Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 682/3617/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2020. Зареєстровано: 25.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2020.
Дата набрання законної сили: 23.03.2020
Номер судового провадження: 22-ц/4820/583/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                                                               Справа № 682/3617/19
		Провадження № 22-ц/4820/583/20
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		23 березня 2020 року м. Хмельницький
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року,
		 
		встановив:
		 
		1.Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		В грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 25 грудня 2014 року позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 545 грн 10 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 10% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами, а у разі прострочення цих платежів - сплатити неустойку. ОСОБА_1 не виконав обов`язків за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 18 листопада 2019 року виникла заборгованість у розмірі 17 072 грн 13 коп., яка складається з 4 329 грн 44 коп. неповернутого кредиту, 2 148 грн 77 коп. процентів, 9 397 грн 52 коп. пені, 1 196 грн 40 коп. штрафу.
		За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 17 072 грн 13 коп. заборгованості за кредитним договором.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 4 329 грн 44 коп. заборгованості по кредиту та 480 грн 25 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
		Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню неповернутий кредит у розмірі 4 329 грн 44 коп. Оскільки умовами договору не встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами та не визначено право банку на неустойку, то в цій частині позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		 
		В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні процентів і штрафу та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині вимог посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір у письмовій формі, при цьому ОСОБА_1 підписав Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 25 грудня 2014 року, яка визначала розмір і порядок сплати позичальником процентів, а також підстави для нарахування штрафу. ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість. Суд першої інстанції не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не дав належної оцінки зібраним доказам, не врахував норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення процентів і штрафу.
		 
		Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
		 
		АТ КБ «Приватбанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення неповернутого кредиту та відмови в позові про стягнення пені, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.
		 
		2.Мотивувальна частина
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		 
		Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, і не застосував норми ст.ст. 207, 256, 258, 261, 264, 267, 1048 ЦК України, які підлягали застосуванню.
		У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині відмови в позові про стягнення процентів і штрафу підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового судового рішення.
		Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
		 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		 
		25 грудня 2014 року АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої позивач з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №SAMDN52000060832551 від 3 квітня 2012 року надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 545 грн 12 коп. строком на 12 місяців (до 31 грудня 2015 року) шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку під 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
		ОСОБА_1 зобов`язався погасити кредит шляхом сплати АТ КБ «Приватбанк» у період з 1 до 25 числа кожного місяця грошових коштів (місячного платежу) в сумі 399 грн 87 коп., які включають заборгованість по кредиту, проценти й інші витрати, передбачені умовами кредитного договору. Останній платіж повинен був внесений ОСОБА_1 не пізніше 31 грудня 2015 року.
		Сторони домовилися, що у разі, якщо ОСОБА_1 порушить строки погашення заборгованості за кредитним договором, 32-й день з моменту виникнення порушення є строком повернення кредиту, в тому числі по зобов`язанням, строк яких не настав, а заборгованість, що утворилася, є простроченою заборгованістю. При цьому ОСОБА_1 зобов`язався сплатити банку штраф у розмірі 1 196 грн 40 коп.
		З лютого 2015 року ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, сума неповернутого кредиту склала 4 329 грн 44 коп.
		 
		а) щодо правовідносин сторін
		 
		Застосовані норми права
		 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). 
		За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). 
		Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 
		Як передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)).
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
		Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
		 
		Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір повинен бути укладений із додержанням письмової форми, тобто підписаний сторонами.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
		Склавши анкету-заяву від 3 квітня 2012 року, сторони визначили, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг.
		У порядку виконання зобов`язання за цим договором АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
		Оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за договором про надання банківських послуг, то 25 грудня 2014 року сторони підписали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт (а.с. 8), за умовами якої ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 0,833% в місяць у строк до 31 грудня 2015 року.
		Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру та порядку сплати процентів за кредитом, а також щодо підстав нарахування штрафу.
		Висновок суду першої інстанції про те, що умовами договору не встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами та не визначено право банку на неустойку, не відповідає фактичним обставинам справи.
		 
		б) щодо заборгованості за кредитним договором
		 
		Застосовані норми права
		 
		Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
		Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
		 
		За змістом указаних норм права при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
		Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
		При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.
		Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		У кредитному договорі АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 установили строк кредитування до 31 грудня 2015 року. Також сторони узгодили, що у разі порушення позичальником строків погашення заборгованості більше ніж на 31 день, строк повернення кредиту є таким, що настав, на 32 день з часу виникнення порушення. Тоді ж банк мав нарахувати штраф, передбачений п. 2.2 кредитного договору.
		Зібрані у справі докази вказують на те, що з лютого 2015 року ОСОБА_1 не вносить платежі на повернення кредиту та сплату процентів. За лютий 2015 року (з 1 до 25 числа місяця) такий платіж внесено не було, тому 26 лютого 2015 року відбулося прострочення виконання зобов`язання, а строк кредитування закінчився 29 березня 2015 року.
		Незважаючи на це, після закінчення строку дії кредитного договору АТ КБ «Приватбанк» продовжило нараховувати ОСОБА_1 проценти.
		На час закінчення строку кредитування (29 березня 2015 року) заборгованість за кредитним договором складалася з: 4 329 грн 44 коп. неповернутого кредиту, 109 грн 12 коп. процентів, 1 196 грн 40 коп. штрафу.
		 
		в) щодо позовної давності
		 
		Застосовані норми права
		 
		Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
		 
		Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність - це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.
		Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		З матеріалів справи вбачається, що з 26 лютого 2015 року ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за договором про надання банківських послуг, у зв`язку з чим, 29 березня 2015 року настав строк повернення кредиту в цілому, сплати нарахованих процентів у межах строку кредитування та сплати штрафу.
		Від цієї дати в АТ КБ «Приватбанк» виникло право на позов і почався перебіг як загальної, так і спеціальної позовної давності.
		Згідно приписів ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг позовної давності почався 30 березня 2015 року і в частині спеціальної позовної давності закінчився 30 березня 2016 року.
		Протягом 2017 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив три платежі, зокрема 4 травня, 24 червня та 10 серпня він вніс на рахунок у банку по 100 грн. АТ КБ «Приватбанк» скерувало ці кошти на погашення пені, передбаченої п. 2.8 кредитного договору.
		ОСОБА_1 вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед банком, а тому перебіг загальної позовної давності перервався. З 11 серпня 2017 року перебіг загальної позовної давності почався заново, тому на час пред`явлення банком позову до суду (4 грудня 2019 року) цей строк не сплив.
		В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 зробив заяву про застосування позовної давності (а.с. 54).
		Отже, позов АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення 1 196 грн 40 коп. штрафу не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності.
		Посилання ОСОБА_1 на те, що АТ КБ «Приватбанк» пропустило строк звернення до суду з позовом у частині вимог про стягнення неповернутого кредиту та процентів, суперечить фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
		 
		3.Висновки суду апеляційної інстанції
		 
		Не врахувавши всіх обставин справи та указаних норм матеріального права, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов АТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення процентів є безпідставним в цілому. Крім того, суд зробив неправильні висновки щодо підстав для відмови в позові про стягнення з ОСОБА_1 решти заявлених процентів і штрафу.
		Отже, ухвалене судом першої інстанції рішення в частині вимог про стягнення процентів і штрафу не може залишатися в силі.
		З ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 4 329 грн 44 коп. неповернутого кредиту та 109 грн 12 коп. процентів, а всього - 4 438 грн 56 коп.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позов АТ КБ «Приватбанк» заявлено з ціною 17 072 грн 13 коп. і задоволено на суму 4 438 грн 56 коп., тобто на 26% (4438,56х100:17072,13), а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 499 грн 46 коп. судового збору за подання позову (1921х26%).
		Апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено на 3,26% (109,12х100:(2148,77+1196,40)), внаслідок чого з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 18 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (564,49х3,26%).
		Загальна сума судового збору склала 517 грн 86 коп. (499,46+18,40).
		Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.
		Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року в частині відмови у стягненні процентів і штрафу скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення. Розподіл судових витрат між сторонами змінити.
		Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження - 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) 4 329 гривень 44 копійки неповернутого кредиту та 109 гривень 12 копійок процентів, а всього - 4 438 гривень 56 копійок.
		В позові Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 1 196 гривень 40 копійок штрафу відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження - 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) 517 гривень 86 копійок судового збору.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Судді:        О.І. Ярмолюк
		 
		 
		 
		       Р.С. Гринчук
		 
		 
		 
		       А.М. Костенко
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий у першій інстанції - Шевчук В.В.
		Доповідач - Ярмолюк О.І.                                                        Категорія 27

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...