Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/4000/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2020. Зареєстровано: 26.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2020.
Дата набрання законної сили: 26.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/15066/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 березня 2020 року 
		Київ
		справа №560/4000/18
		адміністративне провадження №К/9901/15066/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2019 (суддя Тарановський І.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 (головуючий суддя Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.) у справі №560/4000/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		В листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювента» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2018 №0007851412, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 9395,48 грн., з яких 7516,38грн. за основним платежем, 1879,10грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що контролюючий орган, всупереч вимог діючого законодавства, дійшов помилкових висновків, що об`єктом оподаткування у розумінні приписів підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є окремі приміщення нежитлових будівель, що перебувають у власності Товариства, а отже, як наслідок, протиправно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, визначивши грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		 
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 0007851412 від 16.08.2018.
		 
		Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що нежитлові будівлі прохідної, трансформаторної підстанції, компресорної, котельні та насосної станції, розташовані в м. Славута по пров. Привокзальному, 2а, належать позивачу на праві власності у складі виробничого комплексу як будівлі промисловості, а тому згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 
		 
		Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування  судами норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.  
		 
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган вказує на правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки частина комплексу нежитлових об`єктів, якими володіє позивач, не відносяться до будівель промисловості в розумінні приписів підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відтак підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 
		 
		Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
		 
		Судами встановлено, що Товариство здійснює "Виробництво інших меблів", що відноситься до секції С - "Переробна промисловість" та належить до галузі "Промисловість".
		 
		Позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна: будівля меблевого цеху загальною площею 1580.2 кв.м., будівля меблевого цеху загальною площею 6901.4 кв.м., будівля компресорної загальною площею 20,3 кв.м., будівля трансформаторної підстанції загальною площею 71,4 кв.м., будівля котельні загальною площею 105,6 кв.м., будівля насосної станції з пожежним резервуаром загальною площею 80,2 кв.м., будівля складу негорючих будівельних матеріалів загальною площею 336,9 кв.м., будівля складу готової продукції загальною площею 1100,7 кв.м., будівля адміністративно-виробничого призначення загальною площею 1298,6 кв.м., будівля прохідної загальною площею 19,0 кв.м., що підтверджується свідоцтвами про право власності на об`єкт нерухомого майна та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		 
		У період з 26.04.2018 по 25.05.2018 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2011 по 31.12.2017.
		 
		За наслідками перевірки складено акт № 1097/22-01-14-012/30801338 від 13.06.2018 року.
		 
		На вказаний акт перевірки позивачем було подано письмові заперечення, за наслідком розгляду яких відповідачем було прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань, що стали предметом заперечень на акт планової перевірки від 13.06.2018 року №1097/22-01-14-012/30801338, за результатами якої складено інший акт від 03.08.2018 року №1299/22-01-14-012/30801338, яким встановлено порушення, зокрема, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 13099,37 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 3611,37 грн., за 2016 рік в сумі  9488 грн.
		 
		Акт від 03.08.2018 року №1299/22-01-14-012/30801338 також був оскаржений позивачем в адміністративному порядку, проте листом від 14.08.2018 року №20187/10/22-01-14-03 відповідач повідомив, що висновки акта перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного податкового законодавства.
		 
		На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0007851412 від 16.08. 2018, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 9395,48 грн., з яких 7516,38грн. за основним платежем, 1879,10грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		 
		Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 19.10.2018 року №34016/6/99-99-11-03-01-25 скаргу Товариства залишено без задоволення.
		 
		В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
		 
		За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		 
		Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
		 
		Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		 
		Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
		 
		Як передбачено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
		 
		В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей); будівлі промислові та склади. 
		 
		Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
		 
		Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
		 
		До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
		 
		Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
		 
		Водночас відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
		 
		Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво".
		 
		Отже будівлі, які використовуються промисловим підприємством для забезпечення виробничої діяльності, є будівлями промисловості, в тому числі й ті, які передбачені для розміщення устаткування, задіяного у виробничому процесі, а отже не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
		 
		Враховуючи викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про віднесення усього комплексу будівель та споруд, які належать позивачу на праві власності, до будівель промисловості, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення -рішення. 
		 
		Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		 В.П. Юрченко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...