Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/2010/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2020. Зареєстровано: 28.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2020.

Номер судового провадження: 3/308/1160/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/2010/20
		3/308/1160/20
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		19 березня 2020 року                           м. Ужгород
		 
		Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Лемак О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення прикордонної служби «Тиса» Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1ст. 185-10 КУпАП,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 009453 від 19 лютого 2020 року, встановлено, що 19.02.2020 року о 14 год. 19 хв. на виїзді з України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)» на смугу руху «Дипломатичний коридор» прибув транспортний засіб марки «Тойота», р/н НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який на паспортний контроль надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 09.11.2018 року органом 2101 та посвідчення почесного консула Латвійської Республіки в м. Ужгород. В подальшому у прикордонного наряду «Перевірка документів» виникла підозра щодо дійсності посвідчення почесного консула Латвійської Республіки, що підтвердилось «Актом здійснення поглибленої перевірки документа», та було прийнято рішення про контроль, другої лінії, на що водій транспортного засобу не виконав законне розпорядження, та чинив непокору законному розпорядженню, вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби відмовився вийти з транспортного засобу та надавати транспортний засіб. 
		Своїми діямигр.  ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
		У судове засідання гр. ОСОБА_1 , не з`явився, однак надавсуду письмовомупоясненні, згідно яких свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП заперечив і показав, що злісну непокору військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, за обстави, зазначених в протоколі, не вчинив.
		Згідно цього пояснення, що він,разом з дружиною ОСОБА_2 іматір`ю ОСОБА_3 ,19 лютого2020року, близько 14 години 30 хвилин, проходили митний контроль на виїзді з України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)»під час якого його дружина, серед документівнаданих митнику для перетинання кордону,помилково, вклалаі його візитну карткуз перекладом на англійську мовуПочесного консула Латвійської Республіки в м. Ужгород,виготовленупід час перебуваннянимв Арабських Еміратах,яку він використовував виключно під час ділових зустрічей. Цідокументи працівникмитниці передаввійськовослужбовцям Державної прикордонної служби України,яківідмовились пропуститийого разом з дружиною і матір`ю через кордонпосилаючись на те, щоу них викликало сумнів дійсність його посвідчення Почесного консула України в м Ужгороді.Після повідомленнядружиноюпропомилкове вкладення нею у надані митнику документи його візитної картки Почесного консулаЛатвійської Республіки в м. Ужгород, він розказав про допущену помилкуприкордонникам і попросивїхнадати йому можливістьповернутись додому за дійсним оригіналом, на що йому було відмовлено без пояснення причин.
		Під час проходження прикордонної перевірки, перебування ОСОБА_1 , на посаді Почесного консула Латвійської Республіки в м. Ужгород, по телефону, підтвердивприкордонникамтретій секретар посольства Латвійської Республіки в Україні Едвінс, який попросив відкласти проведення контролю до наступного дня і провести його разом з представником посольства, у чому послу було відмовлено. 
		Вимогу і розпорядження прикордонників надати транспортний засіб для проходження контролю другої лініїпорахував незаконними, однак, погодився їхвиконати. При цьому попросив надати йому певний час для виконання їх вимоги, в чому йому прикордонниками також було відмовлено, після чого, з застосуванням фізичної сили його витягнули з транспортного засобу, кинули на землю лицем вниз, скрутили руки за спину, надягнули наручники і завели в службовий кабінет де склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП, протокол про адміністративне затримання та протокол огляду.  
		Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку. 
		Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.
		Склад проступку включає в себе ознаки, які об`єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: - об`єкт адміністративного проступку, - об`єктивну сторону проступку; - суб`єкт адміністративного проступку; - суб`єктивну сторону проступку, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння.
		При цьому, у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП, - указане діяння адміністративним проступком (правопорушенням) не являється.
		Відповідно до статей 245,280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Відповідальність, яка встановлена ст. 185-10 КУпАП, настає у разі вчинення злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
		Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону, а також у сфері громадського порядку, врегульовані Законами України "Про державний кордон України", "Про Державну прикордонну службу України", «Про прикордонний контроль», "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", "Про виключну (морську) економічну зону України".
		Об`єктивна сторона правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
		Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України та не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Обов`язковим елементом об`єктивної частини правопорушення, передбаченого чт.185-10 КУпАП України є законність розпорядження чи вимоги військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ними своїх службових обов`язків.
		Пунктом 6 ст.20 Закону України «Про державну прикордонну службу» її військовослужбовцям надано право самостійно, а в разі перебування транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем - разом з митними органами проводити огляд відповідно до законодавства України.
		Підстави іпорядок проведенняогляду,в томучислі ішляхом контролюдругої лінії,встановлений ЗакономУкраїни «Проприкордонний контроль»від 05.11.2009року танаказом АдміністраціїДержавної прикордонноїслужби Українивід 22.04.2011 N260  «Про організацію та здійснення огляду транспортних засобів і вантажів» та Технологічною схемою пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)», затвердженою наказом Чопського транспортного загону від 03 липня 2018 року №306. 
		Пунктом 6ст.2Закону України«Про прикордоннийконтроль» танаказу «Проорганізацію таздійснення оглядутранспортних засобіві вантажів»встановлено,що контроль другої лінії це заходи щодо додаткового вивчення наявності законних підстав для перетинання державного кордону України особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
		Згідно приписів ст. ст. 7 і 8 наказу «Про організацію та здійснення огляду транспортних засобів і вантажів» рішення прозастосування процедуриконтролю другої лінії стосовно  транспортних засобів та вантажівможе прийматистарший прикордонних нарядіву пунктіпропуску,а  контрольздійснюється спеціальнопризначеним прикордонним нарядом "ОТЗ".
		Статтею 9 зазначеного наказу встановлений вичерпний перелік підстав проведення контролю другої лінії, а саме , у разіздійснення гласнихі негласнихпошукових заходів із застосуванням  оперативних та оперативно-технічних засобів і використанням матеріалів оперативно-розшукової діяльності ,у разі спрацювання технічнихзасобів прикордонногоконтролю та службовихсобак,  у разі надходження розпорядження начальника органуохорони державного кордону,  під час виконання дорученьправоохоронних тарозвідувальних органів щодопроведення (іззалученням у разі потреби службових осіб, технічних та спеціальних засобів митнихорганів)огляду транспортних засобів, на яких особи прямують через державний кордон України, імайна, щоїм належить, тавилучення виявлених при цьомупредметів йречовин,заборонених довивезення іввезення в Україну,та предметівконтрабанди,  на підставіінформувань правоохоронних(контрольних)органів та прикордоннихслужб суміжнихдержав  іу разі виявленняпорушень, пов`язанихз незаконним переміщенням черездержавний кордоносіб, транспортнихзасобів та вантажів, під час здійснення процедури контролю першої лінії.
		В протоколі ЗхРУ №009453 від 19 лютого 2020 року не вказані службова особа, яка прийняла рішення про застосування процедури контролю другої лінії стосовно транспортного засобу, на якому переміщався ОСОБА_1 , особи спеціально призначеного прикордонного наряду, які здійснили контроль другої лінії.
		Обставиною, яка слугувала підставою для проведення контролю другої лінії, в протоколі про адміністративне правопорушення вказана підозра щодо дійсності наданого ОСОБА_1 посвідчення консула Латвійської Республіки в м. Ужгород, яка виникла у прикордонного наряду «Перевірка документів» і була підтверджена «Актом здійснення поглибленої перевірки документа», якого в доданих до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалах немає.
		З рапорту інспектора прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Тиса» відділу прикордонної служби «Тиса» Т.Загребайленко від 19.02.2020 року вбачається, що під час виконання нею 19.02.2020 року у прикордонному наряді «Перевірка документів» в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)» своїх службових обов`язків у неї виник сумнів щодо дійсності посвідчення «Почесного консула Латвійської республіки, яке їй було надано для перевірки ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вона про даний факт доповіла по команді і склала заяву на здійснення поглибленої перевірки цього документу на предмет наявності ознак його повної підробки.
		Звернення ОСОБА_4 . ОСОБА_5 для проведення перевірки наданого ОСОБА_1 посвідчення на предмет його підробки підтверджується даними її письмової заяви, яка додана до матеріалів адміністративного провадження і перевірена судом.
		Даними «Висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа» від 19.02.2020 року підтверджується, що військовослужбовець, прапорщик ОСОБА_6 , на підставі заяви на здійснення поглибленої перевірки документа, яка надійшла до неї від прапорщика ОСОБА_7 , 19.02.2020 року, провела поглиблену перевірку документа з такими даними  посвідчення, Україна, №00265, 28.08.2019 року до 28.08.2022 року, Департамент Державного протоколу МЗС України, виданого на ім`я громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і надала письмовий висновок в якому зазначила, що документ недійсний у зв`язку з відсутністю захисних елементів, а саме мікротексту, флуоресцентного освітлення, оптиковоі захисної фарби, виконання інформаційних даних та фонової сітки, імовірно, лазерним друком. 
		Разом з тим, в матеріалах адміністративного провадження відсутні докази, підтверджуючі наявність у гр. ОСОБА_6 освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста, проходження нею відповідної підготовки в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України на предмет експертного встановлення підробки документів, її атестована та отримання нею кваліфікацію судового експерта з цієї спеціальності у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року.
		Даними свідоцтва за реєстраційним №2842 від 01 грудня 2017 року підтверджено проходження військовослужбовцем ОСОБА_9 38 годинного поглибленого навчального курсу «Поглиблена перевірка документів» в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
		Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, э будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 КУпАП.
		Із аналізу наведених доказів та норм КУпАП України, слід зробити висновок, що під час проходження ОСОБА_1 прикордонного контролю висновок про дійсність або підробку посвідчення Почесного консула Латвійської Республіки в м. Ужгород міг бути встановлений виключно особою, наділеною в установленому законом порядку повноваженнями експерта, якими ОСОБА_9 , яка надала висновок щодо підробки посвідчення, наділена не була.
		Факт дійсного перебування ОСОБА_1 напосаді Почесного консула Латвійської Республіки вм. Ужгородпід часпроходження ним прикордонного контролю 19.02.2020рокув міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)» підтверджуєтьсядослідженим в судовому засіданні копією посвідчення МЗС України №00265 талистом заступника Міністра іноземних справ Латвійської Р від 21.02.2020 ОСОБА_10 Божок, в якому зазначено, що Міністерство закордонних справ Латвійської Республіки, у зв`язку з рішенням латвійської сторони про зняття з посади з 20 лютого2020року ОСОБА_1 , Почесного консула Латвійської Республіки у місті Ужгород (консульський округ, що охоплює територію Закарпатської області), просить вважати акредитаційне посвідчення МЗС України №00265 та екзекватуру, видані на його ім`я, а також дипломатичні номерні знаки НОМЕР_1 , недійсними.
		Таким чином судом встановлено,щопід час проходження прикордонного контролюпершої ліні ОСОБА_1 дійсно перебувавв статусі Почесного консула Латвійської Республіки в м.Ужгород, що він умисноне надававмитникам і прикордонникампосвідчення Почесного консула, яке викликало у прикордонників сумнів в його дійсності,що цей документопинивсясеред наданих для перевірки документів внаслідок помилки, допущеноїйого дружиною і,щовін був позбавлений прикордонниками можливості надати оригінал посвідчення Почесного консула.
		Наведені обставини в їх сукупності свідчать, що під час проходження перевірки першої лініївін не вчинив адміністративне правопорушення, яке надавало право військовослужбовцям Державної прикордонної служби України проводити процедуру контролю другої лінії
		В абзаці 2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» зазначено, що злісною непокорою, передбаченою ст. 185 КУпАП, є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. 
		Дослідженими судом відеозаписами підтверджується, що знаходячись за кермом транспортного засобу ОСОБА_1 неодноразово надавав прикордонникам усну згоду провести огляд автомобіля і просив час для виконання цієї вимоги, однак, внаслідок застосування військовослужбовцями до нього фізичної сили та спецзасобу, наручників, був позбавлений можливості добровільно її виконати.
		Перевірку наявності ризиків службові особи Державної прикордонної служби вправі були проводити виключно в межах прав, наданих їм ч.2 ст.2 ЗУ «Про Державну прикордонну службу», а саме, при наявності імовірної інформації що ОСОБА_1 незаконно переміщує через кордон осіб, здійснює незаконну міграцію, торгівлю людьми, а також незаконно переміщує зброю, наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, боєприпаси, вибухові речовини, матеріали і предмети, заборонені до переміщення через державний кордон
		Наявність таких ризиків в протоколах про адміністративні правопорушення та затримання, не зазначена.
		Згідно приписів ч.1 ст.21 Закону України про державну прикордонну службу військовослужбовці, а також працівники Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, під час виконання завдань з охорони державного кордону та суверенних прав України мають право застосовувати фізичну силу, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів в порядку і випадках, передбаченихЗаконом України«Про Національну поліцію». 
		Частиною 1 ст.44 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
		Таким чином, дослідженимиматеріалами адміністративного провадження підтверджується відсутність існуваннянебезпеки для прикордонників з боку ОСОБА_1 а також відсутність підстав, передбачених ч.3 ст.45 Закону України «Про поліцію»для застосування щодо нього спеціальних засобів.
		Передбачені главою 20 КУпАП заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення не надають право проведення обшуку.
		Судом встановлено, що військовослужбовціДержприкордонноїслужби, під приводом і виглядом проведення процедури контролю другої лінії, фактично провели обшук транспортного засобу, на якому переміщався ОСОБА_1 . Цепроявилось унасильницькомупроникненні досалону автомобіля, вилученніта розтинубагажу. Своїми діями військові прикордонної служби явно і відверто вийшли за межі наданих ним законом повноважень, чим порушили конституційні права ОСОБА_1 .
		Протокол огляду місця події від 19.02.2019року складений працівниками поліції щодо товару, який був наданийїм військовослужбовцями прикордонної службипісля незаконного проведення обшуку автомобіля.
		Належних і допустимих доказів,підтверджуючих, щосаме зазначені в протоколі огляду речі знаходилися в транспортному заході, на якому ОСОБА_1 переміщувався через кордон, що саме вони були виявлені у валізах і вилучені прикордонниками, в матеріалах адміністративного провадження немає. 
		Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи,що розпорядження і вимоги військовослужбовців Державної прикордонної служби Українидо ОСОБА_1 надати їм для проведення процедури контролю другої лінії транспортний засіб таперебуваючийу ньому багажбули незаконними,а також незаконність дій військовослужбовців щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 ,застосування до нього фізичної сили танаручників, проведення його особистогоогляду таречей,суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу інкримінованогойому адміністративногоправопорушення, передбаченогоч.1 ст.185 КУпАП України, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.
		Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247 п. 1, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. 
		 
		Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		 
		Суддя Ужгородського                                
		міськрайонного суду                                   Лемак О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...