Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2843/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 16.03.2020. Зареєстровано: 17.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2020.
Дата набрання законної сили: 10.03.2020
Номер судового провадження: 178 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" березня 2020 р.                                                                Справа № 922/2843/19  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Пуль О.А. , суддя  Тарасова І.В. 
		за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" (вх.№178 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2019 (рішення ухвалено суддею Байбаком О.І. у приміщенні господарського суду Харківської області 11.12.2019 о 13:13 год.; повне рішення складено 17.12.2019) у справі № 922/2843/19
		за позовом  Харківської міської ради, м.Харків,         
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М", м. Харків,        
		про стягнення 420706,94 грн.,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з ТОВ "ЛІТА"-М" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 420706,94 грн. В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 27069 від 11.11.2019), в якій просив суд стягнути з ТОВ "ЛІТА"-М" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 344962,38 грн. Вказану заяву було прийнято судом.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЛІТА"-М" на користь Харківської міської ради: 335564,08 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; 5033,46 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
		Суд першої інстанції зазначив, що відповідач за відсутності правових підстав зберіг (заощадив) у себе майно за рахунок позивача - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою загальною площею 0,0836 га у м. Харків, вул. Шарикова, 26; збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту розірвання між сторонами договору оренди земельної ділянки від 12.09.2003 згідно з угодою 26.06.2014 та державної реєстрації такого розірвання; кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. 
		Разом з тим, в оскаржуваному рішенні господарський суд визнав обґрунтованою заяву відповідача про застосування позовної давності та зазначив, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2016 по 30.08.2016 в сумі 9398,30 грн., тому у стягненні вказаної суми судом відмовлено.
		Відповідач із рішенням не погодився, 08.01.2020, тобто в межах зазначеного строку подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Харківської міської ради відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
		Апелянт зазначає, що після припинення права оренди земельної ділянки з 18.07.2014 відповідач припинив нарахування та сплату орендної плати за вищевказану земельну ділянку, а став сплачувати земельний податок; твердження позивача про збереження відповідачем коштів за рахунок Харківської міської ради апелянт вважає безпідставним, оскільки саме за рішенням Харківської міської ради, згідно з яким розірвано договір оренди земельної ділянки, ТОВ "ЛІТА"-М" було фактично переведено на плату за землю у формі земельного податку; позивачем не надано доказів ухилення відповідача від укладення договору оренди; відповідач мав намір набути у власність спірну земельну ділянку та вчиняв з цією метою всі необхідні дії. Відповідач також не погоджується з розміром заявлених до стягнення сум, вказуючи на те, що при розрахунках слід використовувати коефіцієнт 2,5 і ставку розміру орендної плати 5,6%; згідно з наведеним в апеляційній скарзі розрахунком, з урахуванням сплаченого відповідачем земельного податку, розмір безпідставно збережених коштів, на думку ТОВ "ЛІТА"-М", має складати 277006,23 грн., тому, на думку заявника, суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком позивача.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 11.02.2020, встановлено строк до 03.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для подання учасниками справи заяв, клопотань тощо.
		31.01.2020, тобто в межах встановленого судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів здійснювався на підставі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019, уповноважені особи Харківської міської ради при здійсненні розрахунків керувалися Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 №489, рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 та від 03.07.2013 №1209/13; застосована позивачем ставка 8% є базовою ставкою річної орендної плати, з використанням якої розраховується сума безпідставно збережених коштів при кондикційних відносинах; Харківською міською радою при визначенні суми позовних вимог  було враховано сплату відповідачем податку за землю. Позивач просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.02.2020.
		26.02.2020 відповідач надав письмові пояснення, в яких стверджує, що в розрахунках позивача неправильно вказано коефіцієнт індексації, безпідставно застосовано ставку орендної плати в розмірі 8%, тоді як, на думку відповідача, слід було застосувати ставку 5,6%; позивач використав коефіцієнт функціонального призначення, а повинен був використовувати коефіцієнт функціонального використання землі; позивачем не додано до позовної заяви витягів з нормативної грошової оцінки землі за періоди, коли нормативна грошова оцінка змінювалася.
		27.02.2020 позивач надав письмові пояснення, в яких зазначає, що розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019. Також позивач зазначає, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки; формування витягу здійснюється автоматично в режимі реального часу і програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на певну дату, яка вже минула. На підтвердження відповідної інформації до пояснень додано копію листа відділу у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 22.11.2019 (т.2, а.с.36).
		У судовому засіданні 27.02.2020, в якому були присутні представники обох сторін, оголошено перерву до 10.03.2020.
		04.03.2020 позивач надав письмові пояснення, в яких зазначає, що цільове призначення спірної земельної ділянки було застосовано із значенням 1.11.6 - як землі іншої комерційної діяльності, коефіцієнт функціонального призначення застосовано із значенням 2,5 як для земель комерційного використання; коефіцієнт індексації 1,789817 визначено як добуток коефіцієнтів за 2014 та 2015 роки.
		Присутні в судовому засіданні 10.03.2020 представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
		Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України. 
		Учасники процесу погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
		За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.08.2019 № 177221051 (т.1, а.с.16) право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 371,6 кв. м. по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові з 18.11.2013 зареєстроване за ТОВ "ЛІТА" -М" на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2001 № 3-2609.
		Згідно з інформацією КП "Харківське міське БТІ" від 02.04.2018 № 4058/04-08 (т.1, а.с.20) реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 371,6 кв.м. по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові станом на 31.12.2012 проведено КП "Харківське міське БТІ" Харківської міської ради за ТОВ "ЛІТА "-М" на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2001 № 3-2609.
		Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003547082019 земельна ділянка по вул . Шарикова, 26 у м . Харкові з кадастровим номером 6310138200:06:022:0007 зареєстрована як об`єкт цивільних прав 23.10.2003 (т.1, а.с.22).
		Матеріали справи також свідчать про те, що між Харківською міською радою та ТОВ "ЛІТА"-М" був укладений договір оренди земельної ділянки від 12.09.2003, на підставі якого ТОВ "ЛІТА"-М" орендувало вказану вище земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:06:022:0007 загальною площею 0,0836 га, яка знаходиться по вул. Шарикова, 26 в м. Харкові. Однак 26.06.2014 між сторонами було укладено угоду про розірвання вказаного договору. Державну реєстрацію припинення речового права (угоди про розірвання договору оренди землі) проведено у встановленому законодавством порядку 18.07.2014, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 16-19).
		Враховуючи відсутність зареєстрованих за ТОВ "ЛІТА"-М" прав на земельну ділянку у період з 01.08.2016 по 31.07.2019, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,0836 га з кадастровим номером 6310138200:06:022:0007 по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
		Рішенням Харківської міської ради № 1750/14 від 24.12.2014 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України, ТОВ "ЛІТА"-М" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок: площею 0,0747 га (кадастровий номер 6310138200:06:022:0008) за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26; площею 0,0836 га (кадастровий номер 6310138200:06:022:0007) за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26; наданий дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова із земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.07) площею, орієнтовно, 0,1583 га за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26, для експлуатації та обслуговування торгівельної будівлі.
		На виконання вказаного вище рішення Харківської міської ради між ТОВ "ЛІТА"-М" та Східним Державним підприємством геодезії, картографії, кадастру та геоінформатики укладений договір № 42/2-д від 25.02.2015 на виконання робіт із складення технічної документації по земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26 (т.1, а.с.77). 
		На даний час договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та ТОВ "ЛІТА"-М" не укладено, право оренди за останнім не зареєстровано, технічної документації по земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26 не виготовлено.
		Як свідчать матеріали справи, головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гусар І.М. 13.08.2019 за участі інженера - геодезиста Рябової А. В. та інженера - землевпорядника Кондратюка І.В. здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26 , а саме: здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "ЛІТА"-М" використовує земельну ділянку загальною площею 0,0836 га у м. Харків, вул. Шарикова, 26 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 371,6 кв. м.
		За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки (т.1, а.с.33).
		З посиланням на зазначені обставини, Харківська міська рада 30.08.2019 направила поштою до господарського суду позовну заяву (яку було отримано та зареєстровано судом 02.09.2018 за вхідним номером 2843/19). 
		Позивач вказує, що відповідач, ТОВ "ЛІТА"-М", набувши право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 371,6 кв. м., з урахуванням вимог ст. ст. 120, 125 ЗК України мав укласти з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки з метою обслуговування зазначеної будівлі. Проте, оскільки, такий договір не укладено, Харківська міська рада вважає, що ТОВ "ЛІТА"-М" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати ТОВ "ЛІТА"-М" за рахунок Харківської міської ради.
		Згідно з наданими Харківською міською радою розрахунками (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.11.2019, т.1, а.с.157), розмір збережених ТОВ "ЛІТА"-М" коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.08.2016 по 31.07.2019, з урахуванням сум земельного податку, сплачених відповідачем за цей період - становить 344962,38 грн. 
		Суми сплаченого відповідачем земельного податку визначено позивачем на підставі відомостей, вказаних у листі Головного управління ДФС у Харківській області від 05.04.2018            (т.1, а. с. 161-162), а також у листі від 11.10.2019 (т.1, а.с.163 - 164) згідно з якими ТОВ "ЛІТА"-М" задекларовано та сплачено протягом 2016 - 2018 років земельного податку за земельну ділянку по вул. Шарикова, 26 у місті Харкові в розмірі 140276,50 грн. (з 01.08.2016 по 31.12.2016 - 16465,45 грн.; у 2017 році - 41690,61 грн.; у 2018 році - 42242,88 грн.; з 01.01.2019 по 31.07.2019 - 39877,56 грн.).
		На підтвердження обґрунтованості вказаних розрахунків Харківською міською радою додано до позовної заяви копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 (т.1, а.с.21). 
		Харківська міська рада вважає, що грошові кошти в зазначеному розмірі ТОВ "ЛІТА"-М" зобов`язане відшкодувати на користь Харківської міської ради на підставі ст. ст. 1212 - 1214 ЦК України.  
		В ході розгляду справи, у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд застосувати до позовних вимог трирічний строк загальної позовної давності (т.1, а.с.67).
		Місцевий господарський суд задовольнив позов частково - з наведених вище підстав.
		Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
		Як встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів та не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження, ТОВ "ЛІТА"-М" маючи на праві власності нежитлову будівлю літ. "А-1" за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26, після розірвання укладеного з Харківською міською радою договору оренди згідно з угодою 26.06.2014 належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, та не уклало з Харківською міською радою відповідного договору оренди.
		Отже, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту розірвання між сторонами договору оренди земельної ділянки від 12.09.2003 згідно з угодою 26.06.2014 та державної реєстрації такого розірвання; кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.1212 - 1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
		В апеляційній скарзі заявник стверджує, що саме за рішенням Харківської міської ради, згідно з яким розірвано договір оренди земельної ділянки, ТОВ "ЛІТА"-М" було фактично переведено на плату за землю у формі земельного податку; позивачем не надано доказів ухилення відповідача від укладення договору оренди; відповідач мав намір набути у власність спірну земельну ділянку та вчиняв з цією метою всі необхідні дії. В обґрунтування вказаних аргументів заявник посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №922/1379/18.
		Проте, як вбачається зі змісту вказаної постанови, судами було встановлено, що на момент розгляду справи №922/1379/18 відповідач уже набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, отже, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спірне майно (земельна ділянка) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України відсутні.
		Натомість, відповідно до матеріалів даної справи №922/2843/19 та пояснень представників сторін, на момент звернення позивача до суду та розгляду його позову відповідач не набув спірну земельну ділянку у власність - отже, правовідносини в обох справах не є подібними. Твердження відповідача про намір у подальшому придбати спірну земельну ділянку, на думку колегії суддів, не свідчать про наявність належних правових підстав для користування вказаною ділянкою, а тому не доводять неможливості застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212 - 1214 ЦК України.
		Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті  1212  Цивільного кодексу України. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
		Тобто місцевим господарським судом правомірно застосовано приписи ст.1212 - 1214 ЦК України, натомість доводи апелянта про необґрунтованість стягнення з нього коштів із вищевказаних правових підстав не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження.
		Водночас колегія суддів зазначає, що при розгляді спорів щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати слід установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування відповідних сум.
		Проте, як  вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції фактично погодився із наведеним позивачем розрахунком суми безпідставно збережених коштів за період з 01.08.2016 по 31.07.2019, не надавши в рішенні жодної оцінки його обґрунтованості та підтвердженості наявними у справі доказами (місцевий господарський суд частково відмовив у позові з посиланням на пропуск Харківською міською радою позовної давності за період з 01.08.2016 по 02.09.2016, про застосування якої було заявлено відповідачем). 
		Відповідно до  статті 5 Закону України "Про оцінку земель"  нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
		Частинами першою, другою  статті 20 Закону України "Про оцінку земель"  встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
		При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. 
		Тому будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема, на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати - є необґрунтованими.
		Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 16.11.2019 у справі №922/3607/18).
		Як було встановлено вище, в матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 (т.1, а.с.21). 
		За таких обставин, з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, колегія суддів визнає обґрунтованим розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати лише за період 31.05.2019 - 31.07.2019. 
		Відповідно до наданого позивачем розрахунку орендної плати за 2019 рік (т.1, а.с. 32), розмір щомісячного платежу становить 16967,90 грн., отже, за два місяці - червень та липень 2019 року - мало бути сплачено 33935,80 грн. (16967,90*2). Окрім того, за останній день травня, яким датовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019, мало бути сплачено 547,35 грн. (16967,90 : 31). Тобто усього за період 31.05.2019 - 31.07.2019 належало до сплати 34483,15 грн. (33935,80+547,35).
		Згідно з відомостями Головного управління ДФС у Харківській області, зазначеними в листі від 11.10.2019 (т.1, а.с.163 - 164) ТОВ "ЛІТА"-М" задекларовано та сплачено за сім місяців 2019 року (з 01.01.2019 по 31.07.2019) 39877,56 грн. земельного податку за спірну земельну ділянку, відповідно, розмір платежу з розрахунку за один місяць становить 5696,79 грн. Отже, за два місяці (червень та липень 2019 року) розмір земельного податку - 11393,58 грн. (5696,79*2). Окрім того, за останній день травня, яким датовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019, розмір земельного податку визначається в сумі 183,77 грн. (5696,79 : 31). Тобто всього за період 31.05.2019 - 31.07.2019 відповідачем сплачено 11577,35 грн. земельного податку (11393,58 + 183,77).
		Отже, розмір орендної плати з урахуванням сплаченого земельного податку визначається як різниця між сумами 34483,15 грн. та 11577,35 грн. і становить 22905,80 грн. 
		За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22905,80 грн. за період 31.05.2019 - 31.07.2019.
		Щодо періоду з 01.08.2016 по 30.05.2019, колегія суддів зазначає, що  позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку, а саме, витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
		У відповідності до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		В ході апеляційного провадження Харківська міська рада посилалася на те, що параметри земельної ділянки з 2016 по 2019 рік не змінювалися. Разом з тим, позивачем не наведено в суді першої та апеляційної інстанції посилань на жодний нормативно-правовий акт, який дозволяв би розраховувати суму орендної плати за земельну ділянку за періоди до дати витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - при цьому використовуючи дані, вказані у витягу, при визначенні розміру орендної плати за вказані попередні періоди.
		Позивач у наданих суду апеляційної інстанції усних та письмових поясненнях із посиланням на лист відділу у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 22.11.2019 (т.2, а.с.36) наполягав на тому, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки; формування витягу здійснюється автоматично в режимі реального часу і програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на певну дату, яка вже минула. 
		Надаючи оцінку вказаним твердженням, колегія суддів зазначає, що посилання на технічну неможливість отримати витяг на дату, що вже минула, не лише не доводять правильності розрахунків суми безпідставно збережених коштів за період з 01.08.2016 по 30.05.2019, а навпаки, свідчать про те, що вказані розрахунки здійснено за відсутності відповідних вихідних даних, які підлягали встановленню.
		Отже, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, щодо документального підтвердження правильності розрахунку суми безпідставно збережених коштів за період з 01.08.2016 по 30.05.2019.
		Згідно із п.2 ч.1 ст.277 ГПК України, зазначене є підставою для зміни судового рішення, а саме, замість стягнутої судом суми 335564,08 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати має бути стягнуто суму 22905,80 грн. 
		Тобто, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, зміні підлягає і сума витрат зі сплати судового збору, що стягується з відповідача на користь позивача.
		Отже, враховуючи, що доводи апелянта частково знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення має бути змінено - з наведених вище підстав.
		Керуючись статтями 273, п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, 281, 282, 284  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі №922/2843/19 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
		"Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" (адреса: 61106, м. Харків, вул. Шарикова, буд. 26; код ЄДРПОУ 31642387) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; на р/р 31419611020002; банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу: 24062200): 22905,80 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; 343,59 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову.
		В решті позову відмовити".
		Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено   16.03.2020 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.В. Шевель
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.А. Пуль  
		 
		 
		Суддя                                                                                           І.В. Тарасова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...