Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1284/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2020. Зареєстровано: 22.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2020.
Дата набрання законної сили: 19.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/130/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 березня 2020 року 
		Київ
		справа №802/1284/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/130/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Пасічник С.С., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від  03.10.2017 ( суддя Крапівницька Н.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від  06.12.2017  ( головуючий суддя Сушко О.О., судді: Смілянець Е.С., Залімський І.Г.) у справі № 802/1284/17-а за позовом ТОВ "Вінницьке кар`єроуправління" до Головного управління ДФС у Вінницькій області, треті особи: ТОВ "Галичинабудінвест", ТОВ «Біл-Буд»  про скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління" (далі ТОВ "Вінницьке кар`єроуправління", ТОВ "ВКУ") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 травня 2017 року № 0003561406, №0003571406.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 року позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області Державної фіскальної служби України від 10 травня 2017 року № 0003561406, №0003571406.   
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при перевірці позивача податковим органом не було взято до уваги первинні бухгалтерські документи Товариства, а усі факти порушень стосуються не позивача у справі, а його контрагентів. Суди зазначили, що за відсутності доказів змови платника податків та його контрагента, узгодженості їх дій з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує своїх зобов`язань зі сплати податків, самі по собі порушення, допущені контрагентом, не можуть впливати на оцінку правильності податкового обліку платника податків.     
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.
		Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів винесені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі направлень виданих ГУ ДФС у Вінницькій області: № 476 від 23.03.2017 р. Лисенко Л.М., головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області; 477 від 23.03.2017 р. Станіславською О.М., головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області проведено перевірку позивача. Згідно пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, п.78.4 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 20.03.2017 року №352 проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке кар`єроуправління" (код ЄДРПОУ 05531038) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Біл-Буд" (код ЄДРПОУ 39796379) за період з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року та ТОВ "Галичинабудінвест" (код ЄДРПОУ 33402913) з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року.
		В ході проведеної перевірки, як зазначено відповідачем в акті перевірки №169/1406/05531038 від 03.04.2017 року, виявлено наступні порушення: занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18.1 декларацій) на загальну суму 607807 грн., в тому числі по деклараціях за квітень 2016 року на суму 214 800 грн. та за червень 2016 року на суму 393 007 грн.; занижено суму від`ємного  значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) на загальну суму 223006 грн. по декларації за вересень 2016 року.
		Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу про порушення податкового законодавства, які викладені у акті №169/1406/05531038 від 03.04.2017, подав заперечення №21/04 від 21.04.2017 в порядку, визначеному п. 86.7 ст.86 ПК України.
		04.05.2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області частково задоволено заперечення позивача, про що надіслано поштою письмову відповідь від 05.05.2017 р. за №1272/10/02-32, в якій зазначено нову редакцію розділу 4 "Висновок" відповідного Акту: "Перевіркою ТОВ "ВКУ" встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2. ст. 198, п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 р. за №2755-VI (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого, підприємством: 1) занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18.1 декларацій) на загальну суму 382 036,0 грн. в тому числі по деклараціях за квітень 2016 року на суму 214800грн та за вересень 2016 року на суму 167236 грн.; 2) завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) на загальну суму 2765 грн. по декларації за вересень 2016 року. "
		16.05.2017 року ТОВ "ВКУ" отримало податкові повідомлення - рішення №0003571406 від 10.05.2017 р., повідомлення - рішення №0003561406 від 10.05.2017 року, де крім податкового зобов`язання сплати 382036,00 грн., зазначено штрафні санкції у розмірі 191018 грн.
		20.05.2017 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на дії посадових ГУ ДФС у Вінницькій області при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки розгляду заперечення на акт перевірки № 169/1406/05531038 від 03.04.2017 року та вимогу перегляду податкового повідомлення-рішення №0003571406 від 10.05.2017 року та податкового повідомлення-рішення №0003561406 від 10.05.2017 року.
		14.07.2017 року Державна фіскальна служба України залишила скаргу без задоволення.
		Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18.1 декларацій) на загальну суму 607807 грн., в тому числі по деклараціях за квітень 2016 року на суму 214 800 грн. та за червень 2016 року на суму 393 007 грн.; заниження суми від`ємного  значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) на загальну суму 223006 грн. по декларації за вересень 2016 року.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ « Біл- Буд», ТОВ "Галичинабудінвест".   Зауважень щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар та виконано  роботи в акті перевірки не зазначено, і контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та ТОВ « Біл- Буд», ТОВ "Галичинабудінвест"   вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами, а допущені ТОВ "Галичинабудінвест" технічні помилки в податковій накладній не впливають на права та обов`язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними  бухгалтерськими документами, які відображають  реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Як встановлено судами, ревізорами ДФС в ході перевірки повноти дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Біл-Буд" зроблено висновок щодо не підтвердження на предмет реального проведення операції з придбання шин марок Goodyear 26.5 R 25 RL - 5КІ та Bridgestone 315/80/22.5 у ТОВ "Біл-Буд" код ЄДРПОУ 39796379) у квітні 2016 року на суму 1288800 грн. в т.ч. ПДВ. Працівниками ТОВ "ВКУ" надано первині документи, згідно яких ревізорами ДФС встановлено, що між ТОВ "ВКУ" (Покупець) та ТОВ "Біл-Буд" (Продавець) укладено договір поставки №15/04 від 15.04.2016.
		За вказаним договором 26.04.2016 року позивачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною №1025 від 26.04.2016 року  на суму 700800 грн. та видатковою накладною №1026 від 26.04.2016 року на суму 588000 грн. Транспортування товару підтверджують товарно-транспортними накладними.
		Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що придбаний позивачем товар в подальшому реалізовано ТОВ "Українська нерудна компанія" згідно видаткової  накладної №94 від 20.07.2016 року на суму 618000 грн. та видаткової накладної  №99 від 28.07.2016 року на суму 720000 грн. 
		Вказані договори та первинні документи досліджені судами попередніх інстанцій, копії долучені до матеріалів справи.
		В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь-які дефекти первинних документів, наданих Товариством.
		Судами правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагента або контрагентів контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
		Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
		Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.
		Колегія суддів не враховує посилання відповідача на дані інформаційного ресурсу ДФС України відносно контрагентів суб`єкта господарювання, яка має виключно інформативний характер для внутрішнього користування та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. 
		За таких обставин Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариству протиправно донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями.
		Щодо реальності проведення операції по придбанню робіт зруйнування негабаритного каменю проведених з ТОВ "Галичинабудінвест" (код ЄДРПОУ 33402913) у вересні 2016 року на суму 1020009,60 грн., з урахуванням ПДВ. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "ВКУ" (Замовник) та ТОВ "Галичинабудінвест" (Підрядник) укладено підрядний договір від 01.09.2016 №01/09. За  вказаним договором Підрядник зобов`язується виконати будівельні, монтажні та оздоблювальні роботи на об`єктах Замовника, в установлений цим Договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, а Замовник зобов`язується надати Підрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на Об`єкті.
		Так, 07.10.2016 року ТОВ "Галичинабудінвест" зареєструвала податкову накладну за №17 від 30.09.2017 року, в якій вірно вказала номенклатуру товарів/робіт та послуг - "Руйнування негабаритного каменю", але зроблені технічні помилки в рядку №4, №5, №6, №7 зазначеної податкової накладної.
		Позивач 08.10.2016 звернувся до директора Шандера О.С. ТОВ "Галичинабудінвест" із заявою про внесення змін до податкової накладної за №17 від 30.09.2017 року, яка зареєстрована 07.10.2017 року на суму 1020009,60 грн., де просили внести зміни у наступні рядки №4;5;6;7 зазначеної податкової накладної: рядок 4, де умовне позначення замінити на грн.; в рядку 5, де код замінити на "2454"; в рядку 6, де кількість замінити на "850008 грн. 00 коп."; в рядку 7, де ціна поставки одиниці товару/послуг без урахування податку на додану вартість замінити на "1". На даному листі директор поставив резолюцію «погоджено, до виконання», підпис, печатка, дата 08.10.2016. Позивач зазначив, що причини не виправлення помилки в податковій накладній ТОВ "Галичинабудінвест" йому не відомі.
		Пунктом  198.6. статті  198 Податкового кодексу  встановлена заборона віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом  201.11  статті  201  цього  Кодексу.
		В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь-які дефекти первинних документів, наданих Товариством, натомість зазначив, що ТОВ "Галичинабудінвест" зареєструвала податкову накладну за №17 від 30.09.2017 року, в якій  встановлена  невідповідність зазначених у ній показників показникам, що зазначені у акті приймання виконаних будівельних робіт: номенклатура, кількість товару, ціна, вартість. 
		Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, висновувались на тому , що допущені ТОВ "Галичинабудінвест", яка зареєструвала податкову накладну за №17 від 30.09.2017 року, в якій вірно вказала номенклатура товарів/робіт та послуг - "Руйнування негабаритного каменю", але зроблені технічні помилки в рядку №4, №5, №6, №7 зазначеної податкової накладної за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто, як визначено Податковим кодексом України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.
		Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки фактично накладна була зареєстрована, та мали місце лише технічні помилки при оформленні в електронному вигляді накладної, що фактично не змінили суть операції, Товариство правомірно включило    до складу податкового кредиту вартості.
		Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень.
		Також суд зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.
		Відповідно до п. 1 частини першої  ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області - залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від  03.10.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від  06.12.2017 у справі № 802/1284/17-а - залишити без змін.
		          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.П. Юрченко
		І.А. Васильєва 
		 С.С. Пасічник ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...