Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/1033/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2020. Зареєстровано: 17.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		04.03.2020Справа №  924/1033/19Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, при секретарі судового засідання Макарчук С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянгинівської міської ради до Міністерства фінансів України, Міністерства розвитку громад і територій України, Департаменту фінансів Хмельницької облдержадміністрації, Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації про стягнення 2 465 542,00 гри., за участю представників позивача - Григорука С.В., ордер ХМ №008338 від 26.1 1.2010 року відповідача-1 - Гавриляки О.М., довіреність № 13030-08/4 від 20.02.20, відповідача-2 - Ткаченка О.Ю., довіреність №7/8/15713 від 07.10.2019 року, відповідача-3 - не з`явився, відповідача-4 - не з`явився.
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2019 року позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з відповідачів різницю в тарифах в сумі 2 465 542,00 грн. на підставі ст. ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України.
		Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2019 року справу №924/1033/19 передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на  04.12.2019 року.
		21.11.2019 року від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивачем не підтверджено неправомірності дій відповідача-1, які призвели до завдання заявленої позивачем до стягнення шкоди, у зв`язку із чим відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позову.
		25.11.2019 року від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність та розмір спричинених збитків що заявлені до стягнення, у зв`язку із чим відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позову.
		25.11.2019 року від відповідача-3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивачем не доведено всіх елементів правопорушення, що є підставою для стягнення з відповідача-3 шкоди, заявленої до стягнення позивачем, у зв`язку із чим відповідач-3 просив суд відмовити у задоволенні позову.
		29.11.2019 року від позивача до суду надійшли письмові заперечення на відзив відповідача-1 на позовну заяву.
		29.11.2019 року від позивача до суду надійшли письмові заперечення на відзив відповідача-3 на позовну заяву.
		04.12.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на 18.12.2019 року.
		18.12.2019 року позивачем в судовому засіданні надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути солідарно з відповідачів 1  701  692,00 грн. різниці в тарифах, яка прийнята судом до розгляду.
		18.12.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на 20.01.2020 року.
		08.01.2020 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявлено клопотання про залучення співвідповідачем Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 року залучено до участі в справі в якості відповідача-4 Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації.
		20.01.2020 року від відповідача-4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що субвенції на погашення різниці в тарифах у 2019 році не були виділені.
		29.01.2020 року від відповідача-4 до суду надійшов уточнений відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що станом на 01.01.2018 року відсутня заборгованість з різниці в тарифах на послуги теплопостачання для населення, що утворилась станом на 01.01.2016 року та залишилась непогашеною. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.03.2020 року.
		04.03.2020 року від відповідача-3 до суду надійшло клопотання, в якому він просив суд розглядати справу без участі свого представника.
		04.03.2020 року відповідач-3 та відповідач-4 в судове засідання не з`явилися.
		Відповідач-3 та відповідач-4 були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
		Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Предметом позову є вимога позивача про стягнення солідарно з відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 накопичену та не відшкодовану різницю в тарифах станом на 01.10.2016 в сумі 1  701  692,00 грн. на виконання приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110.
		Судом встановлено, що Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянгинівської міської ради здійснює забезпечення виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення мешканцям міста.
		Згідно з положеннями частини 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній до 01.05.2019) органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб`єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.
		У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов`язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету (частина 8 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній до 01.05.2019).
		Пунктом 27 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України» установлено, що у 2018 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 8 та 9 статті 11 цього Закону).
		Частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
		Згідно з пунктом 48 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
		Статтею 97 Бюджетного кодексу України визначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 року № 110 затверджено Порядок та умови надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
		Згідно з пунктом 1 вказаного Порядку субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1. Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон.
		Пунктом 2 Порядку встановлено, що перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 01.01.2016 року і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.
		Підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2 (пункт 3 Порядку).
		Положеннями пункту 3 Порядку також передбачено, що учасниками розрахунків можуть бути суб`єкти господарювання незалежно від форми власності. Взаєморозрахунки можуть бути проведені між надавачами послуг. Із суб`єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками, газодобувними або вугледобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії.
		Згідно з пунктом 5 Порядку учасники розрахунків підписують договори про організацію взаєморозрахунків або повертають їх надавачеві послуг разом із вмотивованою письмовою відмовою в їх підписанні у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з моменту їх отримання від надавача послуг.
		Пунктом 6 Порядку визначений перелік документів, який надавачі послуг подають до місцевого фінансового органу, який відповідно до пункту 7 на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формує узагальнені реєстри договорів про організацію взаєморозрахунків, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 13 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договори про організацію взаєморозрахунків.
		Після цього, за приписами пункту 8 Порядку, Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 14 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг. Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 15 і 25 числа Мінфіну. Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.
		Відповідно до пункту 9 Порядку Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 року № 1132 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 96, ст. 3399; 2015 року, № 7, ст. 161), і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном. Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.
		Таким чином, для отримання компенсації з державного бюджету щодо різниці в тарифах, позивачу необхідно вчинити ряд передбачених Порядком дій, а саме укласти із надавачами відповідних послуг договори про організацію взаєморозрахунків та надати його до місцевого фінансового органу разом із іншими, передбаченими пунктом 6 Порядку документами.
		Отже, прийняттю рішення про перерахування позивачеві субвенції згідно з розподілом передує дотримання учасниками розрахунків умов Порядку щодо процедури надання певного переліку документів місцевим фінансовим органам, які в свою чергу формують узагальнені реєстри та передають такі документи структурним підрозділам з питань фінансів обласних держадміністрацій, та надалі Мінрегіону і Казначейству, яке подає документи Мінфіну.
		Позивачем, у свою чергу, не надано суду доказів вчинення усіх передбачених Порядком дій, зокрема, укладення відповідних договорів про організацію взаєморозрахунків, надання звітів про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності надавачів послуг, актів звіряння заборгованості, складені учасниками розрахунків, довідки територіального органу ДФС про розмір податкового боргу, довідки про розмір грошових зобов`язань із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, не сплачених на день видачі довідки, податкової декларації з податку на прибуток підприємства тощо.
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Окрім того, відповідно до вимог частини 12 статті 23 Бюджетного Кодексу України всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.
		Звернувшись із даним позовом до суду, позивач просить стягнути солідарно  з відповідачів субвенцію на погашення різниці в тарифах в якості збитків.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Проте, з огляду на встановлені судом вище обставини, бездіяльність відповідачів у вигляді неперерахування субвенцій позивачу на погашення різниці в тарифах не є доведеною позивачем, а отже не є доведеними також заподіяння відповідачами позивачу шкоди, не доведено причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та заподіянням збитків, розміру збитків тощо.
		Таким чином, позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачами, а тому в позові про відшкодування позивачу понесених ним збитків на суму 1  701  692,00 грн. слід відмовити.
		Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
		Керуючись ст. ст.  86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України,  суд
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
		    
		Повне рішення складено 16.03.2020р.
		 
		Суддя                                                                                                                                                                            С.О. Чебикіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...