Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/232/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2020.
Дата набрання законної сили: 16.03.2020
Номер судового провадження: 51-6158км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016040000000749

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		 
		16 березня 2020 року
		м. Київ
		справа № 203/232/17
		провадження № 51-6158км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000749, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мічурінська Тамбовської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ст. 348, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року ОСОБА_6 засуджено: до покарання у видіпозбавлення волі на строк: за ч. 1 ст. 263 КК  7 років, за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК  10 років, за ч. 3 ст. 262 КК  15 років з конфіскацією майна; до довічного позбавлення волі  за ст. 348 КК і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дві позбавлення волі, починаючи з 25 вересня 2016 року до 08 квітня 2019 року.
		Цивільний позов ОСОБА_9 та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_6 задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000000 грн і на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в рахунок відшкодування майнової шкоди 24474, 21 грн.
		Скасовано арешт, накладений за ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2016 року на грошові кошти в загальній сумі 2700 дол. США, дві каблучки та браслет із жовтого металу.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів. 
		Вироком районного суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 
		у день, час та в місці, які не встановлено досудовим розслідуванням, реалізуючи умисел, направлений на придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, з не встановленого досудовим розслідуванням джерела придбав не менше чотирьох патронів із маркуванням LCW12 та не менше чотирьох патронів із маркуванням LCW13, калібру 9 мм, які належать до категорії боєприпасів, призначених для стрільби з нарізної вогнепальної зброї: пістолетів ПМ, АПС, Форт-12, Форт-14 та які він, не маючи передбаченого законом дозволу, носив при собі.
		Крім того, 25 вересня 2016 року співробітники Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України  старший сержант поліції ОСОБА_10 та рядовий поліції ОСОБА_11 , під час несення добового наряду у складі патруля батальйону № 4, роти № 5, перебуваючи у салоні службового автомобіля патрульної поліції «Toyota Prius» (д.н. 2603), який було відповідним чином позначено і марковано, а також обладнано системою проблискових маячків, характерних для автомобілів поліції, здійснюючи охорону громадського порядку та діючи відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», перебуваючи на перехресті вул. Княгині Ольги та просп. Дмитра Яворницького у м. Дніпрі, у зв`язку з порушенням водієм автомобіля «Citroen C-ELYSEE» (д.н. НОМЕР_1 ) приблизно о 09:27 правил дорожнього руху, за яке передбачено адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху), виїхали на просп. Дмитра Яворницького з вищевказаної вулиці та продовжили рух у бік центрального залізничного вокзалу м. Дніпра, переслідуючи автомобіль «Citroen C-ELYSEE» (д.н. НОМЕР_1 ). Рухаючись за цим автомобілем, співробітники патрульної поліції заїхали за ним на територію автовокзалу, розташованого на вул. Курчатова, 10 у м. Дніпрі, де, проїхавши контрольно-пропускний пункт в`їздувиїзду на територію автовокзалу із ввімкненим проблисковим маячком синього кольору, на відстані приблизно 50 м зупинили свій службовий автомобіль поряд з автомобілем «Citroen C-ELYSEE» (д.н. НОМЕР_1 ).
		Надалі співробітник Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старший сержант поліції  ОСОБА_10 , виконуючи свій службовий обов`язок, діючи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», перебуваючи у форменому одязі, з розпізнавальними знаками працівника поліції, підійшов до автомобіля «Citroen C-ELYSEE» (д.н. НОМЕР_1 ), за кермом якого перебував ОСОБА_6 , та з метою складання протоколу про вчинення водієм адміністративного правопорушення, перевірки особи водія та належної реєстрації транспортного засобу узяв надані водієм документи. Після чого повернувся до салону патрульного автомобіля. У цей же час співробітник Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовий поліції ОСОБА_11 , перебуваючи у форменому одязі з розпізнавальними знаками працівника поліції, залишилась біля патрульного автомобіля.
		У свою чергу, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про те, що перебуває у розшуку за вчинення інших злочинів на території України, та намагаючись уникнути свого викриття і подальшого затримання співробітниками поліції, дістав предмет, зовні схожий на пістолет, споряджений патронами з маркуванням LCW12 та НОМЕР_2 калібру 9 мм, які потім були стріляні з одного екземпляра зброї, та приблизно о 09:35, маючи умисел, спрямований на розбій з метою викрадення табельної вогнепальної зброї співробітника Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого сержанта поліції ОСОБА_10 , підійшов до автомобіля патрульної поліції з боку водійського сидіння, де саме і перебував співробітник поліції ОСОБА_10 .
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння вогнепальною зброєю шляхом розбійного нападу,  ОСОБА_6 з метою подавити волю ОСОБА_10 до ймовірного опору, використовуючи предмет, зовні схожий на пістолет, споряджений патронами з маркуванням LCW12 та НОМЕР_2 , як знаряддя злочину, приставив його до шиї потерпілого, тим самим погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, здійснив вимогу передачі старшим сержантом поліції ОСОБА_10 його табельної вогнепальної зброї, що перебувала у кобурі останнього, а саме пістолета Форт-17, серійний номер НОМЕР_3 , переслідуючи при цьому мету отримання переваги для безперешкодного зникнення з місця події.
		Приблизно о 09:37, після отримання відмови з боку старшого сержанта поліції ОСОБА_10 передати табельну вогнепальну зброю та надати можливість безперешкодного зникнення з місця події, у ОСОБА_6 виник умисел на протиправне заподіяння смерті обом працівникам поліції.
		З метою реалізації свого злочинного умислу на умисне вбивство двох осіб ОСОБА_6 із застосуванням фізичної сили витягнув із салону службового автомобіля патрульної поліції «Toyota Prius» (д.н. НОМЕР_4 ) співробітника поліції ОСОБА_10 , поклав його на землю та, діючи умисно, з метою заподіяння смерті, розуміючи протиправність своїх дій, з предмета, зовні схожого на пістолет, спорядженого патронами з маркуванням LCW12 та НОМЕР_2 калібру 9 мм, здійснив декілька пострілів в останнього (не менше двох).
		У результаті вказаних дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: рани по лівій бічній поверхні тулуба, рани по правій задньо-бічній поверхні тулуба, рани на обличчі справа, які є вогнепальними ранами та були заподіяні під час пострілу з вогнепальної зброї компактним (поодиноким) снарядом (кулею).
		Смерть ОСОБА_10 настала на місці події від вогнепальних, кульових поранень голови, шиї, грудей та живота з ушкодженням внутрішніх органів, що супроводжувалося зовнішньою та внутрішньою кровотечею й ускладнилося розвитком гострої крововтрати.
		Подолавши опір співробітника поліції, спричинивши йому вищезазначені тілесні ушкодження, ОСОБА_6 шляхом розбою, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров`я, заволодів табельною вогнепальною зброєю старшого сержанта поліції ОСОБА_10 , а саме пістолетом Форт-17, серійний номер НОМЕР_3 , в магазині якого були патрони.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на умисне вбивство двох працівників правоохоронного органу, ОСОБА_6 , перебуваючи біля службового автомобіля патрульної поліції «Toyota Prius» (д.н. НОМЕР_4 ), діючи умисно та розуміючи протиправність своїх дій, з предмета, зовні схожого на пістолет, споряджений патронами з маркуванням НОМЕР_5 та НОМЕР_2 , з метою зникнення з місця скоєння злочину здійснив декілька пострілів (не менше трьох) у співробітника Управління патрульної поліції в м. Дніпро Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції ОСОБА_11 , яка перебувала поблизу вищевказаного транспортного засобу.
		У результаті вказаних дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: рани по зовнішньому краю правої молочної залози, рани на лівій бічній поверхні тулуба, рани на спині зліва від першого поперекового хребця, рани на лівому стегні, які заподіяні у результаті пострілу з вогнепальної ручної зброї (пристрою) компактним (поодиноким) снарядом (кулею), що мав високу кінетичну енергію і пробивну дію.
		Смерть ОСОБА_11 настала о 14:00 25 вересня 2016 року в КЗ «Дніпропетровська клінічна лікарня № 16» унаслідок вогнепальних кульових поранень грудної клітини та живота з ушкодженням легень, стравоходу, нижньої порожнистої вени, печінки, що супроводжувалося зовнішньою та внутрішньою кровотечею й ускладнилося розвитком гострої крововтрати і шоку.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, приблизно о 09:38, маючи при собі табельну вогнепальну зброю співробітника поліції ОСОБА_10  пістолет Форт-17, серійний номер НОМЕР_3 , та невстановлений предмет, зовні схожий на пістолет, з якого вчинено вбивство двох співробітників поліції, сів до салону автомобіля «Citroen C-ELYSEE» (д.н. НОМЕР_1 ), на якому намагався втекти з місця вчинення особливо тяжких злочинів.
		Однак ОСОБА_12 , який був у безпосередній близькості до місця вчинення ОСОБА_6 злочинів та будучи їх очевидцем, з метою перешкодити злочинцю покинути місце злочину і затримати його, здійснив зіткнення автомобіля «Volkswagen LT 45» (д.н. НОМЕР_6 ), за кермом якого перебував ОСОБА_12 , з автомобілем «Citroen C-ELYSEE» (д.н. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_6 , тим самим заблокувавши виїзд останньому. 
		У    ОСОБА_6 виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з метою розблокування автомобіля та зникнення з місця події.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 25 вересня 2016 року приблизно о 09:38, перебуваючи на автомобільній стоянці автовокзалу, розташованого на вул. Курчатова, 10 у м. Дніпрі, ОСОБА_6 вийшов з автомобіля «Citroen С-ELYSEE» (д.н. НОМЕР_1 ) та з невстановленого предмета, зовні схожого на пістолет, споряджений патронами з маркуванням НОМЕР_5 та НОМЕР_2 калібру 9 мм, діючи умисно і розуміючи протиправність своїх дій, з метою вбивства ОСОБА_12 здійснив не менше двох пострілів у його напрямку, при цьому влучивши в передню частину автомобіля «Volkswagen LT 45» (д.н. НОМЕР_6 ), за кермом якого був ОСОБА_12 та який перебував на відстані не більше 10 м від нього.
		ОСОБА_12 , реально сприймаючи загрозу життю, перебуваючи за кермом автомобіля «Volkswagen LT 45» (д.н. НОМЕР_6 ), від`їхав із вказаного місця, тим самим звільнивши виїзд автомобілю під керуванням ОСОБА_6 .
		При цьому ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення умислу до кінця, але злочину не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 17 вересня 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
		Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень 
		У касаційних скаргах захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 , кожен окремо, посилаючись на норми Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, просять скасувати вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Сторона захисту вважає рішення судів незаконними та необґрунтованими з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушення права на захист і істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Засуджений зазначає, що судові рішення ухвалено за сфабрикованими матеріалами справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Крім того, вказує, що суди не взяли до уваги і неналежно оцінили всі докази у справі, не зазначили, чому взяли до уваги одні докази та відкинули інші, й дійшли неправильного висновку, що докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень є достовірними, належними, допустимими і отримані в порядку, визначеному КПК. 
		Аналізуючи докази і викладаючи власну версію подій, ОСОБА_7 та ОСОБА_6  стверджують, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ст. 348, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом. 
		Крім того, вказують на те, що суд апеляційної інстанції порушив право на захист ОСОБА_6 , не надавши останньому можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження і технічними записами судових засідань суду першої інстанції в повному обсязі. Захисник наголошує на тому, що замість цього апеляційний суд направив копії технічних записів судових засідань до установи, де утримувався на той час ОСОБА_6 , для його самостійного ознайомлення з ними.
		Як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону засуджений посилається на нероз`яснення йому прокурором права на суд присяжних та вказує що ні усно, ні письмово не заявляв клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, що має бути засвідчено аудіозаписом судового розгляду від 20 січня 2016 року, проте суд, на думку засудженого, привів у непридатність цей аудіозапис для приховання цього факту.
		Зазначає, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про дослідження доказів, не розглянувши справи по суті, механічно скопіював текст вироку суду першої інстанції, без розгляду справи по суті.
		ОСОБА_6 скаржиться на те, що усупереч презумпції невинуватості, ст. 6 Конвенції, а також ст. 62 Конституції України, у засобах масової інформації був оголошений винуватим в інкримінованих йому діяннях. 
		Адвокат свої доводи обґрунтовує також і тим, що під час перегляду відеозапису до протоколу обшукуавтомобіля «Citroen» (д.н. НОМЕР_1 ) від 26 вересня 2016 року було виявлено порушення порядку проведення обшуку, у зв`язку з чим протокол та всі інші похідні від нього докази, є недопустимими. 
		ОСОБА_7 , крім цього, ставить під сумнів допустимість як джерела доказів протоколів огляду місця події, трупа й автомобіля «Toyota Prius» (д.н. НОМЕР_4 ), від 25 вересня 2016 року та всіх інших похідних доказів. 
		Разом із тим захисник зазначає про порушення принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки під час судового засідання протокол огляду місця події від 29 вересня 2016 року, яким встановлено рух обвинуваченого, було оголошено слідчим, який його склав. 
		Крім того, сторона захисту вважає недопустимим доказом висновок судово-психіатричної експертизи№ 282 (від 09 грудня 2016 року), оскільки експерти у ньому послалися на медичні довідки, в яких по батькові ОСОБА_6 зазначено « ОСОБА_13 », а не « ОСОБА_14 », у зв`язку з чим, на думку адвоката, порушили вимоги Закону України «Про судову експертизу» та «Порядку проведення судово-психіатричної експертизи». ОСОБА_6 , у свою чергу, наголошує на тому, що вказана експертиза сфабрикована, а суд невмотивовано відмовив захиснику у проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи. 
		Також скаржники зазначають про недопустимість протоколів огляду речей від 25 вересня 2016 року, якими були оглянуті та вилучені одяг ОСОБА_6 та куля, що була вилучена під час надання останньому медичної допомоги, а також всіх інших доказів, які є похідними від цих протоколів, у зв`язку з викривленням судом у вироку показань свідка ОСОБА_15 .
		Крім того, на думку засудженого, свідок ОСОБА_16 , яка також була понятою під час огляду речей 25 вересня 2016 року, є заінтересованою особою, що суперечить нормам ст. 223 КПК.
		Разом із тим ОСОБА_7 зазначає, що неодноразово сторона захисту заявляла клопотання про припинення утримання обвинуваченого ОСОБА_6 під час судових засідань у світлопрозорій огорожі, застосування спеціальних засобів та інших засобів приниження, а також порушення його права на захист. Захисник посилається на практику Європейського суду з прав людини, а саме на постанову Великої палати у справі «Свинаренко і Сляднєв проти Росії» від 17 липня 2014 року, в якій суд звернув увагу на те, що тримання підсудних в металевій клітці протягом усього судового розгляду (більше двох років) стало засобом приниження заявників, що воно підривало їхню репутацію і викликало у них почуття приниженості, слабкості, страху і власної неповноцінності. Однак, незважаючи на посилання сторони захисту на норми національного законодавства і практику Європейського суду з прав людини, суд присяжних все одно залишив обвинуваченого під час судових засідань за металевою огорожею, чим, на думку захисника ОСОБА_7 , порушив ст. 3 Конвенції.
		Захисник вказує також на те, що суд неодноразово продовжував строк тримання під вартою на 60 діб, проте без урахування динаміки провадження. 
		Скаржник наголошує на необхідності визнати недопустимим доказом висновок експерта від 02 листопада 2016 року № 15/6.2/187 щодо наданого на експертизу диска з графічним файлом, у якому міститься зображення особи чоловічої статі з довгим темним волоссям та оголеним торсом, обґрунтовуючи цю необхідність тим, що походження зазначеного файлу не встановлено, не відомо, чи є він оригінальним та чи проводилось якесь редагування цього файлу. 
		Також захисник у своїй скарзі неодноразово наголошує на тому, що національне і міжнародне законодавство спрямоване на запобігання ситуації, коли будь-яка правомірна мета діяльності держави може виправдати втручання в права особи, а саме у право на справедливий суд. Та жодною нормою законодавства не може бути передбачено звільнення державного органу від контролю за правомірністю проведення досудового розслідування, збирання та фіксації доказів. Ігнорування доречних аргументів, на які вказує сторона захисту, щодо виявлення порушень суперечить ст. 6 Конвенції.
		У запереченнях на касаційні скарги представник потерпілої ОСОБА_9  адвокат ОСОБА_8 та представник потерпілих ОСОБА_9 й ОСОБА_17  адвокат ОСОБА_18 вказують на безпідставність доводів у цих касаційних скаргах та законність і обґрунтованість судових рішень. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7  підтримали свої позиції, викладені у касаційних скаргах, просили скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. 
		Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційних скарг, навела аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просила їх залишити без зміни, а касаційні скарги  без задоволення. 
		Представник потерпілої ОСОБА_8 теж висловив доводи про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг.
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. 
		 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. 
		Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить з обставин, установлених цими судами.
		Аргументи сторони захисту щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6  у вчиненні інкримінованих йому злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Суд ретельно перевірив та належно оцінив аналогічні зазначеним у касаційних скаргах доводи сторони захисту на заперечення встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ст. 348, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Ці доводи повною мірою спростовані показаннями потерпілого та свідків й іншими доказами, які доповнюють один одного та у своїй сукупності і взаємозв`язку обґрунтовано визнані судом достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, незважаючи на те, що ОСОБА_6 відмовився від дачі показань, пославшись на ст. 63 Конституції України і не пояснивши при цьому, чи визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Викладені у касаційній скарзі доводи засудженого про те, що кримінальне провадження № 12016040000000749 від 25 вересня 2016 року було сфабриковано, не є слушними та спростовуються сукупністю безперечних доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, досліджені в судовому засіданні та оцінені судом під час ухвалення вироку.
		Колегія суддів не бере до уваги доводи засудженого ОСОБА_6 щодо відсутності слідів папілярних візерунків його рук всередині та зовні службового автомобіля патрульної поліції «Toyota Prius» (д.н. 2603), що підтверджено висновком експерта від 21 грудня 2016 року № 11/4.6-1100 і того, що відповідно до висновку експерта від 27 жовтня 2016 року № 1/5.1/2493 на наданих на експертизу 27 вересня 2016 року спиртових змивах на марлеві тампони з обох рук, обличчя та вух ОСОБА_6 у межах чутливості застосованого методу дослідження слідів продуктів пострілу не виявлено, оскільки винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведено іншими доказами.
		Зокрема, як зазначено у вироку, потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні давав показання про те, що 25 вересня 2016 року приблизно о 08:00 він приїхав з маршруту і поставив маршрутне таксі на автостоянці автовокзалу в м. Дніпропетровську. О 09:15 на стоянку автовокзалу заїхала машина цегляного кольору і зупинилася праворуч, за нею заїхала патрульна машина і стала ліворуч. Працівник патрульної поліції підійшов до водія, який вийшов із машини. Водій дістав документи, посвідчення та надав поліцейському, після чого з заднього сидіння дістав файл із документами. Потім потерпілий почув постріли та побачив водія і поліцейського біля патрульного автомобіля: водій витягнув поліцейського з патрульної машини та поклав його на землю. Дівчина  співробітник поліції, стояла попереду автомобіля з правого боку. Водій підняв руку і вистрелив у дівчину, потім двічі  у поліцейського, який лежав на асфальті. Працівник поліції почала бігти, та він вистрілив у неї ще два рази. Після пострілів ОСОБА_6 з двома пістолетами в руках побіг до свого автомобіля. ОСОБА_12 завів свою машину та перекрив рух автомобіля ОСОБА_6 , щоб не дати йому виїхати. ОСОБА_6 , вийшовши з автомобіля, вимагав у ОСОБА_12 відігнати машину, погрожуючи застрелити його, при цьому направив пістолет у його бік та здійснив два постріли, влучивши у капот автомобіля. Реально відчувши загрозу своєму життю, ОСОБА_12 від`їхав назад на два метри, а ОСОБА_6 проскочив на своєму автомобілі через шлагбаум, який ще не встиг закритися. ОСОБА_12 у судовому засіданні вказав на ОСОБА_6 як на особу, яка стріляла у співробітників поліції та в його бік.
		Із показань свідка ОСОБА_19 у судовому засіданні встановлено, що 25 вересня 2016 року на початку десятої години він приїхав до автовокзалу м. Дніпропетровська. На стоянці працівник поліції розмовляв із чоловіком біля патрульного автомобіля та автомобіля марки «Citroen» коричневого кольору, перші цифри номера якого  70. Він підійшов до поліцейської ОСОБА_11 , яка щось шукала в реєстрі. Він побачив, що остання почала діставати зброю, а коли повернувся, побачив, що водій, якого зупинила поліція, направив зброю в напрямку голови та шиї поліцейського. Після чого поклав поліцейського на землю обличчям донизу, заламавши руки. Дівчина-поліцейська сказала водію-нападнику кинути зброю та попрямувала зі зброєю в руках у його бік. Свідок почув не менше чотирьох пострілів, але не бачив, хто стріляв. ОСОБА_11 впала біля переднього колеса автомобіля, де він був.
		Викладені у вироку обставини вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 підтверджені також показаннями свідка ОСОБА_20 , який працює в ПрАТ «ДОПАС» касиром-контролером. Його робоче місце розташоване при в`їзді на територію автовокзалу, де встановлено автоматичний шлагбаум. 25 вересня 2016 року, приблизно 09:00 до виїзного шлагбаума під`їхав автомобіль марки «Citroen» світло-коричневого кольору. Водій автомобіля, погрожуючи зброєю, вимагав у ОСОБА_21 відкрити шлагбаум. А потім проїхав під шлагбаум, який відкрився від різкого руху, та виїхав із території автовокзалу.
		Крім того, свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні дав показання про те, що він 25 вересня 2016 року в першій половині дня перебував на стоянці автовокзалу м. Дніпропетровська. Спускаючись до свого автомобіля, він побачив, що працівник поліції розмовляв з водієм. Він почув хлопки. Коли вийшов з-за машини, побачив, що дівчина, співробітник поліції, лежала на землі біля мікроавтобуса, а чоловік, з яким розмовляв до цього працівник поліції, намагався на своєму автомобілі марки «Citroen» виїхати зі стоянки, при цьому водій мікроавтобуса намагався перегородити йому виїзд. Потім водій автомобіля «Citroen» вийшов з автомобіля та здійснив кілька пострілів у мікроавтобус, який перегородив йому виїзд, після чого мікроавтобус від`їхав. Водію вдалося втекти.
		Мотивуючи свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, суд обґрунтовано взяв до уваги і показання свідка ОСОБА_23 , який у судовому засіданні показав, що працює лікарем-радіологом у лікарні імені Мечнікова у м. Дніпропетровську. 25 вересня 2016 року з мережі Інтернет він дізнався про те, що на автовокзалі відбулась стрілянина, під час якої було вбито і поранено працівників поліції. Він перебував на робочому місці, коли о 14:15 до нього в кабінет санітарка привела пацієнта для проведення комп`ютерної томографії черевної та грудної порожнин. В цьому чоловікові він упізнав особу, яка брала участь у стрілянині на території автовокзалу зранку. На цю особу було виписано направлення на проведення дослідження на ім`я ОСОБА_6 . Під час дослідження виявилося, що у пацієнта було вогнепальне поранення черевної порожнини, після чого приїхала група працівників поліції, яка затримала  ОСОБА_6 .
		За даними досліджених у судовому засіданні висновків судово-медичних експертиз від 13 жовтня 2016 року № 965-МК та від 14 жовтня 2016 року № 1790/493-Е смерть потерпілого ОСОБА_10 настала від вогнепальних кульових поранень голови, шиї, грудей та живота з ушкодженням внутрішніх органів, що супроводжувалося зовнішньою і внутрішньою кровотечею та ускладнилося розвитком гострої крововтрати. Виявлені вогнепальні кульові поранення голови, шиї, тулуба, та грудної клітини і живота належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, які в цьому випадку спричинили настання смерті. 
		Відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 18 жовтня 2016 року № 964-МК та від 25 жовтня 2016 року № 1791/494-Е смерть потерпілої ОСОБА_11 настала внаслідок вогнепальних кульових поранень грудної клітки та живота з ушкодженням легень, стравоходу, нижньої порожнистої вени, печінки, що супроводжувалося зовнішньою і внутрішньою кровотечею та ускладнилося розвитком гострої крововтрати і шоку. Виявлені вогнепальні поранення тулуба (грудної клітки, живота) з ушкодженням внутрішніх органів є тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя, що в цьому випадку спричинили настання смерті.
		Встановлені судом першої інстанціїобставини підтверджені й сукупністю письмових доказів, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема: 
		 протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що потерпілий  ОСОБА_12 серед пред`явлених йому восьми фотографій упізнав в особі, зображеній на фотографії № 3, чоловіка, який 25вересня 2016 року на території автовокзалу в м. Дніпрі здійснив постріли в бік його автомобіля та в його бік. Згідно з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року на фотознімку за № 3 зображено ОСОБА_6 (т. 4, а. п. 6972);
		 протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що свідок ОСОБА_19 серед пред`явлених йому восьми фотографій впізнав в особі, зображеній на фотографії № 3, чоловіка, який 25 вересня 2016 року на території автовокзалу в м. Дніпрі вчинив вбивство двох працівників поліції. За довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року на фотознімку за № 3 зображено ОСОБА_6 (т. 4, а. п. 135138); 
		 протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 вересня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що свідок ОСОБА_21 серед пред`явлених йому восьми фотографій впізнав в особі, зображеній на фотографії № 7, чоловіка, який 25 вересня 2016 року на території автовокзалу в м. Дніпрі направляв у його бік вогнепальну зброю та намагався покинути територію автовокзалу. Згідно з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 вересня 2016 року на фотознімку за № 7 зображено  ОСОБА_6 (т. 4, а. п. 147150);
		 протоколом огляду місця події від 25 вересня 2016 року з додатками до нього, відповідно до якого встановлено, що слідчим у присутності двох понятих за участю експерта, встановлено та зафіксовано місце вчинення злочину  відкрита ділянка місцевості, а саме паркувальний майданчик на автовокзалі у м. Дніпрі, на вул. Курчатова, 10 (т. 1, а. п. 1550);
		 протоколом огляду місця події від 25 вересня 2016 року з додатком до нього у вигляді фототаблиці, за яким оглянуто автомобіль марки «Toyota Prius», н/з НОМЕР_4 , з номером екіпажа НОМЕР_7 , розташований за адресою: вул. Курчатова, 10, м. Дніпро, (т.1, а. п. 5171);
		 протоколом огляду трупа від 25 вересня 2016 року з додатками до нього у вигляді фототаблиці та плану-схеми, згідно з якими на ділянці місцевості за адресою: вул. Курчатова, 10, м. Дніпро, було оглянуто труп ОСОБА_10 , вилучено речі, зроблено змиви з долонь трупа і зрізи нігтьових пластин. 
		Усупереч доводам захисника ОСОБА_7 , викладеним у касаційній скарзі, вказані останні три слідчі дії проведено відповідно до вимог ст. 237, ч. 2 ст. 238 КПК повноважними слідчими, включеними до групи слідчих у цьому кримінальному провадженні, з дотриманням вимог процесуального закону, в тому числі щодо обов`язкової участі понятих;
		 протоколомогляду від 25 вересня 2016 року з додатком до нього у вигляді фототаблиці, за яким оглянуто та вилучено пістолет марки Форт 17, № НОМЕР_8 із магазином і патронами в кількості 14 штук калібру 9 мм (т. 1, а. п.7274); 
		 протоколом огляду місця події від 25 вересня 2016 року та додатком до нього у вигляді фототаблиці, згідно з яким оглянуто ділянку місцевості за адресою: вул. Надії Алексєєнко, буд.40-А у м. Дніпро, де поруч із п`ятиповерховим будинком було оглянуто автомобіль «Citroen», д.н. НОМЕР_1 (т. 1, а. п. 106-109);
		 протоколом обшуку від 26 вересня 2016 року з додатками до нього у вигляді DVD-R дисків, відповідно до якого на просп. Слобожанський, 40 у м. Дніпро проведено обшук автомобіля «Citroen», д.н. НОМЕР_1 , під час якого отримано змиви речовини бурого кольору та вилучено предмети зі слідами РБК, а також інші предмети, серед яких магазин № 3762/2 для пістолета з сімома патронами з маркувальним позначенням НОМЕР_5 (т. 1, а. п.138-144);
		При цьому не були підтверджені доводи сторони захисту про недопустимість вказаного протоколу обшуку автомобіля, а також всіх інших доказів, які є похідними від нього, через те, що, на думку захисника, був порушений порядок проведення слідчої дії, а саме порядок відеофіксації та вилучення й пакування речових доказів, оскільки на момент проведення обшуку автомобіля в цьому кримінальному провадженні (26 вересня 2016 року) ст. 236 КПК не було визначено вимоги щодо обов`язкового фіксування за допомогою аудіо- та відеозапису обшуку житла чи іншого володіння особи. Вказані зміни про обов`язковість такого фіксування були внесені до зазначеної статті Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». 
		Як встановив суд першої інстанції, обшук проведено відповідно до вимог статей 234, 236 КПК, за участю понятих, спеціаліста і власника автомобіля ОСОБА_24 . Усі вилучені під час обшуку речі згідно з протоколом поміщені до паперових конвертів та спецпакетів з відповідними номерами. Хід і результати проведення цієї процесуальної дії було зафіксовано у протоколі від 26 вересня 2016 року, який після ознайомлення з його змістом підписали всі особи, що брали участь у слідчій дії. Жодних зауважень від указаних осіб не надходило. Вказані речові докази було переглянуто в судовому засіданні, під час чого не було встановлено порушення цілісності пакування, а також відмінності записів на пакунках із відповідними записами у протоколі обшуку. 
		 протоколом огляду від 25 вересня 2016 року з додатком до нього у вигляді фототаблиці, відповідно до якого оглянуто і вилучено предмет жовтого кольору циліндричної форми розмірами 1,2 см на 0,9 см, що був вилучений під час надання хірургічної допомоги ОСОБА_6 в лікарні ім. Мечнікова у м. Дніпрі (т. 1, а.п.145, 146);
		 протоколом огляду трупа від 25 вересня 2016 року, за яким у приміщенні моргу ОБ «СМЕ» ДОР було оглянуто труп ОСОБА_10 , з якого в ході розтину вилучено дві кулі діаметром 9 мм, та одяг із механічним пошкодженням (т. 1, а.п. 153156);
		 протоколомогляду трупа від 25 вересня 2016 року, за даними якого у приміщенні моргу ОБ «СМЕ» ДОР було оглянуто труп ОСОБА_11 та вилучено кулю діаметром 9 мм (т. 1, а.п. 157-159);
		 висновком судово-балістичної експертизи від 26 вересня 2016 року № 08/3.2-574, згідно з яким встановлено, що надані на дослідження 10 гільз калібру 9 мм із маркуванням 270 99, LCW12 та LCW13, вилучені 25 вересня 2016 року під час огляду місця події, є складовими частинами патронів  стріляними гільзами патронів 9 мм до пістолета ПМ. Ці патрони належать до категорії боєприпасів та призначені для стрільбі з нарізної вогнепальної зброї  пістолетів ПМ, АПС, Форт-12, Форт -14 та інших (т. 1, а.п. 242246);
		 висновком судово-балістичної експертизи від 26 вересня 2016 року № 08/3.2-575, яким встановлено, що куля, вилучена 25 вересня 2016 року в ході надання медичної допомоги ОСОБА_6 , є частиною 9 мм пістолетного патрону до пістолету ПМ (комерційне позначення патрону 9x18). Ця куля була вистрілена зі ствола 9 мм пістолета Форт-17, № НОМЕР_3 Експериментально стріляні з цього пістолета кулі та гільзи були надані на дослідження (т. 1, а.п. 251254) );
		 висновком судово-балістичної експертизи від 23 грудня 2016 року № 08/3.2/3.3-711, встановлено, що на момент дослідження на капоті автомобіля «VolksWagen LT» д.н.з. НОМЕР_9 , виявлено пошкодження, які мають вогнепальне походження. Вищевказані два пошкодження були утворені в результаті двох пострілів з вогнепальної зброї кулями калібру приблизно 9 мм (т. 1, а.п. 283287);
		 висновком судово-імунологічної експертизи від 05 жовтня 2016 року № 1767, відповідно до якого в слідах (об`єкти №№1,2,4-6) на двох кросівках, вилучених у ОСОБА_6 , знайдена кров (т .2, а.п. 4445); 
		- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 17 жовтня 2016 року № 404, відповідно до якого препарати ДНК, виділені зі слідів крові на кросівці на ліву ногу ОСОБА_6 , є ДНК чоловічої статевої належності. Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив збіг їх генотипу з генотипом потерпілого ОСОБА_10 . ДНК крові на кросівку на ліву ногу може походити від потерпілого ОСОБА_10 з ймовірністю не менше 99,999999999999999929 %. Походження ДНК крові на кросівку на ліву ногу від підозрюваного ОСОБА_6 виключається. (т. 2, а.п.4952);
		 висновком судової експертизи вибухових речовин від 19 жовтня 2016 року № 1/5.1/2488, згідно з яким встановлено, що на наданих на експертизу 26 вересня 2016 року спиртових змивах на марлеві тампони з обох рук трупа ОСОБА_10 , виявлено сліди дифеніламіну, який може бути віднесений до продуктів пострілу. (т. 2, а.п. 105107);
		 висновком судово-трасологічної експертизи від 30 вересня 2016 року №11/4.6-906 з додатком до нього, у якому зазначено, що на восьми липких стрічках відкопійовано дванадцять слідів рук, вилучених 25 вересня 2016 року під час огляду автомобіля «Citroen» (д.н. НОМЕР_1 ), залишені вказівним та безіменним пальцями лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а.п. 222236);
		 висновком судово-медичної експертизи від 16 листопада 2016 року №4254е, згідно з яким за даними медичної документації обвинуваченого (медична карта стаціонарного хворого № 6862 на ім`я ОСОБА_6 ) та під час огляду в нього виявлено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого вогнепального кульового поранення передньої черевної стінки. Враховуючи характер і локалізацію виявленого в нього тілесного ушкодження, можливо вказати, що воно отримано незадовго до надходження на стаціонарне лікування в ОКЛМ, тобто в термін, на який вказує слідчий у постанові, 25 вересня 2016 року (т. 2, а.п. 317321);
		 протоколом огляду від 30 вересня 2016 року з додатком до нього у вигляді фототаблиці, з яких встановлено, що було оглянуто диск для лазерних систем зчитування типу DVD-R «HP» з номером «PSP6A9RC16172547 D5». Під час перегляду файлу «20160925094625Х304781_004781» встановлено, що камерою відеореєстратора DSGX304781_004781 проводилася зйомка. На записі відображені події, які мали місце 25 вересня 2016 року. Запис проводився у салоні поліцейського автомобіля, а також було зафіксовано подальші дії поліцейських ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та ОСОБА_6 (т. 4, а.п. 164176). Запис на вказаному диску було переглянуто в судовому засіданні;
		 протоколом огляду від 15 жовтня 2016 року, за яким оглянуто диск із камер відеоспостереження, розташованих на території автовокзалу АДРЕСА_2 , за період з 09:30 до 09:45 25 вересня 2016 року. На записі зафіксовано події та дії працівників поліції ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_6 (т. 4, а.п.1 83184). Запис на вказаному диску?було переглянуто в судовому засіданні;
		 протоколом огляду від 15 жовтня 2016 року, згідно з яким слідчим у присутності понятих було проведено огляд двох DVD-дисків. Під час перегляду файлу «09260789» на диску № 2 встановлено хронометраж «2016/09/25  09:26:39» руху автомобіля «Citroen», золотистого кольору (д.н. НОМЕР_1 ) (т. 4, а.п. 189190 ); 
		 довідкою, відповідно до якої за працівниками УПП у м. Дніпрі закріплено табельну вогнепальну зброю: за ОСОБА_10  Форт-17, № НОМЕР_3 , два магазина та 28 набоїв; за ОСОБА_11  Форт-17, № НОМЕР_8 , два магазина і 28 набоїв (т. 5, а.п.68).
		Крім того, суд належним чином перевірив та обґрунтовано спростував у вироку доводи захисника ОСОБА_7 про те, що стороною обвинувачення не було доведено вину ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. 
		Зокрема, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 показав, що після того, як він намагався за допомогою свого автомобіля завадити ОСОБА_6 зникнути з місця злочину, останній вийшов зі свого автомобіля, вимагав у ОСОБА_12 розблокувати проїзд, погрожуючи йому вбивством, направив пістолет у його бік та здійснив два постріли, влучивши у капот автомобіля. Відчувши реальну загрозу своєму життю, ОСОБА_12 розблокував проїзд і ОСОБА_6 зміг залишити місце злочину.
		З протоколу огляду автомобіля «Volkswagen LT 45» (д.н. НОМЕР_6 ) від 26 вересня 2016 року та додатку до нього у вигляді фототаблиці (т. 4 а.с. 5259) вбачається, що одна з куль влучила під отвір повітровідведення на капоті автомобіля, розташований на лінії сидіння водія. З наданого фотознімку вбачається, що куля влучила в агрегат, який фактично її й зупинив.
		Крім цього, як зазначено у висновку експерта від 23 грудня 2016 року № 08/3.2/3.3-711(т. 1, а.п. 283287) стрільба велась у напрямку спередуназад та майже горизонтально стосовно автомобіля «Volkswagen LT 45» (н/з НОМЕР_6 ), яким керував ОСОБА_12 . Такий напрямок стрільби свідчить про те, що постріли було здійснено саме в ліву частину автомобіля, де перебував потерпілий  ОСОБА_12 .
		За результатами перегляду в судовому засіданні запису з камер відеоспостереження, розташованих на території автовокзалу АДРЕСА_2 , за період з 09:30 по 09:45 25 вересня 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 , особу якого встановлено за висновком портретної експертизи від 02 листопада 2016 року № 15/6.2/187, направив предмет, схожий на пістолет, у бік мікроавтобуса сірого кольору, за кермом якого був потерпілий ОСОБА_12 .
		З урахуванням зазначеного в сукупності з послідовними показаннями  ОСОБА_12 суд аргументовано спростував твердження захисту про те, що особа, яка здійснила два постріли у поверхню капота автомобіля «Volkswagen LT 45», мала на меті влучити саме в капот автомобіля, а не у водія. 
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ст. 348, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини, яких суд дійшов у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року. Так, у рішеннях у цих справах зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		Як на один із аргументів істотного порушення норм кримінального процесуального закону захисник ОСОБА_7 вказує на порушення судом засади безпосередності дослідження доказів у зв`язку з тим, що під час судового засідання протокол огляду місця події від 29 вересня 2016 року, яким встановлено рух обвинуваченого, оголосив слідчий, який його склав.
		З матеріалів провадження вбачається, що суд вжив усіх можливих і необхідних заходів для забезпечення дотримання принципу безпосередності дослідження доказів, як це визначено статтями 23, 358 КПК.
		Так, суд апеляційної інстанції констатував, щоположеннями ч. 1 ст. 358 КПК не визначено певну особу, яка має оголосити письмові докази в судовому засіданні, вищезазначений протокол було оголошено в судовому засіданні, учасники судового провадження мали можливість із ним ознайомитися, а необхідність його оголошення самим слідчим була викликана особливостями почерку слідчого, які ускладнювали оголошення цього протоколу судом.
		Крім того, сам засуджений ОСОБА_6 зазначив, що протокол огляду місця події від 29 вересня 2016 року не є легким для читання (т. 11, а. п. 196).
		У скарзі відсутнє обґрунтування того, як міг вплинути на кінцевий висновок у цій справі факт дослідження у такому порядку судом протоколу огляду місця події від 29 вересня 2016 року, і з огляду на те, що він не покладений судом в основу доведеності обвинувачення. 
		Суд також належним чином перевірив та обґрунтовано спростував у вироку доводи сторони захисту про те, що висновок судово-психіатричної експертизи № 282 (від 09 грудня 2016 року) є недопустимим доказом, оскільки експерти у своєму висновку послалися на медичні довідки, в яких по батькові ОСОБА_6 зазначено « ОСОБА_13 », замість правильного « ОСОБА_14 ».
		З цього висновку встановлено, що ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, іншим хворобливим станом психіки в період вчинення інкримінованих йому діянь і на час проведення експертизи не страждав. Виявляв раніше і на час проведення експертизи емоційно нестійкий розлад особистості. 
		У період вчинення інкримінованих йому діянь випробуваний міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. На час проведення експертизи за своїм психічним станом випробуваний міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребував. (т. 2, а. п. 328331).
		У судовому засіданні експерти ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 підтвердили свій висновок і послалися на те, що для підготовки висновку здійснюється особисте опитування особи, щодо якої проводиться експертиза, а медичні довідки не мають вирішального значення для надання висновку.
		Крім того, під час судового розгляду суд надіслав запити до медичних установ, щодо отримання інформації про перебування ОСОБА_6 на обліку у психіатра і нарколога. Згідно з одержаною інформацією останній під відповідним наглядом у зазначених лікарів не перебував.
		Стосовно наведеного у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6  доводу про те, що суд невмотивовано відмовив захиснику у проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи, то суд касаційної інстанції зазначає таке. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. 
		За положеннями ч. 2 ст. 332 КПК суд призначає експертизу, якщо під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 КПК, а також існують достатні підстави вважати висновок експерта необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, необхідність призначення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_6 захисник обґрунтовував тим, що у висновку судово-психіатричної експертизи, який міститься в матеріалах справи, є посилання на інформацію щодо перебування (неперебування)  ОСОБА_6 на обліку у нарколога і психіатра, але в деяких документах значиться по батькові не « ОСОБА_14 », а « ОСОБА_13 ». Також адвокат зазначав, що в запитах органу досудового слідства також було вказано іншу особу, у зв`язку із чим висновки цієї експертизи вважає недопустимим доказом, оскільки вона ґрунтується на матеріалах, які стосуються іншої особи. Стверджує, що склад комісії експертів не провів ретельного аналізу всіх наданих йому матеріалів, поставився недбало до своїх обов`язків, а тому викликають сумніви їх професійні якості та неупередженість під час проведення експертизи. 
		Суд присяжних ухвалою від 10 травня 2018 року, керуючись ст. 242, 332, 350, 509 КПК, обґрунтовано залишив без задоволення клопотання захисника обвинуваченого про призначення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_6 , оскільки судом не встановлені будь-які підстави вважати висновок експертів від 09 грудня 2016 року № 282 необґрунтованим, із чим погоджується і суд касаційної інстанції. 
		Усупереч доводам у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 викладений у вироку зміст показань свідка  ОСОБА_15 щодо обставин огляду речей 25 вересня 2016 року відповідає зафіксованому на технічному записі судового процесу від 13 березня 2019 року.
		Положеннями ч. 7 ст. 223 КПК встановлено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані у результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
		Понятий це незаінтересована в результатах кримінального провадження особа, яка запрошується слідчим або прокурором для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення. 
		При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття під час провадження слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування в процесуальних документах.Свідчення понятого базуються на обставинах, свідком яких він був. 
		Як незаінтересованість понятого слід розуміти відсутність у нього власного процесуального інтересу у кримінальному провадженні. 
		Стислий виклад у вироку показань свідка ОСОБА_15 про те, що протоколи огляду речей від 25 вересня 2016 року, згідно з якими було оглянуто і вилучено одяг обвинуваченого ОСОБА_6 та кулю, вилучену під час надання останньому медичної допомоги, підписані нею, але вона з урахуванням часу, що минув, не пам`ятає вказаних процесуальних дій, відповідає наявному аудіозапису судового засідання 13 березня 2019 року.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , яка також була понятою під час огляду речей ОСОБА_6 25 вересня 2016 року, підтвердила факт огляду та складання відповідного протоколу, з яким її було ознайомлено та який вона підписала.
		Будь-яких даних про те, що   ОСОБА_16 проходила практику в органах внутрішніх справ і може бути заінтересована в результатах кримінального провадження засуджений суду не надав.
		Суд також належним чином перевірив та обґрунтовано спростував у вироку доводи ОСОБА_28 про визнання недопустимим доказом висновку експерта від 02 листопада 2016 року № 15/6.2/187 у зв`язку з тим, що на дослідження експерту було надано диск з фотографією затриманого ОСОБА_6 , скопійованою з мережі Інтернет, а також висновку судової комп`ютерно-технічної експертизи № 15/19.9/170, згідно з яким на нагрудному відеореєстраторі «DM 4781» поліцейського ОСОБА_10 виявлено п`ять відеофайлів, записаних на лазерному диску.
		Також суд наголосив на тому, що захист не навів доводів, які би давали підстави обґрунтовано сумніватися у справжності взятої з мережі Інтернет інформації. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 в судових засіданнях не заперечував того факту, що на вказаному фотознімку зображений саме він. 
		До того ж із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні 13 березня 2019 року захисник заявив клопотання про призначення експертизи відеозапису. 
		Суд присяжних встановив, що на експертизу було надано два диски, на одному з яких містилась скопійована з мережі Інтернет фотографія затриманого  ОСОБА_6 , а на іншому  відеофайли з нагрудного відеореєстратора потерпілого поліцейського ОСОБА_10 . Тобто фотознімок був скопійований із мережі Інтернет, а не зафіксований за допомогою якогось конкретного технічного пристрою на якийсь конкретний носій.
		На підставі викладеного суд присяжних дійшов до висновку, що немає підстав для задоволення клопотання захисника, щодо призначення судової експертизи.
		Колегія суддів апеляційної інстанції також критично оцінила посилання апелянта на сумнівність висновку експерта від 02 листопада 2016 року № 15/6.2/187, оскільки вони мають характер загальних міркувань і не містять конкретних переконливих доводів, про те, що наданий експерту графічний файл містить зображення не обвинуваченого ОСОБА_6 , а іншої особи, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
		Доводи, висловлені у касаційній скарзі, про порушення ст. 3 Конвенції суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту неодноразово заявляла клопотання про припинення утримання ОСОБА_6 у світлопрозорій огорожі під час судових засідань. Згідно з ухвалами суду присяжних Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року, 17 травня та 26 липня 2018 року в задоволенні цих клопотань було обґрунтовано відмовлено, що суд касаційної інстанції вважає правильним. 
		Відповідно до ст. 11 КПК під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
		Згідно з приписами ст. 318 КПК судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні  залі судових засідань.
		Відповідно до п. 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26 травня 2015 року № 613/785/5/30/29/67/68, у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог Державних будівельних норм України В.2.2-26:2010 «Будинки і споруди. Суди» (далі  ДБН).
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику цього суду як джерело права.
		Так, дійсно у справі «Свинаренко і Сляднєв проти Росії» (рішення Великої палати від 17 липня 2014 року) Європейський суд з прав людини встановив, що утримання особи в металевій клітці під час судового розгляду принижує її гідність та не може бути виправдано жодним міркуванням, що є порушенням ст. 3 Конвенції.
		У залі судових засідань Кіровського районного суду м. Дніпропетровська встановлено спеціальну обладнану конструкцію з органічного скла, яка відповідає зазначеним вимогам будівельних норм, щодо розміру приміщення для утримання підсудних. Суд присяжних констатував, що вказане приміщення ніяким чином не позбавляє права обвинуваченого на активну участь у судовому розгляді, здійснення захисту й отримання ОСОБА_6 реальної та ефективної правової допомоги. 
		Разом із тим, слід розуміти, що судовий розгляд у справі ОСОБА_29 та ОСОБА_30 тривав 6 років 10 місяців. Крім того, обвинувачення цих осіб не стосувалося загибелі людини, одного з них було виправдано.
		Суд присяжних, відмовляючи стороні захисту у задоволенні клопотання про припинення утримання ОСОБА_6 у світлопрозорій огорожі, взяв до уваги і те, що останнього обвинувачено у вчиненні декількох особливо тяжких злочинів, пов`язаних із заподіянням насильницької смерті двом особам, що обумовлює необхідність ізоляції його від решти осіб, у тому числі під час судових засідань. 
		Також є безпідставним і твердження засудженого ОСОБА_6 про порушення його права на захист унаслідок нероз`яснення права на розгляд кримінального провадження судом присяжних. 
		Одним із елементів гарантованого ст. 6 Конвенції права на справедливий судовий розгляд є розгляд справи судом, встановленим законом.
		Кримінальне провадження в суді присяжних за своєю правовою природою є особливим порядком кримінального провадження, покликаним забезпечити додаткові гарантії особам, обвинуваченим у вчиненні найбільш тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Залежно від волевиявлення обвинуваченого у справах цієї категорії може застосовуватись одна з двох альтернативних судових процедур: загальний порядок судового розгляду колегією у складі трьох професійних суддів або провадження у суді присяжних.
		Вимоги ст. 384 КПК щодо розяснення особі відповідного права прокурором при направленні обвинувального акта до суду та судом під час підготовчого судового засідання спрямовані на забезпечення ефективної реалізації обвинуваченим зазначеного права завдяки своєчасній поінформованості і наданні йому реальної можливості ініціювати питання про особливий порядок судового розгляду. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до аудіозапису підготовчого судового засідання від 20 січня 2017 року, зафіксованого на технічному носії, встановлено, що головуючий суддя у кримінальному провадженні розяснив обвинуваченому його право на суд присяжних, а обвинувачений  ОСОБА_6 цим правом скориставсяв присутності захисника, внаслідок чого провадження в суді першої інстанції розглянуто судом присяжних. Зафіксоване на аудіозапису відображено в журналі судового засідання від 20 січня 2017 року (т. 6, а.п. 6769) та ухвалі суду від 20 січня 2017 року (т. 6, а.п.7071). Письмових зауважень щодо змісту журналу судового засідання у цій частині сторона захисту не подавала. 
		Посилання засудженого ОСОБА_6 на псування, приведення у непридатність зазначеного аудіозапису для приховання цього факту є безпідставними.
		У результаті перевірки матеріалів провадження на технічному носії інформації з аудіозаписом від 20 січня 2017 року було виявлено запис, на якому зафіксовано хід судового засідання. 
		Разом із тим, у матеріалах кримінального провадження наявний акт, підписаний помічником судді ОСОБА_31 , секретарем судового засідання ОСОБА_32 та спеціалістом ОСОБА_33 , про те, що 20 січня 2017 року приблизно о 16:00 під час створення оригінального примірника технічного носія з інформацією зафіксованої процесуальної дії (робочої копії фонограми) для подальшого долучення її до матеріалів кримінального провадження, було виявлено неякісний запис судового засідання в базі даних системи технічної фіксації судових процесів «Акорд» від 20 січня 2017 року, у справі № 203/232/17, провадження № 1-кп/0203/161/2017 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ст. 348, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК (т. 6, а.п. 77).
		При цьому суд касаційної інстанції наголошує на тому, що встановлена під час прослуховування цього аудіозапису неякісність технічного запису є незначною, оскільки не перешкоджає зрозуміти, які процесуальні дії відбувалися у вказаному судовому засіданні, і це ніяким чином не могло перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому й не може вважатися істотним порушенням кримінального процесуального закону та відповідно бути підставою для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції.
		Разом із тим, слід звернути увагу, що сам відбір присяжних здійснювався із дотриманням вимог ст. 387 КПК, зокрема, кожному учаснику було надано можливість висловитися з приводу участі присяжних у кримінальному провадженні. Під час судового засідання 09 лютого 2017 року після з`ясування судом у сторони захисту щодо наявності зауважень, відводів присяжним, ані засуджений ОСОБА_6 , ані його захисник  адвокат ОСОБА_7 відводів не заявляли та будь-яких заяв, клопотань чи заперечень щодо незаконності складу суд не надавали, про що свідчать журнал судового засідання від 09 лютого 2017 року (т. 6 а.п.187191) і технічний носій інформації із записом судового процесу.
		Крім того, Кіровський районний суду м. Дніпропетровська ухвалою від 26 липня 2018 року залишив без задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо відводу складу суду присяжних (т. 10, а.п. 9). Як вбачається з клопотання (т. 10, а.п. 7-8) та мотивувальної частини вказаної ухвали, воно обґрунтовано лише тим, що суд не задовольнив клопотання обвинуваченого стосовно утримання його під час судового розгляду в клітці, про виклик експерта, призначення судово-медичної та балістичної експертиз, у зв`язку з чим він має сумніви у неупередженості суддів та присяжних.
		Із матеріалів провадження вбачається, що в процесі судового розгляду  ОСОБА_6  жодним чином не був обмежений в реалізації своїх процесуальних прав щодо подачі заяв, клопотань. 
		Також касаційний суд відмічає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень доведено у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку. Обвинувальний вирок щодо нього ґрунтується на достатній, належно оціненій, сукупності зібраних доказів, а отже, не є таким, що ухвалений під впливом поширених у засобах масової інформації відомостей, як про це зазначає засуджений.
		Доводи у касаційних скаргах сторони захисту про порушення апеляційним судом права ОСОБА_6 на захист, що полягало у ненаданні останньому можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та технічними записами судових засідань суду першої інстанції, є безпідставними і не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
		За правилами ч. 2 ст. 317 КПК після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, якщо вони заявляють про це клопотання.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 17 серпня 2017 року ОСОБА_6 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (т. 8, а.п. 64).
		На виконання цього клопотання ОСОБА_6 понад 40 разів надано можливість ознайомлення з матерілалами кримінального провадження в період із 22 серпня 2017 року до 04 березня 2019 року. Відповідно до розписок він ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі та з аудіозаписом судових засідань, починаючи з підготовчого судового засідання від 20 січня 2017 року і закінчуючи судовим засіданням 27 лютого 2019 року.
		В апеляційній скарзі від 05 травня 2019 року засуджений зазначив про те, що має намір подати доповнення до неї після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (т.11, а.п. 77). ОСОБА_6 було доставлено до приміщення Дніпровського апеляційного суду 26 разів у період з 11 червня до 17 вересня 2019 року. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на аркушах провадження 113, 176, 198 тому 11 містяться розписки ОСОБА_6 про те, що він у повному обсязі ознайомився з томами 13 й отримав їх копію (розписки т.11, а.п. 237, 239, т. 12, а. п. 2), а на аркушах провадження 230, 234, 241, 260 тому 11 та на аркушах 11, 14 тому 12 наявні розписки про отримання ним копій томів 411.
		Крім того, відповідно до розписок на аркушах провадження 203, 231 тому 11 ОСОБА_6 ознайомився із дисками томів 1, 2, 4, 8.
		Також судом апеляційної інстанції на письмові заяви ОСОБА_6 (т. 11, а.п. 202, 232) було надіслано копії дисків томів 1 4, 8 (т. 11, а.п. 233, т. 12, а.п. 36) та копії дисків томів 10, 11 (т. 2, а.п. 79).
		Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду констатує, що судами першої та апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації права засудженого на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо нього.
		Доводи про порушення права обвинуваченого на свободу та особисту недоторканність під час вирішення питань щодо продовження йому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в цілому не спростовують правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій. Посилаючись на вказані порушення у касаційній скарзі, захисник також не зазначив, яким чином вказані обставини вплинули чи могли вплинути на законність судових рішень.
		Аргументи засудженого ОСОБА_6 про те, що у своїй структурі ухвала Дніпровського апеляційного суду містить у собі повністю скопійований текст вироку суду першої інстанції, і те, що розгляд справи по суті не відбувся, не відповідають матеріалам провадження. 
		З матеріалів справи, зокрема з журналу судового засідання від 17 вересня 2019 року (т. 12, а.п. 2124) і технічного носія інформації, на якому зафіксовано судовий процес (т. 12, а.п. 20), вбачається, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи за участю прокурора, засудженого, його захисника, потерпілих та їх представників, зокрема вирішив клопотання, що надійшли, діючи відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК щодо меж перегляду судом апеляційної інстанції. 
		Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК, повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, чого у цій справі апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт незгоди з висновками суду не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому суд касаційної інстанції відхиляє зазначений аргумент захисника в касаційній скарзі, оскільки при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК.
		Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах захисника та засудженого доводам та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.
		Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на обгрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_6 , судами першої та апеляційної інстанції допущено не було, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...