Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/2816/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2020. Зареєстровано: 17.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2020.
Дата набрання законної сили: 16.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/15963/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 березня 2020 року 
		Київ
		справа №295/2816/17
		адміністративне провадження №К/9901/15963/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Тацій Л.В.,
		суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №295/2816/17
		за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1  про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито 
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року (ухвалена в складі головуючого судді Зосименка О.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративно суду від 28 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді  Іваненко Т.В., суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С.)
		в с т а н о в и в :
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Богунського районного суду міста Житомира з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі  відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
		-визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому 01 травня 2016 року інвалідності 2 групи, внаслідок поранення і захворювань пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 № 67;
		-зобов`язати відповідача та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме  01 травня 2016 року, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі- Порядок 975), з врахуванням раніше виплачених сум.
		Позовні вимоги обґрунтував тим, що брав участь у бойових діях у Республіці Ірак. 01.05.2016 йому була встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а відтак має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975. Рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності вважає незаконним.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		Постановою Богунського районного суду Житомирської області від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративно суду від 28.11.2017, позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, оскільки інвалідність настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Суди вказали, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги відповідно до вказаного Порядку, з урахуванням виплачених сум.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У лютому 2018 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову Богунського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративно суду від 28 листопада 2017 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		У скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що позивачу встановлено інвалідність III групи під час первинного огляду з 20.04.2011. Вищу (II групу) інвалідності встановлено під час повторного огляду з 01.05.2016, тобто через п`ять років після первинного встановлення інвалідності. Нормативно-правові акти, що регулюють виплату одноразової грошової допомоги, не містять норми, які передбачають право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі встановлення вищої групи інвалідності під час повторного огляду понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності.
		Позивач і третя особа своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України.
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 26.06.2019 за № 850/0/19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М.М.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
		Ухвалою від 11.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 07.08.2003 по 03.04.2004 на території Республіки Ірак, де в той час велись бойові дії та брав участь у бойових діях, де отримав поранення під час безпосередньої участі у бойових діях.
		Довідкою № 13, виданою 10.02.2004 командиром військової частини НОМЕР_1 підтверджено, що наявні у позивача поранення та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку під час перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
		20 квітня 2011 року відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії позивачу з 20.04.2011 первинно встановлена 3-тя група інвалідності, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
		21.12.2011 за втрату здоров`я і встановлення третьої групи інвалідності позивач отримав від Міністерства оборони України одноразову грошову допомогу в сумі 86201,01 грн.
		Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 11.05.2016 позивачу встановлена 2 група інвалідності (з 01.05.2016), що настала в результаті поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в Республіці Ірак, де в той час велись бойові дії.
		ОСОБА_1 звернувся до Житомирського ОМВК із заявою від 17.05.2016 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням 2 групи інвалідності та надав до заяви відповідні документи.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 склав та направив до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п.13 Порядку №975.
		Згідно протоколу № 67 від 19.08.2016, засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплачених раніше сум, оскільки у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміні групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.
		Вважаючи зазначені дії та рішення відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Касаційна скарга по справі № 295/2816/17 подана в лютому 2018 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного. 
		Згідно ст. 17 Конституції України передбачено забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти
		Згідно ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Частиною 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності 3 групи) з 20 квітня 2011 року, визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
		Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
		Частиною 2 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Системний аналіз наведених правових норм (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
		Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.03.2018 (справа № 295/3091/17), 05.04.2019 (справа № 820/4143/18), 12.06.2019 (справа № 822/473/18).
		Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
		Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 514395 від 11.05.2016 року ОСОБА_1 з 01.05.2016 встановлено II групу інвалідності з причин травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку визнавши протиправним та скасувавши рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, захворювань пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 року № 67, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, та з урахуванням проведених виплат і факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку № 975.
		Враховуючи той факт, що позивач отримував від МО України одноразову грошову допомогу за втрату здоров`я і встановленням третьої групи інвалідності в сумі 86 201, 01 грн., він має право на отримання грошової допомоги по другій групі інвалідності з 01.05.2016 року, з врахуванням раніше сплачених сум.
		Крім того, п. 8 ст.16-3 Закону №2011-XII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
		Водночас статтею 16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
		а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
		б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
		в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
		г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
		Судами встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем, що поранення і захворювання позивач отримав не внаслідок протиправних дій, а внаслідок виконання обов`язків військової служби під час участі в бойових діях.
		Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачеві, як інваліду війни 2 групи, повинна бути призначена і сплачена одноразова грошова допомога, відповідно до п. 6 Порядку №975 з врахуванням раніше виплачених сум.
		Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб (п. 4.7 Положення Наказу Міністра оборони України 14.08.2014 № 530).
		Виходячи з викладеного, висновок судів стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається обласним військовим комісаріатом в 15-денний термін з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
		Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні (пункт 4.8 Положення).
		Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п.13 Порядку згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 №975).
		Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України ( п.4.10 Положення Наказу МОУ).
		Після проведення виплати витяг з наказу про проведення виплати, завірений встановленим порядком, обласним військовим комісаріатом надсилається до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. (п.4.11 Положення Наказу МОУ).
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Судами встановлено, не оспорюється учасниками справи, що 17.05.2016, тобто у визначений Законом трирічний термін позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому саме 2 групи інвалідності з 01.05.2016 у відповідності до Порядку № 975, яким врегульовано право позивача на отримання названої допомоги.
		Житомирський обласний військовий комісаріат вчасно склав та надав до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до п. 13 Порядку №975, але Міністерство оборони України безпідставно відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.
		Враховуючи фактичні обставини цієї справи, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У Міністерства оборони України, в даному випадку, відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а отже і відсутні перешкоди у здійсненні нарахування та виплати позивачу одноразової грошової.
		Європейський суд з прав людини у свої практиці зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд суб`єкта владних повноважень дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (Рішення у справі «Гурепка проти України» від 06 вересня 2005 року). Ефективний спосіб захисту повинен запобігати виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування порушенню, що мало місце (Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року).
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують
		Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України  залишити без задоволення.
		Постанову Богунського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративно суду від 28 листопада 2017 року по справі № 295/2816/17  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийЛ.В. Тацій
		Судді Т.Г. Стрелець
		С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...