Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/4340/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: 27.03.2020. Зареєстровано: 30.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2020.
Дата набрання законної сили: 25.03.2020
Номер судового провадження: 22-ц/807/471/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 25.03.2020 Справа № 334/4340/18
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний № 334/4340/18 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М.
		Провадження №22-ц/807/471/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		25 березня 2020 року м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого, судді-доповідача  суддів:    за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Путій Д.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу                                                    ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Жидкової Лілії Іванівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на день смерті проживав по АДРЕСА_1 .
		Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_2 та автомобілю марки NISSAN X-TRAIL.
		ОСОБА_2 прийняла спадщину, подавши у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини за заповітом, який було укладено 08 листопада 2013 року та посвідчено приватним нотаріусом Шахтарського міського нотаріального округу Донецької області Заря В.В. за реєстровим № 2676 на все майно померлого. Інших спадкоємців, які б подали заяву про прийняття спадщини немає.
		Після закінчення встановленого законом строку на прийняття спадщини, представник позивачки ОСОБА_4 звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори за заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
		Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольської К.К. від 19.09.2017 року ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відмовлено у зв`язку з відсутністю відомостей щодо кола спадкоємців, а саме відповідної довідки з переліком осіб, які проживали та були зареєстровані разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
		Позивачка зазначає, що отримати вищевказані відомості неможливо, оскільки померлий на день своєї смерті був зареєстрований та постійно проживав по АДРЕСА_1 , що на теперішній час є тимчасово окупованою територією України, де не працюють компетентні органи України.
		Із урахуванням зазначеного позивачка просила суд:
		Визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначаючи, що стосовно визнання права власності за нею на автомобіль марки NISSAN X-TRAІL вона звернеться до суду пізніше.
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Жидкової Лілії Іванівни, як особа, що не приймала участі у справі, на підставі ст. 352 ЦПК України подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуваним рішенням порушені її права та інтереси, оскільки вона з 2014 року є позивачем в цивільній справі № 334/8625/14-ц від 10 вересня 2014 року до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: Нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Яна Станіславівна про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, де предметом позову є та ж сама квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Зазначає, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_6 та оспорює спадковий договір від 07 вересня 2011 рку, яким ОСОБА_6 передав у власність квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , а останній продав спірну квартиру ОСОБА_3 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року на вказану квартиру накладено арешт. Вважає, що існування такої заборони було підставою для відмови у задоволенні позову. 
		 
		Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишит без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню. 
		 
		Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або часткрово і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		       Згідно з ст. 376 ЦПК України  підставами для скасування  судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до матеріалів спадкової справи № 13/2015, позивачка своєчасно звернулась до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкову квартиру їй було відмовлено через відсутність відомостей щодо кола спадкоємців, а саме, відповідної довідки з переліком осіб, які проживали та були зареєстровані разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , позивачка не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернулась до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивачка не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на зазначену квартиру в порядку спадкування за заповітом.
		 
		Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
		У справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. 
		Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. 
		 
		 
		 
		Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Жидкової Л.І., посилаеться на те, що вказаним рішенням суду порушуються її права, оскільки вона є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , якому на праві власності належала спірна квартира. За життя ОСОБА_6 передав у власність спірну квартиру ОСОБА_5 згідно спадкового договору від 07 вересня 2011 року, а останній продав спірну квартиру 21 травня 2014 року ОСОБА_3 З 2014 року вона є позивачем в цивільній справі № 334/8625/14-ц від 10 вересня 2014 року до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: Нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Яна Станіславівна про визнання вищезазначеного спадкового договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, де предметом позову є та ж сама квартира АДРЕСА_2 . Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року на зазначену квартиру накладений арешт, ухвала була виконана 23 червня 2018 року та зареєтрована в державному реєстрі заборони. 
		 
		Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , Серія НОМЕР_1 від 09 черрвня 2015 року її батьком є ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_8 ( а.с. 8).
		 
		Згідно із свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 15 вересня 2016 року , виданого Великоновосілківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 8 ( а.с. 9).
		 
		ОСОБА_3 за життя склав заповіт від 08 листопада 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Шахтарського міського нотаріального округу Донецької області Заря В.В., зареєстрований у реєстрі за № 2676, відповідно до якого останній заповів все належне йому майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - позивачці по справі ( а.с. 11).
		 
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 473, ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належала продавцю ОСОБА_5 на підставі спадкового договору, посвідченого Корнієнко Я.С., привтним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 07 вересня 2011 року за реєстром № 1754 після смерті ОСОБА_6 ( а.с. 13-14).
		 
		Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на неухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 21 травня 2014 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 номер запису про право власності 5734631 (а.с. 15).
		 
		Після смерті  ОСОБА_3  відкрилася спадщина на все майно, що належало йому на момент смерті, у тому числі на квартиру, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_3 . 
		 
		Відповідно до матеріалів спадкової справи № 13/2015, заведену після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка своєчасно звернулась до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено через відсутність відомостей щодо кола спадкоємців, а саме відповідної довідки з переліком осіб, які проживали та були зареєстровані разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини  ( а.с. 18). 
		 
		Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину. 
		 
		За ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		 
		Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. 
		 
		Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		 
		Водночас, з доданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що апелянт ОСОБА_1 з 2014 року є позивачем у цивільній справі № 334/8625/14-ц до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С. про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, яка знаходитться в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
		 
		Як вже було зазначено вище, ОСОБА_3 придбав спірну квартиру у ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 473.
		 
		Спірна квартира належала ОСОБА_5 на підставі спадкового договору, серія, номер 1754, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , посвідченого 07 вересня 2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С. , після смерті ОСОБА_6 .
		 
		Предметом спору у справі № 334/8625/14-ц є визнання недійсним спадкового договору, укладеного 07 вересня 2011 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з тих підстав, що ОСОБА_6 тривалий час перебував на обліку у Запорізькому міському психіатричному диспансеру з приводу психічного захворювання і на час укладення спадкового договору він не усвідомлював своїх дій і не міг керувати ними. У зв`язку з недійсністю спадкового договору позивачка ставить питання про витребування із чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_2 , власником якої з 21 травня 2014 року вже був ОСОБА_3 , батько позивачки у справі № 334/4340/18.
		 
		Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 552 від 15 вересня 2015 року, яка була проведена на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2015 року у справі № 334/8625/14-ц було встановлено, що ОСОБА_6 в момент складання спадкового договору від 07 вересня 2011 року хворів на шизофренію параноїдну з безперервним перебігом та емоційно-вольовим дефектом. За своїм психічним станом ОСОБА_6 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання і підписання спадкового договору від 07 вересня 2011 року 
		 
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 року у справі № 2/ 334/128/15 було накладено арешт на спірну квартиру. 
		 
		Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у зазначеній справі повторно було накладено арешт на спірну квартиру. Стягувачем була заначена позивачка ОСОБА_1 , а боржником ОСОБА_3 . 
		 
		Ухвала була виконана 23 червня 2018 року та зареєстрована в державному реєстрі заборон.
		Отже, на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, яким було визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 , яка є предметом спору про визнання правочину недійсним та витребування у цивільній справі № 334/8625/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С., зазначена квартира знаходилась під арештом на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року, що було зареєстровано в державному реєстрі заборон, стягувачем в якій зазначено ОСОБА_1 ..
		Оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення на квартиру АДРЕСА_2 було накладено арешт, особа, в інтересах якої встановлено обтяження є ОСОБА_1 , тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно не залучив її до участті у справі, хоча з поданих нею до суду письмових документів вбачається, що спір безпосередньо стосується прав та інтересів останньої, з огляду на те, що вона заявила свої права на квартиру АДРЕСА_2 , як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_6 , який був власниом спірної квартири, та яка вибула з його володіння, на її думку, на підставі незаконного спадкового договору від 07 вересня 2011 року.
		Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 слід визнати передчасними, оскільки судом першої інстанції не було досліджено доказів щодо обставин, за яких позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ( справа № 334/8625/14-ц) про визнання правочину недійсним, витребування спірної квартири відповідачем в якій є батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Не було перевірено, чи визнання за позивачкою ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за заповітом на спірну квартиру не суперечить вимогам закону та чи не порушує таке визнання прав інших осіб, оскільки на квартиру накладено арешт.
		За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з рішенням суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Жидкової Лілії Іванівни задовольнити.
		Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року у цій справі скасувати. 
		В задоволенні позову ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом - відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Повна постанова складена 27 березня 2020 року.
		 
		Головуючий, суддя Суддя Суддя
		 
		Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...