Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/14593/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2020.
Дата набрання законної сили: 17.03.2020
Номер судового провадження: 61-1428ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 березня 2020 року
		місто Київ
		 
		справа № 127/14593/17
		провадження № 61-1428св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Вінницягаз»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вінницягаз» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року у складі судді Федчишена С. А. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Медяного В. М., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Вінницягаз» (далі - ПАТ «Вінницягаз») про визнання незаконним рішення комісії по проведенню нарахування за порушення, оформлене протоколом засідання комісії по проведенню нарахувань за порушення від 02 серпня 2016 року.
		Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 07 жовтня 2015 року відповідачем демонтовано газовий лічильник марки «Меtrіх № 105414», 2003 року випуску, яким він користувався протягом багатьох років, та направлений на державну повірку. У зв`язку з цим позивачем придбано через мережу Інтернет новий газовий лічильник марки «САМГАЗ 04 118/2001-2», заводський №  5091719 , який 12 жовтня 2015 року під`єднаний до мережі газопостачання та опломбований пломбою С252 86099, про що зроблено відповідний запис в розрахунковій книжці №  НОМЕР_3 . 08 червня 2016 року ним отримано від відповідача повідомлення № 37, яким його зобов`язано надати доступ представникам оператора ГРМ до лічильника газу для проведення його демонтажу на повірку. Така вимога була ним виконана. 11 червня 2016 року газовий лічильник перевірений на місці за допомогою магніту представником ПАТ «Вінницягаз», за результатом чого будь яких змін під час включення газових приборів не виявлено. У подальшому газовий лічильник був демонтований, про що складено акт без номера. При цьому, на зворотному боці акта зазначено, що захисні пломби заводу виробника, стокерна стрічка 6415234, скло суматора при візуальному огляді пошкоджень не мали. Також при візуальному огляді не було встановлено пошкоджень корпусу. Після демонтажу лічильника, для захисту системи від зовнішнього втручання працівниками відповідача встановлено вставку, про що також зазначено в акті. 13 червня 2016 року позивача в телефонному режимі повідомлено про проведення експертизи демонтованого лічильника. Через кілька днів позивачу надійшов лист-запрошення на засідання комісії, яке мало відбутися 25 липня 2016 року о 10:00 год за наслідками експертної перевірки лічильника. Про неможливість бути присутнім на засіданні через зайнятість на службі позивачем повідомлено в телефонному режимі. В усній розмові з працівником відповідача позивачу повідомлено, що за результатами проведеної експертизи лічильника встановлено стороннє втручання, про що складені відповідні акти. ОСОБА_1 категорично заперечує таке втручання зі свого боку і членів родини та пояснив, що невелике споживання природного газу протягом листопада 2015 року до травня 2016 року пов`язане з тимчасовим не проживанням у будинку. Оплата проводилась за фактично спожитий газ відповідно до показників лічильника.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити. 
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним рішення комісії Жмеринського управління з експлуатації газового господарства ПАТ «Вінницягаз» з проведення нарахувань за порушення, оформлене протоколом засідання комісії по проведенню нарахувань за порушення від 02 серпня 2016 року, яким вирішено провести нарахування на суму 37 626, 87 грн. Стягнуто з ПАТ «Вінницягаз» на користь ОСОБА_1 3 500, 00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу, вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що рішення комісії про проведення нарахувань за порушення, оформлене протоколом від 02 серпня 2016 року є незаконним, у зв`язку тим, що прийняте всупереч встановленому законодавством порядку. Так, зокрема, відповідачем не було складено акт про порушення, а також представник відповідача не склав протокол щодо направлення лічильника на експертизу, чим порушив вимоги чинного законодавства. Також суд зазначив, що обраний спосіб захисту позивача відповідає можливим передбаченим способам.
		Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.Суд зазначив, що рішенням комісії Жмеринського управління з експлуатації газового господарства ПАТ «Вінницягаз» з проведення нарахувань за порушення, оформлене протоколом засідання комісії по проведенню нарахувань за порушення від 02 серпня 2016 року, створено небезпеку порушення прав позивача, оскільки листом від 31 серпня 2016 року позивачу запропоновано у триденний термін з дня отримання листа здійснити погашення суми перерахунку (донарахування) за несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу. У разі невиконання вимоги у встановлений термін, відповідач зазначив про припинення розподілу природного газу до домоволодіння ОСОБА_1 
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2017 року ПАТ «Вінницягаз» просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
		Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, що не передбачений чинним законодавством. Прийняте рішення про нарахування за порушення прийнято відповідно до діючих вимог та правил. 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX 
		(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у грудні 2017 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 07 жовтня 2015 року працівниками відповідача демонтовано газовий лічильник марки «Меtrіх № 105414», 2003 року випуску, про що свідчить акт про зняття побутового газового лічильника на держповірку.
		У зв`язку з цим позивачем придбано новий газовий лічильник марки «САМГАЗ 04 118/2001-2», заводський №  5091719 , який 12 жовтня 2015 року електрогазозварником Приватного підприємства «ВОК-ПЛЮС» із дотриманням будівельних норм і правил, які діють в Україні був під`єднаний в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 .
		08 червня 2016 року ОСОБА_1 надіслано повідомлення № 37 щодо доступу представників операторам ГРМ до приміщення, де розташований лічильник газу для проведення робіт з демонтажу лічильника на позачергову повірку.
		За результатами демонтажу складено відповідний акт від 11 червня 2016 року, згідно із яким під час візуального огляду пошкоджень не виявлено, корпус лічильника не пошкоджено. Крім того, під час перевірки роботи лічильника за допомогою магніту будь-яких змін в ході включення газових приборів не було виявлено. 
		Відповідно до акта від 13 червня 2016 року № 1898 року комісією проведено експертизу лічильника газу «Самгаз» № 5091719. У результаті перевірки виявлено порушення, яке свідчить про несанкціоноване втручання в роботу лічильника з метою зменшення показів кількості спожитого газу. Зупинка лічильника проводилась під дією магнітного поля за допомогою двох неодимових магнітів, один з яких встановлено на клапані вимірювального блоку, що не передбачено конструкцією лічильника, другий магніт встановлюється на корпусі лічильника у верхній частині з тильної сторони.
		У подальшому, після розборки вимірювального блоку лічильника, виявлено встановлену металічну пластину на верхню частину клапана задньої камери. За допомогою стороннього неодимового магніту, під дією магнітного поля якого клапан виходив з щеплення із вимірювальною камерою, що приводило до зупинки лічильника. Лічильник визнано непридатним до подальшої експлуатації через зміну його заводської конструкції, а саме: встановлення у вимірювальний блок стороннього предмету. 
		За результатами проведеної експертизи комісією прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 02 серпня 2016 року про проведення нарахування ОСОБА_2 на суму 37 626, 87 грн.
		За наслідками прийнятого рішення відповідно до акта-розрахунку збитків від 02 серпня 2016 року та рахунків на оплату від 04 серпня 2016 року № 000025174 та від 04 серпня 2016 року № 000025182 ОСОБА_1 необхідно сплатити 36 079, 97 грн за не облікований (донарахований) об`єм природного газу та 1 546, 90 грн за відшкодування вартості експертизи лічильника
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Правовідносини між газорозподільними підприємствами та споживачами природного газу (населенням) урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, а також договорами про приєднання споживача до газорозподільної системи.
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		За змістом статей 11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, підстав відступити від зазначеного висновку не встановлено.
		Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		Так, за змістом пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільної системи, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.
		У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою.
		Таким чином, зазначеним нормативно-правовим актом прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку, і тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою.
		Крім того, пунктом 3.4 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619, визначено, що у разі незгоди будь-якої сторони з висновками комісії по газопостачальній(газотранспортній) організації спірні питання вирішуються у судовому порядку.
		ОСОБА_1 обґрунтовував обраний ним спосіб захисту тим, що між ним та відповідачем існує спір щодо вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється йому до сплати як сума заподіяних відповідачеві збитків, а також щодо порядку проведення експертизи лічильника обліку газу.
		Таким чином, з урахуванням закріпленого на рівні спеціальних нормативно-правових актів права споживача оскаржити у судовому порядку об`єм та/або вартість донарахованого природного газу у разі незгоди з їх розміром, визначеним оператором газорозподільної системи за наслідками задоволення акта про порушення, Верховий Суд не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 311/2314/16 (провадження 
		№ 61-35175св18), підстав відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.
		Верховним Судом також враховано, що за змістом глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу; акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення; у разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом. У такому разі в акті про порушення робиться відповідний запис, при цьому представник Оператора ГРМ здійснює заходи щодо пакування пошкодженої пломби та/або лічильника газу (ЗВТ) та складає відповідний акт про направлення їх на експертизу чи позачергову або експертну повірку. До отримання їх результатів нарахування, передбачені цим Кодексом, не застосовуються; акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення; за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.
		Згідно з пунктами 1, 2 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави. Після зняття ЗВТ та/або пломби, пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу, чи гвинта, на якому закріплено пломбувальний матеріал, у присутності сторін пломба або ЗВТ пакується в пакет з поліетилену чи з іншого цупкого матеріалу (або в транспортну тару, що передбачена заводом-виробником та зазначена в паспорті на ЗВТ), який опломбовується пломбою оператора ГРМ з унікальним номером та, за бажанням, пломбою споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу). При цьому представник оператора ГРМ складає протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу (по одному екземпляру для кожної сторони), в якому чітко зазначає: 1) поштову адресу місця проведення експертизи; 2) дату та орієнтовний час проведення експертизи (у випадку проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу», оператор ГРМ зазначає кінцевий строк, до якого має бути передано ЗВТ та/або пломбу до такого суб`єкта); 3) контактний телефон особи оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо проведення експертизи); 4) сторону, відповідальну за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу; 5) дату останньої повірки ЗВТ. Споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) зобов`язаний бути присутнім під час проведення експертизи.
		Отже, зі змісту наведених норм випливає, що проведення експертизи лічильника може бути ініційовано під час перевірки при виявленні відповідних порушень, які мають бути зафіксовані в акті про порушення. При цьому, споживач повинен бути повідомленим про направлення лічильника саме на експертизу, а щодо направлення на експертизу засобу повинен бути складений певний протокол.
		Проте, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до наведених правил не було складено ані акта про порушення, ані протоколу про направлення лічильника на експертизу, з огляду на що суди дійшли обґрунтованих висновків про протиправність прийнятого відповідачем рішення щодо здійснення донарахування позивачу суми боргу за спожитий газ, оскільки таке рішення ухвалено із порушенням вимог чинного законодавства.
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України 
		«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. 
		Суд касаційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, судом не встановлено достатніх підстав вийти за межі доводів скарги, визначені правилом статті 400 ЦПК України. Верховний Суд в оцінці обґрунтованості та правомірності оскаржуваного рішення, ухваленого у справі, виходить з оцінки тих доводів, що наведені сторонами під час розгляду справи, а також доводів касаційної скарги, не визначаючи за можливе давати оцінки іншим міркуванням, що не були предметом вивчення судами першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вінницягаз» залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                  С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                            І. Ю. Гулейков
		 
		 
		                                                                                                            В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...