Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/235/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2020.
Дата набрання законної сили: 25.03.2020
Номер судового провадження: 61-11869ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                                                              
		Іменем України                                      
		 
		25 березня 2020 року                                                                    
		м. Київ
		                                                                                
		справа № 305/235/17
		провадження № 61-11869св19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,               Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня                2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Готри Т. Ю.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності                           на 1/2 частини житлового будинку,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У лютому 2017 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 , третя особа - Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на              1/2 частини житлового будинку.
		Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 року належав її батьку ОСОБА_3 , після смерті якого спадкоємцями в рівних частинах залишилися вона та сестра - ОСОБА_4 . 
		Сестра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Спадкоємцем після її смерті є її дочка - ОСОБА_2 . 
		Вона вступила в управління спадковим майном, про що свідчить той факт, що з спадкового майна вона отримала двохдверну шафу для одягу, тому в силу статті 529 ЦК України є спадкоємцем першої черги спадкування за законом і має право на спадщину після смерті свого батька в розмірі 1/2 частини спадкового майна. 
		Як вбачається з погосподарської книги спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 району належав ОСОБА_3 , 1910 року народження. 
		Згідно із свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим бюро записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_5 , в графі «батько» значиться ОСОБА_6 . Однак в свідоцтві про смерть її батько вказаний як ОСОБА_7 . 
		Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 листопада 2016 року спірний житловий будинок зареєстровано в цілій частині за ОСОБА_2 на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2015 року. Вказане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року. 
		У зв`язку з викладеним,  ОСОБА_1 просила: встановити факт, що має юридичне значення приналежності в господарській книзі № 03 Лугівської сільської ради на            1996-2000 роки на особовому рахунку № НОМЕР_2 запису про голову господарства               ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в свідоцтві про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_3 від 12 лютого 1960 року в розділі «батько» ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ; встановити факт, що має юридичне значення прийняття ОСОБА_1 спадщини в розмірі 1/2 частини після смерті ОСОБА_7 та визнати за нею право власності на 1/2 частини спадкового житлового будинку АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 травня           2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Судові рішення мотивовано тим, що позивач не надала жодних доказів про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а тому підстав для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом та правилами ЦК УРСР немає. Крім того, факти приналежності запису в погосподарській книзі та свідоцтві про народження певній особі не підлягають встановленню в судовому порядку.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вона вступила в управління спадковим майном, оскільки в шестимісячний строк забрала меблі та інші речі, які належали спадкодавцю, тому в силу статті 529 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вона є спадкоємцем першої черги і має право на спадщину після смерті свого батька в розмірі 1/2 частини спадкового майна.
		Проте, судом апеляційної інстанції не дотримано вимог законодавства, не взято до уваги висновків, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу заявника у відсутності її представника, позбавив її конституційного права на адвокатську правову допомогу та процесуального права надати додаткові докази, які вона отримала в процесі апеляційного розгляду даної справи.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в якому зазначала, що позивач та її представник зловживають своїми процесуальними правами, оскільки заяви про відкладення розгляду справи надіслані без зазначення поважних причин та надання належних доказів для такого відкладення.
		Позивач не надала жодних доказів того, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Тобто факт прийняття спадщини за правилами статті 549 ЦК УРСР не доведений позивачем, а тому спадщина фактично не прийнята.
		З 22 травня 2018 року ОСОБА_2 є власником спірного житлового будинку, що підтверджується правовстановлюючими документами, які містяться в матеріалах справи.
		З огляду на викладене, ОСОБА_2 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення та оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , і відносно якого остання розпорядилася шляхом складення заповіту 11 червня 2010 року.
		Згідно з даними заповіту ОСОБА_4 усе її майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 .
		Відповідно до ксерокопій погосподарської книги № 3 за 1996-2000 роки Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області головою господарства був батько ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , а членом сім`ї була ОСОБА_4 
		ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не залишивши при цьому заповіту.
		ОСОБА_1 та померла ОСОБА_4 були дітьми спадкодавця ОСОБА_7 , та відповідно спадкоємцями першої черги спадкування за законом.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Рахівського районного суду Закарпатської області.
		27 серпня 2019 року справа № 305/235/17 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року                     № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.
		Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
		Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
		Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
		Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
		Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Отже, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд, оцінивши в сукупності всі обставини справи, дійшов правильного висновку про неможливість достовірно встановити вступ ОСОБА_1 у володіння та управління спадковим майном в шестимісячний строк після смерті батька.
		Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто спадщина фактично не прийнята.
		Крім того, згідно із статтею 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
		Разом з тим, апеляційний суд правильно зазначив про те, що погосподарська книга не є правовстановлюючим документом, а свідоцтво про народження видається органом державної реєстрації актів цивільного стану, тому факти приналежності запису в погосподарській книзі та свідоцтві про народження певній особі не підлягають встановленню в судовому порядку.
		Доводи касаційної скарги щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача є безпідставними, оскільки апеляційний суд, розглянувши подану заяву про відкладення розгляду справи від 14 травня 2019 року, не вбачав поважних причин для відкладення справи. Крім того, вже була подана до суду заява про відкладення розгляду справи, яка була задоволена, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи. При цьому, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		                             
		ГоловуючийВ. С. Висоцька    Судді:А. І. Грушицький     І. В. Литвиненко    В. В. Сердюк   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...