Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/958/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2020. Зареєстровано: 20.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2020.
Дата набрання законної сили: 18.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/25527/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 березня 2020 року 
		Київ
		справа №560/958/19
		адміністративне провадження №К/9901/25527/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:           Кравчука В.М., Саприкіної І.В.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 (головуючий суддя: Лобань Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 (головуючий суддя:     Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Курко О.П.) у справі № 560/958/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,  
		 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		01.04.2019 Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. (далі -відповідач), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив:
		визнати протиправними дії відповідача щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження;
		визнати протиправними дії відповідача щодо виключення (припинення) запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника;
		зобов`язати відповідача поновити державну реєстрацію обтяження речового права за договором іпотеки від 27.08.2008 № 92694, який посвідчений приватним нотаріусом Оксанюк А.А., щодо передання в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк" квартири загальною площею 57,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек) з дати вилучення припинення обтяження з 11.07.2012.
		Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019, задоволено клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі. 
		Провадження у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії закрито з підстав, зазначених у пунктом   1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ України).
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки існує спір про право власності на квартиру між ПАТ «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як добросовісним набувачем нерухомого майна, і до вирішення якого не можуть бути вирішенні питання, пов`язані з реєстрацією речових прав на спірний об`єкт.
		Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції та додатково зазначив, що в даному випадку спірні правовідносини фактично пов`язані з виконанням умов цивільно-правових угод, а саме: кредитного договору та договору іпотеки, а відтак спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин. Водночас визнання протиправними дій щодо вилучення запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника є захистом цивільних прав позивача від їх порушення відповідачем.
		05.09.2019 від позивача на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 скасувати, справу №560/598/19 передати до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що предметом позовних вимог у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Стверджує, що позовні вимоги зводяться до того, що у відповідача були відсутні підстави для скасування записів. На переконання скаржника, спір стосується виключно дій відповідача та не пов`язаний з реалізацією прав, визначених іпотечним договором.
		Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2019 відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
		Відповідач та треті особи правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися. 
		Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.08.2008 ПАТ "УкрСиббанк" та        ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №11387603001.
		Відповідно до умов вказаного договору ПАТ "УкрСиббанк" надав ОСОБА_1 кредит в сумі 56950,00 дол. США, який останній зобов`язувався повернути у повному обсязі в строк до 23.08.2029 або достроково зі сплатою 12,85 відсотків річних за користування кредитом.
		27.08.2008 ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. та зареєстрований в реєстрі за №92694.
		За умовами цього договору ОСОБА_1 передає в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк" квартиру загальною площею 57,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		11.07.2012 на підставі заяви представника ПАТ "УкрСиббанк" приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. вилучила запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна та виключила запис про іпотеку.
		Крім того, 11.07.2012 треті особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу вищевказаної квартири № 5411.
		Вважаючи, що своїми діями відповідач фактично порушив його права на предмет іпотеки як іпотекодержателя, оскільки відбулося відчуження нерухомого майна без відома банку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 08.02.2020), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
		Тобто, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою з протиправними, на думку позивача, діями відповідача щодо виключення з реєстру записів про заборону відчуження, про іпотеку та намаганням відновити порушене право на таке майно.
		Таким чином, позивач фактично оскаржує не стільки дії та рішення приватного нотаріуса, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, як заявляє вимоги щодо поновлення майнових права на нерухоме майно, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
		Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Згідно з статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
		Так, статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно із частиною 4 статті 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки перегляд законності дій приватного нотаріуса ґрунтується на обставинах, стосовно яких існує спір про відновлення прав на квартиру загальною площею         57,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у АТ "УкрСиббанк", як іпотекодержателя, та ОСОБА_2 , як добросовісним набувачем нерухомого майна, і до вирішення якого не можуть бути вирішені питання, пов`язані з реєстрацією речових прав на спірний об`єкт.
		Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховним Судом у постановах від 13.06.2018 по справі №822/2601/16 та від 20.06.2018 по справі №820/4146/17.
		Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що в даному випадку спірні правовідносини фактично пов`язані з виконанням умов цивільно-правових угод, а саме: кредитного договору та договору іпотеки, а відтак такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин. Визнання протиправними дій щодо вилучення запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника є захистом цивільних прав позивача від їх порушення відповідачем.
		Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.11.2018 у справі № 826/3130/17, від 13.03.2019 у справі № 820/271/18, від 13.03.2019 у справі № 826/16283/15.
		Водночас обставини, встановлені у цій справі не є тотожними з обставинами у справі № 820/3936/16, щодо яких викладена позиція Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.02.2019, де спір про право на предмет іпотеки - спірну квартиру вже вирішений в порядку цивільного судочинства, а отже спірні правовідносини стосувалися виключно правомірності дій (рішення) реєстратора. 
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
		Правильність висновків судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовані.
		Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		За змістом пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		Отже, за такого правового регулювання та враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду вже виклала у вищенаведених постановах висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.
		Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі № 560/958/19    залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                  С.М. Чиркін
		                                                                                В.М. Кравчук
		                                                                                І.В. Саприкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...