Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1369/17 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано судом: 20.03.2020. Зареєстровано: 20.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2020.
Дата набрання законної сили: 16.03.2020
Номер судового провадження: 266 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"16" березня 2020 р. Справа № 917/1369/17 
		 
		Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		 
		Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання:  за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: Стойка О.В.  Попков Д.О., Пушай В.І.  Склярук С.І.   Не з`явився; Не з`явився;  Не з`явився;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства Пирятинський М`ясокомбінат м.Пирятин, Полтавська область 
		 на рішення господарського суду Полтавської області  від 27.10.2017р.  у справі № 917/1369/17 (суддя Безрук Т.М.)за позовом:   до відповідача:  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Національного банку України м.Київ   Публічного акціонерного товариства Пирятинський М`ясокомбінат м.Пирятин, Полтавська область    Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Фінансова ініціатива м.Київ про звернення стягнення на предмет іпотеки
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У серпні 2017 року Національний Банк України, м.Київ (далі  Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням змін) до Публічного акціонерного товариства Пирятинський М`ясокомбінат м.Пирятин, Полтавська область (далі  Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансова ініціатива м.Київ про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.10.2017 року у справі №917/1369/17 позов задоволено повністю. Судом вирішено в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за кредитними договорами №38/08-08/СТ від 14.08.2008 року (із змінами та доповненнями) та №12/09/5 від 13.05.2014 року (із змінами та доповненнями) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 2140808990,35 (два мільярди сто сорок мільйонів вісімсот вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 35 коп. (за Кредитним Договором №38/08-08/СТ від 14.08.2008 року: заборгованість за кредитом - 4453666,00 грн.; заборгованість за процентами - 432310,65 грн.; штраф - 30000,00 грн.; за Кредитним Договором №12/09/5 від 13.05.2014 року: заборгованість за кредитом 2000000000,00 грн.; заборгованість за процентами - 135863013,70 грн.; штраф - 30000,00 грн.)  звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним Договором від 21.07.2010 року укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Пирятинський м`ясокомбінат», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрований в реєстрі за №1926 (із змінами та доповненнями) на нерухоме майно:
		комплекс, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Полтавська область, місто Пирятин, вул. Піонерська, будинок 64, та яке належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Пирятинської міської ради від 03.06.2010 року та зареєстрованого КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 03.06.2010 року номер запису 1447 в книзі 5, реєстраційний номер 12156657.
		Опис майна: Літера "А-1", "А-2" - головний корпус загальною площею 3334,0 кв.м.; літера "А-2" - камера охолодження м`яса; літера "А-2" - відділення убойного цеху; літера "А-2" - утильний цех; літера "А-2" - душеві, сушилка; літера "А-2" - адмінбудинок; літера "А-1" - ковбасний цех з ваговою; літера "А-2" - м`ясожировий цех; літ. "А-1" - кишковий цех; "А-1" - жирове відділення; літ. "А-1" - відділення охолодження жиру; літ. "А-1" охолоджувальна камера експедиції; літ. "Б-2" - їдальня з магазином (овочесховище для їдальні) загальною площею 483,7 кв.м.; літ. "В-2" - КПП загальною площею 134,4 кв.м.; літ. "Г-2" - компресорна загальною площею 543,5 кв.м.; літ. "Е-3" - котельня загальною площею 943,3 кв.м.; літ. "Ж" - вагова 12,8 кв.м.; літ. "С" - матеріальний склад загальною площею 104,5 кв.м.; літ. "П"- гараж для автомашин загальною площею 588,3 кв.м.; літ. "Х"- прибудова для скважин; літ. "Н" - база приймання худоби загальною площею 94,2 кв.м.; літ. "О" - базки для худоби загальною площею 670,2 кв.м.; літ. "№ 4" - башта водонапірна; літ. "І" -асфальтове покриття; літ. "Я" - електропідстанція загальною площею 16,9 кв.м.; літ. "К" - мехмайстерні загальною площею 440,6 кв.м.; літ. "Р" - навіс передзабійного утримання загальною площею 35,4 кв.м.; літ "№ 1" - огорожа.
		Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 8813700,00 (вісім мільйонів вісімсот тринадцять тисяч сімсот) гривень 00 коп.
		Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору.
		Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне дослідження місцевим господарським судом обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права просив скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову з підстав невідповідності початкової вартості майна визначена судом на підставі звіту про оцінку, наданого Позивачем, дійсній ринковій вартості майна. Крім того, апелянт ставить під сумнів об`єктивність наданого Позивачем та прийнятого судом в якості належного доказу у справі Звіту про оцінку майна.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Пирятинський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2017 закрито з підстав, передбачених п.3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.03.2019 у справі про банкрутство №917/150/18 визнано грошові вимоги Національного банку України у розмірі 2140748990,35 грн з їх включенням до реєстру вимог кредиторів окремо як таких, що забезпечені заставою майна боржника, а витрати по судовому збору, сплаченому при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника у сумі 3524,00 грн включено до першої черги задоволення кредиторських вимог.
		Постановою Верховного Суду від 03.12.2019 ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 917/1369/17скасовано, справу направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
		Скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 03.12.2019 року вказав, що апеляційний господарський суд у межах своєї компетенції мав вирішити питання щодо здійснення перегляду оскаржуваного Відповідачем рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2017 та визначитися з результатами цього перегляду відповідно до статті 275 ГПК України. 
		При цьому, зазначив, що поза увагою суду апеляційної інстанції було залишено положення частини 4 статті 231 ГПК України та не вирішено питання розподілу між сторонами судових витрат.
		На адресу апеляційного суду від Позивача та Відповідача надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, зокрема, в яких Позивач наполягав на розгляді справи по суті, а Відповідач  на закритті провадження у справі, з тих підстав, що вимоги Позивача вже задоволені в межах справи про банкрутство №917/150/18.
		Учасники справи у судове засідання 16.03.2020року не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, у зв`язку з чим судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи у їх відсутності.
		Також від Позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки з причини надмірної завантаженості представників участі його представників у інших судових засіданнях, яке судовою колегією відхилено з мотивів його необґрунтованості, оскільки Позивач є юридичною особою та мав можливість направити іншого представника, явка сторін не була визнана обов`язковою, зазнчаена причина не є поважною. Крім того, представник Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції з власної волі.
		Колегія суддів прийшла до висновку про можливість закінчення розгляду справи у відсутності учасників справи, які не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.
		Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
		 укладення 14.08.2008 року між Позивачем та Третьою особою Кредитного Договору № 38/08-08/СТ (із змінами та доповненнями) (далі - Кредитний договір-1); (а.с.23-45), відповідно до умов п.1.1. (з урахуванням змін згідно Договору про внесення змін від 26.02.2015р.) якого Позивач надає Третій особі кредит у сумі 4453666,00 грн. на строк з 14.08.2008р. по 10.06.2015р.(а.с.47 т. 1);
		 перерахування Позивачем 14.08.2008р. на рахунок Третьої особи суми кредиту в розмірі 150000000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №4194 (#331826201) від 14.08.2008р. (а.с.61 т. 1 );
		 внесення Позивачем та Третьою особою змін та доповнення до Кредитного договору, про що свідчать Договори про внесення змін до Кредитного договору від 12.08.2009р., від 07.10.2011р., від 07.06.2012р., від 07.07.2009р., від 10.07.2009р., від 31.07.2009р., від 28.08.2009р., від 31.10.2012р., від 28.11.2012р., від 26.02.2014р., від 19.09.2014р., від 10.12.2014р.,від 26.02.2015р., від 12.03.2015р., якими сторони (а.с.25-45 т. 1);
		 нарахування Позивачем за період з 01.01.2015р.  23.06.2015р. 432310,65грн. відсотків та штрафу у розмірі 30000,00 грн. на підставі умов Догвору за нресвоєчасне поврнення кредиту;
		 відсутності доказів сплати зазначених коштів на користь Позивача.
		укладення 13.05.2014 Позивачем та Третьою особою Кредитного Договору №12/09/5 (далі - Кредитний договір-2), відповідно до п. 1.1. якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 2000000000 гривень на строк з 13.05.2014 до 30.12.2016 шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного Договору від 16.02.2009 №12/09 ;
		  внесення Додатковими угодами №1 від 28.05.2014, №2 від 04.06.2014, №3 від 01.12.2014, №4 від 23.12.2014, №5 від 26.02.2015 змін до Кредитного Договору №12/09/5, зокрема, в частині визначення розміру процентної ставки за кредитом;
		 нарахування Позивачем за період з 01.01.2015р.  23.06.2015р. 135863013,70 грн. відсотків та штрафу у розмірі 30000,00 грн.
		 відсутності доказів сплати зазначених коштів на користь Позивача.
		 укладення 21.07.2010, з метою забезпечення виконання зобов`язання за зазначеними Кредитними Договорами №12/09/5 від 13.05.2014 та №38/08-08СТ від 14.08.2008р. (з урахуванням змін, внесених Договором №3 від 18.08.2014р.), між Позивачем та Відповідачем Договору іпотеки, за умовами п. 5 якого Відповідач передав Позивачу в іпотеку майно, яке належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Пирятинської міської ради від 03.06.2010 та зареєстрованого КП Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації 03.06.2010 року номер запису 1447 в книзі 5, реєстраційний номер 12156657, що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Пирятин, вул. Піонерська, 64, ринкова вартість предмету іпотеки, згідно Висновку про вартість об`єкту оцінки, станом на 16.06.2010року складає 48 724 000,00 грн.
		направлення 05.04.2017р. Позивачем на адресу Відповідача та Третьої особи вимог №18-0013/25016 від 05.04.2017, №18-0013/25020 від 05.04.2017 про сплату заборгованості за Кредитними Договорами, які залишені без виконання.
		Наведені обставини сторонами не оспорюються. 
		Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання позивальником Третьою особою умов Кредитних Договорів з додатковими угодами до них. З урахування вказаного боргу та на підставі укладеного з Відповідачем Договору про іпотеку просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.
		Також, просив суд встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 8 813 700,00 грн, яка визначена на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності ТзОВ "Консалтингова компанія "Увекон".
		Відповідач у суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву на позов, або будьякого пояснення по суті спору.
		Третя особа в письмових поясненнях зазначав, що вартість майна, здійсненого на замовлення НБУ суб"єктом оціночної діяльності ТОВ "Увекон", є надто низькою в порівнянні із узгодженою сторонами в Договорі іпотеки, у зв`язку з чим висловив припущення щодо наявності порушень процедури оцінки, не конкретизувавши їх, а а також вважав, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вартістю нижчою від дійсної ринкової вартості призведе до мінімізації погашення заборгованості за Кредитними Договорами (а.с. 125 т. 1).
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Зокрема, рішення суду мотивоване тим, що вимоги Позивача про сплату заборгованості за Кредитними договорами були залишені без виконання як Третьою особою по справі, так і Відповідачем, у зв`язку з чим Позивач по справі наділений правом звернути стягнення на предмет іпотеки по Іпотечному договору, укладеному між ним та Відповідачем.
		Суд констатував відсутність заперечень Відповідача щодо оцінки вказаного майна, відсутність з його боку, а також з боку Третьої особи інших відомостей щодо ринкової вартості майна із відповідними доказами, відсутності клопотань при призначення судової будівельно  технісної експертизи.
		За змістом апеляційної скарги Відповідач заперечує проти рішення суду з тих підстав, що початкова вартість майна визначена судом на підставі звіту про оцінку, наданого Позивачем, не відповідає дійсній ринковій вартості майна, а також ставить під сумнів об`єктивність наданого Позивачем та прийнятого судом в якості належного доказу у справі Звіту про оцінку майна.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Межами апеляційних вимог Відповідача охоплюється лише незгода з наданою Позивачем оцінкою майна за мотивами невідповідності ринкової вартості майна.
		При цьому, будь яких доказів на спростування цього, Відповідачем не надано а ні на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, а ні на стадії апеляції за виключенням клопотання про призначення експертизи. Інших доводів щодо незгоди із рештою встановлених судом першої інстанції обставин та висновків щодо обґрунтованості підстав позову та обраного Позивачем способу захисту порушених прав  Відповідач не наводить.
		Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		Частиною 2 ст. 590 ЦК України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
		Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Пунктом 15.8.1. Іпотечного договору визначено, що з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
		Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів задоволення ані позичальником, ані іпотекодавцем вимог Позивача, як Кредитора та іпотекодержателя щодо погашення заборгованості та процентів за кредитним договором та щодо передання предмету іпотеки у рахунок погашення вищевказаної судом заборгованості позичальника за Кредитними Договорами в добровільному порядку, приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи приписи статті 33 Закону України "Про іпотеку", наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.
		Статтею 41 Закону України "Про іпотеку" передбачена можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.
		Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
		Надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність зазначених підстав до звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним Договором на належний Відповідачу комплекс будівель та споруд з адресою Полтавська область, м. Пирятин, вул. Піонерська, 64., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
		Згідно з частиною 2 статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
		Вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, колегія суддів відзначає, що виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо у розумінні норми статті 39 цього Закону України "Про іпотеку", встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
		Відповідно до вказаної вище статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
		Пунктом 5.8. Іпотечного договору сторони погодили, що загальна вартість предмета іпотеки складає 5 670 686,22 грн., а ринкова  48 724 000,00грн.
		Також, як вбачається із матеріалів справи, на замовлення Позивача з метою визначення вартості заставного майна суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Увекон" було проведено оцінку майна нежитлової нерухомості - комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Пирятин, вул. Піонерська, 64.
		Згідно з даним висновком станом на 30.11.2016 ринкова вартість об`єкту оцінки - вищезазначеного рухомого майна становить 8 813 700,00 грн. (без ПДВ)
		Водночас, як вбачається із матеріалів справи, Відповідач проти визначеної цим висновком вартості рухомого майна заперечував тільки в суді апеляційної інстанції, посилаючись на те, що така вартість визначена без обстеження об`єкту оцінки на відповідність технічних характеристик оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього.
		У зв`язку з наведеним, Відповідач просив призначити судову експертизу (а.с. 117-119 т.2), на вирішення якої поставити питання щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки.
		Враховуючи зазначені обставини, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. (а.с. 135- 141 т. 2) судом призначалась оціночно-будівельна та будівельно- технічна експертиза, на вирішення якої було поставлено питання щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки у даній справі.
		Згідно висновку Харківського НДІ судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса, вартість майна становить 13 071 580,00грн.
		Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
		Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Судова колегія не приймає до уваги зазначений висновок експерта у якості належного доказу у справі за наступних підстав. 
		З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.08.2017 позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, Відповідача зобов`язано надати суду відзив на позовну заяву з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті позовних вимог. Вказана ухвала була отримана Відповідачем 22.08.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 114 т. 1).
		Проте, у встановлений судом строк ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких пояснень, клопотань або заперечень Відповідачем також надано не було, як не було й забезпечено явку свого представника в судове засідання.
		Будь-яких клопотань, заяв, письмових пояснень, тощо з приводу неможливості надання відзиву на позовну заяву та письмових доказів Відповідачем не надано, в судове засідання явку свого представника Відповідач також не забезпечив.
		В подальшому суд першої інстанції неодноразово виносив ухвали, за змістом яких Відповідачу пропонувалося надати відзив на позов, створювалися умови для реалізації принципу змагальності, реалізації права заперечувати проти позову, проте Відповідачем вони ігнорувалися.
		Також заявлене Відповідачем в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової експертизи  не містить зазначення на причину його нез`явлення в суді першої інстанції, а тим більш на неможливість забезпечення такого доказу.
		Отже в силу вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а також ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, в діючій редакції, відсутні підстави до покладення зазначеного висновку судової експертизи в основу оцінки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
		Додатково слід зазначити, що вартість іпотечного майна судом першої інстанції визначалась на підставі наданого Позивачем звіту про оцінку спірного майна станом на 30.11.2016. В той же час, у вказаному звіті вказано, що строк його дії - 12 місяців.
		Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення термін чинності висновку, який був наданий Позивачем та на підставі якого судом першої інстанції визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки, не сплинув та був чинним.
		Крім того, статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
		Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.
		Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
		Відповідно до ст.ст. 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
		Враховуючи зазначене та виходячи з аналізу наведених норм, висновок суду першої інстанції на момент прийняття відповідного рішення щодо задоволення даного позову та встановлення способу реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначений Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною у розмірі 8 813 700,00грн., є законним та обґрунтованим.
		Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.
		Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2017р. у справі № 917/1369/17 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
		Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги та витрати з проведення судової експертизи у розмірі 21 450,00грн. відносяться на Відповідача.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Пирятинський М`ясокомбінат м.Пирятин, Полтавська область залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2017 у справі № 917/1369/17  залишити без змін.
		Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство Пирятинський М`ясокомбінат м.Пирятин, Полтавська область. 
		Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення. 
		Повний текст постанови підписано 20.03.2020 
		 
		Головуючий суддя О.В. Стойка
		 
		 
		 
		Суддя Д.О. Попков 
		 
		 
		 
		Суддя В.І. Пушай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...