Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10761/14-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2020.
Дата набрання законної сили: 16.03.2020
Номер судового провадження: 61-35888ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		16 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/10761/14-ц
		провадження № 61-35888св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,               
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Кабінет Міністрів України, міністерство інфраструктури України, Державна адміністрація залізничного транспорту України, Державне підприємство  «Південна залізниця», публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Південна залізниця» та касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Київського районного суду м. Харкова в складі судді Попрас В. О. від               07 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М. від 12 квітня 2018 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та просив: визнати недійсним його звільнення з посади начальника ДП «Південна залізниця» незаконним; визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від                       27 травня 2014 року № 514-р; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 03 червня 2014 року № 90-О; визнати незаконним та скасувати наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 червня 2014 року № 702/ос; визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця» від 03 червня 2014 року № 201/ос; поновити його на роботі на посаді директора Регіональної філії «Південна залізниця»                                 ПАТ «Українська залізниця» з 03 червня 2014 року; визнати діючим контракт № 4-ІV з начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності від 28 травня 2013 року; стягнути з ПАТ «Українська залізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідачів 100 000 грн у якості компенсації моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі на посаді директора  Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
		 
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 травня 2013 року Міністерством інфраструктури України видано наказ № 77-0 про укладення з ним контракту № 4-IV на посаді начальника ДП «Південна залізниця» строком з 28 травня 2013 року по 27 травня 2018 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2014 року № 514-р його було звільнено з посади начальника ДП «Південна залізниця» за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з посиланням на невиконання ним умов контракту. Підставою для видання даного розпорядження стало звернення Укрзалізниці від                           06 травня 2014 року №ц-1/279 до Міністерства інфраструктури України за результатами перевірки ДП «Південна залізниця» за період з 01 січня                 2013 по 04 квітня 2014 роки та виявлення фактів неефективного використання і збереження державного майна ДП «Південна залізниця». Позивач вказував, що всупереч діючому законодавству у вказаних актах перевірки не визначені підстави його у відповідності до умов ухвалених сторонами в пункті 27 Контракту для його розірвання. Вважає, що відповідачем не наведено які саме діяння призвели до порушення контракту, які наслідки від цих порушень, у чому полягає його вина, в який термін відбулися ці порушення, зважаючи на те, що актом перевірки охоплено період роботи ДП «Південна залізниця», який передував його призначенню на посаду керівника. Стверджує, що процедура його звільнення з посади начальника ДП «Південна залізниця» проведена з порушенням норм трудового права, що відповідачами в порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України звільнення проведено під час перебування його на лікуванні, тобто під час тимчасової непрацездатності.
		 
		Справа судами розглядалась неодноразово.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада                    2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Південна залізниця»; визнано незаконним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від                 27 травня 2014 року № 514-р; визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури від 03 червня 2014 року № 90-О; визнано незаконним та скасовано наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 червня 2014 року № 702/ос; визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця» від 3 червня 2014 року № 201/ос; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника                      ДП «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року; визнано діючим контракт № 4-IV з начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, від 28 травня 2013 року; стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з                   03 червня 2014 року по 07 листопада 2017 року в сумі 921 095,70 грн. В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив із недоведеності відповідачами правомірності звільнення ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та ДП «Південна залізниця» задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від         07 листопада 2017 року в частині стягнення з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено. Зменшено розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню  з  ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 з 921 095,70 грн до 896 672,65 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд, фактично погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначив про те, що місцевий суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині вимог ОСОБА_1 про визнання наказів про його звільнення незаконними та поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом із тим, апеляційний суд, зменшив розмір стягнутого відшкодування в зв`язку із вимушеним прогулом за один місяць в розмірі 22 322,80 грн у зв`язку з його фактичним виконанням. 
		 
		Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
		 
		У червні 2018 року ДП «Південна залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від                   07 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що надаючи оцінку доказам по справі, зокрема акту перевірки ДП «Південна залізниця», суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, визначивши акт єдиним та належним доказом того,  що позивачем не було виконано умови контракту від 28 травня 2013 року № 4-IV, не надавши оцінку іншим доказам, зокрема звіту, підписаного позивачем на посаді начальника ДП «Південна залізниця», про виконання показників ефективності використання майна і прибутку майнового стану підприємства та показників і умов преміювання за 2013 рік, які були перевищені по окремим позиціям у порівнянні з показниками ефективності використання державного майна і прибутку закріпленими у Додатку І до контракту від 28 травня 2013 року № 4-IV; даних про капітальні інвестиції, де зокрема, показник передбачений фінансовим планом на 2013 рік був фактично перевищений на                          49 044 тис. грн.
		 
		У червні 2018 року Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від                  07 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що акт перевірки ДП «Південна залізниця» не був предметом оскарження у даній справі і сам по собі не слугував підставою для розірвання контракту з позивачем, в даному випадку він виступив як засіб, за допомогою якого закріплено певні факти, на підставі яких, в подальшому, генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, враховуючи й інші фактичні дані, що негативно характеризували результати виробничої діяльності залізниці, дійшов висновку про неефективне використання та збереження державного майна керівником ДП «Південна залізниця» ОСОБА_1 і в наслідок чого ним було прийнято рішення ініціювати процес його звільнення з посади начальника ДП «Південна залізниця» у зв`язку з невиконанням умов контракту, через незабезпечення ефективного використання і збереження закріпленого за очолюваним суб`єктом господарювання державного майна, про що було повідомлено Міністерство інфраструктури України та Кабінет Міністрів України відповідно.
		 
		Судові рішення в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є.
		 
		Відзиви на касаційні скарги не надходили.
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від                   19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 640/10761/14-ц з Київського районного суду м. Харкова.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що 08 травня 2013 року Міністерством інфраструктури України укладено контракт № 4-IV з ОСОБА_1 , за умовами якого позивача призначено на посаду начальника ДП «Південна залізниця», строк дії контракту з 28 травня 2013 року до 27 травня 2018 року.
		 
		27 травня 2014 року Кабінетом Міністрів України видане розпорядження № 514-р «Про  звільнення ОСОБА_1 з посади начальника                           ДП «Південна залізниця» у зв`язку з невиконанням умов контракту. Підставою для видання даного розпорядження стало звернення Укрзалізниці від 06 травня 2014 року № Ц-1/279 до Міністерства інфраструктури України по результатах перевірки ДП «Південна залізниця» за період з 01 січня 2013 року по 04 квітня 2014 року, якою виявлені численні факти неефективного використання і збереження державного майна ДП «Південна залізниця» та внесення подання про порушення перед Кабінетом Міністрів України клопотання про звільнення позивача з посади начальника ДП «Південна залізниця». На підставі вказаного подання, листом від 26 травня 2014 року № 3700/13/14-14 Міністерство інфраструктури України порушило перед Прем`єр-міністром України клопотання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника                        ДП «Південна залізниця» у зв`язку з невиконанням умов контракту. У своєму клопотання Міністерство інфраструктури України посилалося на те, що перевіркою виявлені факти, які свідчать про незабезпечення позивачем ефективного використання і збереження закріпленого за залізницею державного майна, належного фінансово-економічного стану залізниці та порушення позивачем підпункту й) пункту 27 контракту від 28 травня                  2013 року № 4-ІV.
		 
		Також зазначено, що за результатами проведеної Укрзалізницею перевірки 18 квітня 2014 року, виявлені численні факти неефективного використання і збереження державного майна ДП «Південна залізниця», що свідчило про невиконання керівником підприємства ОСОБА_1 умов контракту. Залізницею незважаючи на скрутне фінансове становище у 2013 році при запланованому обсязі капітального будівництва на суму 356 196 грн фактичне виконання склало 404 240 грн. При цьому, при наявності власних підрозділів спроможних виконувати роботи з капітального будівництва, 76%; усіх робіт було виконано сторонніми підприємствами. Мала негативний вплив на економічний стан залізниці і внутрішня цінова політика. Так дослідженням собівартості деповських ремонтів вантажних вагонів залізниці становить 25,4 тис. грн за одиницю, тоді як для сторонніх організацій ремонти виконуються по ціні 10,2 тис. грн. Перевіркою також виявлено, що у складі інших операційних витрат 250 143 грн сума неоподаткованих витрат слала 6 722 грн.
		 
		Наказом ДП «Південна залізниця» від 03 червня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за пунктом 8 статті 36 КЗпП України. Підстава: розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2014 року № 514, наказ Міністерства інфраструктури України від 03 червня 2014 року № 90-О, наказ державної адміністрації залізничного транспорту України від                        03 червня 2014 року.
		 
		Згідно з листка непрацездатності ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 26 травня по 05 червня 2014 року.
		 
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня                       2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ДП «Південна залізниця» та касаційної скарги Кабінету Міністрів України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого                        2020 року.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
		 
		Сфера застосування контракту визначається законами України.
		 
		Позивача було звільнено з займаної посади у зв`язку з невиконанням умов контракту, які виразилися в неефективному використанні та збереженні останнім державного майна.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
		 
		Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року                         № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
		 
		Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
		 
		Вказаний висновок висловлений також у постанові Верховного Суду                                       від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц.
		 
		Оскільки ОСОБА_1 було звільнено у період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності, то правильними є висновки судів про поновлення позивача на роботі.
		 
		Доводи касаційних скарг про безпідставність висновків судів щодо відсутності доказів по порушення умов контракту не вплинули на правильність висновків судів про поновлення позивача на роботі з огляду на звільнення працівника під час перебування на лікарняному.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій
		 
		Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Ураховуючи, що ухвалою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду харківської області від 12 квітня 2018 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішень  підлягають поновленню.
		 
		Керуючись статтями 17, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу державного підприємства «Південна залізниця» та касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада                           2017 року в частині, що не змінена апеляційним судом та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, державного підприємства «Південна залізниця», публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними і скасування розпорядження та наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання контракту діючим - залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від                    07 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду харківської області від 12 квітня 2018 року в частині, що не підлягала негайному виконанню.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              М. Є. Червинська
		 
		                                                                                                           С. Ю. Бурлаков
		 
		                                                                                                           В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...