Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10694/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання ринків фінансових послуг, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2020. Зареєстровано: 23.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		23 березня 2020 року                               м. Київ                                        № 640/10694/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шулежка В.П., суддів Літвінової А.В., Погрібніченка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом 
		 Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»,  Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»доКабінету Міністрів Українитреті особи Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго»,  Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,  Акціонерне товариство «Українська залізниця»,  Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»провизнання незаконною та нечинною постанови,
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також КМУ, відповідач) про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» (далі - Постанова №364) в частині слів: «Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затвердити базовий норматив у розмірі 90 відсотків».
		Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ «Укрнафта» зазначило, що постанова №364 є незаконною, оскільки суперечить положенням Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Господарському кодексу України, прийнята відповідачем необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, з порушенням принципу рівності перед законом та принципу пропорційності, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване прийняття постанови.
		Крім того, позивач зазначив, що, враховуючи фінансові обставини, в яких перебуває ПАТ «Укрнафта», у тому числі значний обсяг непокритого збитку за 2018 рік, як сплата дивідендів, так і сплата до державного бюджету частини чистого прибутку у розмірі базового нормативу (90 відсотків) є непосильним та необґрунтовано завищеним для підприємства.
		Також, позивач стверджує, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови порушив вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, не забезпечив дотримання принципів здійснення регуляторної політики, а також прийняв оскаржувану постанову за відсутності аналізу регуляторного впливу положень останньої у затвердженій редакції, без оприлюднення редакції постанови, яка була прийнята та без погодження остаточної редакції такої постанови уповноваженим органом.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 у даній справі задоволено заяву ПАТ «Укрнафта» про вжиття заходів забезпечення позову, зупинено дію Постанови №364 в частині слів: «Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затвердити базовий норматив у розмірі 90 відсотків» стосовно ПАТ «Укрнафта».
		Окрім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 за клопотанням Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/10694/19 та №640/11137/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364.
		НАК «Нафтогаз України» у своєму позові зазначило, що вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для затвердження розміру базового нормативу відрахування частки прибутку. На його думку, відповідачем при прийнятті Постанови №364 порушено приписи статей 75, 89 Господарського кодексу України, оскільки встановивши для НАК «Нафтогаз України» розмір базового нормативу відрахування частки прибутку до державного бюджету, не затвердив фінансовий план підприємства на 2018 рік, відповідно до якого останнє здійснює видатки та розподіл прибутку. 
		Також, НАК «Нафтогаз України» вважає необґрунтованим встановлення в оскаржуваній постанові базового нормативу відрахування частки чистого прибутку окремим господарським товариствам, порушивши при цьому принцип рівності перед законом.
		Крім того, вказує на те, що Постанова №364 прийнята з порушенням порядку, встановленого Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 задоволено заяву НАК «Нафтогаз України» про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено дію постанови №364 в частині слів: «Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затвердити базовий норматив у розмірі 90 відсотків» стосовно НАК «Нафтогаз України».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалами суду від 25.06.2019 та від 27.06.2019.
		Представником Кабінету Міністрів України 10.07.2019 подано заяву про відвід судді від розгляду справи.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 зупинено провадження у справі до вирішення заяви про відвід судді в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 заяву про відвід судді від розгляду справи задоволено, справу №640/10694/19 передано на повторний автоматизований розподіл.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 адміністративну справу прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та призначено підготовче провадження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 задоволено заяву представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами суду від 25.06.2019 та від 27.06.2019.
		В підготовчому засіданні представником ПАТ «Укрнафта» подано заяву про відвід судді. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та зупинено провадження у справі до вирішення заяви в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 у задоволенні заяви про відвід судді від розгляду справи відмовлено.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
		У підготовчому засіданні, призначеному на 08.10.2019, за клопотанням відповідача судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (далі - ПАТ «Укргідроенерго»), Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»).
		Представник ПАТ «Укргідроенерго» у своїх поясненнях зазначив, що вважає обґрунтованим встановлення для ПАТ «Укргідроенерго» нормативу відрахування частки прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів в розмірі 30 відсотків, відтак оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову. 
		У своїх поясненнях представник АТ «Українська залізниця» просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та процедури встановлення нормативу відрахування частини чистого прибутку.
		Представником третьої особи АТ «Ощадбанк» подано письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови, врахував стан банку та, з метою забезпечення фінансової стабільності, встановив обґрунтований базовий норматив, відтак, на його думку, оскаржувана постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
		У підготовчому засіданні представником ПАТ «Укрнафта» заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
		Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 19.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті колегією у складі трьох суддів.
		Представником ПАТ «Укрнафта» подано до суду заяву про зміну предмета спору.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 заяву про зміну предмета спору повернуто без розгляду.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 позовну заяву НАК «Нафтогаз України» до КМУ про визнання протиправною та нечинною постанови № 364 залишено без розгляду.
		У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про скасування заходів забезпечення позову, які застосовані ухвалою суду від 25.06.2019.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що Кабінету Міністрів України, як вищому органу виконавчої влади, який забезпечує управління об`єктами державної власності, надано виключні дискреційні повноваження щодо затвердження та визначення розміру базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у відповідному році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, суд не в праві втручатися у вирішення вказаного питання, в тому числі шляхом визначення доцільності, достатності чи обґрунтованості розміру базового нормативу.
		Крім того, представник відповідача зазначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження щодо затвердження базового нормативу, не зобов`язаний погоджувати та/або узгоджувати в будь-якому порядку розмір вказаного нормативу з жодним іншим суб`єктом владних повноважень.
		Поряд з цим, зазначив, що проект оскаржуваної постанови та аналіз її регуляторного впливу були оприлюднені на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку та згідно пояснювальної записки проект Постанови №364 погоджено Державною регуляторною службою України без зауважень. Окремі процедурні порушення прийняття нормативно-правового акту, на думку відповідача, не впливають на його правомірність і не є достатньою підставою для визнання незаконним.
		Крім того, відповідач вважає, що наявність у ПАТ «Укрнафта» вказаної ним заборгованості, в тому числі податкового боргу за попередні бюджетні періоди, не може бути підставою для невиконання ним інших зобов`язань, прямо закріплених Законом України «Про управління об`єктами державної власності» та Законом України «Про акціонерні товариства».
		На підставі викладеного, позовні вимоги відповідач вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
		Представники НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта» подали відповіді на відзив, в яких зазначили, що наведені відповідачем доводи та аргументи у відзиві жодним чином не спростовують наведені у позовах обставини.
		Представник відповідача скористався своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив, в яких виклав свої пояснення щодо наведених позивачами аргументів та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.
		Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Кабінетом Міністрів України 24.04.2019 прийнято постанову №364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», відповідно до якої затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств (далі - суб`єкти господарювання), які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків.
		Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затверджено базовий норматив у розмірі 90 відсотків.
		Для публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», акціонерних товариств «Українська залізниця» та «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» затверджено базовий норматив у розмірі 30 відсотків.
		НАК «Нафтогаз України» є господарським товариством, засновником та єдиним акціонером якого є держава, а ПАТ «Укрнафта» є господарським товариством, 50 відсотків плюс одна акція якого належить НАК «Нафтогаз України», 100 % акцій якої належить державі.
		Отже, позивачі належать до числа суб`єктів господарювання, до яких застосовуються положення Постанови №364.
		Відповідно до частини другої та третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
		Враховуючи, що Постанова № 364 є нормативно-правовим актом та була застосована до позивачів шляхом встановлення для них базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, у розмірі 90 відсотків, останні наділені правом на оскарження такого нормативно-правового акта у судовому порядку в силу приписів частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Позивачі вважають, що оскаржуваною постановою необґрунтовано встановлено базовий норматив відрахування частки прибутку стосовно них, чим порушені їх права та законні інтереси, у зв`язку з чим звернулись з позовами до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, яка кореспондує зі статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», органи державної влади, зокрема, Кабінет Міністрів України, та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно із частинами першою та другою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» КМУ на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність КМУ ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Повноваження КМУ закріплені статтями 2, 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», відповідно до яких до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки; забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
		Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V (далі - Закон №185-V).
		Відповідно до частини першої статті 3 Закону №185-V об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.
		Згідно із частиною першою статті 4 Закону №185-V суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України.
		Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону №185-V господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.
		Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
		НАК «Нафтогаз України» є господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави.
		Відповідно до Інформаційної довідки Національного депозитарію України станом на 31.03.2019 власником 27 114 256 акцій ПАТ «Укрнафта», що складає 50,000001% або 50% плюс одна акція, є НАК «Нафтогаз України».
		Належність 100% акцій НАК «Нафтогаз України» державі підтверджується положеннями пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 25.05.1998 №747.
		Також на підтвердження існування у НАК «Нафтогаз України» права власності на акції ПАТ «Укрнафта» у кількості 27 114 256 надано Сертифікат акцій.
		Наведене дає підстави для висновку, що НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта», 50 і більше відсотків акцій якого знаходиться у статутному капіталі НАК «Нафтогаз України», а частка держави останнього становить 100 відсотків, повинні були сплатити дивіденди до Державного бюджету України у строк до 01 липня відповідного року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку.
		Як передбачено частиною п`ятою статті 11 Закону №185-V відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		На виконання статей 5-2 і 11 Закону №185-V постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №702 затверджено Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави (далі - Порядок №702), яким визначено механізм формування Мінекономрозвитку разом з Мінфіном дивідендної політики держави, її реалізації суб`єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій.
		Дія цього Порядку поширюється на всі господарські організації з державною часткою у статутному капіталі, а також на господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належить господарським товариствам, державна частка у статутному капіталі яких становить 100 відсотків, у тому числі на дочірні підприємства.
		Згідно з пунктом 6 Порядку №702 базові нормативи частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, становлять не менш як 30 відсотків чистого прибутку.
		Пунктом 8 Порядку №702 встановлено, що базові нормативи частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, затверджуються щороку Кабінетом Міністрів України за поданням Мінекономрозвитку та доводяться до відома суб`єктів управління корпоративними правами держави.
		Оскаржуваною Постановою №364 затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, окремими категоріями господарських товариств, а саме: господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є частка держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніми підприємствами.
		Згідно Постанови №364 вбачається якщо зазначені вище товариства за підсумками 2018 року отримали чистий прибуток у розмірі менше 50 млн. гривень, то базовий норматив для них встановлено на рівні 50 відсотків. Якщо їх чистий прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році перевищив 50 млн. гривень, то базовий норматив для таких товариств встановлено на рівні 90 відсотків.
		Як вбачається з матеріалів справи, за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році НАК «Нафтогаз України» отримало чистий прибуток у сумі 13,6 млрд. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2018 рік.
		Водночас, в ході розгляду справи, судом встановлено, що не заперечується сторонами, НАК «Нафтогаз України» виконано вимоги Постанови №364 та 26.07.2019 сплачено грошові кошти в сумі 12 251 932 200,00 грн., що становить 90 відсотків чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності 2018 року.
		В подальшому, за заявою НАК «Нафтогаз України» від 18.02.2020 його позовну заяву залишено без розгляду.
		Таким чином, в межах даної справи підлягають встановленню обставини щодо правомірності застосування оскаржуваної постанови відповідача стосовно ПАТ «Укрнафта» (далі також позивач).
		Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що ним при прийнятті оскаржуваної постанови дотримано усіх вимог чинного законодавства, у тому числі, приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Постанова №364 є регуляторним актом, проект якого розроблено Мінекономрозвитку.
		Як вбачається з матеріалів справи, Мінекономрозвитку надіслано проект Постанови №364 на адресу Державної регуляторної служби України листом №3222-02/51781-03 від 26.11.2018 для погодження, до проекту зазначеної постанови також додано пояснювальну записку, аналіз регуляторного впливу, повідомлення про оприлюднення та матеріали до проекту.
		Згідно пункту 1 вказаного проекту Постанови №364, який 29.11.2018 отримала Державна регуляторна служба України, зазначено: «Затвердити базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств (далі - суб`єкти господарювання), у розмірі 50 відсотків.
		Для приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», публічних акціонерних товариств «Державний ощадний банк України» та «Українська залізниця» затвердити базовий норматив у розмірі 30 відсотків».
		Саме цей проект Постанови №364 погодила Державна регуляторна служба України, що підтверджується рішенням від 06.12.2018 №11793/0/20-18 про погодження проекту регуляторного акта, копія якого наявна в матеріалах справи.
		В той же час, текст проекту Постанови №364, погоджений рішенням Державної регуляторної служби України від 06.12.2018 №11793/0/20-18 та текст оскаржуваної Постанови №364, яку 24.04.2019 прийняв КМУ, є різними за змістом.
		Затверджений Державною регуляторною службою України проект Постанови №364 передбачає базовий норматив «у розмірі 50 відсотків» незалежно від розміру прибутку за 2018 рік, а прийнятою КМУ Постановою №364 встановлено базовий норматив: «у розмірі 50 відсотків» для суб`єктів господарювання, «які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень», і «у розмірі 90 відсотків» - для суб`єктів господарювання, «які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень». Крім того, до переліку акціонерних товариств, яким встановлено «базовий норматив у розмірі 30 відсотків», в оскаржуваній Постанові №364 додано АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», яке не було вказане у проекті Постанови №364, який погодила Державна регуляторна служба України.
		Належних доказів, які підтвердили б погодження Державною регуляторною службою України проекту Постанови №364, прийнятою КМУ 24.04.2019, відповідачем під час розгляду справи не надано. Також не надано інформації, що такий проект постанови оприлюднювався з метою одержання зауважень і пропозицій та до цього проекту проводився аналіз регуляторного впливу.
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти того факту, що Постанова №364 в редакції від 24.09.2019 не подавалась на погодження до Державної регуляторної служби України, як того вимагає Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». На думку відповідача, окремі процедурні порушення прийняття нормативно-правового акту не впливають на правомірність прийнятого нормативно-правового акту.
		Відповідно до статті 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом.
		Виходячи із вказаних положень Закону, проект регуляторного акта має бути оприлюдненим у встановлений законом термін до прийняття або схвалення уповноваженим на це органом виконавчої влади такого проекту, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказаних дій виконано не було та прийнято 24.04.2019 спірну постанову іншого змісту без її оприлюднення та відповідного погодження.
		З урахуванням викладеного суд акцентує увагу, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, закріплений в ст.8 Конституції України.
		Так, Конституційний суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
		Однією з складових верховенства права є правова визначеність, вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають. Принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою вірогідністю та точністю заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.
		Ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом суспільних відносин правових наслідків (правового результату) свої поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, утворює основу принципу правової визначеності. Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського суду з прав людини однією із вимог, що випливає зі слів «встановлений законом», є вимога передбачуваності.
		Отже, суб`єкт владних повноважень, виконуючи надані йому законом повноваження щодо вчинення дій чи прийняття індивідуальних актів стосовно конкретної особи, повинен дотримуватися згаданого принципу.
		У відповідності до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Як зазначено в рішенні ЄСПЛ «Malon v. The United Kingdom» принцип правової визначеності презюмує стабільність правового регулювання, учасники правовідносин повинні мати можливість в розумних межах передбачати наслідки своєї поведінки і бути впевненими у незмінності свого офіційно визнаного статусу, набутих прав і обов`язків. Ключовим поняттям вказаної позиції є стабільність (стабільність правового регулювання і, відповідно, стабільність правового статусу особи. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що закон повинен відповідати принципу верховенства права (рішення). 
		Як зазначив, ЄСПЛ у рішенні по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (№ 56030/07, п.117) вираз «у відповідності до закону», окрім всього іншого, допускає, що національне законодавство має бути в достатній мірі передбачуваним у частині, що стосується надання особам відповідної вказівки стосовно обставин та умов, за яких органи влади будуть мати право вдатися до заходів, що спричинять наслідки щодо їхніх прав за Конвенцією.
		В контексті викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач мав обґрунтовані сподівання щодо застосування стосовно нього відповідного нормативно-правового акту в частині встановлення базового нормативу відрахування частки прибутку у розмірі 50 відсотків. Разом з тим, як уже зазначалось, не опублікувавши відповідний проект постанови, який прийнятий ним 24.04.2019, відповідач порушив закріплений у Конституції України принцип верховенства права, однією із складових якого є правова визначеність.
		Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Укрнафта» зазначило, що Постанова №364 очевидно суперечить Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Господарському кодексу України, є необґрунтованою, упередженою щодо позивача, оскільки при її прийнятті КМУ затвердив для господарських товариств з чистим прибутком за підсумками 2018 року понад 50 млн. грн. базовий норматив на надвисокому рівні 90 відсотків, при цьому для чотирьох господарських товариств із прибутком понад 50 млн. грн. встановив суттєво нижчий базовий норматив на рівні 30 відсотків.
		В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що при прийнятті Постанови №364 у відповідності до пункту 5 Порядку №702 враховував галузеві особливості, вид господарської діяльності та обсяг прибутку усіх суб`єктів господарської діяльності.
		Як передбачено приписами Порядку №702 Мінекономрозвитку здійснює моніторинг стану сплати дивідендів, нарахованих на державну частку (далі - дивіденди) господарськими організаціями, в розрізі суб`єктів управління корпоративними правами держави і подає щомісяця до 15 числа Мінфіну інформацію про обсяги надходження дивідендів у звітному періоді в розрізі суб`єктів управління корпоративними правами держави, областей, господарських організацій із зазначенням їх державної частки станом на перше число кожного місяця (пункт 3).
		Суб`єкти управління корпоративними правами держави подають щороку до 15 березня на основі затверджених фінансових планів на поточний рік Мінекономрозвитку за встановленою ним формою інформацію про зведені показники очікуваних обсягів загального чистого прибутку та дивідендів кожної господарської організації із зазначенням розміру державної частки, функції з управління корпоративними правами якої виконують такі суб`єкти (пункт 4).
		За приписами пункту 5 Порядку №702 з урахуванням галузевих особливостей, виду господарської діяльності та обсягу прибутку, одержаного господарськими організаціями за минулі роки, на підставі показників, передбачених державним бюджетом і основними напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний період, та прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку суб`єкти управління корпоративними правами держави щороку до 20 березня готують і подають Мінекономрозвитку пропозиції щодо встановлення базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році.
		Таким чином, визначенню базового нормативу передує процес збирання необхідних даних, їх аналіз Мінекономрозвитку з наступним внесенням останнім пропозиції щодо величини базового нормативу на відповідний рік для подальшого затвердження КМУ. При цьому, з наведених норм випливає, що базові нормативи для кожного відповідного суб`єкта господарювання повинні встановлюватися з урахуванням: галузевих особливостей, виду господарської діяльності, обсягу прибутку. Ці критерії повинні бути зважені проти показників, передбачених державним бюджетом і основними напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний період, прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.
		Більше того, при встановленні базового нормативу у розмірі 90 відсотків і 30 відсотків для суб`єктів господарювання з прибутком понад 50 млн. грн. за підсумками 2018 року вказує на те, що КМУ застосовував індивідуальний підхід до них, враховуючи певні аспекти їх діяльності тощо.
		Відповідач у відзиві зазначив, що Уряд України, діяльність якого спрямовується у першу чергу на забезпечення добробуту і соціального захисту громадян України з метою запобігання значного зростання тарифів на електричну енергію та відповідно зростання тарифів для її кінцевих споживачів встановив базовий норматив для ПАТ «Укргідроенерго» у розмірі 30 відсотків.
		Також КМУ відзначив, що з метою необхідності капіталізації підприємства шляхом модернізації виробництва та підвищення обсягів видобутку ільменітових та рутилових руд шляхом освоєння нових родовищ для забезпечення титанової галузі сировиною Урядом України встановлено обґрунтований базовий норматив для АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» у розмірі 30 відсотків.
		У пояснювальній записці до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» (без номеру та дати), яка підписана виконуючим обов`язки Міністра економічного розвитку і торгівлі України Нефьодовим М., зазначено, що проект вказаної постанови розроблено у відповідності до пункту 5 та пункту 8 Порядку №702. 
		Однак, ні до вказаної пояснювальної записки, ні до відзиву не надано жодних документів, які обґрунтовували б, що саме встановлення базового нормативу для ПАТ «Укргідроенерго» на рівні 30 відсотків унеможливить значному зростанню тарифів на електричну енергію та відповідно зростання тарифів для її кінцевих споживачів. Також не надано жодних розрахунків, які вказували б, що встановлення базового нормативу для АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» саме на рівні 30 відсотків забезпечить капіталізацію підприємства на належному рівні і дасть можливість підвищити обсяги видобутку ільменітових та рутилових руд в обсягах достатніх для забезпечення титанової галузі сировиною.
		Посилаючись на дотримання пункту 5 Порядку №702, відповідач не надав копій пропозицій щодо встановлення базового нормативу, які повинні надаватись до 20 березня щороку до Мінекономрозвитку суб`єктами, які здійснюють управління корпоративними правами держави у статутних капіталах вказаних вище підприємств.
		Посилаючись на частину четверту статті 5 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», відповідно до якої чистий прибуток акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - Товариство), з якого розраховується та сплачується частина чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України, зменшується на суму нарахованої амортизації на майно, передане Товариству на праві господарського відання, яка спрямовується для фінансування капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) таких об`єктів, КМУ зазначив, що з врахуванням вимог вказаного Закону та критеріїв, встановлених пунктом 5 Порядку №702 ним встановлено обґрунтований базовий норматив для АТ «Українська залізниця» у розмірі 30 відсотків.
		При цьому, відповідач лише зазначив, що ним враховані положення статті 5 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та пункту 5 Порядку №702, проте не надано доказів, які підтвердили б, що обґрунтований для АТ «Українська залізниця» базовий норматив має становити саме 30 відсотків, а не 50 чи 90 відсотків.
		Крім того, в обґрунтування визначеного Постановою №364 базового нормативу для АТ «Ощадбанк» відповідач зазначив, що для встановлення АТ «Ощадбанк» базового нормативу у розмірі 30 відсотків достатньо лише того, щоб у господарському договорі була зазначена умова, що банк сплачуватиме акціонеру дивіденди у розмірі не більш ніж 30 відсотків.
		Будь-яких інших обґрунтувань щодо встановлення даного базового нормативу для вказаного товариства відповідачем не зазначено та не підтверджено дотримання усіх критеріїв, передбачених Порядком №702.
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укрнафта», за результатами фінансово-господарської діяльності в 2018 році за даними фінансової звітності станом на 31.12.2018, отримала прибуток у розмірі 6 млрд 438 млн 201 тис. грн.
		Водночас, визначаючи розмір базового нормативу для ПАТ «Укрнафта» на рівні 90 відсотків, КМУ залишив поза увагою, що у фінансовому звіті ПАТ «Укрнафта» зафіксована сума непокритого збитку станом на 31.12.2018, яка склала 11 млрд. 160 млн. 672 тис. грн. При цьому сума податкового боргу позивача без врахування штрафних (фінансових) санкцій становила 9 млрд. 135 млн. грн.
		Тобто, відповідно до фінансової звітності підприємства непокритий збиток і податковий борг ПАТ «Укрнафта» за підсумками 2018 року перевищують задекларований чистий прибуток.
		У примітках до фінансової звітності керівництво ПАТ «Укрнафта» розкриває результати проведених оцінок, що впливають на відображені у фінансовій звітності суми активів і зобов`язань. Стосовно безперервності діяльності ПАТ «Укрнафта» зазначив про наявність істотної невизначеності, яка може викликати значні сумніви у спроможності Компанії продовжувати безперервну діяльність та остання може виявитися нездатною реалізовувати свої активи та виконувати зобов`язання у ході звичайної господарської діяльності.
		ПАТ «Укрнафта» станом на 31.12.2018 має податкову заборгованість перед бюджетом, підприємство має недостатньо ліквідних коштів для сплати її податків, накопичених у 2015-2016 роках, і відповідної пені.
		Крім цього, позивачем офіційно оприлюднено також і фінансову звітність за перший квартал 2019 року, відповідно до балансу товариства, складеного станом на 31.03.2019, сума поточних зобов`язань останнього за статтею «розрахунки з бюджетом» складає 11 млрд 477 млн 773 тис. грн.
		Є очевидним, що ПАТ «Укрнафта» перебуває в складній фінансовій ситуації та для виконання своїх зобов`язань у межах господарської діяльності потребує значних витрат.
		Однак КМУ не взяв до уваги зазначене та вказав, що ПАТ «Укрнафта» повинно самостійно вирішувати свої проблеми із наявністю у товариства непокритого збитку за рахунок, зокрема, резервного фонду. Крім цього, оскільки позивач декларує у своїй звітності наявність перед ним дебіторської заборгованості, наявність у нього збитку, як і податкового боргу жодним чином не повинні враховуватися КМУ.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що базовий норматив за підсумками 2018 року є найвищим нормативом встановленим для позивача та неочікуваним, оскільки останній встановлювався на рівні 30-50 відсотків, максимальний базовий норматив був у 2015 та 2017 роках у розмірі 75 відсотків. Тобто базовий норматив попередніх років для позивача не перевищував 50 відсотків, а часто встановлювався на рівні мінімального розміру.
		При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із листами (від 27.05.2019 №8/19, від 17.09.2019 №01/01/07-1499), в яких просив врахувати його фінансове становище та переглянути встановлений для товариства норматив, який для позивача є значно завищеним та сплата якого неможлива у зв`язку з перебуванням підприємства у проблемних фінансових умовах.
		Поряд з цим, слід також зазначити, що відповідач надав висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» від 22.12.2018, підписаний Першим заступником Міністра Сукмановою О.
		Правова експертиза проводилась до проекту постанови Кабінету Міністрів України, яка не відповідає змісту Постанови №364. Зокрема, у проекті постанови, який вивчався Міністерством юстиції України, передбачався базовий норматив на рівні 50 відсотків, і лише для ПАТ «Укргідроенерго» та АТ «Ощадбанк» - у розмірі 30 відсотків.
		Однак, навіть до такого проекту постанови Міністерство юстиції України висловило зауваження, зміст яких зводиться до того, що вказаний проект не відповідає приписам статті 6 ГК України, відповідно до якої має бути забезпечений рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання. Також відзначено, що запропонований проект не відповідає статті 25 ГК України, відповідно до якої органам державної влади, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.
		У пункті 11 пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» б/н зазначено, що вказаний проект постанови не потребує проведення громадської антидискримінаційної експертизи, оскільки в ньому відсутні положення, що містять ознаки дискримінації.
		З цього приводу слід відзначити, що відповідно до пунктів 3, 4 Порядку проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №61 антидискримінаційна експертиза проводиться: Мін`юстом під час проведення правової експертизи проектів актів, які вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади; органом виконавчої влади за процедурою, визначеною пунктами 5-11 цього Порядку, під час підготовки проектів нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації.
		Результати проведення антидискримінаційної експертизи проектів актів, головним розробником яких є Мін`юст, відображаються у пояснювальній записці.
		Антидискримінаційна експертиза проводиться з метою виявлення у проектах актів положень, які містять ознаки дискримінації, та надання пропозицій щодо їх усунення.
		Згідно пункту 8 цього Порядку у разі відсутності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), проект акта та висновок візуються керівником юридичної служби та повертаються структурному підрозділу органу виконавчої влади.
		Відповідачем під час розгляду справи не підтверджено та не доведено чи підлягає проект оскаржуваної постанови антидискримінаційній експертизі та, у разі проведення такої експертизи, не надано проекту постанови з відповідними позитивними відмітками про відсутність в зазначеному нормативно-правовому акті положень, які містять ознаки дискримінації.
		В той же час, викладені вище обставини вказують на те, що Постановою №364 встановлено юридичну (законодавчу) нерівність для господарських товариств, зокрема, для ПАТ «Укрнафта» у можливості спрямування отриманого прибутку для здійснення господарської діяльності.
		За таких обставин, КМУ при винесенні Постанови №364 не дотримався принципу рівності господарських товариств перед законом, що призводить до дискримінації ПАТ «Укрнафта», а також принципів пропорційності та розсудливості, оскільки, крім іншого, жодним чином не доведено та не підтверджено належними доказами обґрунтованості встановлення для вказаного підприємства базового нормативу саме на рівні 90 відсотків.
		Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, п. 48, ECHR 2002-IV).
		Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона немає об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).
		У цьому контексті суд зазначає, що відповідачем у даному випадку, користуючись свободою розсуду у межах наданих законодавством повноважень, не доведено розумності та об`єктивності різного підходу до суб`єктів господарювання у схожій ситуації та не зазначено якою мірою такі відмінності виправдовують різне ставлення.
		Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що відповідачу, як вищому органу виконавчої влади, який забезпечує управління об`єктами державної власності, надано виключні дискреційні повноваження щодо затвердження та визначення розміру базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у відповідному році господарських товариств та суд не вправі втручатися у вирішення вказаного питання.
		Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom).
		При цьому слід також враховувати позицію Європейського Суду з прав людини щодо дискреційних повноважень, сформульовану наступним чином: закон, який надає дискреційні повноваження, не є сам по собі несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження і спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити особі належний захист від свавільного втручання влади (рішення ЄСПЛ від 24.03.1988 у справі «Олссон против Швеції» («Olsson v. Sweden»).
		До того ж, у рішеннях у справах «Amann v. Switzerland» та «Rotaru v. Romania» Суд вказує на те, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією.
		За таких обставин, у даному випадку, суд перевіряє рішення на відповідність критеріям, встановленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та щодо законності оскаржуваної постанови, що жодним чином не являє собою втручання суду у дискреційні повноваження КМУ.
		Окрім того, під час розгляду справи судом встановлено, що КМУ винесено постанову №1015 від 04.12.2019 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 1015), згідно пункту 3 якої внесено зміни до пункту 1 Постанови №364, а саме: 
		1) в абзаці першому слова і цифри «які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків» замінено словами і цифрами «у розмірі 90 відсотків»; 
		2) абзац другий виключено; 
		3) в абзаці третьому слова «, приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», акціонерних товариств «Українська залізниця» та «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» виключено; 
		4) доповнено пункт абзацом такого змісту: 
		«Суб`єктам управління корпоративними правами держави разом із суб`єктами господарювання забезпечити сплату до державного бюджету дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі, визначеному абзацом першим цього пункту».
		При цьому, вказаною Постановою №1015 для ПАТ «Укрнафта» залишено базовий норматив у розмірі 90 відсотків та, в свою чергу, підтверджує те, що при її винесенні КМУ не виконав приписи пункту 5 та пункту 8 Порядку №702, оскільки не врахував галузевих особливостей, виду господарської діяльності та обсягу прибутку, одержаного ПАТ «Укрнафта» за минулий рік на підставі поданих показників.
		Обґрунтування протиправності внесених Постановою №1015 змін щодо позивача, останнім викладено в заявах від 14.01.2020 та від 23.01.2020.
		Інші учасники у даній справі не скористались у повній мірі своїми процесуальними правами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України стосовно висловлення позиції щодо правомірності застосування саме відносно них змін, внесених Постановою №1015 та законності відповідного нормативно-правового акта з наданням належних та допустимих доказів і відповідних обґрунтувань.
		Таким чином, внесеними змінами КМУ до оскаржуваної постанови продовжується порушення прав та інтересів позивача, у матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні і розумні виправдання встановлення різних базових нормативів для визначених господарських товариств, а тому, на переконання суду, базовий норматив щодо відрахування чистого прибутку за наслідками фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі 90 відсотків не повинен застосовуватись до ПАТ «Укрнафта».
		Разом з тим, відповідно до пункту 10 частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.
		Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що положення абзацу першого пункту 1 Постанови №364, які застосовуються до ПАТ «Укрнафта», прийняті не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначений чинним законодавством, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, небезсторонньо, за відсутності дотримання принципу рівності перед законом, не запобігаючи всім формам дискримінації, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, що свідчить про протиправність Постанови №364 в цій частині.
		Приймаючи Постанову №1015, вказані порушення відповідачем усунуті не були, відтак мотиви щодо протиправності Постанови №364 в частині застосування її до позивача повною мірою підлягають застосуванню до Постанови №1015, та на підставі викладеного суд визнає такі положення також протиправними в порядку, визначеному 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
		З огляду на те, що суд дійшов до висновку стосовно необґрунтованого застосування саме до позивача розміру базового нормативу щодо відрахування чистого прибутку за відповідний рік у розмірі 90 відсотків згідно оскаржуваної Постанови №364 зі змінами, внесеними постановою №1015, порушені права позивача будуть захищені у повному обсязі шляхом визнання протиправним та нечинним абзацу першого пункту 1 постанови №364 у редакції Постанови №1015 в частині його застосування лише до ПАТ «Укрнафта». В іншій частині нормативно-правовий акт залишається без змін.
		Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності спірної постанови в частині, що стосується позивача.
		Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
		Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
		У відповідності до частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
		Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 264-265 Кодексу адміністративного судочинства України суд, 
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та нечинним абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №364 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1015 в частині його застосування до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
		Зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
		Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                             В.П. Шулежко
		 
		Судді                                                                                                                 А.В. Літвінова
		 
		                                                                                                          І.М. Погрібніченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...