Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 257/4381/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2020.
Дата набрання законної сили: 16.03.2020
Номер судового провадження: 61-22848ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала                                            
		 
		16 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 257/4381/14-ц
		провадження № 61-22848св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		особа, яка подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року у складі колегії суддів: Осоцького І. І., Кухаря С. В., Панкеєва О. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб, стягнення грошових коштів. 
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 09 січня 2012 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг за умовами якого 
		ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання здійснити пошук необхідного йому транспортного засобу, на виконання якого знайшла транспортний засіб Mersedes-Вenz, належний ОСОБА_2 , за що одержала грошову винагороду у розмірі 3 000,00 грн. На підставі довіреності від 24 квітня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 
		Самчук Т. В., він користувався, володів та розпоряджався транспортним засобом Mersedes-Вenz, моделі S 600, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказував на те, що фактично 24 квітня 2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач передала йому у власність зазначений автомобіль, а він передав їй 12 000,00 доларів США, як оплату за його придбання. Повідомленням Орджонікідзовського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Орджонікідзовський ВДВС Запорізького МУЮ) від 28 жовтня 2013 року його було поінформовано, що зазначений транспортний засіб перебуває у розшуку, оголошеного на виконання виконавчого провадження про стягнення з 
		ОСОБА_2 грошових коштів. ОСОБА_3 про наявність накладеного арешту на придбаний ним автомобіль його не повідомляла. 
		 
		Посилаючись на наведене, просив визнати договір доручення від 24 квітня 
		2012 року удаваним, визнати договір купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу дійсним, визнати за ним право власності на транспортний засіб Mersedes-Вenz, моделі S 600, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, як безпідставно отриману винагороду.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 23 червня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Визнано удаваним договір доручення, укладений між ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 щодо транспортного засобу марки Mersedes-Вenz, моделі S 600, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 
		Самчук Т. В. 24 квітня 2012 року. 
		 
		Визнано дійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Mersedes- Вenz, моделі S 600, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 24 квітня 2012 року.
		 
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб Mersedes-Вenz, моделі S 600, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 
		3 000,00 грн відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аналіз змісту довіреності 
		від 24 квітня 2012 року та розписки власника автомобіля ОСОБА_2 
		від 24 квітня 2012 року свідчить про те, що оформляючи довіреність від 24 квітня 2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали удаваний правочин, який був вчинений для приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу автомобіляMersedes-Вenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним та визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, суд першої інстанції вказав, що позивач не надав належних доказів порушення відповідачем умов договору про надання послуг від 09 січня 2012 року. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2015року апеляційну скаргуПАТ «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») задоволено, заочне рішення Київського районного суду м. Донецька 
		від 23 червня 2014 рокув частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу, не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб. Досліджені докази у їх сукупності, свідчать про те, що в установленому законом порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його власником та ОСОБА_1 не укладався, а посилання позивача на те, що він набув право власності на спірний автомобіль на підставі договору доручення від 24 квітня 2012 року є безпідставними, оскільки за своїм правовим змістом договір доручення є договором про представництво, де повірений зобов`язується діяти від імені довірителя, і не має права укладати угоду в своїх інтересах від імені особи, яку він представляє. 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року скасувати, а заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 червня 2014 року залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не звернув увагу, що під час видачі довіреності від 24 квітня 2012 року йому було надано право на володіння, користування та розпорядження автомобілем Mersedes-Вenz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а він в свою чергу передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 12 000,00 доларів США, що підтверджує фактичне укладення між сторонами договору купівлі-продажу цього транспортного засобу. Зазначене також підтверджується укладенням між ним та ОСОБА_3 договору про надання послуг від 09 січня 2012 року, згідно з умовами якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання здійснити пошук необхідного йому транспортного засобу для подальшого його придбання. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що на момент придбання ним автомобіля Mersedes-Вenz прав чи інтересів ПАТ «ПУМБ» не було порушено, оскільки станом на 24 квітня 2012 року заначений автомобіль не перебував у заставі банку, а тому у нього відсутні права на заначений транспортний засіб, а тому правовідносини, що виникли між ПАТ «ПУМБ» та 
		ОСОБА_2 з виконання нею зобов`язань перед банком, ніяким чином не стосуються автомобіля Mersedes-Вenz, який він придбав у відповідача на законних підставах. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року відкрито касаційне провадження 
		у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано із Київського районного суду м. Донецьказазначену цивільну справу.
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 
		2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		05 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України зараз і надалі у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 
		від 07 листопада 2014 року № 1085, місто Донецьк Донецької області віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. 
		 
		Крім того, місто Донецьк Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р. 
		 
		В абзаці 1 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», у редакції чинній на час визначення територіальної підсудності даної цивільної справи, визначено, що у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд: цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» (зі змінами та доповненнями) визначено територіальну підсудність цивільних справ, підсудних Київському районному суду м. Донецька - Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
		 
		Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ повідомленням від 02 липня 2015 року зазначену справу витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. 
		 
		Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області листом 
		від 08 липня 2015 року № 7482 (вх. № 10252/0/8-15 від 14 липня 2015 року) до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслані лише матеріали щодо розгляду апеляційним судом апеляційної скарги ПАТ «ПУМБ» на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька 
		від 23 червня 2014 року в одному томі, інші матеріали справи (перший том, що був предметом розгляду в суді першої інстанції відсутній). 
		 
		Згідно з повідомлення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року № 14/613/2016, станом на 23 березня 2016 року з Київського районного суду м. Донецька до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільні, кримінальні та адміністративні справи не передавалися. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року направлено до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-22848ск18 у справі № 257/4381/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб, стягнення грошових коштів, для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження під час розгляду судом першої інстанції. 
		 
		Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 
		від 28 листопада 2019 року частково відновлено втрачене судове провадження у справі 257/4381/14-ц за позовом ОСОБА_1 , зокрема, ухвала Київського районного суду м. Донецька від 23 травня 2014 року про відкриття провадження у справі та заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 червня 2014 року.
		 
		У січні 2020 року матеріали частково відновленого втраченого судового провадження у справі № 257/4381/14-ц надійшли до Верховного Суду.
		 
		Приймаючи до уваги, що провадження у справі суд відновив лише частково, що унеможливлює розгляд касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження.
		 
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18).
		 
		Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
		 
		Тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України свідчить, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачене у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю.
		 
		З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень виключно у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Предметом оскарження у цій справі є визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб, стягнення грошових коштів. Зазначений спір вирішено судами попередніх інстанцій, однак матеріали справи втрачені, провадження у справі відновлено лише в частині.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно із частинами третьою, четвертою статті 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.
		 
		Ураховуючи недостатність зібраних матеріалів для повного відновлення втраченого судового провадження у справі № 257/4381/14-ц, Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перегляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 
		2015 року, а тому касаційне провадження у справі підлягає закриттю.
		 
		Керуючись частиною другою статті 415, статтею 494 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб, стягнення грошових коштів, закрити.
		 
		Роз`яснити учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою до суду за наявності необхідних документів.
		 
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                      Г. І. Усик
		І. Ю. Гулейков
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...