Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/20/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; підряду.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2020. Зареєстровано: 27.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2020.
Дата набрання законної сили: 15.06.2020
Результат оскарження 15.06.2020 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"18" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/20/20
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Аріт К.В.                  
		при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом   Фізичної особи-підприємця Левченко Віктора Григоровича, м.Валки Харківської області               до  Відділу освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області, м.Валки Харківської області         про  стягнення 1046215,96 грн. за участю представників:
		позивач - Лебедєв Д.В. (адвокат, ордер АХ №1002373 від 17.02.2020 року);
		відповідач - Ніколаєв В.І. (адвокат, довіреність №б/н від 19.02.2020 року). 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - Фізична особа-підприємець Левченко Віктор Григорович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Відділу освіти Валківської районної державної адміністрації про стягнення 1046215,96 грн., з яких 376575,65 грн. боргу, 106118,84 грн. інфляційних, 108020,28грн. 10% річних, 342528,49 грн. пені, 112972,70 грн. штрафу за попереднім договором підряду №19-01-17 від 19.01.2017 року.
		Ухвалою господарського суду Харківської області (далі - Ухвала суду) від 03.01.2020 року позовну заяву було залишено без руху.
		Ухвалою суду від 20.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 17.02.2020 року
		Протокольною ухвалою суду від 17.02.2020 року було відкладено підготовче засідання на 04.03.2020 року.
		Ухвалою суду від 04.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2020 року  об 11:30. 
		Сторонами надано до суду наступні документи:
		Відповідачем:
		- відзив (вх.№2380 від 30.01.2020 р., а.с.129-130) про відмову в задоволенні позову;
		- письмові пояснення (вх.№3700 від 12.02.2020 р., а.с.142-143);
		- супровідний лист (вх.№6973 від 18.03.2020 р.) з додатками;
		Позивачем:
		- відповідь на відзив (вх.№2483 від 31.01.2020 р., а.с.134-135), із зазначенням, що викладені в відзиві обставини не відповідають дійсності.
		Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи всі надані сторонами документи.
		У судовому засіданні 18.03.2020 року позивач позов підтримував, а відповідач проти позову заперечував.
		Відповідач зазначив про зміну назви відповідача, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Отже, вірною назвою відповідача є Відділ освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області.
		Також, в судовому засіданні було досліджено оригінали документів, копії яких надано до матеріалів справи.
		Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.                        
		19.01.2017          року між Відділом освіти Валківської РДА, в особі директора Новосел Вікторії В`ячеславівни (Замовник, відповідач) та ФОП Левченко В.Г., в особі директора Левченко Віктора Григоровича (Підрядник, позивач) було підписано Попередній Договір підряду № 19-01-17 на проведення проектно - кошторисних робіт по розробці проектно-кошторисної документації капітального ремонту будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул.Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області (надалі - Договір). 
		Задля підписання вищевказаного Договору ФОП Левченко В.Г. було проведено технічне обстеження будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області. На підставі даного обстеження було складено Акт технічного обстеження від 19.01.2017 року, який було затверджено Начальником відділу освіти Валківської РДА Новосел В.В.
		Загальна ціна за виконання робіт по розробці проектно-кошторисної документації було розрахована згідно чинних на той час «Правил визначення вартості проектно-кошторисних робіт та експертизи проектної документації на будівництво» ДСТУ Б Д.1.1- 7:2013 (Зміна №1,2) та її розмір склав 376575,65 грн. (триста сімдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень 65 коп.) в тому числі єдиний податок 5%. Згода сторін стосовно розміру договірної ціни на виконання робіт за Договором №19-01-17 від 19.01.2017 року підтверджується Протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації, що був підписаний та завірений печатками Сторін.
		Згодом Підрядником було складено Дефектний Акт на Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул.Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області. Дані Дефектні Акти було узгоджено з Замовником та затверджено начальником відділу освіти Валківської РДА 22.01.2017 року.
		22.01.2017          року ФОП Левченко В.Г. було складено Завдання на розробку кошторисної документації на Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області. Того ж для Завдання було затверджено начальником відділу освіти Валківської РДА Новосел В.В.
		В порядку та на умовах Договору, ФОП Левченко В.Г. розробив проектно- кошторисну документацію на капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с. Шарівка Валківського району Харківської області; надав її замовнику в порядку  та строки передбачені п. 1.2. та п.4.1. Договору.
		06.02.2017          року ФОП Левченко В.Г. було передано Замовнику проектно-кошторисну документацію на «Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області» у двох автентичних примірниках, що підтверджується Актом виконаних робіт від 06.02.2017 року, який було підписано сторонами Договору № 19-01-17 від 19.01.2017 року.
		Потім вищевказана проектно-кошторисна документація була перевірена експертною організацією ТОВ «Експертиза ЗО». Це підтверджується Експертним звітом №57/17 від 09.02.2017          року, в якому зазначено, що кошторисна документація складена відповідно до вимог ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
		Як зазначено в п. 2.2. вищевказаного Договору повна оплата виконаних робіт щодо розробки документації Підрядником здійснюється Замовником протягом 5-ти банківських днів після завершення робіт та підписання Акту виконаних робіт. Ігноруючи умови договору, Замовник не здійснив оплату робіт в передбачений строк.
		Як зазначає позивач, під час переговорів Замовник аргументував затримку з оплати виконаних робіт тим, що на даний час на балансі Валківської районної ради відсутні кошти в достатньому розмірі для погашення заборгованості, необхідно дочекатись надходжень з бюджету. Довгий час начальник Відділу освіти Валківської РДА давала обіцянки сплатити кошти за виконані роботи по розробці проектно-кошторисної документації.
		На даний час обов`язки за Договором підряду № 19-01-17 від 19.01.2017 року Відділом освіти Валківської РДА досі не виконані в частині оплати виконаних робіт ФОП Левченко В.Г.
		Таким чином, на даний час у відповідача сформувалась заборгованість по оплаті виконаних робіт за договором № 19-01-17 від 19.01.2017 року на загальну суму 376575,65 грн.  - відшкодування витрат підрядника та плата за виконані роботи (згідно з п.2.1. Договору)
		Так, згідно з п.5.4. Договору передбачено відповідальність Замовника за прострочення оплати виконаних робіт у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 10 відсотків річник за весь час прострочення. 
		Акт виконаних робіт за договором №19-01-17 від 19.01.2017 року було складено та підписано 06.02.2017 року, строк на оплату складає 5 банківських днів після підписання сторонами Акту виконаних робіт (п.2.2. Договору).
		Таким чином, строк невиконання Замовником грошового зобов`язання за договором починається з 14.02.2017 року.
		За період у 1047 днів з 14.02.2017 року по 27.12.2019 року суми заборгованості 376575,65 грн. розмір інфляційних збитків склав 106118,84 грн., а сума 10% річних склала 108020,28 грн. 
		Таким чином, діями Відділу освіти Валківської РДА було завдано інфляційних втрат за увесь строк прострочення грошового зобов`язання на суму 106118,84 грн. та за увесь період у 1047 днів Замовник повинен сплатити 10% річних за користування грошовими коштами у розмірі 108020,28 грн. 
		П. 5.5. Договору № 19-01-17 від 19.01.2017 року передбачено штрафні санкції до Замовника за невиконання зобов`язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, яка обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Таким чином, за весь час неналежного виконання зобов`язань Відділ освіти Валківської РДА повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 342528,49 грн.
		Також, цим пунктом договору передбачено штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 30% від суми невиконаного або неналежно виконаного Замовником зобов`язання з оплати робіт, тобто, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 112972,70 грн.
		Отже, наявна заборгованість Замовника за неналежне виконання своїх обов`язків по Договору № 19-01-17 від 19.01.2017 року складає загальну суму 1046215,96 грн., що стало причиною для звернення до суду.
		Відповідач - Відділ освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області вважає, що позовна заява Фізичної особи- підприємця Левченко В.Г. про стягнення заборгованості за надані послуги за Попереднім договором №19-01-17 від 19.01.2017 року не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		При укладенні Попереднього договору №19-01-17 про проведення проектно- кошторисних робіт від 19.01.2017 року (далі - Попередній договір) сторони (Замовник та Підрядник) вважали, що цей Договір є Попереднім Договором.
		Згідно з ст.635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		На виконання вимог статті 635 ЦК України відділом освіти та ФОП Левченко В.Г. не було укладено основного договору.
		Пропозицій щодо укладення основного договору ФОП Левченко В.Г. не надсилалося до відділу освіти, так само як відділом освіти не було запропоновано ФОП Левченко В.Г. укласти в установленому порядку основний договір до вищевказаного Попереднього договору.
		Крім того, згідно з постановою Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року №6-226цс14 припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.
		Тому, неукладення основного договору на думку відповідача спростовує позицію ФОП Левченко В.Г. щодо сплати Замовником (відділом освіти) заборгованості, інфляційних збитків, річних, пені, штрафу, витрат по сплаті судового збору, що передбачено в позовній заяві, оскільки реальних зобов`язань за фактом виконання підрядником робіт за Попереднім договором (розробки проектно-кошторисної документації на «Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою вул.Центральна, 10, с. Шарівка Валківського району Харківської області" не виникло.
		Крім вищенаведеного, позивач незважаючи на обіцянку попередньому керівництву відділу, не надано завірені копії паспорту та ідентифікаційного номеру ФОП, кваліфікаційного сертифіката інженера-проектанта, документи про освіту, підтверджуючу статус фахівця в архітектурній галузі, який надає право на проведення цих відповідальних робіт, вказаних в попередньому Договорі між сторонами, що унеможливлює вважати складені ним проекти прийнятними, а тому, відповідно до ст.ст.203-205 ЦК України вказані документи є нікчемними і не можуть бути прийнятими до оплати.
		Відповідач зазначає про відсутність у Відділу будь-яких документів, підтверджуючих виконання спірних робіт.
		Відповідач посилається на положення ст.17 ЗУ "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 року №687-Х1У, зі змінами: Ліцензування та професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури. 
		На думку відповідача, відсутність у позивача відповідного сертифікату та залучення  позивачем субпідрядників призводить до нікчемності спірного договору.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного. 
		На підставі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
		Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		За приписами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		При цьому суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Правова позиція Відповідача по справі, яка викладена у відзиві на позовну заяву (а.с.129-130, 142-143) щодо відсутності у нього обов`язку сплатити на користь Позивача грошові кошти за Попереднім договором на проведення проектно-кошторисних робіт, оскільки був укладений лише попередній договір, а основний договір так і не було підписано та відсутні реальні зобов`язання, розглядається судом критично з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
		Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		В п.7.3. укладеного Договору (а.с.14) зазначено, що цей договір має силу Основного договору та не зобов`язує Сторони укладати будь-які інші Договори на проведення проектно-кошторисних робіт. Ціна договору та порядок розрахунків визначені у п. 2 Договору (а.с.13), а відповідальність визначена п.5 Договору (а.с.14).
		Зазначені обставини та зміст укладеного Договору свідчить про те, що останній є договором підряду на виконання проектно-кошторисних робіт. Договір є основним і укладання будь-яких інших договорів в межах виниклих між Позивачем і Відповідачем правовідносин не потрібно.
		Укладений між Позивачем і Відповідачем Договір не є договором про наміри або протоколом про наміри.
		Відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють право чин мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Особи, які вчиняють право чин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
		Ст.251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк (термін) виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.
		Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У відповідності до ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Належне виконання Позивачем умов договору підтверджується матеріалами справи, які засвідчують активні дії з боку Відповідача стосовно їх прийняття (а.с.21-23, 24-27, 28-33).
		Розрахунок ціни позову наданий позивачем не оспорювався та не ставився під сумнів Відповідачем (як у відзиві на позовну заяву так і у судовому засіданні). Контррозрахунку боргу Відповідачем надано не було.
		Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Частиною 1 статті 624 ЦК України встановлено, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
		Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
		Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.
		Таким чином, виходячи з вищенаведеного та з урахуванням ст.ст.526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу заборгованість за Договором, а саме: 376575,65 грн. боргу, 106118,84 грн. інфляційних, 108020,28 грн. 10% річних, 342528,49 грн. пені, 112972,70 грн. штрафу.
		Правова позиція Відповідача щодо нікчемності спірного договору через відсутність у позивача сертифікату та залучення до виконання робіт 3-х осіб (інженера), розглядається судом критично, з огляду на наступне.
		Так, відповідач зазначає, що позивачем не надано завірені копії паспорту та ідентифікаційного номеру ФОП, кваліфікаційного сертифіката інженера-проектанта, документи про освіту, підтверджуючу статус фахівця в архітектурній галузі, який надає право на проведення цих відповідальних робіт, вказаних в попередньому Договорі між сторонами, що унеможливлює вважати складені ним проекти прийнятними, а тому відповідно до ст.ст.203-205 ЦК України вказані документи є нікчемними і не можуть бути прийнятими до оплати.
		Відповідно до п.3.2 Договору підрядник окрім іншого зобов`язаний не надавати без згоди замовника документацію іншим особам.
		Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Статтею 205 ЦК України встановлена форма правочину та способи волевиявлення:
		"1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням".
		Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі- відшкодувати вартість того, шо одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові № 916/3156/17 від 04.06.2019 року погодилась з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 року у справі №357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
		В свою чергу, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину, покладається на заявника.
		Враховуючи, що необхідний сертифікат мали залучені позивачем до виконання робіт інженер та технік, а їх залучення не є істотним порушення умов договору, то твердження відповідача щодо нікчемності правочину спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим, не беруться судом до уваги.
		Частиною 1 статті 67 ГК України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
		Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		При цьому, доказів того, що спірний  договір є розірваним або визнаний недійсним в судовому порядку не подано.
		Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до п.п.3,5,6 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається: висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
		Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		При виборі і застосуванні норм права  до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені  в постановах Верховного суду.
		Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки заборгованості та штрафних санкцій, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
		Докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними, ніж надані відповідачем на спростування позовних вимог.
		Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області (місцезнаходження: 63002, Харківська обл., м.Валки, вул.Харківська, б.7; код ЄДРПОУ 02146392) на користь Фізичної особи-підприємця Левченко Віктора Григоровича (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) 1046215,96 грн. (з яких 376575,65 грн. боргу, 106118,84грн. інфляційних, 108020,28 грн. 10% річних, 342528,49 грн. пені, 112972,70 грн. штрафу) за договором №19-01-17 від 19.01.2017 року, та 15693,24 грн. судового збору.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.         
		 
		Повне рішення складено "27" березня 2020 р.   
		 
		Суддя К.В. Аріт

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...