Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/8636/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2020.
Дата набрання законної сили: 18.03.2020
Номер судового провадження: 61-39643ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		18 березня 2020 року 
		 
		м. Київ
		справа № 750/8636/17
		провадження № 61-39643св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), 
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»,
		представник відповідача - Покровська Ольга Юріївна,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Литвиненко І. В., від 27 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Єстафіїва О. К., від 25 травня 2018 року.
		 
		Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» 
		(далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія») про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та ПАТ «Укрінбанк» 
		17 вересня 2015 року був укладений договір про розміщення строкового банківського вкладу на суму 9 тис. доларів США зі сплатою 10% річних строком до 19 жовтня 2015 року без можливості повернення депозиту в період дії договору, з умовою його автопролонгації, яка передбачає автоматичне продовження дії договору на строк, що дорівнює попередньому строку, якщо вкладник не вимагає повернення вкладу в день його закінчення. 24 грудня 2015 року правлінням Національного банку України була прийнята постанова, якою ПАТ «Укрінбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. В той же день виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення, яким запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення 
		ПАТ «Укрінбанк» з ринку. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 
		12 березня 2016 року йому було виплачено 200 тис. грн компенсації за договором банківського вкладу, що згідно офіційного курсу Національного банку України на зазначену дату становило 7 738,4 доларів США. Проте залишок депозитного вкладу в розмірі 1 261,60 доларів США до цього часу банком не повернуто. Вказував, що у судовому порядку визнані незаконними прийняті Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб індивідуально-правові акти по відношенню до ПАТ «Укрінбанк», а тому на даний час між ним та відповідачем діють договірні стосунки, і відповідач зобов`язаний сплатити заборгованість за договором банківського вкладу та відсотки. За період з 19 грудня 2015 року по 06 вересня 2017 року заборгованість по відсоткам становить 394,06 доларів США. 31 березня 2017 року ПАТ «Укрінбанк» змінило назву на ПАТ «Укрінком» та місцезнаходження.
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути 
		з ПАТ «Українська інноваційна компанія» 1 655,66 доларів США заборгованості за договором банківського вкладу від 17 вересня 2015 року, яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 1 261,60 доларів США та заборгованості по відсотках у розмірі 394,06 доларів США.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 березня 
		2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з 
		ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про розміщення банківського вкладу 
		від 17 вересня 2015 року № 10-1384904 у сумі 1 261,60 доларів США. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є набувачем прав і обов`язків ПАТ «Укрінбанк». Ураховуючи те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив позивачу 200 тис. грн, що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату виплати становило 
		7 738,04 доларів США, ПАТ «Укрінбанк» свої зобов`язання за договором банківського вкладу в повному обсязі не виконало та не повернуло позивачу вклад в сумі 1261,60 доларів США, тому вказану суму слід стягнути з відповідача. Також районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з правонаступника банку процентів у розмірі, передбаченому договором вкладу, після закінчення строку його дії. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 
		2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за договором банківського вкладу змінено у частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав процедуру виведення 
		ПАТ «Укрінбанк» з ринку саме 24 грудня 2015 року. Позивачу виплачено вклад та відсотки по ньому в межах граничного розміру. Суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» і рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації                             у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» є чинними. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ПАТ «Укрінком» не є правонаступником банківської установи, вимоги про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу можуть бути задоволені лише за рахунок банку, а тому рішення суду першої інстанції в оскарженій частині слід змінити, виклавши інші мотиви відмови у задоволенні цих позовних вимог.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що зміна назви та місцезнаходження не є перетворенням юридичної особи, а позбавлення банківської ліцензії та інших дозволів позбавляє банк можливості здійснювати ліцензійні види діяльності, але не припиняє дію договорів та зобов`язань по їх виконанню.
		Судові рішення оскаржуються лише у частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків. В іншій частині не оскаржуються, а тому касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу 
		У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Українська інноваційна компанія» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		До Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі 
		№ 910/7828/17.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами у цій та інших справах
		17 вересня 2015 року між позивачем та ПАТ «Український інноваційний банк» («Укрінбанк») був укладений договір банківського вкладу на суму 
		9 тис. доларів США під 10% річних строком з 17 вересня 2015 року 
		по 19 жовтня 2015 року, без можливості повернення депозиту в період дії договору, з умовою його автопролонгації, яка передбачає автоматичне продовження дії договору на строк, що дорівнює попередньому строку, якщо вкладник не вимагає повернення вкладу в день його закінчення.
		01 жовтня 2015 року правлінням Національного банку України прийнята постанова № 659/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії проблемних», якою віднесено ПАТ «Укрінбанк» до категорії проблемних банків. Ця постанова Національного банку України не оскаржена та не скасована на момент розгляду цієї справи. Отже, 
		ПАТ «Укрінбанк» відповідно до постанови Національного банку зберігає статус проблемного.
		Постановою НБУ про неплатоспроможність банку 24 грудня 2015 року 
		ПАТ «Український інноваційний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з рішенням Фонду про тимчасову адміністрацію в цьому банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року (включно) та призначено Уповноважену особу Фонду для здійснення цих повноважень.
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 12 березня 2016 pоку виплатив позивачу 200 тис. грн за договором банківського вкладу від 17 вересня 
		2015 року.
		Акціонером ПАТ «Укрінбанк» було оскаржено до суду постанову Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року 
		№ 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації                           у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Зобов`язано Національний банк України надати термін у 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ «Укрінбанк».
		Проте постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 заяву Національного банку України про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня               2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		22 березня 2016 року відповідно до пункту 2 частини першої 
		статті 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі відповідного звернення Фонду правлінням Національного банку України винесена постанова про відкликання ліцензії та ліквідацію банку № 180. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийняте рішення Фонду про ліквідацію банку, згідно з яким розпочата процедура ліквідації                    ПАТ «Укрінбанк», призначена Уповноважена особа Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора цього банку.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та постановою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, визнано протиправною та скасовано постанову правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»» з моменту її прийняття, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 року № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття. Зобов`язано Національний банк України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування 
		ПАТ «Укрінбанк» як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180.
		Згідно з ухвалою Верховного Суду України від 23 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/5325/16 за заявою Національного банку України про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 
		2016 року.
		13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ «Укрінбанк»було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено «діяльність комерційних банків»,             КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ «Укрінком» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрінбанк».
		Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія», реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до 
		пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 
		2017 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з 
		ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Український інноваційний банк».
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		За змістом частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. 
		Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
		Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
		Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
		Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів»).
		Частиною першою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку
		Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
		Законом України «Про акціонерні товариства» визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.
		Відповідно до частини шостої статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу.
		Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність» (стаття 1 цього Закону).
		У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків (абзац четвертий); банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (абзац восьмий); державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків (абзац чотирнадцятий).
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.
		Частинами першою, шостою статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша, сьома статті 104 ЦК України).
		У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам; ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Згідно з частинами першою, другою статті 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.
		Статтею 27 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку. У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається. Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку. Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності. Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.
		Відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. 
		Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора. 
		Згідно зі статтею 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.
		Частинами четвертою, шостою-восьмою статті 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України. Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
		Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою правління Національний банк України від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року                         за № 1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків). Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням.
		Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд і Національний банк України укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.
		Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Статтею 53 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом. Національний банк подає звітність та надає інформацію органам державної влади та іншим державним органам у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом. Законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням Національним банком своїх функцій, установлюється або змінюється виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) викладено наступні правові висновки.
		Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність». До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
		Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України «Про акціонерні товариства»).
		Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та 
		від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась.
		Власники ПАТ «Укрінбанк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулися до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», погодження якої з боку Національного банку України неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного.
		Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з Національним банком України. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність», також передбачено інформування та погодження з Національним банком України змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін Національним банком України. 
		Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та 
		від 28 березня 2017 року не погоджувався Національним банком України, попри те, що таке погодження є обов`язковим.
		Незалежно від того чи введена процедура ліквідації банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з Національним банком України відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності постанови правління Національного банку України про неплатоспроможність банку, рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, постанови правління Національного банку України про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію банку.
		Правочину між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Укрінком» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулося, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. 
		Стаття 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дійсно передбачає, що слово «банк» може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована Національним банком України як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що ПАТ «Укрінбанк» є зареєстрованим Національним банком України як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Однак розуміння статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова «банк», не відповідає суті подальших процедур щодо банку, в якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством. Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.
		За змістом положень банківського законодавства, зокрема 
		статей 5, 74, 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», недоліки в процедурах щодо виведення банку з ринку можуть усуватися як незаконні та такі, що можуть порушувати права банку. Але самі по собі такі недоліки не можуть бути підставою для скасування загальної процедури виведення банку з ринку, поновлення його банківської ліцензії за наявності статусу проблемного (напр., частина десята статті 40, частина шоста 
		статті 41, частина дванадцята статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Відповідне не спростовується зазначеною прогалиною у правовому регулюванні питання відкликання банківської ліцензії.
		Скасування судом процедури виведення банку з ринку лише на підставі порушень порядку реалізації цієї процедури без спростування підстав, передбачених банківським законодавством для її ініціювання та реалізації, призводить до перебирання на себе судом функцій Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як спеціальних органів, наділених банківським законодавством відповідними притаманними лише їм повноваженнями. Реалізація судом своїх повноважень у зазначений спосіб не відповідає вимогам статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, статті 53 Закону України «Про Національний банк України», статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Суд має лише усувати порушення в зазначеній процедурі, забезпечуючи законний захист прав зацікавлених сторін цієї процедури.
		Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з Національним банком України не відповідає загальним принципам банківського законодавства.
		Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом Національного банку України та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Укрінком» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та 
		від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.
		Встановивши, що ПАТ «Укрінбанк» не було припинено чи реорганізовано у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», отже позовні вимоги                     ОСОБА_1 про стягнення з відповідача відсотків за вкладом задоволенню не підлягають. 
		ПАТ «Українська інноваційна компанія» судові рішення у частині задоволених позовних вимог не оскаржувало.
		Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ «Укрінбанк».
		Після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у банку тимчасової адміністрації повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до положень пункту 17 частини першої 
		статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Таким чином, на момент розгляду цієї справи у банку введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого задоволення вимог вкладників банку під час тимчасової адміністрації не здійснюється (частина п`ята  статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб). 
		З урахуванням вищенаведеного, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.
		Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2018 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                                     О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                  Н. Ю. Сакара 
		 
		        С. Ф. Хопта
		 
		        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...