Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 365/45/18 : Окремі процесуальні питання; Заява про роз’яснення судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2020.
Дата набрання законної сили: 18.03.2020
Номер судового провадження: 51-6475км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017110170000026

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України 
		 
		18 березня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 365/45/18
		провадження № 51-6475км19 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої  ОСОБА_6 на вирок Згурівського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року щодо 
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Безуглівка Згурівського р-ну Київської обл., жительки  АДРЕСА_1 того ж району, раніше судимої,
		 
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		 
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Згурівського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 3 ст. 191 КК  до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 366 КК ? до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 389 КК ? до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК засукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки.
		 
		Київський апеляційний суд ухвалою від 16 жовтня 2019 року вирок місцевого суду щодо  ОСОБА_6 в частині засудження за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 389 КК скасував та постановив звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 389 КК закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) та вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 3 ст. 191 КК  до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки, в решті вирок залишено без змін.
		 
		За вироком місцевого суду  ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона у період з 2011 по 2015 роки, будучи особою, відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2009 року позбавленою права обіймати посади, які пов`язані з фінансовою діяльністю, повторно вчинила нові умисні тяжкі злочини проти власності шляхом зловживання службовим становищем, а саме незаконно заволоділа грошовими коштами Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області на загальну суму 101957,28 грн, чим завдала останній шкоди на вказану суму.
		 
		Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі засуджена просить скасувати вирок Згурівського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 рокущодо неї і призначити новий розгляд у суді першої інстанції,у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що виразилось у неефективному та неналежному її захисті під час розгляду кримінального провадження, прийнятті рішення апеляційним судом не у формі вироку, а у формі ухвали і в тому, що постановленно апеляційним судом вважати її засудженою до відповідного покарання, а не призначено їй покарання.
		 
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурор вказує про те, що під час судового розгляду у засудженої був захисник ОСОБА_7 , згодом  ОСОБА_6 змінила захисника на ОСОБА_8 , якому було надано час для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Крім цього, вказує, що ні засуджена, ні її захисник в апеляційному порядку вирок суду не оскаржували та в ході апеляційного розгляду питань про порушення права на захист не ставили. Посилається на те, що апеляційний суд покарання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 191 КК не скасовував, тому цим судом правильно прийнято рішення у формі ухвали.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
		 
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведенні в касаційній скарзі та заперечення прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.
		 
		Як передбачено ч. 1ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону 
		 
		України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
		 
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6  у вчиненні нею кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 3ст. 191 КК у касаційнійскарзі не оспорюються.
		 
		Зі змісту ухвали вбачається, що апеляційний суд, скасувавши частково вирок місцевого суду, у резолютивній частині вказав, що  ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 389 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження щодо неї за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 389 КК закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК та вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 3 ст. 191 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки, в решті вирок залишено без змін.
		 
		Посилання засудженої на необхідність прийняття апеляційним судом рішення у формі вироку є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу не змінював обсягу обвинувачення, не застосовував закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, а вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 389 КК скасував. Постановив звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 389 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 389 КК закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) та вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 3 ст. 191 КК  до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки, яке їй фактично було призначено за ч. 3 ст. 191 КК, в решті вирок залишено без зміни.
		 
		Тобто суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень, правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність і не допустив в цій частині істотного порушення закону, оскільки правильним будеу цьомукримінальному провадженні застосування терміну «вважати засудженим», як зазначив у резолютивній частині ухвали суд апеляційної інстанції.
		 
		Посилання засудженої на неефективний та неналежний захист під час розгляду кримінального провадження є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, як тільки  ОСОБА_6 виявила бажання мати захисника, їй з метою реалізації права на захист було призначено адвоката з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області ОСОБА_7 . Коли ОСОБА_6 вирішила залучити іншого захисника ? адвоката ОСОБА_8 , суд відклав розгляд справи для ознайомлення останнього з матеріалами кримінального провадження й узгодження правової позиції із засудженою. Як видно з журналів та звукозаписів судових засідань, ОСОБА_6 та її захисник брали активну участь у розгляді справи, вона визнала свою винуватість, надалі рішення ні вона, ні її захисник не оскаржували, при цьому під час розгляду кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій засуджена не посилалася на неефективний чи неналежний захист. До того ж,  ОСОБА_6 питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження не порушувала.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції у вказаній частині не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.
		 
		Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положеньст. 419 КПКіз зазначенням короткого змісту вимог, викладених в апеляційній скарзі, і судового рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, викладу позиції інших учасників судового провадження, встановлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу, і положень закону, яким він керувався. 
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли бути підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
		 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Згурівського районного суду Київської області від 21 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року щодо  ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 ? без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...