Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/2231/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2020. Зареєстровано: 15.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.

Номер судового провадження: 11-кп/4820/148/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016240220000498

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 11-кп/4820/148/20 
		Справа № 683/2231/18 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач                 ОСОБА_2  
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		10 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
		головуючого-судді     ОСОБА_2 ,
		суддів             ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря
		судового засідання     ОСОБА_5 ,
		прокурора             ОСОБА_6 ,
		потерпілого             ОСОБА_7 ,
		захисника              ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_9 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240220000498 від 18 липня 2016 року, за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 4 листопада 2019 року,-
		В с т а н о в и л а :
		Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 4 листопада 2019 року
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городище Шепетівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працює, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, проживає по АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Постановлено до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому не застосовувати.
		Речові докази:
		- автомобіль марки «DAF», моделі «СF85.430», державний номерний знак НОМЕР_1 , із напівпричепом самоскидом марки «LAG», державний номерний знак НОМЕР_2 , які передані на зберігання СТОВ «Подільський Господар-2004»  постановлено залишити вказаному товариству;
		- заднє праве колесо від напівпричепа самоскида марки «LAG», державний номерний знак НОМЕР_2 , яке передано на зберігання до кімнати речових доказів Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, - постановлено повернути власнику СТОВ «Подільський Господар-2004»;
		- мотоцикл марки «ZS», моделі «250GS», державний номерний знак НОМЕР_3 , який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_7 , - постановлено залишити останньому.
		Постановлено стягнутиз ОСОБА_9  в дохід Державного бюджету судові витрати за проведення експертиз в розмірі 1307 грн. 81 коп.
		За вироком суду, 18 липня 2016 року біля 07 год. ОСОБА_9 , рухаючись зі швидкістю 80 км/год. за кермом технічно справного автомобіля марки «DAF», моделі «СF85.430», державний номерний знак НОМЕР_1 , із приєднаним напівпричепом самоскидом марки «LAG», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належать СТОВ «Подільський Господар-2004», автодорогою Н-03, сполучення «Житомир-Чернівці-Тереблече», навпроти будівлі магазину «Лідер», що по вул. 1 Травня м. Старокостянтинова в напрямку вул. Грушевського м. Старокостянтинова, грубо порушуючи вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 п.п. б), відповідно до якого водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 2.3 п.п. д), відповідно до якого водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 10.1, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.3, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; п. 12.4, відповідно до якого (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.; п. 13.1, відповідно до якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу; п. 13.3, відповідно до якого під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, перевищив дозволену швидкість та при здійсненні роз`їзду із невстановленим досудовим слідством зустрічним автомобілем на заокругленій ділянці дороги, асфальтобетонне покриття якої на той момент було мокрим через дощові опади, проявив неуважність, маючи об`єктивну можливість побачити транспортний засіб - мотоцикл марки «ZS», моделі «250GS», державний номерний знак НОМЕР_3 , на якому сидів ОСОБА_7 та який нерухомо знаходився на краю проїжджої частини дороги поруч із бордюрним каменем, праворуч від напрямку руху вказаного вище автомобіля під керуванням ОСОБА_9 , в результаті чого з необережності допустив занос вправо напівпричепом марки «LAG», державний номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок чого відбулось зіткнення правого заднього колеса вказаного вище причепу із нерухомим мотоциклом марки «ZS», моделі «250GS», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , спричинивши останньому матеріальну шкоду в розмірі 10752,09 грн. Крім того, останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, закритого уламкового перелому тіла, суглобової западини лівої лопатки, акроміони із незначним зміщенням уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я, рваних ран лівої сідничної ділянки, які відповідно до висновку вказаної судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Порушення водієм ОСОБА_9 вимог п. 1.5, п. 2.3 п.п. б), п. 2.3 п.п. д), п. 10.1, п. 12.3, п. 12.4, п. 13.1, п. 13.3 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками: спричиненням потерпілому ОСОБА_7 вищевказаних тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
		В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати в зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання у виді виправних робіт на строк до 2 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років. Вказує, що до початку розгляду провадження судом першої інстанції ним було подано цивільний позов, який не було розглянуто та не взято до уваги, чим порушено його права, як потерпілого. Звертає увагу суду на те, що посилання суду першої інстанції у вироку про визнання пом`якшуючою покарання обставиною щирого каяття обвинуваченого та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, на думку потерпілого, є необґрунтованими, оскільки належних мотивів таких висновків в вироку суд не навів. Суд не врахував, що обвинувачений перед потерпілим не вибачився. В суді першої інстанції вказував, що наїзд на потерпілого вчинив загальнонебезпечним способом свідомо, що спростовує доводи суду з приводу відсутності обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин. Як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону вказує на безпідставне незадоволення його клопотання про відвід прокурора ОСОБА_11 . 
		Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_7 в підтримання доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти апеляційної скарги потерпілого, думку прокурора, яка заперечувала проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги потерпілого, провівши дослідження нових доказів щодо особи обвинуваченого, які отримані після ухвалення судом першої інстанції вироку, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, за викладених в вироку обставинах, ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, відповідають фактичним обставинам провадження, учасниками судового розгляду не оспорюються, відтак відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду в цій частині не переглядається.
		Дії ОСОБА_9 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. 
		Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують обвинуваченого. 
		З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
		Покарання ОСОБА_9 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
		Обираючи вид та розмір покарання ОСОБА_9 , суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним злочином невеликої тяжкості. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення є обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, та врахував її при призначенні покарання. В даному провадженні відсутні обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого. При визначенні виду та розміру покарання судом також враховано дані про особу обвинуваченого, який несудимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, за останнім місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно. Врахувавши всі обставини в сукупності, обставини вчинення злочину, який є необережним злочином, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, у виді штрафу в розмірі 200 неоподатовуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.
		Таке покарання, на переконання колегії суддів, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_9 , є необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Суд дійшов обгрунтованих висновків, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначив покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачений є професійним водієм і основний його заробіток пов`язаний із роботою на транспорті, а тому покарання призначено без позбавлення права керування транспортнимизасобами. Погоджуючись з такими висновками суду, колегія суддів враховує, що на час апеляційного розгляду обвинувачений працевлаштувався водієм, виявляє намір вирішити питання відшкодування спричиненої злочином шкоди за участю роботодавця, зважаючи, що вчинив злочин під час виконання ним трудових обов`язків, в ході досудового розслідування за участю роботодавця вчинялись дії, спрямовані на врегулювання спору, зокрема, роботодавцем була сплачена вартість витратних матеріалів при проведенні оперативного втручання, що визнавав потерпілий. 
		Доводи обвинуваченого, що суд першої інстанції мав би призначити обвинуваченому основне покарання в виді виправних робіт не можуть бути враховані, зважаючи, що на час ухвалення судом першої інстанції вироку обвинувачений не був працевлаштований.
		Як свідчать дані записів фіксування судових засідань технічними засобами обвинувачений впродовж розгляду справи судом першої інстанції визнавав свою вину, розкаювався у вчиненому як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, навідував потерпілого, тому доводи апеляційної скарги потерпілого щодо безпідставного визнання щирого каяття обставиною, що пом`якшує покарання, не можуть бути враховані.
		Положеннями ст. 67 КК України визначено обставини, які можуть бути визнані такими, що обтяжують покарання обвинуваченого, та вказаний перелік розширеному тлумаченню не підлягає. В даному провадженні відсутні докази, які б свідчили, що злочин щодо потерпілого вчинений в зв`язку з виконанням потерпілим службового чи громадянського обов`язку, а також наїзд на потерпілого вчинено загальнонебезпечним способом.
		Колегія суддів також зауважує, що згідно ст. 91 КПК України, зокрема, обставини, які обтяжують покарання, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та відображаються, в разі їх наявності, в обвинувальному акті, однак такі обставини не були встановлені в ході досудового слідства (т. 1, а.с. 2-5). З врахуванням викладеного доводи потерпілого про наявність в провадженні обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, які не були враховані судом, не відповідають фактичним обставинам провадження, не підтверджуються доказами, дослідженими судом, відтак підстав вважати, що суд з цих підстав допустив неправильне застосування кримінального закону, що призвело до призначення м`якого покарання, немає.
		Заявлений потерпілим відвід прокурору ОСОБА_11 вирішений судом відповідно до положень кримінального процесуального закону (т. 1, а.с. 65). Підстав для висновку, що при розгляді заяви потерпілого про відвід прокурора були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апелянтом не наведено та апеляційним судом не встановлено. 
		Доводи апелянта, що призначене судом покарання обвинуваченому є невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок його м`якості, не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді.
		Суд першої інстанції в повній мірі врахував всі обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі.
		В силу ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсудові рішеннясуду першоїінстанції вмежах апеляційноїскарги. Зважаючи, що судом не ухвалювалось рішення з приводу цивільного позову потерпілого, який був повернутий потерпілому, апеляційний суд не вправі вирішувати питання відшкодування шкоди в даному провадженні, що не позбавляє потерпілого права звернутися з цивільним позовом в порядку цивільного судовчинства.
		Колегія суддів вважає, що вирок постановлений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України і підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
		П о с т а н о в и л а :
		Апеляційну скаргупотерпілого ОСОБА_7 залишити беззадоволення,а вирокСтарокостянтинівського районногосуду Хмельницькоїобласті від4листопада 2019року щодо ОСОБА_9  без зміни.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...