Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 409/1465/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2020. Зареєстровано: 20.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2020.
Дата набрання законної сили: 17.03.2020
Номер судового провадження: 11-кп/991/3/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52016000000000042

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 409/1465/16-к
		Провадження № 11-кп/991/3/20
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 березня 2020 року м. Київ
		Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		секретар судового засідання  ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня 2016 року відносно обвинуваченого:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кремінна Луганської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, 
		за участю:
		прокурора  ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з Сєверодонецьким міським судом Луганської області),
		захисника ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції з Сєверодонецьким міським судом Луганської області),
		особи, яка подала апеляційну скаргу  ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з Лисичанським міським судом Луганської області),
		особи, яка подала апеляційну скаргу  ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з Лисичанським міським судом Луганської області),
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення та встановленні судом обставини.
		Вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості від 15 березня 2016 року, яку укладено у кримінальному провадженні № 52016000000000042 від 17 лютого 2016 року між начальником другого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_7 .
		ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначено йому покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, у вигляді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень.
		Як убачається із вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи захисником обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи умисно, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 6 000 доларів США для впливу на суддю Сєверодонецького міського суду Луганської області за прийняття нею рішення як особою, уповноваженої на виконання функцій держави, та тимчасового виконувача обов`язків прокурора м. Сєверодонецька Луганської області за забезпечення ним невжиття прокуратурою заходів до оскарження в апеляційному порядку вироку суду, у тому числі шляхом впливу на прийняття рішення прокурором у кримінальному провадженні.
		Згідно з формулюванням обвинувачення визнаного судом доведеним, суддя Сєверодонецького міського суду після одержання за попередніми домовленостями частини неправомірної вигоди, 23 жовтня 2015 року ухвалила обвинувальний вирок щодо ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307 КК України, призначивши їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області 02 квітня 2018 року, постановленої за результатом розгляду апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вищезазначений вирок суду першої інстанції змінено, виключено із мотивувальної частини вироку вказівку про «тимчасово виконуючого обов`язки прокурора м. Сєверодонецька Луганської області, особи, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні», замінивши на вказівку про «іншу особу-1, матеріали щодо якої розслідуються в окремому провадженні», та вказівку про «суддю Сєверодонецького міського суду Луганської області, особу, щодо якої матеріали розслідуються в окремому провадженні», замінивши на вказівку про «іншу особу-2, матеріали щодо якої розслідуються в окремому провадженні». У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_6 подала касаційну скаргу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
		16 травня 2019 року постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду скасовано ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 квітня 2018 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року кримінальне провадження для розгляду по суті направлено до Вищого антикорупційного суду, яке в свою чергу надійшло за належністю до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду  18 жовтня 2019 року.
		 
		Вимоги апеляційної скарги, доповнення до неї та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		В апеляційних скаргах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ставлять вимогу про скасування вироку Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня 2016 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на те, що існують обґрунтовані підстави, вважати, що укладення угоди не було добровільним. Також вважає, що вирок щодо ОСОБА_7 на підставі угоди містить формулювання обвинувачення з посиланням на інших осіб, у тому числі на неї, як суддю Сєверодонецького міського суду Луганської області, яким наперед визнана її вина у скоєнні злочину, тим самим фактично констатував її винуватість в одержанні неправомірної вигоди за прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, чим порушені її права, свободи та інтереси, у зв`язку з цим, дана угода не могла бути затверджена судом першої інстанції. Зазначає, що суд допустив неповноту судового розгляду, не витребував документи, інші матеріали досудового розслідування, без проведення опитування сторін, не розглядаючи її клопотання про повернення обвинувального акту. Вказує, що угода містить зобов`язання, які, на її думку, очевидно не можуть бути виконаними обвинуваченим, оскільки він є головним фігурантом у справі відносно неї та ОСОБА_5 . Як свідок він має право, відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 66 КПК України, відмовитись давати свідчення відносно себе, що унеможливлює виконання покладених на нього обов`язків. Зазначає, що вирок щодо ОСОБА_7 не містить відомостей щодо працевлаштування останнього, чи має він відповідне джерело доходів для виконання взятого на себе зобов`язання виплатити штраф у максимальному розмірі. Звертає увагу суду, що угода не містить обґрунтування наявності суспільного інтересу та відсутня інформація щодо сприяння розкриттю злочину. 
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 , посилається на те, що вироком щодо ОСОБА_7 суд фактично констатував його винуватість в одержанні неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Зазначає, що відсутність у вищевказаному вироку вказівки на його прізвище із зазначенням посади  т.в.о. прокурора м. Сєверодонецька Луганської області, не означає неможливості його ідентифікації. На його думку, суд не впевнився щодо добровільності укладеної угоди та можливості виконання покладених на ОСОБА_7 зобов`язань.
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		У судовому засіданні ОСОБА_5 в повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу, просив вирок відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		ОСОБА_6 у судовому засіданні в повному обсязі підтримала свою апеляційну скаргу, а також доповнення до неї, просила вирок відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник  адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначили, що апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є частково обгрунтованими, та підлягають частковому задоволенню, а вирок має бути змінено шляхом виключення з нього всієї інформації, яка дозволяє ідентифікувати апелянтів.
		Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні вважав, що вирок може бути змінено задля недопущення порушення прав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ..
		Представники ОСОБА_6  адвокати ОСОБА_13 і ОСОБА_14 у судове засідання не прибули, будучи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
		 
		Мотиви суду.
		Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які подали апеляційні скарги, а також заперечення обвинуваченого, його захисника та прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг та доповнень до них, колегія суддів приходить до таких висновків.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Стаття 370 КПК України регламентує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахування особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
		Колегія суддів вважає рішення суду про затвердження угоди про визнання винуватості таким, що не відповідає вимогам закону, з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі якщо її умови порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Зокрема, за сформульованим обвинуваченням ОСОБА_7 , будучи захисником обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи умисно, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 6 000 доларів США для впливу на суддю Сєверодонецького міського суду Луганської області за прийняття нею рішення як особою, уповноваженої на виконання функцій держави, та тимчасового виконувача обов`язків прокурора м. Сєверодонецька Луганської області за забезпечення ним невжиття прокуратурою заходів до оскарження в апеляційному порядку вироку суду, у тому числі шляхом впливу на прийняття рішення прокурором у кримінальному провадженні.
		Таким чином, прийшовши до висновку про відповідність угоди вимогам закону, суд першої інстанції ухвалив вирок, яким вирішив питання щодо правомірності дій інших осіб, зокрема судді Сєверодонецького міського суду Луганської області та тимчасового виконувача обов`язків прокурора м. Сєверодонецька Луганської області, встановивши преюдиційні факти щодо них.
		Разом з тим, Конституцією України встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62).
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		До того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею як невинуватою особою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»).
		Презумпція невинуватості буде порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону. Чи порушує твердження посадової особи про винність обвинуваченого принцип презумпції невинуватості, має бути з`ясовано в контексті тих фактичних обставин, у яких цей висновок було зроблено (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Грабчук проти України»).
		Наведене свідчить про те, що вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_7 за наявності умов, які порушують права, свободи та інтереси інших осіб.
		До зазначених висновків також дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 16 травня 2019 року по вказаній справі. 
		На переконання колегії суддів, вказані порушення кримінального процесуального закону є істотними, які призвели до ухвалення незаконного та несправедливого рішення, що, у відповідності до ст. 409 КПК України, є підставою для скасування вироку.
		Відповідно до висновків Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, які були зроблені в узагальненні практики здійснення апеляційним судом процесуальних повноважень з призначення нового розгляду в суді першої інстанції (Лист ВССУ від 01 січня 2017 року) в разі, якщо судом першої інстанції було допущено порушення вимог процесуального закону, яке могло перешкодити ухвалити законне і обґрунтоване рішення і при цьому відповідне порушення не могло бути усунуте судом апеляційної інстанції, скасування із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з підстав, не передбачених ст. 415 КПК України у таких випадках є обґрунтованим.
		ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в своїх апеляційних скаргах ставлять вимоги про скасування зазначеного вироку та направлення провадження на новий розгляд.
		В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження: 1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження; 2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
		Отже, колегія суддів вважає необхідним вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня 2016 року скасувати та направити матеріали кримінального провадження до суду першої інстанції для розгляду в загальному порядку у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 407 КПК України.
		З наведених підстав апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.
		Крім того, вирішуючи питання щодо направлення даного кримінального провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, колегія суддів бере до уваги, що дане кримінальне провадження № 52016000000000042 від 17 лютого 2016 року здійснюється стосовно корупційного злочину, передбаченого в примітці статті 45 КК України, тому з урахуванням положень ст. 33-1 КПК України, а також ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 січня 2020 року, якою було визначено підсудність даного провадження, його слід направити до Вищого антикорупційного суду. 
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419, 424 КПК України, колегія суддів
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6  задовольнити частково.
		Вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 липня 2016 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 15 березня 2016 року, укладену між начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України  скасувати.
		Матеріали провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України  направити до Вищого антикорупційного суду для проведення судового провадження у загальному порядку.
		У задоволенні іншої частини апеляційних скарг  відмовити.
		Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Головуючий суддя:                  ОСОБА_1 
		 
		Судді: ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...