнення на предмети застави.
		Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2015 року відкрито провадження в справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа ПП «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості.
		При цьому,  09 лютого 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення зобов`язань за договором кредитної лінії від 07 жовтня 2011 року № 5 та вимогу про усунення порушення зобов`язань за договором кредитної лінії від 05 вересня 2013 року № 4. На адресу ПП «Спецзовнішкомплект» позивачем 09 лютого 2015 року направлено вимогу про усунення порушення зобов`язань за договором кредитної лінії від 05 вересня            2013 року №4 та вимогу про дострокове повернення кредиту за договором кредитної лінії від 07 жовтня 2011 року № 5.
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитними договорами від 07 жовтня 2011 року та від 05 вересня 2013 року в розмірі 91 917 821,84 грн та 3 654,00 грн судового збору.  У задоволенні іншої частини позову відмовлено. 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь                 ПАТ «Державний ощадний банк України» 9 626 230,50 грн - 3% річних та інфляційні втрати. В решті рішення залишено без змін. 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постановою Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року заяву                             ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                05 липня 2017 року скасовано, рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року залишено в силі.
		13 жовтня 2017 року Оболонським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 9 626 230,50 грн - 3% річних та інфляційні втрати та 3 654,00 грн судового збору
		Станом на день укладення оспорюваного договору - 18 вересня 2014 року,              ОСОБА_2 вже не була засновником ПП «Спецзовнішкомплект», про що свідчить договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі даного підприємства від                      27 серпня 2014 року.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року                № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення- без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій  відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		 
		Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
		 
		Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		 
		Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		 
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цьогоКодексу.
		 
		Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		 
		Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
		 
		Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
		 
		Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. 
		 
		У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		 
		Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
		 
		Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
		 
		Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від            03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
		На момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 вересня  2014 року не існувало жодних обтяжень, арештів чи заборон на її відчуження, а також судових спорів про стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя позичальника ПП «Спецзовнішкомплект» та власника спірної земельної ділянки, заборгованості за кредитними договорами від 07 жовтня 2011 року та від                         05 вересня 2013 року, ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з вказаною позовною заявою лише 26 грудня 2014 року, провадження у справі відкрито 22 січня 2015 року, тобто через чотири місяці після укладення оспорюваного договору, рішення суду першої інстанції ухвалено 12 серпня                 2016 року, набрало законної сили 13 вересня 2017 року, а виконавчий лист видано 13 жовтня 2017 року.
		Заборгованість за договором від 07 жовтня 2011 року вперше виникла в жовтні     2014 року (прострочені проценти), а за тілом кредиту - в березні 2015 року, тобто після укладення оспорюваного договору, при цьому заборгованість за договором від 05 вересня 2013 року виникла вперше в липні 2014 року, проте про її наявність поручитель ОСОБА_1 дізнався лише у лютому 2015 року із позову банку та вимоги від 09 лютого 2015 року про сплату заборгованості. 
		З урахуванням встановлених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
		Доводи касаційної скарги про те, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки носить характер фіктивного, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином та з ціллю уникнути виконання в майбутньому (за рахунок спірної земельної ділянки) судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, яка існувала та не була погашена на момент укладення оспорюваного договору, не заслуговують на увагу.
		Продавець земельної ділянки ОСОБА_1 є поручителем позичальника ПП «Спецзовнішкомплект» за укладеними з позивачем 07 жовтня 2011 року та                            05 вересня 2013 року договорами кредитної лінії, проте на момент укладення оспорюваного договору не існувало жодних обтяжень, арештів чи заборон на відчуження земельної ділянки, а також судових спорів про стягнення з ОСОБА_1 як поручителя заборгованості за кредитними договорами. При цьому, крім іншого, реальність настання правових наслідків правочину також підтверджується реєстрацією права власності на земельну ділянку за покупцем ОСОБА_2 .
		Доводи касаційної скарги щодо обізнаності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу про наявність непогашеної заборгованості ПП «Спецзовнішкомплект» за кредитними договорами, не відповідають матеріалам справи, оскільки вказані обставини були предметом дослідження судами та їм надана належна оцінка в оскаржуваних рішеннях. 
		Посилання у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що він є поручителем за кредитним договором, у будь-якій час міг дізнатися щодо погашення чи непогашення ПП «Спецзовнішкомплект» суми заборгованості, тобто правове значення має існування можливості особи бути обізнаною про порушення свого права, а не про факт наявності в особи відповідального права або обов`язку, також не заслуговують на увагу, оскільки в момент укладення між відповідачами оспорюваного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 , як власник спірної земельної ділянки, не був обмежений правом на її продаж. 
		Інші наведені в касаційній скарзі доводи не впливають на обґрунтованість та законність судових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення без змін із підстав, передбачених                    статтею 401 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2019 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		  Судді:  В. В. Сердюк   А. І. Грушицький   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...