Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 441/1421/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2020. Зареєстровано: 24.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2020.
Дата набрання законної сили: 13.04.2020
Номер судового провадження: 2/441/132/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  441/1421/19  2/441/132/2020 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.03.2020 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:
		 
		головуючого - судді                                Перетятько О.В.
		з участю секретаря                                Сорока М.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання, -
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання.
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.07.2017 р. зареєстрували з відповідачкою шлюб у Городоцькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Однак спільне життя у сторін не склалося, між ними виникли напружені відносини, непорозуміння, розлад у стосунках, що стало приводом для конфліктів та сварок. Це привело до фактичного припинення шлюбних відносин, позивач переїхав проживати до батьків - у м. Білу Церкву Київської області, де навчається та працює, наміру повертатись проживати до дружини в м. Городок Львівської області не має. На даний час сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подружніх стосунків не підтримують, разом з тим, наміру розривати шлюб у позивача немає, умовами шлюбного договору вони не обтяжені. Подальше проживання з відповідачкою є неможливим та буде суперечити його інтересам. З огляду на наведене, просить позов задовольнити.
		У судовому засіданні в режимі відеоконференції 04.02.2020 р. ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів, наведених у ньому, у відповіді на відзив мотиви заперечення відповідачки не визнав (а.с. 49-50), просить про його задоволення.
		Відповідачка в судове засідання не з`явилась, у поданих до суду письмовій заяві від 26.11.2019 р. та відзиві на позовну заяву просила про розгляд справи без її участі, позов категорично заперечила, зазначила, що з 04.06.2019 року з позивачем проживають відокремлено, не підтримують жодних відносин, тому причин для встановлення режиму окремого проживання у судовому порядку немає, у такий спосіб позивач намагається вирішити свої майнові питання, а тому просить суд відмовити в позові за безпідставністю (а.с. 29, 36-37).
		У судове засідання 11.03.2020 р. учасники судового процесу не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, а тому суд, з урахуванням поданих сторонами заяв та відзиву, вирішив здійснювати розгляд справи у їхній відсутності.
		Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
		Оглянувши заяви позивача та відповідачки, заслухавши позивача в судовому засіданні, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Із позовної заяви, копій свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , вбачається, що 15.07.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Городоцькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 69, від такого мають малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 38).
		З пояснень позивача в суді, позовної заяви, довідки про місце проживання та склад сім`ї, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області № 5271 від 01.08.2019 р., довідки, виданої ректором Білоцерківського аграрного університету № 01-12/502 від 02.08.2019 р. вбачається, що ОСОБА_1 з 25.07.2019 року проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 , із 01.09.2019 року навчається на заочній формі навчання за спеціальністю «Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва» біолого-технологічного факультету Білоцерківського аграрного університету, наміру повертатися проживати до дружини в м. Городок Львівської області не має (а.с. 4, 5).
		У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.
		Згідно ч. 1 ст. 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
		Абзацом 1 частини 2 статті 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
		Наявності домовленостей між сторонами судом не встановлено.
		Згідно частин 1, 3, 4 ст. 56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
		Згідно ч. 1 ст. 119 СК України, за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
		Згідно ст. 120 СК України, встановлення режиму окремого проживання не припиняє права та обов`язків подружжя, які встановлені цим Кодексом, і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму. У разі встановлення режиму окремого проживання: 1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважається набутим у шлюбу; 2) дитина, народжена дружиною після сплину десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
		У відповідності до п. 12 Постанови Пленуму Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, при застосуванні положень статей 119,  120 СК судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим.
		Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
		Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом у їх переконливості, відноситься до основної засади судочинства відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
		За ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що покликання позивача на неможливість спільного проживання з відповідачкою та необхідність встановлення режиму окремого проживання з нею належним чином не обгрунтовані, докази, подані позивачем до суду, не є достатніми для задоволення позовних вимог, його волевиявлення проживати з відповідачкою відокремлено у даному випадку не може слугувати достатньою підставою на підтвердження способу захисту своїх прав, з огляду на те, що сторони майже рік проживають окремо, спільного господарства не ведуть та подружніх стосунків не підтримують.
		Беручи до уваги вищезазначене, положення ст. 119 СК України, Постанови Пленуму Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, подані сторонами докази, суд у задоволенні позову відмовляє.
		За наведеного та керуючись ст. 13, 77, 80, 81, 89, 141, 258-259, 265, 354, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання- відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                        Перетятько О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...