Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 517/82/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2020.
Дата набрання законної сили: 26.03.2020
Номер судового провадження: 61-1340ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 517/82/19
		провадження № 61-1340св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,  
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,     
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		треті особи: державний нотаріус Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шавша Галина Миколаївна, державний нотаріус Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романова Ірина Сергіївна,     
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Акуліча Олексія Олександровича, на рішення Фрунзенського районного суду Одеської області від 16 травня 2019 року у складі судді Тростенюка В. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,  
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: державний нотаріус Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шавша Г. М., державний нотаріус Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романова І. С., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просила визначити їй додатковий строк у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Затишшя Фрунзівського району Одеської області України.
		Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат -                   ОСОБА_4 , який залишив на її користь заповіт, про існування якого їй не було відомо протягом шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, а після його спливу 24 лютого 2016 року за місцем проживання спадкодавця вона переглядала його речі і у кишені його куртки знайшла оригінал заповіту на її користь.
		25 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області щодо оформлення спадщини за вказаним заповітом, проте постановою державного нотаріуса Романової І. С. від 25 лютого 2016 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за вказаним заповітом, оскільки вона не прийняла спадщину, а відповідачі, як спадкоємці які прийняли спадщину ОСОБА_4 , не надали нотаріусу письмові згоди на прийняття позивачем спадщини.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 травня                    2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Затишшя Фрунзівського району Одеської області України.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не звернулась у встановлений строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не була обізнана про існування заповіту на її користь, про наявність якого їй стало відомо 24 лютого 2016 року, тобто після спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 травня 2019 року залишено без змін. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач у встановлений строк до нотаріуса з питанням прийняття спадщини не звернулася, оскільки про існування заповіту її ніхто не повідомляв, а самостійно вона про це дізналась 24 лютого 2016 року, тобто після спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також, що відповідач ОСОБА_3 визнав позов, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи касаційної скарги  
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду                представник ОСОБА_2 - адвокат Акуліч О. О., просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги той факт, що ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини з інших підстав; не надали належної оцінки поясненням позивача щодо обставин не подання нею заяви про прийняття спадщини та обізнаність про існування заповіту; безпідставно не врахували показання свідка ОСОБА_5 ; не врахували заперечення відповідача та не здійснили належним чином оцінку зібраним у справі доказам.     
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . 
		Відповідно до заповіту, посвідченого 14 серпня 2015 року за реєстровим № 17 Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1 грошові вклади, включаючи відсотки та інші нарахування, які знаходяться на рахунках №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 відкритих у                  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 
		Відповідно до заповіту, посвідченого 14 серпня 2015 року в реєстрі за № 23 Затишанської селищної ради Фрунзівського району Одеської області, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідав засноване                                ним селянське (фермерське) господарство «Топольницький», код                             ЄДРПОУ 19198654 та належну йому на праві постійного користування земельну ділянку площею 50,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 .
		Згідно спадкової справи № 476/2015 заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 подали його син - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 
		Постановою державного нотаріуса Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Романової І. С. від 25 лютого 2016 року відмовлено               ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за вказаним заповітом, оскільки спадщину вона не прийняла, а спадкоємці, які прийняли спадщину ОСОБА_4 , не надали нотаріусу письмові згоди на прийняття нею  спадщини. 
		Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		 
		Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		 
		Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).
		 
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:                   1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		 
		Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові    від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду:  від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
		 
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		 
		Разом із тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови                      від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини  підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
		 
		Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
		 
		У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
		 
		Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 629/1886/18 (провадження № 61-11600св19), від 28 жовтня 2019 року у справі                             № 761/42165/17-ц (провадження № 61-49121св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1795/18 (провадження № 61-14842св19), від 21 листопада                       2019 року у справі № 626/2055/18 (провадження № 61-17906св19).
		Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний  повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
		Згідно з пунктами 2.2., 2.3. та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року               № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
		У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.
		Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
		Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що               лише 24 лютого 2016 року їй стало відомо про заповіт, складений ОСОБА_4 на її користь. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Встановивши, що ОСОБА_1 постійно не проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 і до 24 лютого 2016 року не була обізнана про наявність складеного на її користь заповіту, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення вірно враховано також те, що відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не повідомляла ОСОБА_1 про наявність заповіту на її користь.
		Вказана норма права була правильно застосована судом для правового обґрунтування його висновку, зробленого на підставі оцінки зібраних доказів у їх сукупності, про те, що позивач не знала про існування складеного на її користь заповіту ОСОБА_4 . 
		Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував. 
		Так судом установлено, що рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2016 року у справі № 517/147/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви щодо прийняття спадщини, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2016 року та постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року, позивачу було відмовлено у її позові про визначення додаткового строку для подання заяви щодо прийняття спадщини ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Затишшя Фрунзівського району Одеської області України.
		Відмова у задоволені позову була мотивована тим, що позивачем не було надано доказів того, що вона за станом здоров`я не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, у рішенні районного суду наведені пояснення позивачки про те, що у встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини вона не звернулася до нотаріальної контори, оскільки хворіла, а також вважала, що якщо є заповіт на її ім`я то їй не обов`язково було звертатися до нотаріальної контори.
		З наданих пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні 29 червня 2016 року у справі № 517/147/16-ц судом встановлено, що вони викладені не дослівно.                   У судовому рішенні ці пояснення відтворені не стенографічно, а як узагальнене сприйняття судом запитань представника відповідача ОСОБА_2 та відповідей позивача в яких відсутні слова «якщо є заповіт на її ім`я то їй не обов`язково було звертатися до нотаріальної контори».
		Судом також зазначено, про те, що з наданих представником позивача пояснень вбачається, що коли ОСОБА_1 25 лютого 2016 року звернулась із заповітом до нотаріуса для одержання документів на спадщину то вважала, що заповіт на її ім`я є беззаперечним підтвердженням її права на спадщину. Проте, нотаріус їй пояснила, що для цього треба було звернутися у шестимісячний строк і видала їй постанову про відмову в оформлені спадщини та необхідність звернення до суду.
		На підставі викладених обставин, судами попередніх інстанцій вірно встановлено про відсутність будь-яких відомостей про обізнаність ОСОБА_1 про існування заповіту до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини.  
		Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту обізнаності про наявність заповіту на її користь у визначений законом строк для прийняття спадщини є безпідставними, оскільки судом встановлено, що про існування заповіту ОСОБА_1 дізналась 24 лютого 2016 року. 
		Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
		Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не взяли до уваги показання свідка, оскільки судами були взяті до уваги показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про обставини, які мають значення для справи, та досліджено вказані показання у сукупності з іншими доказами. У мотивувальній частині судових рішень наведено дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні цього спору.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
		Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи, оцінювати докази та перевіряє судові рішення у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Акуліча Олексія Олександровича залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Фрунзенського районного суду Одеської області від 16 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити              без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                          С. П. Штелик 
		 
		                                                                                                               А. А. Калараш     
		 
		                                                                                                               В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...