Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/2083/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2020. Зареєстровано: 18.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2020.
Дата набрання законної сили: 16.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/32198/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 березня 2020 року 
		Київ
		справа №620/2083/19
		адміністративне провадження №К/9901/32198/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Пилипенко О.Є. від 06 листопада 2019 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 (далі також  позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи прийнятим з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду. 
		 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга подана до суду 20 листопада 2019 року.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 620/2083/19.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати рішення суду першої інстанції від 23 вересня 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 зазначена апеляційна скарга залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з моменту отримання копії вищезазначеної ухвали, шляхом подання до суду документа про сплату судового збору. 
		04 листопада 2019 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
		Заява обґрунтована тим, що апелянт звільнений від сплати судового збору, оскільки є ветераном війни  особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 від 30 травня 2018 року.
		Ухвалою від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року повернуто скаржнику у зв`язку з невиконанням ухвали від 17 жовтня 2019 року, а саме неусуненням недоліків у апеляційній скарзі.
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно повернуто апеляційну скаргу у зв`язку з невиконанням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, оскільки 31 жовтня 2019 року на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду було надіслано документ, що підтверджує підставу для звільнення апелянта від сплати судового збору.
		Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. 
		Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що апелянт не має пільг зі сплати судового збору і не усунув недоліки апеляційної скарги, оскільки станом на 06 листопада 2019 року не подано до суду документа про сплату судового збору.
		Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
		В свою чергу статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
		Тобто, ОСОБА_1 як ветеран війни  особа з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням від ААБ №02440 від 30 травня 2018 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для вказаної категорії осіб, зокрема, і на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». 
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 800/203/17, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 814/2038/17, від 22 березня 2019 року у справі № 825/934/18. 
		Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
		У своєму рішенні від 08 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок: право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		Такий підхід корелює з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у пункті 39 рішення по справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain № 58695/97) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "не примушує Держав-учасниць створювати апеляційні або касаційні суди. Однак, якщо такі суди існують, то гарантії, які передбачені статтею 6, повинні бути забезпечені".
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France № 29731 /96).
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх „цивільних прав та обов`язків" (пункт 65 рішення у справі „Гофман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany № 34045/96) та пункт 122 рішення у справі „Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland № 30210/96).
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційним судом, на підставі неправильного застосування норм процесуального права протиправно повернуто апеляційну скаргу.
		З огляду на викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року підлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий І.В. Желєзний 
		Судді: Я.О. Берназюк
		Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...