Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 215/2861/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 17.03.2020. Зареєстровано: 18.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2020.
Дата набрання законної сили: 17.03.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/3675/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/3675/20 Справа № 215/2861/17   Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова  В. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 березня 2020 року                                                                м.Кривий Ріг
		 
		Справа № 215/2861/17
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді - Зубакової В.П.
		суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
		секретар судового засідання - Євтодій К.С.
		 
		сторони:
		стягувач - ОСОБА_1 ,
		боржник - ОСОБА_2 ,
		заінтересована особа - Головний державний виконавець Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Гнаткова Олена Григорівна,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року, яка  постановлена  суддею  Красюк  К.І.  об 11 годині 53 хвилини у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 січня 2020 року, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У грудні 2019 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Гнаткової О.Г.
		Скарга обґрунтована тим, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2018 року боржниця ОСОБА_2 була зобов`язана не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою згідно графіку, встановленого рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.01.2017 року. Зазначений графік передбачав його побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_3 щосереди з 16:30 годин до 18:30 годин на нейтральній території у межах міста Кривого Рогу та щоп`ятниці з 17:00 годин до неділі до 13:00 годин за адресою: АДРЕСА_1 . 
		05.11.2019 року Тернівським відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 60147952 за виконавчим листом Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області № 215/2861/17 від 01.03.2018 року.
		04.12.2019 року державним виконавцем Гнатковою О.Г. було складено акт, згідно якого спілкування стягувача з дитиною було обмежено до 17:30 год. замість 18.30 год. 
		Крім того, 06.12.2019 року державним виконавцем Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Гнатковою О.Г. складено акт, згідно якого стягувач спілкувався з дитиною в п`ятницю до 17:20 год., у той час як відповідно графіка воно повинно було тривати з 17:00 год. п`ятниці до 13:00 год. неділі.
		У подальшому, на підставі даних актів, виконавче провадження було закрито, однак, на думку скаржника, зазначені акти не можуть бути доказом того, що графік побачень виконується у повному обсязі відповідно рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2018 року.
		У зв`язку із невиконанням боржницею ОСОБА_2 рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2018 року, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Тернівського ВДВС у місті Кривий Ріг, які проявились в ігноруванні виконання Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати державного виконавця вчинити дії, відповідно до ст. 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі постанови від 03.12.2019 року та згідно актів від 04.12.2019 року, 06.12.2019 року накласти на боржницю штрафи у розмірі відповідно 1700 грн. та 3400 грн., накласти обмеження у праві керування транспортними засобами, виїзду за кордон, передати повідомлення в органи поліції щодо притягнення боржниці до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду згідно ч.1 ст. 382 КК України.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення його скарги у повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в результаті бездіяльності державного виконавця порушені права малолітньої дитини скаржника на спілкування з ним, відповідно до графіка побачень, оскільки бездіяльність державного виконавця сприяла тому, що державними органами примусово не виконане по цей час рішення суду, а боржниця ОСОБА_2 й надалі чинить перешкоди у його спілкуванні з донькою.
		На думку апелянта, державний виконавець проігнорував вимоги ст. ст. 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно актів від 04.12.2019 року та 06.12.2019 року не зафіксоване невиконання рішення суду боржницею ОСОБА_2 та не накладено на неї штраф за ухилення від виконання судового рішення, тоді як вказаними Актами підтверджено, що стягувачу ОСОБА_1 не було надано можливості спілкуватися з дитиною протягом всього часу, визначеного згідно графіку його побачень із донькою. Також, на його переконання, державний виконавець не є особою, яка може фіксувати зміни у стані здоров`я дитини, а тому останній не мав правових підстав зазначати про те, що спілкування з дитиною було припинено через її втому.
		Апелянт вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку про виконання рішення суду і закриття виконавчого провадження.
		Відзив на апеляційну скаргу, у порядку ч. 4 ст. 360 ЦПК України, не подано.
		Заслухавши суддю-доповідача, Пікуля В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  
		Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.01.2017 року визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спіклуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено графік його зустрічей з дочкою (а.с.12). 
		Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2018 року ОСОБА_2 зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з його донькою ОСОБА_3 , згідно графіку встановленого рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 18.01.2017 р. № 42. Зокрема, указаним рішенням було визначено періодичність, тривалість та місце зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , а саме: щотижня, у середу, з 16:30 год. до 18:30 год., на нейтральній території в межах м. Кривого Рогу та з 17:00 год. п`ятниці до 13:00 год. неділі, за адресою: АДРЕСА_1 .
		Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 215/2861/17 від 01.03.2018 року на примусове виконання вищезазначеного рішення суду.
		Постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гнаткової О.Г. від 05.11.2019 року відкрито виконавче провадження (а.с.5). 
		Постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гнатковою О.Г. від 03.12.2019 року призначено проведення виконавчих дій у середу з 04.12.2019 року на 16:30 год. за адресою м.Кривий Ріг, вул. Черкасова, 113 та у п`ятницю 06.12.2019 року на 17:00 год. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Карбишева, 12/16 (а.с. 6). 
		Як вбачається з акту державного виконавця від 04.12.2019 року, у призначений час для проведення виконавчих дій о 16:30 год. боржник ОСОБА_2 з`явилась до відділу ДВС з донькою ОСОБА_4 , стягувач поспілкувався з донькою до 17:10 години, в подальшому дитина втомилася, виконавчі дії завершено (а.с. 7). 
		Згідно з актом державного виконавця від 06.12.2019 року встановлено, що в призначений час для проведення виконавчих дій боржник ОСОБА_2 з`явилась за адресою: АДРЕСА_1 , з донькою ОСОБА_4 , перешкод у спілкуванні стягувача з донькою не чинила, але дитина не бажає спілкуватися та залишатися з батьком. Виконавчі дії завершено (а.с. 8).
		Постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гнаткової О.Г. від 09.12.2019 року закінчено виконавче провадження, оскільки боржник не чинить перешкоди в спілкуванні стягувача з донькою (а.с.9).
		Відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гнаткової О.Г. та зобов`язання останньої накласти щодо боржниці ОСОБА_2 обмеження у праві керування транспортними засобами, виїзду за кордон, а також передати повідомлення в органи поліції щодо притягнення боржниці ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду згідно ч.1 ст. 382 КК України, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не допущено порушень Закону України «Про виконавче провадження» та правові підстави для застосування щодо боржниці ОСОБА_2 вказаних санкцій відсутні.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
		У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
		Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
		Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
		Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
		Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічні приписи містить в собі п. 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень.
		Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»  виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
		Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
		В разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
		З аналізу даних положень Закону випливає, що єдиною підставою для притягнення боржника до відповідальності є факт невиконання ним судового рішення. 
		Невиконання судового рішення полягає в умисному невжитті  особою, до якої звернуто виконання  рішення суду, передбачених законом заходів щодо їх виконання або створення перешкод. 
		Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. 
		У даному випадку боржником виконувались як вимоги судового рішення так і вказівки державного виконавця, оскільки стягувачу в обумовлений термін обидва рази була надана дитина для спілкування.
		Твердження скаржника про створення перешкод боржницею є надуманими та спростовуються матеріалами справи.
		Доводи апеляційної скарги про те, що Актами підтверджено, що стягувачу ОСОБА_1 не було надано можливості спілкуватися з дитиною протягом всього часу, визначеного згідно графіку його побачень із донькою, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки скаржником не доведено, що його зустріч з донькою була скорочена саме за ініціативою боржниці ОСОБА_2 . Навпаки, як вірно визначив суд першої інстанції, остання добросовісно виконувала вимоги державного виконавця та забезпечувала явку доньки ОСОБА_4 для побачення із батьком, тобто не вживала жодних дій та не допустила бездіяльності, які можуть бути підставою для застосування щодо неї санкцій, визначених 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», і доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
		Разом з тим, відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гнаткової О.Г. та зобов`язання останньої накласти щодо боржниці ОСОБА_2 штрафів, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та надавши їм відповідну правову оцінку, дійшов висновку, що державним виконавцем не допущено порушень Закону України «Про виконавче провадження» та правові підстави для застосування щодо боржниці ОСОБА_2 штрафних санкцій відсутні.
		Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
		Згідно частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій зокрема посилався на те, що державний виконавець не виконав дій, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 9 ч. 1 ст. 39, ч. 3, ч. 4 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», чим сприяв неотриманню від боржниці ОСОБА_2 у державний бюджет коштів, що складаються із штрафів за невиконання рішення суду.
		Згідно із частиною другою статті 74 Закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		Отже, імперативною нормою, а саме частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
		До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
		Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у Постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18), від 3 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що справа в частині визнання бездіяльності державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по ненакладанню штрафів за невиконання рішення суду має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		За правилами частини четвертої статті 367 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Оскільки суд першої інстанції не встановив природу правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосував норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду в частині визнання бездіяльності державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по ненакладенню штрафів за невиконання рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255, частин першої, другої статті 377 ЦПК України.
		При цьому, згідно ч. 4 ст. 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд, за заявою позивача, в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
		Згідно статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
		У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу.
		На підставі викладеного, колегія суддів роз`яснює ОСОБА_1 його право, протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови, звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Керуючись ст. ст. 255, 367, 369, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по ненакладанню штрафів за невиконання рішення суду та зобов`язання державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області накласти на боржницю ОСОБА_2 штрафів скасувати та закрити провадження в цій частині вимог.
		Повідомити  ОСОБА_1 , що розгляд справ такої категорії віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
		Роз`яснити  ОСОБА_1 його право, протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови, звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		В іншій частині ухвалу залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 17 березня 2020 року.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...