Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 371/628/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2020.
Дата набрання законної сили: 19.03.2020
Номер судового провадження: 61-154ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		19 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 371/628/18
		провадження № 61-154св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,  Русинчука М. М.,   
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,   
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське», Миронівська районна державна адміністрація Київської області,
		    
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду                              від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М.,                   Мережко М. В., Савченка С. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське» (далі - ТОВ «СП «Маслівське»), Миронівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Миронівська РДА Київської області) про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку.       
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,4405 га, розташованої в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.  
		20 травня 2014 року між нею та ТОВ «СП «Маслівське» укладено договір оренди землі № 78, за умовами якого вона передала вказану земельну ділянку в оренду товариству на строк до 20 травня 2021 року. 
		Згідно з умовами договору орендна плата на момент укладення договору становить 4 787,12 грн за кожен рік оренди та вноситься в термін не пізніше 30 листопада, починаючи з 2014 року. 
		Оскільки за 2017 рік ТОВ «СП «Маслівське» не виплатило їй орендну плату, в квітні 2018 року вона  звернулась до відповідача з письмовою вимогою про належне виконання умов укладеного договору та повідомила про намір вирішення спору в судовому порядку.  Відповіді на своє звернення не отримала.
		У зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати вона була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладенні договору.
		Вважає, що порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2017 році є підставою для розірвання договору оренди землі від 20 травня 2014 року № 78. 
		З урахуванням наведеного, позивач просила розірвати договір оренди землі № 78, укладений 20 травня 2014 року між нею та ТОВ «СП «Маслівське»; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі  від 20 травня 2014 року № 78 за номером запису 7597044 від 06 листопада 2014 року; зобов`язати ТОВ «СП «Маслівське» передати їй земельну ділянку площею 4,4405 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222984300:02:020:0002.
		Короткий зміст рішення суду першої  інстанції
		Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 25 липня 2019 року в складі судді Капшук Л. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Розірвано договір оренди землі № 78, укладений 20 травня 2014 року між ТОВ «СП «Маслівське» та ОСОБА_1 , за яким об'єктом оренди є земельна ділянка площею 4,4405 га, кадастровий номер 3222984300:02:020:0002, розташована на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Стягнуто з відповідача на користь позивача 704,80 грн сплаченого судового збору.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив із того, що порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою і неотримання позивачем орендної плати більш ніж дванадцять місяців від дати оплати є істотним порушенням умов договору, що відповідно до пункту «д» статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України, є підставою для розірвання договору оренди землі. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою  Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди землі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції виходив із того, що одноразова несплата орендної плати за 2017 рік не є підставою для розірвання договору оренди землі.   
		        Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в розірванні договору оренди землі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахував, не дослідив та не надав належної оцінки наданим нею доказам і доводам, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову про розірвання договору оренди землі.
		Крім того, апеляційний суд узяв до уваги надану відповідачем довідку АТ «Укрпошта» від 30 листопада 2018 року про відмову від отримання позивачем грошового переказу в рахунок сплати орендної плати за     2017-2018 роки, яка не є належним доказом.
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Маслівське», Миронівської РДА Київської області про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку. 
		Витребувано із Миронівського районного суду Київської області зазначену справу.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії  НОМЕР_2 індексний номер 20537425,  виданого  Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції Київської області 15 квітня 2014 року, ОСОБА_1 є власником    земельної ділянки площею 4,4405 га, кадастровий номер 3222984300:02:020:0002розташованої в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, з цільовим призначенням - для веденнятоварного сільськогосподарського виробництва.
		20 травня 2004 року між сторонами укладено договір оренди землі № 78, згідно з яким ОСОБА_1 передала, а ТОВ «СП «Маслівське» прийняло у строкове платне користування вказану земельну ділянку.    
		06 листопада 2014 року Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції Київської області здійснено державну реєстрацію права оренди за вказаним договором.
		Відповідно до пунктів 9, 11 Розділу 3 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі на суму, що становить не менше 4 % від розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на момент укладання договору. Орендна плата станом на момент укладання даного договору складає 4 787,12 грн за кожен рік оренди. Орендна плата вноситься в термін не пізніше 30 листопада, починаючи з 2014 року.
		06 квітня 2018 року  ОСОБА_1 звернулась до відповідача з письмовою претензією про припинення договору оренди землі та повернення земельної ділянки у зв`язку з тим, що ТОВ «СП «Маслівське» не виплатило їй орендну плату за 2017 рік,та повідомила про намір вирішення спору в судовому порядку.
		Апеляційний суд установив, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, передбаченого договором щодо сплати орендної плати за 2017 рік.  
		Орендна плата за 2018 рік здійснена відповідачем у строк, що визначений договором оренди землі, грошовим переказом на адресу позивача на загальну суму 11 552,00 грн в рахунок сплати орендної плати за                       2017-2018 роки, що підтверджується  копією фіскального чеку                               від 30 листопада 2018 року. 
		Позивач відмовилась отримувати вказані кошти, що підтверджується  довідкою  АТ  «Укрпошта»  форма  122,  згідно з  якою причиною невручення ОСОБА_1 поштового переказу на суму  11 552,00 грн зазначено: «Відмова від переказу». 
		Звертаючись до суду з позовом до ТОВ «СП «Маслівське» з вимогою про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 посилалась на те, що порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2017 році є істотним порушенням договірних умов, що відповідно до пункту «д» статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди землі. 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
		Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом  України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
		Положеннями  статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
		За змістом статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
		За правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. 
		Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.
		Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня                   2019 року у справі № 527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18.
		Апеляційний суд установив, що дійсно мала місце одноразова несплата відповідачем, у визначений договором строк, орендної плати позивачу за     2017 рік.
		Сплату орендної плати за 2017-2018 роки відповідач здійснив                                  30 листопада 2018 року на загальну суму 11 552,00 грн, надіславши вказані кошти грошовим переказом на адресу позивача, однак остання відмовилася від отримання зазначених коштів.
		Систематичної (два та більше випадків) несплати відповідачем орендної плати, передбаченої договором, позивач не довела та судом не встановлено.
		Одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди відповідно до пункту «д» статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України.     
		Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання оспорюваного договору.
		Посилання у касаційній скарзі на те, що довідка АТ «Укрпошта»                              від 30 листопада 2018 року про відмову від отримання грошового переказу в рахунок сплати орендної плати за 2017-2018 роки є неналежним доказом, колегія суддів відхиляє, оскільки  Верховний Судне наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати їх згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до статтей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками  апеляційного суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,                     від 10 лютого 2010 року).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для  залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскарженій частині - без змін. 
		Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Маслівське», Миронівської районної державної адміністрації Київської області про розірвання договору оренди землі залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та  оскарженню не підлягає.    
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                      В.  І.  Журавель
		 
		 
		                                                                                                 Н. О. Антоненко
		 
		 
		                                                                                                 М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...