Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/20183/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України.
Надіслано судом: 24.03.2020. Зареєстровано: 25.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2020.
Дата набрання законної сили: 29.07.2020
Результат оскарження 29.07.2020 Донецький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/234/869/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 234/20183/19 
		Провадження № 2/234/869/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 березня 2020 року                                                       м. Краматорськ
		 
		Краматорський міський суд Донецької області у складі
		головуючого судді Кравченко О.Ю.
		секретар судового засідання Малушка С.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області цивільну справу № 234/20183/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд та вїзд на тимчасово окуповану територію України, оформлення проїзного документу для виїзду за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд та вїзд на тимчасово окуповану територію України, оформлення проїзного документу для виїзду за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.
		В обґрунтування позову зазначила, що 07.06.2013 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у виконкомі Криничанської селищної ради Совєтського району м.Макіївки Донецької області, актовий запис №15. У шлюбі народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні вони з відповідачем припинили стосунки. Відповідач мешкає за місцем реєстрації у м.Макцівці, на тимчасово окупованій території Донецької області. Позивачка з дитиною проживає з батьками. Участі у вихованні та утриманні дитини відповідач не приймає. У місті Маріуполі проживають її родичі, до яких вона часто навідувалась до народження дитини. Однак, на сьогоднішній день приїхати в гості до родичів з сином не має можливості, оскільки батько дитини - ОСОБА_2 не бажає виїжджати на підконтрольну територію України та надавати нотаріальний дозвіл на виїзд дитини на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей. Позивачка та її батьки неодноразово зверталися до відповідача з проханням надати нотаріально засвідчений дозвіл на виїзд та в`їзд дитини. Однак, їхні звернення були безрезультатними. 
		Також у позивачки є намір вивезти дитину на відпочинок за кордон, до Туреччини та Єгипту. Однак відповідач заперечує проти оформлення проїзного документу дитини для виїзду за кордон, що змусило позивачку звернутися до суду з позовом. 
		Позивачка просить суд надати тимчасовий дозвіл на в`їзд/виїзд на тимчасово окуповану територію/з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, неповнолітньої особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без дозволу (згоди) та супроводу батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною 14-річного віку. Надати дозвіл ОСОБА_1 на оформлення паспорту громадянина України (проїзного документу дитини) для виїзду за кордон стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будь-який час, без нотаріального посвідчення згоди батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		В судове засідання позивачка не з`явилась, надала заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність, наполягає на задоволенні позовних вимог. 
		Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути позовну заяву за відсутності сторін, на розсуд суду. Відзив на позовну заяву відповідач не надав. 
		Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
		 
		В С Т А НО В И В:
		       
		Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 07.06.2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
		В шлюбі у позивачки та відповідача народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачка та відповідач зареєстровані та мешкають у м.Макіївка Донецької області, дитина мешкає разом з позивачкою. 
		У позовній заяві позивачка зазначила, що у м.Маріуполі проживають її родичі, однак на теперішній час вона не має можливості приїхати до них у гості разом з сином, оскільки відповідач не бажає виїжджати на підконтрольну Україні територію та надавати нотаріальний дозвіл на виїзд дитини на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей. 
		У зв`язку з неможливістю отримати згоду батька дитини на виїзд малолітнього сина до підконтрольної території України та в`їзд на тимчасово неконтрольовану територію в районі проведення антитерористичної операції, позивач просить надати такий дозвіл в судовому порядку. Також позивач просить надати дозвіл для оформлення паспорту громадянина України (проїзного документу дитини) для виїзду за кордон.
		За змістом положень статті 124 Конституції України та статті 15 ЦК України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року №638-IV (із змінами ) антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII (із змінами) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
		На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції на території Донецької області не прийнято.
		Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, до цього переліку включено в тому числі місто Макіївка.
		Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» 07 листопада 2015 року №1085-р місто Макіївка належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		З матеріалів справи встановлено, що постійним зареєстрованим місцем проживання позивачки є АДРЕСА_1 .
		Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України). Тобто Конституція України допускає обмеження права громадян на свободу пересування у випадках, встановлених законом.
		Вказане положення Конституції України узгоджується із статтею 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права на вільне пересування і обрання місця проживання також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
		Так само, частинами 1 та 3 статті 12 Міжнародного пакту про громадські та політичні права встановлено, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання.
		Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
		Тобто Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод та Міжнародним пактом про громадські та політичні права також передбачена можливість запровадження обмежень вільного пересування на території держави, але виключно законами.
		Такі обмеження щодо неповнолітньої (малолітньої) особи встановлені статтею 313 ЦК України. Відповідно до частини 2 статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
		Відповідні обмеження передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
		Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом (статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
		Свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено, зокрема, у прикордонній смузі; на тимчасово окупованих територіях (стаття 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»: тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров`я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей;  режим у районі проведення антитерористичної операції - особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб`єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров`я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення. У районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Законні вимоги учасників антитерористичної операції є обов`язковими для громадян і посадових осіб.
		Згідно із пунктом 5.1.1 «Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» від 14 квітня 2017 року N 222ог в`їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57.
		Пунктом 5.1.2 вказаного Тимчасового порядку передбачено, що виїзд з неконтрольованої території громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за умови пред`явлення свідоцтва про народження дитини, будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» особи (осіб), у супроводі якої (яких) громадяни України, які не досягли 16-річного віку виїжджають з неконтрольованої території, та дозволом фізичної особи. 
		Тобто виїзд з неконтрольованої території на територію України не вимагає дотримання вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України. 
		Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та порядок розв`язання спорів у цій сфері визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-XII.
		Згідно із статтею 3 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
		Зазначені правила затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57.
		Згідно із п.п. 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, зокрема: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
		Отже, оцінюючи наведені норми у сукупності, слід зробити висновок, що законом встановлені у таких випадках певні обмеження та порядок для в`їзду на окуповану територію з метою захисту інтересів неповнолітніх (малолітніх) дітей.
		За частинами 1, 3 статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
		Згідно із частиною 1 статті 154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини.
		Частиною 3 статті 313 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність, за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Статтею 11 передбачено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року предметом основного піклування батьків є найкращі інтереси дитини.
		Статтею 3 Конвенції про права дитини також передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		З 07 квітня 2014 року на території Донецької області та Луганської областей проводиться антитерористична операція, на теперішній час антитерористична операція не закінчена і до тепер на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, до яких позивачка просить надати дозвіл на виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька, існує реальна загроза безпеки для життя та здоров`я дитини (внаслідок переміщення терористичних груп, використання зброї, вибухівки тощо), а тому виїзд дитини на тимчасово окуповану територію, не забезпечує її інтересів, наражає її на небезпеку, що є неприпустимим.
		На території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, держава Україна не може забезпечити інтереси та права дітей у цій справі, які є громадянами України, а також їх повернення на територію, яка контролюється органами державної влади.
		Крім того, на думку суду, позивачка не довела нагальність потреби в`їзду дитини на тимчасово окуповані території, на яких існують високі ризики небезпеки для життя та здоров`я дитини.
		Згідно із статтею 16 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.
		Проте при цьому має забезпечуватись перш за все безпека дитини, а тому доводи позивачки у позовній заяві про те, що, не надаючи згоди на в`їзд на тимчасово неконтрольовану органами державної влади України територію Донецької та Луганської областей, відповідач порушив права дитини на відвідання родичів, є необґрунтованими. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
		Також суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України,  суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Між тим, позивач не довела, що її права порушені, оскільки матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача до ОСОБА_2 із спірного питання та  відмови  останнього  у наданні  згоди  на виїзд дитини на тимчасово неконтрольовану територію в районі проведення антитерористичної операції.
		За таких обставин, позовні вимоги позивачки про надання дозволу на виїзд/в`їзд на тимчасово окуповану територію/з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу (згоди) та супроводу батька не підлягають задоволенню. 
		Щодо позовної вимоги про надання позивачці дозволу на оформлення паспорту громадянина України (проїзного документу дитини) для виїзду за кордон стосовно неповнолітнього сина, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до постанови КМУ №682 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. №152 та визнання такими що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» Постанова КМУ від 31.03.1995 року №231 «Про затвердження правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» втратила чинність. 
		На даний час порядок оформлення і видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затверджений постановою КМУ від 07.05.2014 року №152 (далі - Порядок №152). 
		Відповідно до п.п.2 п.7 Порядку №152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються:  особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.
		Тобто, чинним законодавством передбачена необхідність отримання письмової згоди другого з батьків при оформленні особі, яка не досягла 16-річного віку паспорту для виїзду за кордон лише у разі якщо таке оформлення здійснюється у закордонній дипломатичній установі. 
		Для оформлення ж паспорту дитині для виїзду за кордон на території України достатньо заяви-анкети одного з батьків. Згода другого з батьків на таке оформлення не потрібна. Вказаним вище Порядком взагалі не передбачена можливість вирішення такого питання в судовому порядку.
		Вказане свідчить про те, що вимога ОСОБА_1 про надання дозволу на оформлення документів для виїзду за кордон малолітнього сина є безпідставною та задоволенню не підлягає. 
		На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 6, 7, 10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 280-283  ЦПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		      
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд та в`їзд на тимчасово окуповану територію України, оформлення проїзного документу для виїзду за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька - відмовити у повному обсязі.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
		Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
		Повне судове рішення складено 20.03.2020 року.
		 
		Суддя Краматорського міського суду   О. Ю. Кравченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...