Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/2946/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2020.
Дата набрання законної сили: 18.03.2020
Номер судового провадження: 61-15217ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 456/2946/17
		провадження № 61-15217св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - приватне підприємство «Дуоком Плюс»,
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства «Дуоком Плюс», яка підписана представником Титаренком Віктором Степановичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2017 року ПП «Дуоком Плюс» звернулося із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про виконання зобов`язань за договором.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 липня 2017 року між ПП «Дуоком Плюс», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приміщенні «Дуоком Плюс» по вул. Вітовського, 10 у м. Львів було укладено трьохсторонній договір з передачею авансових платежів (попередній договір) № 1107/1а для подальшого придбання відповідачем однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно пункту 1 вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язана була продати ОСОБА_1 належну їй зазначену однокімнатну квартиру, а ОСОБА_1 зобов`язана була купити цю квартиру. При цьому ПП «Дуоком Плюс» здійснювало інформаційне забезпечення та сприяння в підписанні (укладенні) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу і за надані послуги повинно було одержати оплату від відповідача. За умовами пункту 2 вказаного договору таку оплату, яка за домовленістю сторін на день підписання договору купівлі-продажу має становити еквівалент 1 700 доларів США, що на день підписання попереднього договору № 1107/1а є еквівалентом суми 44 200 грн за офіційним курсом Національного банку України, відповідач повинен був здійснити при оформленні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
		 
		У ході виконання попереднього договору № 1107/1а 07 серпня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Романчук-Василик В. Р. за адресою: АДРЕСА_3 , відповідач ОСОБА_1 придбала зазначену у попередньому договорі квартиру. Незважаючи на те, що позивач виконав свої обов`язки перед відповідачем щодо інформаційного забезпечення та сприяння у придбанні відповідачем нерухомості, а відповідач придбала обумовлену у попередньому договорі квартиру, однак підписати акт здачі-прийняття послуг та оплатити їх ОСОБА_1 відмовилась.
		 
		ПП «Дуоком Плюс» просило стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 44 200 грн та судові витрати.
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ПП «Дуоком Плюс», третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення нікчемності правочину.
		 
		Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ПП «Дуоком Плюс», ОСОБА_3 укладено тристоронній договір № 1107/1а від 11 липня 2017 року (з передачею авансових платежів), який за своєю правовою природою є попереднім договором та повинен відповідати вимогам закону, а саме - статті 635 ЦК України. Предметом цього правочину було зобов`язання укласти у майбутньому у строк до 25 серпня 2017 року, на умовах та в порядку передбаченому попереднім договором - основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . При цьому ПП «Дуоком Плюс» здійснює інформаційне забезпечення й сприяння у підписанні (укладенні) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - договору купівлі-продажу і відповідно одержує плату в розмірі 1 700 доларів США за ці послуги від ОСОБА_1 .
		 
		При цьому ПП «Дуоком Плюс» та ОСОБА_1 не домовились про істотні умови договору, а саме: про конкретний та дійсний обсяг інформаційних послуг та сприяння в укладенні основного договору, про що зокрема також свідчить відсутність у матеріалах справи відповідних підписаних сторонами трьохстороннього акту прийому передачі послуг, оскільки ОСОБА_3 також є стороною у договорі. Також відсутній проект тристороннього акту прийому-передачі наданих послуг за попереднім договором, відсутні докази його адресування на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Не вбачається з якого дійсного правочину виникає зобов`язання ОСОБА_1 сплатити грошове зобов`язання в розмірі 1 700 доларів США, в які строки, з якого саме часу та коли боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, не здобуто належних і допустимих доказів пред`явлення відповідної вимоги про виконання грошового зобов`язання.
		 
		ОСОБА_1 просила:
		застосувати наслідки нікчемності попереднього договору № 1107/1а від 11 липня 2017 року (з передачею авансових платежів) у зв`язку з недотриманням нотаріальної форми договору;
		визнати таким, що не відбувся попередній договір № 1107/1а від 11 липня 2017 року у зв`язку з тим, що сторони не досягнули згоди з усіх істотних умов договору.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2018 року у складі судді Саса С. С., первісний позов ПП «Дуоком Плюс» задоволено. 
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Дуоком Плюс» суму боргу в розмірі 44 200 грн та 1 600 грн сплаченого судового збору, а всього разом - 45 800 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПП «Дуоком Плюс» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 відповідно до договору № 1107/1а від 11 липня 2017 року щодо інформаційного забезпечення та сприяння в підписанні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 не виконала зобов`язання, передбачені вказаним договором, не оплатила виконавцеві за зазначену договором послугу, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Дуоком Плюс» суму боргу в розмірі 44 200 грн за договором № 1107/1а від 11 липня 2017 року.
		 
		ОСОБА_1 при укладенні договору № 1107/1а від 11 липня 2017 року була ознайомлена з його умовами, погодилася з умовами договору та добровільно підписала договір. Тому вимоги за зустрічним позовом є безпідставними.
		 
		Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 рокуклопотання представників ОСОБА_1 - адвокатів Василькевич В. М. та Арутюнової Н. Ф. задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині визнання нікчемним договору № 1107 від 11 липня 2017 року та провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито. Роз`яснено учасникам справи наслідки, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «Дуоком плюс». Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. 
		 
		Визнано неукладеним попередній договір № 1107/1а від 11 липня 2017 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ПП «Дуоком Плюс» в особі директора Онуфрієнко М. П. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір, укладений між сторонами, є попереднім, а тому до спірних відносин застосовуються статті 635, 637 ЦК України. Цей договір не було нотаріально посвідчено, а тому згідно статті 220 ЦК України він нікчемний. Згідно змісту договору сторони не досягли домовленості про зміст та обсяг інформаційних послуг (інформаційне забезпечення) наданню яких ПП «Дуоком плюс» мало відповідати ефективне, в цілях набуття права власності на квартиру, споживання їх ОСОБА_1 з відповідною оплатою цих послуг після укладення основного договору.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У серпні 2019 року ПП «Дуоком Плюс» через представника Титаренка В. С. подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Оспорюваний договір не є попереднім договором до договору купівлі-продажу, оскільки його предметом є надання послуг у забезпеченні укладення договору купівлі-продажу в майбутньому після підготовки всіх документів. Законом не передбачено нотаріальне посвідчення такого договору. 
		 
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через представників Арутюнову Н. Ф. та Василькевича В. М. надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що оспорюваний договір є попереднім договором до договору купівлі-продажу, оскільки у ньому містяться умови, притаманні договору купівлі-продажу нерухомого майна. Тому такий договір є нікчемним згідно статті 220 ЦК України. Вказує, що апеляційний суд застосував ефективний спосіб захисту.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що 11 липня 2017 року був укладений договір № 1107/1а сторонами якого були: ОСОБА_2 (сторона 1), ОСОБА_1 (сторона 2) та ПП «Дуоком Плюс» (сторона 3) в особі директора Онуфрієнко М. П., що діє на підставі статуту ПП «Дуоком Плюс».
		 
		У договорі № 1107/1а передбачено, що: 
		сторона 1 зобов`язується продати стороні 2, а сторона 2 зобов`язується купити у сторони 1 належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 при цьому сторона 3 здійснює інформаційне забезпечення та сприяння у підписанні (укладенні) між стороною 1 та стороною 2 договору купівлі-продажу і, відповідно, одержує оплату за ці послуги від сторони 2 (пункт 1 договору);
		при оформленні договору купівлі-продажу сума, що підлягатиме передачі стороною 2 стороні 3 має становити на день підписання договору еквівалент 1 700 доларів США, що на день підписання цього попереднього договору є еквівалентом суми 44 200 грн (пункт 1 договору).
		 
		Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 07 серпня 2017 року приватним нотаріусом ЛМНО Романчук-Василик В. Р., ОСОБА_2 , ОСОБА_6 продали ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).
		 
		По своїй суті договір № 1107/1а від 11 липня 2017 року є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів.
		 
		В частині регулювання відносин між ПП «Дуоком Плюс» та ОСОБА_1 договір № 1107/1а від 11 липня 2017 року є договором про надання послуг. 
		 
		У письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (пункт 2 частини першої статті 208 ЦК України).
		 
		Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина перша статті 209 ЦК України).
		 
		Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі  № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: «не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
		 
		Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Суд першої інстанції встановив, що ПП «Дуоком Плюс» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 відповідно до договору № 1107/1а від 11 липня 2017 року щодо інформаційного забезпечення та сприяння в підписанні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 не виконала зобов`язання, передбачені вказаним договором, не оплатила виконавцеві за зазначену договором послугу, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Дуоком Плюс» суму боргу в розмірі 44 200 грн за договором № 1107/1а від 11 липня 2017 року.
		 
		За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		ПП «Дуоком Плюс» сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 480 грн, а тому з  ОСОБА_1 на користь ПП «Дуоком Плюс» підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.
		 
		Керуючись статтями 400 та 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу приватного підприємства «Дуоком Плюс», яка підписана представником Титаренком Віктором Степановичем, задовольнити.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року скасувати.
		 
		Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2018 року залишити в силі.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року втрачає законну силу.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_1 на користь приватного підприємства «Дуоком Плюс» 4 480 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              І. О. Дундар
		 
		В. І. Журавель
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...