Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/2112/19 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Порушення законодавства про державну таємницю.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2020. Зареєстровано: 22.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2020.
Дата набрання законної сили: 13.03.2020
Номер судового провадження: 33/813/96/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/96/20
		Номер справи місцевого суду: 496/2112/19 
		Головуючий у першій інстанції Буран В. М. 
		Доповідач Колесніков  Г. Я.
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13.03.2020 року                                 м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі: 
		головуючого - судді Колеснікова Г.Я., 
		за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
		учасники справи:
		особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
		його захисник- Головата Маріанна Миколаївна,
		розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Біляївського районногосуду Одеськоїобласті від22та 30серпня,02вересня 2019року,ухвалені підголовуванням суддівГалич О.П.та БуранаВ.М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст постанов суду першої інстанції
		ПостановамиБіляївськогорайонного судуОдеської області від 22 та 30 серпня 2019 року, ухваленими під головуванням суддів Галич О.П. та Бурана В.М. відповідно, відмовлено в задоволенні заяв захисника Голотової М.М., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , про відвід судді та про повернення матеріалів адміністративної справи відносно останнього до УСБУ в Одеській області для доопрацювання (т.1а.с.75-77 справи №496/2112/19; а.с.12 справи №3-зв/496/1/19).
		Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2019 року, ухваленою під головуванням судді Бурана В.М., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. 
		ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він, як військовий комісар Біляївського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області (далі- ІНФОРМАЦІЯ_1 , центр), в період з грудня 2018 року по червень 2019 року, порушив законодавство про державну таємницю шляхом не вжиття заходів щодо забезпечення в установі охорони державної таємниці та контролю за охороною державної таємниці (т.1а.с.81-84).
		 
		Короткий зміст доводів апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанови суду першої інстанції, вважаючи їх незаконними, та закрити провадження у справі на підставі п.7ч.1ст.247 КУпАП. 
		Зокрема, апеляційну скаргу мотивовано тим, що: 
		-справу розглянуто незаконним складом суду, який не був незалежним і безстороннім, оскільки матеріали справи містять докази втручання керівництва УСБУ в Одеській області в розгляд справи, що потягли за собою повторний розподіл справи між суддями;
		-суд неправомірно відмовив у поверненні протоколу на доопрацювання, незважаючи на те, що він не містив об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, що фактично позбавило його права на захист; 
		-до справи не приєднаний та не досліджений судом першої інстанції акт спеціальної експертизи, на підставі якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, що, крім іншого, не дозволило учасникам справи та суду встановити дату виявлення правопорушення (т.1 а.с.88-94).
		 
		Позиція апеляційного суду
		Заслухавши ОСОБА_1 ,захисникаГоловату М.М.,свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Біляївського районногосуду Одеськоїобластівід 02 вересня 2019 року - скасуванню із закриттям справи на підставі п.7ч.1ст.247 КУпАП.
		Визнаючи ОСОБА_1 винним за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, суд першої інстанції керувався Законом України «Про державну таємницю» (далі-Закон) та «Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях», затвердженого постановою Кабміну України від 18.12.2013р. №939 (далі-Порядок-939),та виходив з того, що ним, у порушення вимог ч.6ст.5,ч.1ст.37 Закону та п.п.3,35,116,208,228,434,734,746-1,749 Порядку-939 не розроблено порядок дій посадових осіб щодо здійснення заходів із забезпечення режиму секретності у разі виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації, а також план заходів щодо забезпечення режиму секретності в умовах особливого періоду або правового режиму надзвичайного стану; не здійснювались перевірки наявності усіх вхідних та підготовлених документів, а також інших матеріальних носіїв секретної інформації. 
		Крім того,суд дійшоввисновку,що очолюваний ОСОБА_1 центр небуло обладнаноавтоматичною пожежноюта охоронноюсигналізацією, а розроблена Інструкція на випадок виникнення надзвичайної ситуації (пожежі,аварії, стихійного лиха, спрацювання сигналізації тощо) не визначає порядок: виклику посадових осіб; відкриття режимних приміщень (зон, територій);доступу та перебування у режимних приміщеннях (зонах,територіях) представників аварійних та рятувальних служб; рятування та подальшого зберігання і охорони матеріальних носіїв секретної інформації.
		Доведеність вини ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтував протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями т.в.о.начальника служби охорони державної таємниці ІНФОРМАЦІЯ_2 та СП ОСОБА_4 від 30.05.2019 року; витягом з Порядку-939; витягом із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №585 від 21.12.2018 року; витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2  №1 від 29.12.2018 року; положенням про ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі-ООТЦК та СП) від 19.04.2019 року №195;зобов`язанням громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці ОСОБА_1 від 15.08.2011 року; доступом до інформації цілком таємно та таємно, наданого ОСОБА_1 .
		З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, оскільки частині наведених доказів була надана неправильна оцінка, а інші докази, які були отримані апеляційним судом, та будуть викладені нижче, ставлять під сумнів час вчинення та суть адміністративного правопорушення, викладеного в протоколі. 
		 
		Зміст доказів, покладених в основу постанови суду першої інстанції
		Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 04 червня 2019 року видно, що він був складений спеціалістом I категорії відділу охорони державної таємниці УСБУ в Одеській області підполковником ОСОБА_3 на підставі даних, встановлених під час спеціальної експертизи, в ході якої були виявлені ознаки триваючого адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, з боку військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та СП ОСОБА_1 , скоєного ним у період з грудня 2018 року по червень 2019 року.
		Так, ОСОБА_1 інкриміноване те, що :
		- в порушення вимог п.217 Порядку-939 Біляївський РТЦК та СП не забезпечено запасними ключами від усіх сховищ матеріальних носіїв секретної інформації і вхідних дверей режимного приміщення №2;
		- в Біляївському РТЦК та СП розроблена Інструкція на випадок виникнення надзвичайної ситуації (пожежі, аварії, стихійного лиха, спрацювання сигналізації тощо), але, в порушення вимог п.228 Порядку-939 вищевказана Інструкція не визначає порядок: виклику посадових осіб; відкриття режимних приміщень (зон, територій); доступу та перебування у режимних приміщеннях (зонах, територіях) представників аварійних та рятувальних служб; рятування та подальшого зберігання і охорони матеріальних носіїв секретної інформації;
		- в порушення вимог п.746/1 Порядку-939 в ІНФОРМАЦІЯ_4 не розроблено порядок дій посадових осіб щодо здійснення заходів із забезпечення режиму секретності у разі виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації;
		- в порушення вимог п.734 Порядку-939 в установі не розроблено план заходів щодо забезпечення режиму секретності в умовах особливого періоду або правового режиму надзвичайного стану, 
		- в порушення вимог п.434 Порядку-939 протягом 2018року в ІНФОРМАЦІЯ_4 не здійснювались перевірки наявності усіх вхідних та підготовлених документів, а також інших матеріальних носіїв секретної інформації,
		- в порушення вимог п.208 Порядку-939 режимне приміщення №2 не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією,
		- в порушення вимог п.208 Порядку-939 режимне приміщення №2не обладнано охоронною сигналізацією.
		Внаслідок вказаних порушень режиму секретності в ІНФОРМАЦІЯ_4 створено передумови до витоку секретної інформації. Крім того, уповноважена на складення протоколу особа вважала, що ОСОБА_1 порушено письмове зобов`язання громадянина у зв`язку із допуском до державної таємниці(у частині неухильного виконання вимог режиму секретності та додержання інших вимог законодавства про державну таємницю),а також п.116 Порядку-939, яким визначено обов`язки громадянина-секретоносія.
		Від пояснень ОСОБА_1 відмовився та свою вину не визнав (т1.а.с.4-8). 
		До протоколу про адміністративне правопорушення не приєднано акт спеціальної експертизи від 03 червня 2019 року, на підставі якого він був складений.
		При розгляді справи по суті судом першої інстанції вказаний акт не досліджувався.
		Із письмових пояснень т.в.о.начальника служби охорони Желяскова В.П. від 30 травня 2019 року, приєднаних до протоколу, видно, що в них він виклав свої порушення, які були виявлені під час проведення спеціальної експертизи (більшість з яких, в подальшому, була інкримінована ОСОБА_1 ), зазначивши, що з виявленими порушеннями він згодний, заперечень та зауважень до роботи комісії не має (т.1а.с.11-12,13-14). 
		В апеляційному суді свідок ОСОБА_3 , якій відібрав зазначені пояснення у ОСОБА_4 , показав, що постановою Біляївського районного суду Одеської області, яка набрала законної сили, останній визнанний винним за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП. 
		 
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
		1.Щодо оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2019 року
		              I
		Відповідно дост.39Закону України«Про державнутаємницю» посадовіособи винніу невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці несуть дисциплінарну,адміністративну такримінальну відповідальність згідно із законом.
		Згідно п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП за невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці встановлена адміністративна відповідальність.
		Враховуючи те, що законодавцем за один вид порушення (невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці) встановлено три вида відповідальності (дисциплінарна, адміністративна та кримінальна), виключне значення має якість оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого суд має встановити правильну юридичну кваліфікацію дій особи, яка притягується до відповідальності, для застосування належної правової процедури, а у разі визнання особи винною-призначення справедливого стягнення.
		Так,ст.245КУпАП встановлено,що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		При розгляді даної адміністративної справи суддя районного суду наведених вище вимог закону в повній мірі не дотримався, оскільки не звернув уваги на неналежне оформлення матеріалів адміністративної справи посадовою особою, якою складено протокол, з необхідною та достатньою повнотою не встановив фактичні обставини справи та прийняв передчасне рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП.
		Згідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце,час вчиненняі сутьадміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
		Тому, коли справа надійшла до суду першої інстанції, захисник Корака С.А. правильно порушила питання про повернення протоколу про адміністративне правопорушення для доопрацювання, оскільки відсутність чіткого викладення фактичних обставин справи в протоколі, а саме: об`єктивної сторони правопорушення, позбавило не тільки ОСОБА_1 права на захист, оскільки йому було не зрозуміло які саме дії (бездіяльність) в розумінні диспозиції п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП він вчинив, але і суд першої інстанції можливості зробити правильний висновок щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення, яке йому інкримінувалось. 
		Крім того, докази, які були приєднані до протоколу, також на думку апеляційного суду, не дозволяли суду зробити правильний висновок щодо винуватості або невинуватості ОСОБА_1 , що підтверджується наступним. 
		Так, апеляційним судом встановлено, що наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 21грудня 2018року №585 підполковника ОСОБА_1 , військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_6 ) призначено на посаду військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1а.с.18).
		Згідно наказу від 29грудня 2018року №1 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1а.с.22).
		Як вбачається із витребуваного апеляційним судом акту спеціальної експертизи від 03 червня 2019 №65/11/5059 дск, яка проводилась в травні-червні 2019 року, створення РСОБіляївського РТЦКта СП погоджено листом УСБУ в Одеській області від 21січня 2019року №65/11-504 дск (т.2а.с.156).
		Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначено, що військовий комісар відповідає за забезпечення охорони державної таємниці, іншої інформації з обмеженим доступом, технічного захисту інформації та здійснення контролю за їх станом, затверджено наказом військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19квітня 2019року №195 (т.1а.с.23-30).
		Таким чином, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, ОСОБА_1 , як військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_2 , міг стати лише з 19квітня 2019року, а не з грудня 2018 року, як помилково зазначено в протоколі.
		Апеляційний судзвертає увагу,щоодним із порушень з боку ОСОБА_1 було зазначено, що він протягом 2018року не здійснював перевірки наявності усіх вхідних та підготовлених документів, а також інших матеріальних носіїв секретної інформації, не зважаючи на те, що в протоколі не зазначено, що він складений відносно ОСОБА_1 , як і військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Крім того, на підставі розпорядження військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 від 08 грудня 2018 року, військовий комісар Біляївського РВК ОСОБА_1 до 12 грудня 2018 року вивіз всі секретні документи, які дотепер до Біляївського РТЦКта СПне повернуті (т.2 а.с.25-26).
		Наведені вищефакти,отримані апеляційнимсудом,були відомі ОСОБА_3 ,який склавпротокол відносно ОСОБА_1 , що він підтвердив в суді апеляційної інстанції.
		За таких обставин важко зрозуміти, що мав на увазі автор протоколу, зазначаючи в ньому про створення ОСОБА_1 з грудня 2018 року передумов для витоку секретної інформації.
		Оскільки суд першої інстанції:
		-не дав належну оцінку доказам, що знаходились в його розпорядженні;
		-не звернув увагу на суперечність обставин щодо періоду скоєння інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення та посади, яку він займав в цей час;
		-не дослідив акт спеціальної експертизи, який став підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення;
		-не взяв до уваги, що не можуть бути притягнуті за одні й ті самі порушення, передбачені п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, посадові особи, які виконують різні функціональні обов`язки ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ),
		судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.
		Крім того, відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У правовій державі судочинство ґрунтується на засадах, визначених її основним законом. Ці засади забезпечують права учасників судового процесу, гарантії їх реалізації в такий спосіб, щоб кожній зацікавленій особі створити реальну можливість для здійснення свого конституційного права на судовий захист.
		Згідно зі ст.129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад судочинства. Зазначений конституційний припис покладає на суд обов`язок здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки саме за умови такого фіксування судового процесу гарантується конституційне право кожного на судовий захист, а також забезпечуються законність та інші основні засади судочинства.
		Сам по собі факт, що КУпАП, прийнятий ще за радяньских часів, вказаної норми не містить, не може бути підставою для її систематичного ігнорування судами першої інстанції, оскільки відповідно до ч.3ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
		Розгляд справи Біляївськимрайонним судомОдеської областівідбувся зпорушенням його повного фіксування технічними засобами, а тому постанова суду підлягає скасуванню й з цієї підстави. 
		II
		Відповідно доп.7ч.1ст.247КУпАП провадженняв справіпро адміністративнеправопорушення неможе бутирозпочато,а розпочатепідлягає закриттюу зв`язкуз закінченнямна моментрозгляду справипро адміністративнеправопорушення строків,передбаченихст.38КУпАП.
		За змістом ч.2 ст.38 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення, що відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні-не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
		Адміністративне правопорушення, передбачене п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, до адміністративних правопорушень, визначених у ч.ч.3 та 4 ст.38 КУпАП, законодавцем не віднесено.
		Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено 04 червня 2019 року, тому останнім днем для притягнення його до адміністративної відповідальності, у разі доведення вини, було 03 вересня 2019 року.
		Справа про адміністративне правопорушення надійшла до Одеського апеляційного суду 30 вересня 2019 року (т.1а.с.95).
		Враховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2019 року підлягає скасуванню, провадження у справі має бути закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП (т.1а.с.95). 
		При цьому, п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
		Крім того, формулювання абзацу 1 ч.1 ст.247 КУпАПдозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
		Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правиламист.284 КУпАПрішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
		Наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихст.38 КУпАП.
		III
		Доводи апелянта про те, що справу розглянув неправомірний склад суду, оскільки був проведений незаконний повторний автоматичний розподіл справи, є безпідставними, виходячи з такого.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12 червня 2019 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Біляївського районного суду Одеської області Пендюру Л.О.(т.1а.с.33).
		Відповідно до наказу голови вказаного суду від 12 липня 2019 року №15-в судді Пендюрі Л.О. надана відпустка з 01 серпня по 30 серпня 2019 року (т.1а.с.118).
		Зазначеним суддею розгляд справи призначався на 27 червня та 09 липня 2019 року, яка по суті не розглядалась на підставі заяв учасників процесу про відкладення. Чергове засідання суддею було призначено на 04 вересня 2019 року (т.1а.с.34,53,58).
		Якщо погодитись з тим, що триваюче правопорушення, інкріміноване ОСОБА_1 , було виявлено в день складання відносно нього протоколу 04 червня 2019 року, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у разі доведеності його вини, відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, спливав 03 вересня 2019 року.
		08 серпня 2019 року на підставі розпорядження в.о.керівника апарату Біляївського районного суду Одеської області було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначеного нового суддю-доповідача Бурана В.М.(т.1 а.с.61,62).
		Апеляційний суд враховує, що КУпАПне містить процесуальних норм, які б регламентували порядок розподілу судді справ про адміністративні правопорушення, а також спеціальних норм, які б регламентували порядок подання та розгляду заяви про відвід (самовідвід). Проте, КПК України, ЦПК України та КАС України містять відповідні норми.
		З огляду на викладене, вимоги ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є доцільним застосовувати аналогію права, зокрема, вимоги КПК України, які регулюють аналогічні відносини щодо вирішення питання розподілу суддям справ.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 КПК України у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.
		Згідно з вимогами ч.6 ст.35 КПК України порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду визначаєтьсяПоложенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради судді України від 26 листопада 2010 року (далі - Положення).
		Пунктом 2.3.50 Положення передбачено, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи. 
		Відповідно до п.3.1.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Біляївському районному суді Одеської області, які діяли станом на 08 серпня 2019 року (тобто на час здійснення повторного автоматизованого розподілу даної справи), у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених п.п.5.1-5.2. Засад, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу, в тому числі і повторному, якщо відсутністьголовуючого судді(судді-доповідача)призведе донеможливості розглядуцих справта матеріаліву строки,встановлені чиннимзаконодавством (т.2а.с.174).
		Апеляційний суд вважає, що перебування судді у тривалій відпустці є тією винятковою обставиною, коли суддя не може продовжувати розгляд справи, що призвело б до порушення строків розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачених ч.1 ст.277 КУпАП.
		Тому повторний автоматизований розподіл справи було здійснено на правових засадах та у відповідності до вищевказаних вимог закону, задля дотримання строків розгляду адміністративної справи.
		Доводи апелянтапро те,що повторнийперерозподіл булоздійснено напідставі листаУправління СБУв Одеськійобласті,яке неє учасникомсправи,є неспроможними,оскільки підставоюдля здійсненняповторного перерозподілубуло розпорядженнят.в.о.керівникаапарату суду,у зв`язкуз призначенням суддею Пендюрою Л.О. розгляду справи поза межами строків, встановлених чинним законодавством.
		2.Щодо оскарження постанов Біляївського районного суду Одеської області від 22 та 30 вересня 2019 року
		Як зазначалось вище, постановами Біляївського районного суду Одеської області від 22 та 30 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяв захисника Голотової М.М. про відвід судді та про повернення матеріалів адміністративної справи до УСБУ в Одеській області для доопрацювання (т.1а.с.75-77 справи №496/2112/19; а.с.12 справи №3-зв/496/1/19).
		Оскільки законом не передбачено перевірка зазначених постанов суду першої інстанції апеляційним судом, апеляційна скарга в частині їх скасування підлягає залишенню без розгляду.
		Керуючисьст.ст.280, 294 КУпАП, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Біляївського районногосуду Одеськоїобласті від02вересня 2019року задовольнити частково.
		Постанову Біляївського районногосуду Одеськоїобласті від02вересня 2019року скасувати. 
		Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
		Апеляційну скаргу в частині оскарження постанов Біляївського районного суду Одеської області від 22 та 30 серпня 2019 року залишити без розгляду.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 20 березня 2020 року.
		 
		Суддя Г.Я.Колесніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...