Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 137/142/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2020.
Дата набрання законної сили: 11.03.2020
Номер судового провадження: 51-5677км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014240180000425

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		11 березня 2020 року
		м. Київ
		справа № 137/142/15-к
		провадження № 51-5677км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014240180000425, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Копитенці Летичівського району Хмельницької області, мешканця  АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ст. 119 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2019 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст.119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставіп. "в" ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році"його звільнено від призначеного покарання.
		Стягнуто з  ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 17355,50 грн матеріальної шкоди, 100 000 грн моральної шкоди та 21 964,64 грн процесуальних витрат; на користь ОСОБА_9 100 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 100 000 грн моральної шкоди. Також стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 4848,54 грн витрат на залучення експерта; вирішено питання щодо речових доказів.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 жовтня 2014 року в період часу з 01.00 до 01.50 год. біля будинку № 37 на вул. Фрунзе у с. Осічок Літинського району Вінницької області, не передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків своїх дій у вигляді смерті, хоча повинен був і міг їх передбачити, не переконавшись у відсутності людей, хоча повинен був і міг у цьому переконатися, здійснив постріл із мисливської рушниці, який влучив у ОСОБА_11 . Унаслідок необережних дій ОСОБА_7 потерпілий отримав вогнепальне поранення правого стегна,що призвело до настання смерті. 
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року вирок місцевого суду змінено, ОСОБА_7 напідставі ст.49, ч. 5 ст.74 КК Українизвільнено від покарання у зв`язку із закінченням строку давності. У решті вирок залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. 
		Посилається на те, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_7 на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, не врахував загальних правил обчислення строків давності. Крім того, суд не з`ясував думки самого ОСОБА_7 та інших учасників судового розгляду й безпідставно застосував положення ст. 49 КК України. Захисник ставить під сумнів наявність повноважень у прокурора ОСОБА_12 , який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції. 
		Також стверджує, що апеляційний суд в порушення вимог кримінального процесуального закону не зазначив усіх його доводів апеляційної скарги, з достатньою повнотою їх не перевірив та не навів в ухвалі переконливих аргументів на спростування всіх доводів поданої скарги, а тому вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.
		Захисник ОСОБА_6 подав клопотання з проханням розглянути провадження без його участі. 
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
		За статтею ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченомустаттями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою; докази, що спростовують її доводи.
		Колегія суддів убачає, що доводи касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України, є безпідставними.
		Як підтверджено матеріалами кримінального провадження, захисник, не погодившись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій указував на те, що суд першої інстанції не оцінив деяких доказів у кримінальному провадженні та вважав, що потерпілими були подані цивільні позови з порушенням вимог закону. У доповненні до апеляційної скарги стверджував, що прокурор, який брав участь у судових дебатах у суді першої інстанції, не мав належних повноважень. 
		Апеляційний суд здійснив розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, тобто в межах поданої апеляційної скарги сторони захисту, і з достатньою повнотою перевірив всі викладені в його апеляційний скарзі й у доповненні доводи та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. 
		Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, під час перевірки кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив у судовому засіданні зібрані у кримінальному провадженні докази.
		Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо правильності розгляду та вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілих. При цьому апеляційний суд указав, що суд першої інстанції, під час розгляду цивільного позову та при задоволенні позовних вимог потерпілих дотримався вимог ст.128 КПК України, ч. 2 ст. 31 ЦПК України, статей1166,1167 ЦК України, врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, перенесені потерпілими моральні страждання, нервовий стрес та негативні наслідки, що настали у зв`язку зі смертю 48 - річного чоловіка та батька, порушення їх нормального та звичного способу життя.
		Колегія суддів також вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо безпідставності доводів захисника про те, що прокурор ОСОБА_12 , який брав участь у судових дебатах у суді першої інстанції, не мав належних повноважень, оскільки відповідно до наданої в ході апеляційного розгляду кримінального провадження прокурором ОСОБА_13 постанови першого заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_14 про призначення групи прокурорів від 14 лютого 2019 року прокурор Хмільницького відділу Калинівської місцевої прокуратури ОСОБА_12 мав повноваження на участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції. 
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_7 на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від покарання у зв`язку із закінченням строку давності, не врахував загальних правил обчислення строку, не з`ясував думки самого ОСОБА_7 та інших учасників судового розгляду й безпідставно застосував положення ст. 49 КК України, то їх не можна визнати обґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
		ОСОБА_7 засуджений за вчинення злочину (ч. 1 ст. 119 КК України), який відповідно доположень ст. 12 КК Українивідноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Злочин ним був скоєний 11 жовтня 2014 року, тобто з дня його вчинення на день постановлення рішення апеляційним судом минуло 5 років, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався.
		Згідно з ч. 8ст. 284 КПК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою. Однак, у цьому випадку мова йде про звільнення особи від покарання на підставі положень ч. 5 ст. 74 КК України з урахуванням положень ст. 49 цього ж Кодексу. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність його звільнення від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, оскільки для постановлення такого рішення надання згоди особою чи іншими учасниками судового розгляду кримінальним процесуальним законом не передбачено. Таким чином, немає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги закону України про кримінальну відповідальність, як про це наголошує в касаційній скарзі захисник.
		Не вбачаються обґрунтованими й доводи захисника про те, що апеляційний суд не врахував загальних правил обчислення строків для звільнення особи від покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України. 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені строки. 
		Враховуючи особливості тлумачення такого положення зазначеної норми закону, як «з дня вчинення», колегія суддів вбачає, що день учинення злочину має враховуватися в цей строк як перший день такого строку. З огляду на це останнім днем п`ятирічного строку давності в цьому випадку є 10 жовтня 2019 року. Тобто суд апеляційної інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали від 11 жовтня 2019 року обґрунтовано вважав, що строк давності вже сплив, тому доводи у касаційній скарзі в цій частині є безпідставними. 
		Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогамст. 419 КПК України. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду, вмотивованість його висновків, захисник у касаційній скарзі не навів.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не встановила, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...