Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/756/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Вбивство через необережність.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2020. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.
Дата набрання законної сили: 28.04.2020
Номер судового провадження: 1-кп/619/204/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220280000650

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    справа №619/756/20 
		провадження №1-кп/619/204/20
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 березня 2020 року                    м. Дергачі
		Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді                 ОСОБА_1 
		при секретарі                     ОСОБА_2 
		за участю прокурора                 ОСОБА_3 
		обвинуваченого                 ОСОБА_4 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дергачі 
		кримінальне провадження №12018220280000650 від 28.04.2018 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Карабаш Челябінської області, Російська Федерація, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, розведений, працює за наймом, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
		20.02.2020 за ст. 128 КК України за вироком Дергачівського районного суду Харківської області до одного року обмеження волі,
		в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, -
		встановив:
		26.04.2018 у денну пору доби, точний час не встановлено ОСОБА_5 прийшов до свого тимчасового місця мешкання, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , де він мешкав з дозволу ОСОБА_6 , разом з останнім, та вони спільно почали вживати спиртні напої.
		В подальшому, близько 16.00 години, цього ж дня під час сумісного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт на ґрунті раптового непорозуміння, під час якого ОСОБА_7 ображав ОСОБА_8 та вимагав покинути будинок.
		Під час вищевказаної сварки ОСОБА_5 , не маючи наміру на вбивство ОСОБА_6 або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, діючи необережно, проявляючи у своїх діях злочинну самовпевненість, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого від його дій, хоча міг та повинен був їх передбачити, наніс ОСОБА_7 удар кулаком правої руки в обличчя останнього, після чого ОСОБА_7 впав на спину на ліжко, вдарившись головою об бильця. Після цього ОСОБА_7 знову піднявся на ноги, а ОСОБА_5 наніс останньому удар кулаком в обличчя, від чого той впав на підлогу, при цьому ударившись об неї головою, після чого конфлікт було вичерпано, а ОСОБА_5 покинув місце мешкання ОСОБА_7 .
		ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15.00 ОСОБА_7 помер за місцем свого мешкання.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи №152 Дт/18 від 02.06.2018, причиною смерті ОСОБА_7 стала закрита черепно-мозкова травма, поєднана з набряком-дислокацією головного мозку, обумовленою субарахноідальним крововиливом, отриманим унаслідок закритої черепно-мозкової травми.
		За ступенем тяжкості вищезазначена травма має наслідки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №42-д/18 від 30.06.2018, вищевказана черепно-мозкова травма могла утворитись незадовго до смерті (час якої вимірюється кількома годинами), була отримана внаслідок дії тупого (их) твердого (их) предмету (ів), які не відобразили в пошкодженні особливостей своєї травмуючої поверхні. За характером травма могла утворитись як в результаті удару об тверду поверхню з її виступаючими частинами так і при ударі тупим предметом зі значною силою, але у любому разі зона пошкодження є локальною.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення злочину, не заперечував проти розгляду справи у порядку, визначеному ч.3 ст. 349 КПК України, та конкретно показав, що 26.04.2018 у денну пору доби в обідній час ОСОБА_5 прийшов до свого тимчасового місця мешкання, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , де він мешкав з дозволу ОСОБА_6 , разом з останнім, та вони спільно почали вживати спиртні напої.
		В подальшому, близько 16.00 години, цього ж дня під час сумісного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт на ґрунті раптового непорозуміння, т.я. обвинувачений не знайшов свого одягу в пакунку та подумав, що одяг забрав господар приміщення, тому між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 ображав ОСОБА_5 та вимагав покинути будинок.
		Під час вищевказаної сварки ОСОБА_5 , не маючи наміру на вбивство ОСОБА_6 або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, діючи необережно, проявляючи у своїх діях самовпевненість, не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого від його дій, однак, наніс ОСОБА_7 удар кулаком правої руки в обличчя останнього, після чого ОСОБА_7 впав на спину на ліжко, вдарившись головою об бильця. Після цього ОСОБА_7 знову піднявся на ноги, а ОСОБА_5 наніс останньому удар кулаком в обличчя, від чого той впав на підлогу, при цьому ударившись об неї головою, після чого конфлікт було вичерпано, а ОСОБА_5 покинув місце мешкання ОСОБА_7 .
		У судовому засіданні обвинувачений просив пробачення у потерпілої ОСОБА_9 у зв`язку із смертю потерпілого, її онука. При цьому обвинувачений щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати і урахувати його дійсну строкову службу солдатом-снайпером, водієм, розвідником у складі ВСУ з 15.05.1995, у тому числі у період АТО по 04.05.2016, коли був звільнений у запас, нагороджений відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції», має дві медалі.
		Потерпіла ОСОБА_9  у судовому засіданні пояснила, що є бабусею ОСОБА_7 . З ним разом декілька місяців проживав ОСОБА_5 , який у 2016 році був демобілізований з рядів ВСУ, проживав у АДРЕСА_1 із матір`ю. Однак, мати вигнала обвинуваченого через зловживання алкоголем та постійні сварки, тому він просив ОСОБА_7 прийняти його для тимчасового проживання. ОСОБА_7 погодився, приходив до бабусі та просив продуктів для себе і пожильця, вони разом зловживали алкогольними напоями. 26.04.2018 у денну пору доби в обідній час ОСОБА_5 прийшов до свого тимчасового місця мешкання, разом з ОСОБА_7 вони спільно почали вживати спиртні напої та посварилися. Потерпіла не була присутня при самому конфлікті між обвинуваченим та її онуком. Але після конфлікту між обвинуваченим та ОСОБА_7 зайшла у приміщення, де проживав онук, останній жалівся, що обвинувачений побив його. Тому ОСОБА_9 вигнала обвинуваченого з будинку, вкрила онука ковдрою та пішла до свого помешкання, підмітивши, що в онука були тілесні ушкодження та була кров на обличчі. На наступний день потерпіла знайшла онука у будинку, де він проживав - із тілесними ушкодженнями, викликала швидку допомогу, однак, ОСОБА_7 вже був мертвий. Потерпіла у судовому засіданні погодилася із кваліфікацією злочину обвинуваченого згідно обвинувального акту та мірою покарання для обвинуваченого, яку проголосив прокурор.
		З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.119 КК України - як вбивство через необережність.
		При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про обвинуваченого який працює за наймом, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий за корисливі злочини, але судимість була знята у зв`язку із закінченням строків давності, також був судимий за необережне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, проходив дійсну строкову службу солдатом-снайпером, водієм, розвідником у складі ВСУ з 15.05.1995, у тому числі у період АТО по 04.05.2016, звільнений в запас, нагороджений відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції», має дві медалі; разом з тим, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є визнання вини обвинуваченим, щире каяття у вчиненому, та обставини, які обтяжують покарання, якими відповідно до ст. 67 КК України є скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння - суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі.
		Враховуючи, що ОСОБА_5 скоїв злочин до ухвалення вироку Дергачівського райсуду Харківської області від 20.02.2020, тому на підставі ч.4 ст. 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, не відбуте за попереднім вироком Дергачівського райсуду Харківської області від 20.02.2020 за правилами ст. 72 КПК України.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
		Цивільний позов по справі не заявлений.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд 
		ухвалив:
		ОСОБА_5  визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3(три) роки.
		В силу ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 з урахуванням вироку Дергачівського райсуду Харківської області від 20.02.2020, на підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим в виді 3 (трьох) років обмеження волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити незмінним у вигляді домашнього арешту.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту прибуття та постановки засудженого на облік у виправному центрі.
		Речові докази по справі відсутні.
		Позовні вимоги по справі не заявлені.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		        Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...