Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/1978/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2020. Зареєстровано: 16.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2020.
Дата набрання законної сили: 12.03.2020
Номер судового провадження: А/857/112/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 березня 2020 рокуСправа № 300/1978/19 пров. № А/857/112/20Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
		судді-доповідача - Качмара В.Я.,
		суддів - Большакової О.О., Старунського Д.М.,
		при секретарі судового засідання - Пильо І.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року (суддя Шумей М.В., м.Івано-Франківськ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Головне управління) в якому просив:  визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) в сумі 8448 грн та щодо оформлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-26937-52 (далі - Вимога); скасувати Вимогу.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року позов задоволено.
		Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		В доводах апеляційної скарги вказує, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) жодної норми, яка б звільняла від сплати єдиного внеску осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які проводять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності не передбачено, навіть за умови, коли такі особи мають статус інвалідності. Оскільки позивач є платником єдиного внеску відповідно до Закону №2464-VI, то такий повинен його сплачувати незалежно від факту отримання доходу.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП), якому призначена пенсія за вислугу років, пенсіонером за віком у розумінні Закону №2464-VI, особою з ІІ групою інвалідності, звільнений від сплати єдиного внеску при здійсненні підприємницької діяльності згідно положень частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI. Тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування та надіслання Вимоги, яка є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
		Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права з таких міркувань.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 з 25.09.2002 виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області, зареєстрований як ФОП та з цієї дати перебуває на обліку у відповідача як платник єдиного внеску. Основний вид діяльності: Код КВЕД 68.20: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.11-13).
		Позивач є особою з інвалідності ІІ групи, та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» (а.с.15-16).
		15.05.2019 відповідачем сформована Вимога, відповідно до якої у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 8448 грн відповідно до статті 25 Закону №2464-VI (а.с.10).
		Вважаючи вказану Вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
		Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Аналогічні за змістом положення відображені в «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953; далі - Інструкція). 
		Так, відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції особи, зазначені в підпунктах 3, 6 пункту 1 цього розділу, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону 1058-IV, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
		Аналіз викладених норм свідчить про те, що від сплати єдиного внеску звільняються особи за таких умов: якщо отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю та отримують пенсію відповідно до закону або соціальну допомогу, або досягли віку три встановленого статтею 26 Закону 1058-IV та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Отже, законом передбачено різні умови, наявність однієї з яких дає пільги особам щодо сплати єдиного внеску.
		Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16.
		Щодо застосування частини четвертої статті 4 Закону №2464-VІ при вирішенні спірних правовідносин Верховний Суд при розгляді справи №814/779/17 дійшов до висновку, що «частина четверта статті 4 Закону №2464-VІ установлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, чи то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV. Зазначеною нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску. Єдиною вимогою є те, що ця пенсія повинна виплачуватися відповідно до закону, без будь-якої конкретизації назви закону».
		Вказаний висновок у цій частині, по справі №814/779/17 був підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року.
		Тобто на позивача, як на пенсіонера, який отримує пенсію за вислугу років, а також особу з ІІ групою інвалідності, поширюються положення частини четвертої статті 4 Закону №2464-VІ.
		Таким чином, позивач, будучи ФОП, якому призначена пенсія за вислугу років, особою з ІІ групою інвалідності, звільнений від сплати єдиного внеску при здійсненні підприємницької діяльності згідно положень частини четвертої статті 4 Закону №2464-VІ, якщо тільки не подав відповідну заяву про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. 
		Як встановлено матеріалами справи такої заяви ОСОБА_1 подано не було.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування та надіслання Вимоги, а така є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
		Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо того, що норми Закону №2464-VІ не передбачають випадків звільнення від сплати єдиного внеску осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, навіть за умови коли такі особи мають статус особи з інвалідністю, оскільки як підтверджено матеріалами справи позивача не проводив незалежну професійну діяльність, а перебуває в контролюючого органу на обліку, як ФОП на спрощеній системі оподаткування, основний вид діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
		Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної Вимоги.
		Згідно стаття 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.
		 
		 
		Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова   Д. М. Старунський  Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...