Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/12378/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2020. Зареєстровано: 16.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2020.

Результат оскарження 13.04.2022 Верховний Суд: скасовано постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишено в силі рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: 240/12378/19/12628/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		16 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/12378/19 
		категорія 112030500
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
		судді Панкеєвої В.А., 
		розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
		-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене п.35 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 65 від 24.05.2019, про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 12.10.2018 II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, та захистом Батьківщини;
		- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, та захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: 12.10.2018 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
		В обґрунтування позову вказано, що 14.11.2018 органами МСЕК за результатами повторного огляду, позивача було визнано з особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, а також захистом Батьківщини. З метою реалізації свого права, позивач 15.11.2018 звертався до Міністерства оборони України через Житомирській обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням II групи інвалідності. За результатами розгляду його заяви відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності у заявника відбулась понад дворічний термін. Позивач стверджує, щовстановлення II групи інвалідності та її безпосередній зв`язок із виконанням ним обов`язків по захисту Батьківщини, виникло вперше, раніш будь-яких компенсаційних виплат, пов`язаних із встановленням інвалідності III та II груп, зміною причин інвалідності, він не отримував. Вважає вказане рішення відповідача протиправним, та таким, що порушує його права.
		Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідач по суті позову подав письмові пояснення від 17.01.2020, в яких у задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що підстав для скасування рішення та стягнення коштів з Міністерства не має.
		Третя особа подала пояснення щодо позову від 13.01.2020, в прохальній частині яких, позов просить залишити без задоволення за безпідставністю.
		Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263 КАС України.
		У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
		Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об' єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Як встановлено зі змісту військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 27.05.1993 по 30.10.1995 проходив строкову військову службу та брав участь у бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН (а.с.13-18).
		Згідно довідки МСЕК серія ЖИА № 135381 від 29.03.2010 під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання (а.с.21).
		В подальшому довідкою МСЕК серія ЖИА № 114771 від 20.04.2010 позивачу змінено причини встановлення інвалідності, зокрема вказано: інвалідність III групи встановлено внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН (а.с.22).
		08.05.2015 під час повторного огляду органами МСЕК було підтверджено наявність у позивача інвалідності III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН (а.с.23).
		Згідно довідки в/ч польова пошта НОМЕР_2 за № 1288 від 01.06.2017 та записів військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 28.06.2016 по 04.05.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності Україні в районах проведення антитерористичної операції м.Сєвєродонецьк Луганської області (а.с.15, 19).
		Наказом командира в/ч НОМЕР_3 по стройовій частині № 8 від 12.07.2017 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я у зв`язку із визнанням ВЛК Центрального регіону м.Винниця від 02.07.2017 обмежено придатним до військової служби (а.с.20).
		Зі змісту свідоцтва про хворобу № 368, причиною встановлення II групи інвалідності стали захворювання, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН (а.с.24).
		Довідкою МСЕК серія 12 ААА № 782890 від 21.08.2017 під час повторного огляду позивача було визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН (а.с.26).
		Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2384 від 29.08.2018 встановлено, що частина наявних у позивача захворювань, які стали причиною встановлення II групи інвалідності, пов`язана із захистом Батьківщини. При цьому було прийнято рішення про скасування попередньої постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань по свідоцтву про хворобу № 368 від 02.06.2017, у якому було визначено, що причиною встановлення II групи інвалідності стали виключно захворювання, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН (а.с.27).
		З огляду на наведене органами МСЕК 14.11.2018 було проведено повторний огляд, та з 12.10.2018 позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, а також захистом Батьківщини (а.с.28).
		З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою (а.с.30).
		Пунктом 35 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 28.05.2019 № 65 за результатами розгляду поданих документів відмовлено у наданні одноразової грошової допомоги на підставі п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності (а.с.32).
		Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.
		Приписами ч.2ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час виконання ними обов`язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
		Положеннями пункту першого статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Згідно з пунктом 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала в разі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні чи для проходження у військовому резерві" (далі - постанова № 975), він має право на її отримання, з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
		Відповідно до пункту 1статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
		а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
		500-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
		б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
		Положеннями пункту четвертого статті 16-3 Закону №2011-ХІІ закріплено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
		Пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
		Відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
		Положеннями пункту дев`ятого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІвстановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №975).
		Абзацом 3 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Приписами пункту 8 Порядку №975 врегульовано, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
		Згідно з пунктом 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
		До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
		Як встановлено із матеріалів справи, правовою підставою для винесення оскаржуваної відмови є застосування відповідачем до спірних правовідносин положень абзацу 2 пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІтаположень пункту 8 Порядку №975.
		Згідно з пунктом 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		Законом №1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців" було доповнено пунктом 2, яким встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
		Як встановлено судом, позивачу з 22.02.2010 за результатами первинного огляду встановлено третю групу інвалідності згідно довідки МСЕК серія ЖИА № 135381 від 29.03.2010 та в подальшому з 20.04.2010 змінено причину встановлення групи інвалідності (а.с.21-22).
		Суд зауважує, що частиною 2 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у ОСОБА_1 за результатами первинного встановлення інвалідності виникло у 2010 році.
		Натомість, у 2010 році Закон № 2011-ХІІ не містив норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.
		В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у Законі №2011-XIІ пункт 4стаття 16-3 доповнена абзацом 2 такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
		Суд звертає увагу, що саме ця норма стала підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
		Таким чином,стаття 16-3 Закону №2011-ХІІуредакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.
		Так, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2010 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача.
		Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі №825/1380/18.
		Слід звернути увагу, що між повторними оглядами ОСОБА_1 у 2017 році (довідка МСЕК серія 12 ААА № 782890 від 21.08.2017) та у 2018 році (довідка МСЕК серія 12 ААБ № 101671 від 14.11.2018), тобто після набрання чинності норми, що обмежує право на отримання одноразової грошової допомоги дворічним терміном, такий термін не минув. 
		Крім того, як вже було зазначено, підставами для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у п.35 протоколу Міністерства оборони України вказано норми п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку №975.
		Слід звернути увагу, що вказані норми за своєю суттю регулюють відносини щодо виплати допомоги у більшому розмірі.
		Тобто попередньо має існувати факт виплати допомоги особі у меншому розмірі.
		Натомість позивачем у позовній заяві вказано, що під час первинного встановлення інвалідності та в подальшому за результатами переоглядів право на отримання одноразової грошової допомоги не реалізовував.
		Відповідачем на спростування вказаних тверджень доказів отримання позивачем допомоги в минулому не надано. У п.35 протоколу Міністерства оборони України №65 інформації щодо суми попередньо отриманої допомоги ОСОБА_1 не вказано.
		Всі наведені вище факти дозволяють зробити висновок, що правом на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не скористався.
		З огляду на наведене, з урахуванням того, що на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, та те, що позивачем право на отримання такої допомоги не використано, отже, ОСОБА_1 має право на отримання вказаної допомоги за результатами огляду МСЕК 14.11.2018.
		Таким чином, п.35 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24 травня 2019 року №65 визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу суд зазначає наступне.
		Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
		Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
		Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.
		Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
		Як встановлено з матеріалів справи, прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні і виплаті одноразової допомоги позивачу є безпідставним і необґрунтованим, а саме по собі судове рішення про визнання його протиправним і скасування не відновить порушених прав позивача.
		Так, Верховний Суд у своїй постанові від 11.09.2019 по справі №819/570/18 зазначив, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
		Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, а також захистом Батьківщин.
		Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
		Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		 
		вирішив:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати п.35 протоколу Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т,6, м.Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) від 24 травня 2019 року №65 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_4 ) у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 12 жовтня 2018 року внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, а також захистом Батьківщини.
		Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, а також захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: 12.10.2018 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя В.А. Панкеєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...