Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/1523/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2020. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2020.
Дата набрання законної сили: 30.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/62219/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		30 березня 2020 року 
		м.Київ
		справа №821/1523/17
		провадження №К/9901/62219/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (суддя Хом`якова В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 (головуючий суддя Домусчі С.Д., судді Коваль М.П., Кравець О.О.)
		у справі № 821/1523/17 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 
		про визнання протиправною відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, зобов`язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою.
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якій просив суд визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,500 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, викладену у листі від 16.08.2017 № Ф-9382/0-3074/6-17; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання позивача та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,500 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправною.
		3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №821/1523/17 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,500 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, викладену у листі від 16.08.2017 № Ф-9382/0-3074/6-17. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,500 га на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області та прийняти рішення відповідно до ст.186-1 Земельного кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №821/1523/17 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
		5. ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №821/1523/17 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		6. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Гімона М.М., Кравчука В.М. відкрито касаційне провадження у справі №821/1523/17.
		У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Анцупової   Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
		7. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови Іванівської районної державної адміністрації від 14.12.2010 №555 «Про надання згоди на безоплатну передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Трохимівської сільської ради» (із змінами та доповненнями), відповідно до заяв громадян, на підставі рішень виконавчого комітету Трохимівської сільської ради від 26.08.2010 №47, від 26.08.2010 №48, від 30.09.2010 №54, від 28.10.2010 №59 «Про висновок виконкому сільської ради щодо безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок із земель запасу для ведення особистого селянського господарства по Трохимівській сільській раді», ст.ст. 17, 33, 81, 116, 18, 121, п. 12 розділу 10 Земельного кодексу України, Закону України «Про особисте селянське господарство», керуючись ст. 6, п.1 ч. 1 та ч.3 ст. 39, ч.1 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» було надано згоду громадянам, на безоплатну передачу у власність земельних ділянок (рілля) та земель запасу Трохимівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. Також, надано дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в проектній землевпорядній організації. У списку таких громадян значиться ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 1,50 га, номер контуру поля 80 . 
		9 . 03.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.
		10. Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 листом від 16.08.2017 № Ф-9382/0-3074/6-17 повідомило заявника про те, що відповідно до норм чинного законодавства та інших нормативно-правових актів України на даний час Головне управління має право затверджувати документацію із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру, а також, враховуючи те, що Головне управління не надавало заявнику дозвіл на розроблення документації із землеустрою, в управлінні відсутні правові підстави для її затвердження та передачі земельної ділянки у власність.
		11. Незгода ОСОБА_1 з відмовою відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом. 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		12. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем не було вказано жодної з обставин, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.
		13. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, посилаючись на те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,5000 га є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		14. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що погодження проекту землеустрою є виключною компетенцією територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, тобто, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
		15. Одеський апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову і зазначив, що рішення органу виконавчої влади - розпорядження голови Іванівської районної державної адміністрації від 14.12.2010 №555 про надання згоди на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель запасу Трохимівської сільської ради (тобто землі комунальної власності) для ведення особистого селянського господарства та про надання дозволу громадянам (згідно з додатком) на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, шляхом безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в проектній землевпорядній організації, не було виконано до 27.06.2015 (до набрання чинності Законом України від 02.06.2015 №497-VIII), а проект землеустрою розроблений та погоджений територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до 27.06.2017 (у межах дворічного строку).
		16. Апеляційний адміністративний суд встановив, що позивач з заявою (клопотанням) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність мав звернутись саме до Іванівської районної державної адміністрації, тобто до органу виконавчої влади, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не до відповідача.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
		17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального права. Зокрема, позивач зазначає, що передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на час звернення до відповідача з листом вирішував центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
		18. На думку скаржника, при вирішенні питання, який саме орган повинен розглядати заяву про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність необхідно керуватися актом вищої юридичної сили, тобто Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
		19. Позивач вважає, що ним було дотримано процедуру набуття права у приватну власність шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,5001 га із земель запасу ТрохимІвської сільської ради за межами населеного пункту села Трохимівка до моменту затвердження проекту землеустрою.
		20. Стосовно постанови суду першої інстанції, скаржник вважає, що зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки є необхідним для повного захисту порушених прав і такий спосіб відновлення порушеного права буде ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача.
		21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про те, що посилання позивача на неправильне застосування норм законодавства апеляційної інстанції є таким, що не потребує уваги суду, оскільки Одеський апеляційний адміністративний суд в повній мірі дослідив усі наявні докази в матеріалах справи та роз`яснив у своєму рішенню всі прогалини та норми законодавства, які необхідно застосовувати в конкретній справі.
		VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		23. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. і 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		24. Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність регламентований положеннями ст. 118 ЗК України.
		25. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 122, 123 ЗК України.
		26. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 118 ЗК України).
		Змістом ч. ч. 7 та 8 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		27. У ч. 6 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
		28. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» від 02.06.2015 № 497-VIII (далі - Закон № 497-VIII) були внесені зміни до ЗК України, зокрема ст. 186 «Погодження і затвердження документації із землеустрою» була викладена у новій редакції, внесені відповідні зміни до Законів України «Про землеустрій», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянко власникам земельних паїв», «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про державну експертизу землевпорядної документації», «Про державний земельний кадастр» та інші.
		До Закону України «Про землеустрій» було внесено зміни, зокрема, у ч. 4 ст. 35, де слова «технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку» замінено словами «документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».
		29. Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VIII встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом (тобто до 27.06.2015) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 27.06.2017), а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
		30. З аналізу змісту вказаної норми Прикінцевих та перехідних положень Закону №497-VIII вбачається, що прийняті і не виконані до набрання чинності Закону №497-VIIІ рішення органів виконавчої влади зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом і у випадку надання проекту землеустрою для його погодження до відповідного органу в межах цього строку, відповідний проект землеустрою погоджується органом, який надав дозвіл на розроблення такого проекту.
		31. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови Іванівської районної державної адміністрації від 14.12.2010 №555 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.
		На виконання вказаного розпорядження позивач звернувся із замовленням до землевпорядної організації Приватного підприємства «ЛІМТЕРРА» щодо виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області та розроблення відповідних узгоджень.
		Експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Харківській області було надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.04.2017 № 4493/82-17, згідно з яким проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.
		32. З огляду на те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою отримано позивачем у 2010 році, проект землеустрою погоджено у встановленому на той час порядку до 27.06.2017 року (у межах дворічного строку), Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про те, що позивач з заявою (клопотанням) про затвердження   проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність   мав звернутись саме до Іванівської районної державної адміністрації, тобто до органу виконавчої влади який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не до відповідача для дотримання вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VIII.
		33. Отже, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та зробив законний та обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
		34. Верховним Судом розглянуто і відхилено доводи касаційної скарги про те, що у спірних правовідносинах треба застосовувати положення ЗК України, а не Закону №497-VIII, оскільки п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №497-VIII було запроваджено додаткову гарантію для осіб, які отримали дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності змін до ЗК України, внесених Законом №497-VIII і судова колегія не вбачає підстав вважати, що вказана норма Закону №497-VIII не має бути застосована до спірних правовідносин.
		35. Інші доводи касаційної скарги досліджувались судами попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, наданих суду першої інстанції.
		36. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового постанови судом апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків суду апеляційної інстанції.
		37. За приписами ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.
		38. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судове рішення апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. 
		Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №821/1523/17 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                    Я.О. Берназюк
		 
		Суддя                                                                                                    І.В. Желєзний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...