Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/1843/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2020. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		       ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		31 березня 2020 року Справа № 160/1843/20   Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого суддіЛозицької І.О.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Відділ у Софіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		17.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Відділ у Софіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яка виразилася у невиділенні ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області чи Софіївського району Дніпропетровської області;
		- зобов`язати Вакулівську сільську раду Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області чи Софіївського району Дніпропетровської області.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року визнано за позивачем право власності на спадщину  на дві земельні ділянки розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасиліської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті мешкала за адресою АДРЕСА_1 .
		Позивач повідомила, що 16.11.2018 року звернулася до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області з письмовою заявою щодо прийняття рішення та виділення позивачеві в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області чи Софіївського району Дніпропетровської області.
		Позивач вказує, що листом Софіївської районної державної адміністрації №01-30-1909/0/370 від 11.12.2018 року позивача повідомлено, що проводиться робота щодо моніторингу та інвентаризації земель, встановлюються правові підстави володіння землями колективної форми власності, які були включені до схем поділу земель колишніх КСП, але не розподілені громадянами, що мають право на земельні частку (пай). Також, Софіївською райдержадміністрацією направлено лист до селищної та сільських рад району з проханням провести моніторинг вільних земель колективної форми власності, які не були включені до схем поділу земельних ділянок за громадянами, що мають право на земельну частку (паї) з метою встановлення земель, за рахунок яких може бути реалізоване право позивача на земельну ділянку (пай). Повідомлено, що після одержання та опрацювання всіх відповідей про результати зазначеного моніторингу, заяву позивача буде розглянуто на районній комісії з розгляду земельних питань. 
		Проте, за поясненням позивача, станом на жовтень 2019 року, ОСОБА_1 не отримала відповіді від Вакулівської сільської радита відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області, а також відповіді щодо результату розгляду заяви, у зв`язку з чим 30.10.2019 року позивач повторно звернулась до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області з заявою щодо виділення в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок.
		Листом відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області №31-4-0.34-292/116-19 від 06.11.2019 року позивача повідомлено, що для вирішення питання задоволення прав виділення в натурі земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) на території колишнього КСП, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вбачається за необхідне перш за все звернутись до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, проте, відповіді від Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та Софіївської райдержадміністрації Дніпропетровської області позивач не отримала.
		Позивач вважає бездіяльність відповідачів щодо не прийняття рішення щодо виділення позивачеві в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду.
		Ухвалою суду від 19.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування, а також встановлено третій особі строк на надання пояснень щодо позову та відзиву.
		Заперечуючи проти позову, Софіївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було надано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач зазначив, що не може виступати розпорядником земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення. Окрім того, відповідач вказує, що враховуючи територіальну належність колишнього КСП ім. Лесі Українки, по якому позивач має право на земельні частки (паї), органом, до повноважень якого входить виділення земельних часток (паїв) є тільки Вакулівська сільська рада. Також відповідач звертає увагу на те, що позивач не надала до своєї заяви графічних матеріалів, які б дозволяли визначити бажане місце розташування земельних ділянок, тому заява позивача не відповідала вимогам чинного законодавства та не могла бути вирішена позитивно, оскільки не стосувалася конкретних земельних ділянок, а мала абстрактний характер. Тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог до Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
		23.03.2020 року позивач надала до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи. Щодо твердження відповідача стосовно того, що Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області не може виступати розпорядником земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення, позивач зазначила, що звернулася до відповідача з заявою 16.11.2018 року, в той час, як зміни до законодавства щодо скасування повноважень районних держаних адміністрацій щодо виділення земельних часток в (паїв) набули чинності 01.01.2019 року.
		Щодо ненадання ОСОБА_1 до заяви графічних матеріалів, позивач вказала, що не має можливості вчинити такі дії, оскільки їй не відомо які землі є в наявності Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. 
		Позивач вважає, доводи, викладені у відзиві на позовну заяву Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, необґрунтованими, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Вакулівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомила.
		Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відділ у Софіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області пояснень не надав, причин ненадання пояснень суду не повідомив.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року у справі № 193/253/17 за позовом ОСОБА_1 до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа  відділ Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання право власності на спадкове майно, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадщину на дві земельні ділянки розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_2 .
		Позивач звернулася до голови Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, голови Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, начальника відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області з заявою від 18.11.2018 року, в якій просила прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.
		Листом Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.12.2018 року № 01-30-1909/0/370-18 позивача повідомлено, що проводиться робота щодо моніторингу та інвентаризації земель, встановлюються правові підстави володіння землями колективної форми власності, які були включені до схем поділу земель колишніх КСП, але не розподілені громадянами, що мають право на земельні частку (пай). 
		Також, Софіївською райдержадміністрацією направлено лист до селищної та сільських рад району з проханням провести моніторинг вільних земель колективної форми власності, які не були включені до схем поділу земельних ділянок за громадянами, що мають право на земельну частку (паї) з метою встановлення земель, за рахунок яких може бути реалізоване право позивача на земельну ділянку (пай). 
		Повідомлено, що після одержання та опрацювання всіх відповідей про результати зазначеного моніторингу, заяву позивача буде розглянуто на районній комісії з розгляду земельних питань.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася повторно до голови Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, голови Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, начальника відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області з заявою від 30.10.2019 року, в якій просила невідкладно розглянути звернення та прийняти рішення і виділити в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.
		Листом відділу у Софіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.11.2019 року № 31-4-0.34/116-19 повідомлено позивача, що згідно ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часок (паїв)», повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) покладено на органи місцевого самоврядування. Відповідно за вирішенням питання задоволення прав виділення в натурі земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) на території колишнього КСП, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вбачається за необхідне перш за все звернутись до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.
		Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не прийняття рішення щодо виділення позивачеві в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою.
		Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
		Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
		Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
		Частиною 5 ст. 25 Земельного кодексу України встановлено, що особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
		Положеннями ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
		Пунктом 16 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
		Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
		Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
		Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначаються Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV (далі - Закон №899-IV).
		Відповідно до ст. 1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають:
		- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
		- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
		- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
		- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
		Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
		Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
		Відповідно до ст. 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
		Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також, є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		Як встановлено судом, рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року у справі № 193/253/17 визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадщину на дві земельні ділянки розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_2 .
		Частинами 1, 2 ст. 3 Закону №899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
		Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону №899-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018р.) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
		розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
		приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
		уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
		уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
		укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
		сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги, тощо;
		надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
		розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
		організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
		оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
		Таким чином, вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.
		При цьому, абзацом 5 пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		Відповідно до роз`яснень у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
		Суд зазначає, що в статті 2 Закону № 889-ІV визначено документи, які посвідчують право на земельну частку (пай), до яких відносяться: сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (основний документ), а також, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		Суд у справі № 193/253/17 за позовом ОСОБА_1 до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа  відділ Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання право власності на спадкове майно встановив, що згідно рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18.02.2015 року визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку у розмірі 8,0 умовних кадастрових гектарів для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та встановлено факт, що ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку у розмірі 8,0 умовних кадастрових гектарів для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Нововасиліської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області з дня видачі державного акту на право колективної власності на землю серії ДПС ф № 0002, тобто з 30.06.1994 року, та визнано за ОСОБА_2 , право власності на спадкове майно  земельну ділянку у розмірі 8,0 умовних кадастрових гектарів для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 23 січня 2016 року.  ОСОБА_2 зверталась до голови Софіївської районної державної адміністрації щодо виділення в натурі земельної ділянки в розмір 16,0 умовних кадастрових гектарів для ведення сільськогосподарського виробництва. Згідно листа від 03.02.2016 року за підписом начальника відділу Держгеокадастру в Софіївському районі Дніпропетровської області земельні ділянки в натурі їй виділені не були у зв`язку з відсутністю вільних земельних ділянок колективної власності на території Софіївського району Дніпропетровської області.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Щодо доводів відповідача, що Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області не може виступати розпорядником земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення, суд зазначає наступне.
		Законом України від 10.07.2018 року №2498-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв), яким скасовано повноваження районних державних адміністрацій щодо виділення земельних часток (паїв)». Відповідними повноваженнями наділяються лише органи місцевого самоврядування  сільські, селищні та міські ради. Вказані зміни набули чинності з 01.01.2019 року.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася на адресу Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з заявою щодо виділення ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області 16.11.2018 року, тобто до набрання чинності вищезазначеними змінами.
		Проте, судом встановлено, що Вакулівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області позивачеві відповідь не надано, в той час як Софіївською районною державною адміністрацію Дніпропетровської області листом від 11.12.2018 року № 0-30-1909/0/370 повідомлено щодо моніторингу вільних земель колективної форми власності, які не було включено до схем поділу земельних ділянок за громадянами, що мають право на земельну ділянку (пай) з метою встановлення земель, за рахунок яких може бути реалізоване право позивача на земельну частку (пай).
		Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
		а) ведення водного господарства;
		б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
		в) індивідуального дачного будівництва.
		Щодо доводів відповідача стосовно абстрактного характеру вимог позивача, викладених у заяві, які не могли бути позитивно вирішені, оскільки не стосувалися конкретних земельних ділянок, суд зазначає наступне.
		Відповідно до абз. 2 п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
		Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
		Суд зазначає, що позивач не є користувачем земельних ділянок. За позивачам лише визнано право власності на спадщину на дві земельні ділянки розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року у справі № 193/253/17, тобто позивач не має можливості надати відповідачам графічних матеріалів, оскільки не володіє інформацією, які саме земельні ділянки перебувають у наявності Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.
		Суд звертає увагу, що ст. 13 Закону № 899-ІV встановлено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
		Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
		Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
		У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
		Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
		За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
		Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
		Суд зазначає, що за обставинами справи, право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) посвідчено відповідно до законодавства, однак така земельна ділянка ( не виділена в натурі (на місцевості).
		Натомість, суд зважає на те, що Вакулівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області позивачеві взагалі не надано відповіді за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 18.11.2018 року та 30.10.2019 року та не повідомлено щодо включення до проекту площі земель, що підлягають розподілу.
		Зазначеної інформації також не було надано й Софіївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.
		Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, аналізуючи норми законодавства, суд зазначає, що в даному випадку належним засобом захисту буде визнання протиправною бездіяльності Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яка виразилася у невиділені ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області чи Софіївського району Дніпропетровської області.
		Щодо зобов`язання відповідачів виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області чи Софіївського району Дніпропетровської області, суд зазначає наступне.
		За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
		Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Враховуючи зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» щодо скасування повноважень районних державних адміністрацій щодо виділення земельних часток (паїв), суд вважає за необхідне зобов`язати Вакулівську сільську раду Софіївського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області чи Софіївського району Дніпропетровської області з урахуванням висновків суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
		Згідно з ч. 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Зважаючи на викладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 25278916 від11.02.2020 року.
		Отже, оскільки позовні вимоги задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в розмірі 210,20 грн. та бюджетних асигнувань Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області в розмірі 210,20 грн.
		Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Відділ у Софіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яка виразилася у невиділені ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області чи Софіївського району Дніпропетровської області.
		Зобов`язати Вакулівську сільську раду Софіївського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення в натурі (на місцевості) двох земельних ділянок розміром по 8,0 умовних кадастрових гектарів кожна для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вакулівської (Нововасилівської) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області чи Софіївського району Дніпропетровської області, з урахуванням висновків суду.
		У іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 210,20 грн. (двісті десять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (53100, смт. Софіївка, Софіївський район, Дніпропетровська область, вул. Незалежності, 58, код ЄДРПОУ 04052399) та судові витрати з оплати судового збору у розмірі 210,20 грн. (двісті десять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (53173, с. Вакулове, Софіївського району, Дніпропетровської області, вул. 40 Років Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 04337920).
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення суду складений 31.03.2020 року. 
		 
		 
		Суддя І.О. Лозицька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...