Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/2503/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2020. Зареєстровано: 20.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2020.
Дата набрання законної сили: 18.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/37465/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 березня 2020 року 
		Київ
		справа №372/2503/16-а
		касаційне провадження №К/9901/37465/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                 Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 03.11.2016 (головуючий суддя: Зінченко О.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 (головуючий суддя: Мєзєнцев Є.І.; судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №372/2503/16-а за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», Відділу містобудування та архітектури Обухівської районної адміністрації Київської області, Управління держгеокадастру у Обухівському районі Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 про визнання незаконним і скасування рішення,          
		В С Т А Н О В И В:
		У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивач-1), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 або позивач-2) звернулися до суду з позовом до Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (далі - ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»), Відділу містобудування та архітектури Обухівської районної адміністрації Київської області, Управління держгеокадастру у Обухівському районі Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 ), ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10 ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11 ), в якому просили визнати незаконним і скасувати рішення Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 19.05.2016 №47 «Про затвердження генерального плану села Трипілля Обухівського району Київської області, поєднаного з детальними планами територій».
		На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив процедуру розробки містобудівної документації і процедуру громадських слухань щодо врахування громадський інтересів. Позивачі наполягають, що графічна частина генерального плану не відповідає реальному стану землевласників та землекористувачів, межам та цільовому призначенню земельних ділянок, а також містить інші істотні недоліки та неточності.
		Постановою Обухівського районного суду Київської області від 03.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виготовлення, погодження та затвердження генерального плану с. Трипілля відбувалося послідовно відповідно до вимог чинного законодавства, з врахуванням пропозицій мешканців територіальної громади. Додатково суд апеляційної інстанції вказав на відсутність доказів порушення спірним рішенням законних права та інтересів позивачів.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій,        ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник зазначає, що у випадку недотримання порядку проведення процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості, у проекті містобудівної документації подальші дії суб`єктів владних повноважень не можуть вважатись правомірними, а будь-яке прийняте на підставі цих результатів рішення підлягає скасуванню. В спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушених права та інтересів спірним рішенням, скаржник вказав на те, що позивачі є мешканцями територіальної громади, а він є власником нерухомого майна, розташованого на території с. Трипілля.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
		15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і   набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким   КАС України   викладено в новій редакції.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого   Закону   передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 26.06.2019 визначений новий склад суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		Учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
		Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 19.05.2016 №47 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Трипілля Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, поєднаного з детальними планами територій (зі змінами та доповненнями)», розроблену ДП «НДПІ Містобудування».
		Вважаючи, що зазначене рішення прийнято з порушенням визначеної законодавцем процедури, позивачі звернулися з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 6 КАС України (у редакції на час звернення позивачів до суду), яка кореспондується із статтею 5 КАС України (в чинній редакції) в порядку адміністративного судочинства.
		Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.
		Верховний Суд зазначає, що суспільним інтересом звернення до суду з вимогою, зокрема, визнати протиправним і скасувати рішення про затвердження генерального плану населеного пункту, є судовий розгляд існуючого спору, що у своїй основі має відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні.
		У спірному випадку, позивачі відносяться до кола осіб, на яких поширюється дія оскаржуваного рішення, оскільки останні є мешканцями територіальної громади села с. Трипілля, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушених права та інтересів заявників.
		Надаючи правову оцінку в контектсі спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
		Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
		Предметом спору є законність рішення Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 19.05.2016 №47 «Про затвердження генерального плану села Трипілля Обухівського району Київської області, поєднаного з детальними планами територій».
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Частиною першою статті 12 Закону України від 16.11.1992 №2780-ХІІ «Про основи містобудування» (далі - Закон №2780-ХІІ) передбачено, що до компетенції сільських (…) рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
		Пункт 4.1. ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» визначає, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності на момент прийняття оскаржуваного рішення були передбачені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 якого генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
		Згідно зі статтею 2 цього Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.
		Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина перша статті 16 Закону №3038-VI).
		Положеннями статті 17 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. 
		На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
		Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. 
		Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. 
		Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. 
		Процедура проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів закріплена у статті 21 Закону №3038-VI, за змістом якої громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється (частина друга наведеної норми).
		Частиною третьою статті 21 Закону №3038-VI передбачено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відповідно до вимог частин четвертої, п`ятої статті 21 Закону №3038-VI оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.
		Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів. Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність. Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України (частини 9-11 статті 21 Закону №3038-VI).
		Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений постановою Уряду від 25.05.2011 №555 (далі - Порядок №555). 
		Згідно із пунктом 4 Порядку №555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування. 
		Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування. 
		Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що Повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо). 
		Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації. 
		Відповідно до пункту 10 Порядку №555 особи, які забезпечують проведення робіт з розгляду таких пропозицій, повідомляють через засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, та офіційний веб-сайт відповідного органу місцевого самоврядування про місце подання таких пропозицій.
		Нормами вказаного Порядку також передбачено, що затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід`ємною складовою частиною зазначеної документації.
		Таким чином, з аналізу зазначених вище законодавчих норм вбачається, що на законодавчому рівні чітко визначено послідовність дій органів місцевого самоврядування, у тому числі й сільських рад, стосовно реалізації закріпленої статтею 21 Закону №3038-VI процедури проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, а також закріплено обов`язок такого органу щодо оприлюднення: прийнятих рішень з розроблення проектів містобудівної документації; розроблених проектів містобудівної документації; повідомлень про подання пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; результатів розгляду пропозицій тощо.
		При цьому колегія суддів звертає увагу, що таке оприлюднення має здійснюватися саме шляхом опублікування в засобах масової інформації, які поширюються на відповідній території, а також шляхом розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах відповідних органів місцевого самоврядування.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2015 відповідно до протоколу Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області відбулися громадські слухання по генеральному плану населеного пункту с. Трипілля. 
		Листом ДП «НДПІ Містобудування» від 11.02.2016 №168/20/1/707 було надано відповіді на звернення громадян с. Трипілля за результатами проведених громадських слухань, що відбулися 20.11.2015, для врахування їх і містобудівній документації.
		Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою  ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		Відповідно до частини четвертої статті 11 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), яка кореспондується з частиною 4 статті 9 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
		Згідно з частиною першою статті 138 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
		Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до вимог статті 161 КАС України (у наведеній вище редакції) під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує: 
		чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 
		чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.
		За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи
		Тобто, обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.
		Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнення істинності висновків суду - відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.
		Виходячи з цього, в поняття обґрунтованості зазвичай включають два моменти: повнота дослідження судом всіх матеріалів справи і достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення.
		Верховний Суд зазначає, що як акт правосуддя рішення суду має чітко підтверджувати існування і суть спірних правовідносин.
		У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		У спірному випадку позивачі та скаржник наполягали на тому, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено процедуру збору, отримання та надання проектантам вихідних даних на проектування та розроблення містобудівної діяльності, а також порушено процедуру громадських слухань щодо врахування громадських інтересів в процесі розроблення містобудівної діяльності, зокрема: порушено строки на оприлюднення результатів розгляду пропозицій і проектів генерального плану; недотримано форму та зміст повідомлення про громадські слухання, а також не прийняті до уваги подані позивачами пропозиції.
		Проте зазначеним обставинам судами попередній інстанцій правова оцінка в контексті спірних правовідносин не надавалася. Судами першої та апеляційної інстанції взагалі не досліджувалося питання проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні. 
		Також судами попередній інстанцій залишені поза увагою зауваження Обухівської РДА, викладені у листі від 11.12.2015 №591/21-16, щодо порядку розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
		Верховний Суд зазначає, що без встановлення зазначених обставин неможливо правильно вирішити спір по суті.
		Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Для правильного вирішення спору суду необхідно поетапно дослідити питання додержання відповідачем встановленої законодавцем процедури розроблення проекту генерального плану с. Трипілля.
		Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Керуючись статтями   345,   349,   353, 355,   356 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Обухівського районного суду Київської області від 03.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 у справі №372/2503/16-а скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                       С. М. Чиркін
		                                                                                      А. А. Єзеров                                                                                                      
		                                                                                                 І. В. Саприкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...