Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/6733/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2020. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.

Результат оскарження 18.05.2022 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: П/420/7074/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/6733/19 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 березня 2020 року м. Одеса
		 
		Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІНККОР (65481, Одеська обл., м.Южне, проспект Леніна, буд.19/3) до Головного управління Державної фіскальної служб в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування акту, визнання протиправними дій перевіряючих, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІНККОР до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій позивач просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням державної фіскальної служби в Одеській області №000997/14-09 від 05 березня 2019 року про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 750 505 грн;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням державної фіскальної служби в Одеській області №000998/14-09 від 05 березня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 231 305, 87 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням державної фіскальної служби в Одеській області №001001/14-09 від 05 березня 2019 року про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 682 960 грн.
		В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що відповідачем не наведено будь-яких доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти здійснення товариством господарської діяльності, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. На думку позивача, відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «ЛІНККОР» або можливої фіктивності їх контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення товариством розглянутих операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Позивач вказує, що висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень- рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані.
		Ухвалою судді від 05 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання по справі на 18 грудня 2019 року.
		21 грудня 2019 року за вх. № 48796/19 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в порушення п.44.1 ст.44, ч. «а» п.198.1, п.198.3, п. 198,6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ «ЛІНККОР» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, на придбання у контрагентів матеріалів та послуг за документально оформленими операціями, що реально не були здійснені, на загальну суму податку у розмірі 2 483 756 грн., у тому числі за грудень 2016 року на суму 1 751 094 грн., жовтень 2017 року на суму 65 938 грн., грудень 2017 року на суму 666 724 грн. Відповідачем зазначається щодо встановлених порушень реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних. На думку відповідача, ТОВ «ЛІНККОР» зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ у розмірі 43 284,11 грн., у тому числі за листопад 2016 року 1708,00 грн., грудень 2016 року 13 667,68 грн., червень 2017 року 5 066,67 грн., серпень 2017 року 18 034,83 грн., вересень 2017 року 400,00 грн., жовтень 2017 року 1 258,33 грн., листопад 2017року 3 148,60 грн. у зв`язку з використанням бензину А-95 в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. ГУ ДФС в Одеській області під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 05.03.2019 року №000997/14-09, №000998/14-09, №001001/14-09, керувалось в межах повноважень та у спосіб чинного законодавства України, а відтак причини для скасування податкових повідомлень - рішень, відсутні.
		Ухвалою суду від 30.01.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів. 
		Ухвалою суду від 05.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі.
		В судове засідання призначене на 05 березня 2020 сторони не з`явились. Повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Від представників позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторін.
		Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неявку в судове засідання сторін, суд ухвалив продовжити розгляд заяви в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
		Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНККОР» (ідентифікаційний код 38194207) зареєстроване виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області 07.05.2012 року, є платником податку на додану вартість. Перебуває на обліку в Лиманській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Южненське відділення).
		На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області від 23.10.2018 року № 9490/14-09, № 9489/14-09, № 9495/14-09, № 9491/14-09, № 9492/14-09, № 9493/14-09, № 9494/14-09 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на жовтень 2018 року, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.10.2018 р. № 7730, проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНККОР» (ТОВ «ЛІНККОР»), код ЄДРПОУ 38194207, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 роки.
		Копію наказу ГУ ДФС в Одеській області надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яку отримано платником податків 17.10.2018 року.
		Перевірка повинна була проводитись з 24.10.2018 по 30.01.2019 роки, але на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 30.10.2018 року № 8393 перенесено термін проведення документальної планової перевірки з 25.10.2018 року до дати надання вилучених документів Управлінням Служби Безпеки України в Одеській області;
		- на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 09.01.2019 року № 73 поновлено термін проведення документальної планової перевірки з 11.01.2019 року;
		- на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 21.01.2019 № 344 продовжено термін проведення документальної планової перевірки з 24.01.2019 року.
		За результатами проведення перевірки складено Акт від 06.02.2019 року №000061/15-32-14-09-38194207 «про результати документальної планової виїзної перевірки «ТОВ Лінкор» з встановленими порушеннями:
		- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п, 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 000 404 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 1 589 823 грн., за 2017 рік на суму 1410 581 грн.; 
		- п.44.1, ст.44, п.185.1 ст.185, п.п.186.2.2 п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, ч."а" п. 198.1 п.198.3 п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 946 368 грн., у тому числі 
		за листопад 2016 року на 1708 грн., 
		за грудень 2016 року на 1 622 355 грн., 
		за серпень 2017 року на 122 972 грн., 
		за листопад 2017 року на 113 301 грн., 
		за грудень 2017 року на 1 086 052 грн.;
		- п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого не зареєстровані податкові накладні на загальну суму 462 611, 74 грн., у т.ч. по періодах: 
		за листопад 2016 року на 1708, 00 грн., 
		за грудень 2016 року на 13 667, 68 грн., 
		за червень 2017 року на 5 066, 67 грн., 
		за серпень 2017 року на 18 034, 83 грн., 
		за вересень 2017 року на 400, 00 грн., 
		за жовтень 2017 року 1 258, 33 грн., 
		за листопад 2017 року на 3 148, 60 грн., 
		за грудень 2017 року на 419 327, 63 грн.
		На підставі зазначених висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті: 
		- податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №000997/14-09 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 750 505 грн.; 
		- податкове повідомлення-рішення від 05.03.19 року № 000998/14-09 про накладення штрафу у розмірі 231 305, 87 грн.; 
		- податкове повідомлення  рішення від 05.03.2019 року №001001/14-09 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 682 960 грн.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).
		Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		П. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755- VI, із змінами та доповненнями, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. 
		Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		Згідно зп. 189.1 ст. 189 ПКУ, у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов`язаній з постачальником особі, суб`єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
		Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
		- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
		- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Відповідно до пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).
		Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Також, пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
		10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
		20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
		30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
		40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
		50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ(далі - Закон № 996-ХІ?), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІ? бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		З огляду на зазначені положення Податкового кодексу України, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N290 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153. 
		Пункт 7 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну № 131 (0359-00) від 14.06.2000; в редакції Наказу Міністерства фінансів N 627 (1242-13 ) від 27.06.2013).
		До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.
		Пункт 15 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну № 731 (1560-04) від 22.11.2004.
		Доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню. 
		Відповідно до п. 5 Стандарту №16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		Згідно з п. 11 Стандарту 16 слідує, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
		Пунктом 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 за №433/5624 (далі - Стандарт №18) передбачено, що витрати за будівельним контрактом включають витрати, безпосередньо пов`язані з виконанням даного контракту та загальновиробничі витрати.
		Відповідно до п. 13 Стандарту №18 до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з виконанням будівельного контракту, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (включаючи вартість виконаних субпідрядниками робіт) згідно з Стандартом № 16.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
		Нормами п. 2.2 Положення №88 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі, первинні документи).
		Враховуючи вище зазначені норми законодавства слідує, що фінансова та бухгалтерська звітність підприємств (в тому числі собівартість продукції, матеріалів) формується на підставі регістрів бухгалтерського обліку, які, в свою чергу, формуються на підставі первинних бухгалтерських документів.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідно договору генерального підряду від 14.09.2017 року №49/17 про закупівлю робіт з будівництва будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с. Дачне, Одеська область, шифр-Д-2/280-2 Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління (код ЄДРПОУ 24981994) в особі ТВО начальника Литвинюка Ігоря Петровича - Замовник та ТОВ «ЛІНККОР», в особі директора Кручініна Олега Миколайовича - Підрядник уклали цей договір про нижченаведене:
		Підрядник зобов`язується в межах динамічної ціни виконати на свій ризик власними та залученими силами комплекс робіт з будівництва будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с. Дачне, Одеська обл. шифр  Д-2/280-2, ДК 021:2015:45000000-7 «Будівельні роботи та поточний ремонт» - (далі Об`єкт) та здати Об`єкт готовим до експлуатації Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи.
		Найменування робіт: будівельні - монтажні роботи з будівництва будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с. Дачне, Одеська область, шифр -Д-2/280-2.
		Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Замовника.
		Підрядник гарантує відповідність якості будівельних матеріалів, що поставляються , специфікаціям, державним стандартам, технічним умовам і наявність необхідних сертифікатів, технічних паспортів або інших документів, що засвідчують їх якість.
		Підрядник попередньо повинен погодити у Замовника ціни на матеріальні ресурси, що повинні бути не вище регіональних та надати Замовнику відповідні документи, що підтверджують їх вартість.
		Вхідний контроль якості будівельних матеріалів, якості робіт, приймальний та інспекційний контроль виконують відповідні посадові особи Замовника, Підрядника і Субпідрядних організацій.
		Замовник має право вимагати проведення додаткових перевірок прихованих робіт, в прийманні яких не брав участі. Зумовлені цим додаткові витрати, якщо випробувані матеріали, виконані роботи не відповідають нормам та стандартам, а також при незапрошені Замовника для участі в прийманні, здійснюється за рахунок Підрядника.
		У випадку не усунення Підрядником в обумовлені терміни дефектів у виконаних роботах Замовник має право залучити для цього третіх осіб з компенсацією витрат за рахунок Підрядника.
		Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, що не відповідають установленим вимогам, Замовником не оплачуються.
		У разі виявлення в процесі приймання - передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини Підрядника, він у зазначений Замовником термін зобов`язаний їх усунути і повторно повідомити Замовника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва). Якщо Підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки Замовник може у порядку, передбаченому цим договором підряду, попередньо повідомивши Підрядника, ycyвати їх своїми силами або з залученням третіх осіб. Витрати, пов`язані з усуненням недоліків компенсуються Підрядником.
		Договірна ціна будівництва об`єкта становить 33 177 777, 77 грн., у тому числі ПДВ- 5 529, 629, 63 грн. Договірна ціна об`єкту визначається згідно ДСТУ Б Д 1.1-1:2013, є динамічною та може бути уточнена на умовах цього договору та чинного законодавства.
		Вартість доручених робіт Підряднику робіт за 2017 рік складає 15 800 000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 2 633 333,33 грн. за рахунок загального фонду Державного бюджету України.
		На 2018 рік складає 17 377 777,77 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 2 896 296, 30 грн. відповідно затверджених Титульних списків на капітальне будівництво по Замовнику - Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, яке буде оформлено відповідними додатковими угодами до дійсного Договору в межах асигнувань запланованих на фані роки.
		Оплата виконаних робіт будівництва Об`єкту проводиться Замовником в безготівковій формі на рахунки Підрядника.
		Розрахунки за виконі роботи проводяться в межах договірної ціни на підставі «Актів прийняття виконаних підрядних робіт» за формою КБ-2в та фактичних витрат на будівництво та Довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ -3.
		В договірній ціні повторне використання матеріалів, отриманих від розбирання, не передбачається. Матеріали від демонтажу передаються по Акту експлуатуючій організації.
		Виконання додаткових робіт з ініціативи Підрядника дозволяється лише при умові письмового дозволу Замовника, якщо це не приведе до збільшення договірної ціни .
		Строк (термін) виконання робіт, які фінансуються у 2017 році - до 25.12.2017 року, які будуть фінансуватися у 2018 році - до 25.12.2018 року.
		При коригуванні строків виконання робіт за відсутності фінансування або з затримки в Оплаті з причин, незалежних від Замовника, термін дії договору може бути продовжено на більш пізній період за домовленістю Сторін.
		Забезпечення робіт проектною - кошторисною документацією покладається на Замовника.
		Забезпечення робіт матеріалами і устаткуванням здійснює Підрядник.
		- Надання експлуатуючою організацією послуг щодо забезпечення Підрядника водою та Енергопостачанням сплачуються Підрядником за окремою угодою з експлуатуючою організацією.
		Підрядник може, за попереднім погодженням із Замовником, залучати до виконання інших осіб (субпідрядників). Підрядник виступає перед Замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками  як замовник.
		Фінансування робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів. За умови прийняття відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів, фінансування об`єкту може передбачати надання Підряднику авансу до 30 відсотків від вартості робіт доручених на виконання на поточний рік, при цьому Підрядник зобов`язується в термін, що не перевищує один календарний місяць, від дня отримання коштів, але не пізніше 20 грудня поточного року представити звіт про використання коштів по формі КБ-2в та форми КБ-3.
		Договір діє до 25 грудня 2018 року в частині виконаних робіт, а в частині розрахунків - до повного виконання, але не пізніше 31 грудня 2018 року.
		Невід`ємною частиною договору є додатки:
		Дод. 1 - договірна ціна на виконання робіт з будівництва з локальним кошторисом, відомістю ресурсів та пояснювальною запискою;
		Дод. 2 - графік виконання робіт з будівництва;
		Дод. 3 - графік фінансування робіт з будівництва.
		Згідно додаткової угоди №1 від 02.10.2017 року до Договору генерального підряду №49/17 від 14.09.2017 року про закупівлю робіт з будівництва будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с. Дачне, Одеська область, шифр -Д-2/280-2 внесені зміни в частині строків дії договору - а самі Договір діє до 31 грудня 2018 року в частині виконаних робіт, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.
		Згідно додаткової угоди №2 від 10.11.2017 року до Договору генерального підряду №49/17 від 14.09.2017 року про закупівлю робіт з будівництва будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с. Дачне, Одеська область, шифр -Д-2/280-2 внесені зміни в Розділі "Фінансування робіт", а саме:
		аванс надається Підряднику тільки за окремим рішенням Замовника,
		аванс надається на придбання та постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів;
		розмір попередньої оплати не може перевищувати 30 відсотків вартості від річного обсягу робіт
		підрядник зобов`язується використати попередню оплату протягом 3 місяців після одержання оплати, але не пізніше 20 грудня поточного року, по закінченню терміну кошти повертаються Замовнику;
		для отримання оплати Підрядник повинен письмово звернутись до Замовника та узгодити перелік витрат, на які передбачено використати отримані кошти.
		Згідно додаткової угоди №3 від 19.12.2017 року до Договору генерального підряду №49/17 від 14.09.2017 року про закупівлю робіт з будівництва будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2 с. Дачне, Одеська обл. шифр -Д-2/280-2 внесені зміни в частині ціни договору:
		Вартість доручених робіт Підряднику робіт на 2017 рік складає 20 326 809,76 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 3 387 801,63 грн. за рахунок загального фонду Державного бюджету України.
		На 2018 рік складає 12 850 968,01 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 2 141 828 00 грн. відповідно затверджених Титульних списків на капітальне будівництво по Замовнику - Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, яке буде оформлено відповідними додатковими угодами до дійсного Договору в межах асигнувань запланованих на дані роки.
		Фінансування робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів на проведення будівництва Підряднику на загальну суму 33 177 777,77 грн., утому числі ПДВ - 5 529 629,63 грн.
		Інші умови Договору генерального підряду №49/17 від 14.09.2017 року залишаються
		без змін.
		Станом на кінець 2017 року кредиторська заборгованість по підприємству Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління у розмірі 5 771 085,94 грн., що підтверджується крім іншого оборотно-сальдовою відомістю, та первинними документами щодо Договору.
		На підтвердження здійснення робіт надано договір, виписки по рахунку, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, рахунок на оплату, видаткова накладна, підсумкова відомість ресурсів, договір поставки та інші документи (т. 1 а.с. 101  125; т. 2 а.с. 1-25).
		Щодо фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Бізнес Помічник" здійснювались на підставі договору підряду №27/12 від 27.12.2017 року в особі директора Оломуцького О.В. приймає на себе зобов`язання виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва - Будівництво будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с. Дачне, Одеська область, робочої документації. Склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню Підрядником, зазначені в технічному завданні.
		На підтвердження здійснення робіт надано договір, виписки по рахунку, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, рахунок на оплату, видаткова накладна, підсумкова відомість ресурсів, договір поставки та інші документи (т. 1 а.с. 101 - 1250.
		Щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ "МАРВІЛ-ТРЕЙД".
		По договору підряду №27/10 від 27,10.2017 року ТОВ «МАРВІЛ-ТРЕЙД» - Підрядник (в особі директора Степаненко В.О.), приймає на себе зобов`язання виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва - Будівництво будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с. Дачне, Одеська область, згідно робочої документації. Склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню Підрядником, зазначені в технічному завданні.
		На підтвердження здійснення робіт надано договір підряду №27/10 від 27 2017 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних робіт розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкова відомість ресурсів, виписка по рахунку та інші докази (т. 1 а.с. 149 -164).
		Фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом TOB "МЕТА-ІНВЕСТ ЛТД" здійснювались на підставі договору підряду По договору №49/17-02/10 від 02.10.2017 року ТОВ «МЕТА-ІНВЕСТ ЛТД» - Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи по уточненню несущої здатності ґрунтів пальної основи результатами статистичних випробувань на ділянці проектувального будівництва будови казарми у військовому містечку Дачне- 2, с. Дачне, Одеська область.
		Результатом вищевказаної роботи є проектна документація  а саме Висновок. Виконавець виконує роботи згідно з Технічним завданням, вартість робіт складає 165 000 грн., утому числі ПДВ.
		Згідно з Технічним завданням на виконання робіт по уточненню несущої здатності ґрунтів пальної основи за результатами статистичних випробувань паль необхідно:
		1 Провести польові іспити статистично вдавлюючим навантаженням опитних паль.
		2. Занурення паль забивкою трубчатим дизель-молотом в передчасно пробурені до абс. мітки +67 м свердловини діаметром 350 мм
		Надані характеристики паль, які довжиною складають 11 м діаметром 35*35 см, абсолютна мітка голови палі +74,95 м, низ палі - +63,95 м., розрахункове навантаження, яке допускається 600 , навантаження довести до 900 кН, розрахункова сейсмічність площадки будівництва складає 7 балів, Іспит проводити без замочування, з врахуванням сейсмічності. Несучим шаром для паль, які підлягають іспиту є ИГЄ -6, суглинок пилуватий, тяжкий красно вато-бурий напівтвердої консистенції.
		На підтвердження здійснення вказаних робіт надано договір №49/17-02/10, акт приймання - здачі, висновок, кваліфікаційний сертифікат, свідоцтво, виписка по рахунку, картка рахунку, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, підсумкова відомість ресурсів та інші документи (т. 1 а.с. 126-148).
		Щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Укргазифікація Південь".
		Відповідно договору підряду між ТОВ "Укргазифікація Південь" в особі в особі директора Єрьомінко І.В., що діє на підставі Статуту товариства, в подальшому «Підрядник» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінккор" в особі директора Кручініна О, М., що діє на підставі Статуту, в подальшому "Субпідрядник", надалі "Сторони", що є платниками податку на загальних підставах уклали цей договір про наступне:
		Підрядник передає, а Субпідрядник приймає на себе виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва: «Реконструкція з`єднувального каналу Тилігульський лиман - Чорне море на території Комінтернівського району Одеської області» згідно робочої документації. Сторони погодили наступну ідентифікацію об`єкту на якому Субпідрядник виконуватиме роботи:
		- склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню Субпідрядником, зазначені в Договірній ціні (Додаток № 1 до Договору).
		На підтвердження здійснення робіт підряду надано договір №9/11-С від 13.12.2016 року, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість, видаткова накладна, довіреність та інші документи (т. 1 а.с. 257  260).
		Щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Пром Строй Сервіс".
		Згідно договору від 23.12.2016 №20/12-Ш на виробництво будівельних робіт ТОВ «ЛІНККОР» (Замовник) доручає, а ТОВ «Пром строй сервіс», код 40918177 (Підрядник) приймає на себе зобов`язання провести роботи по будівництву шлюзу на об`єкті «Реконструкція каналу "Коблево".
		Договірна ціна згідно даного договору складає 3 152 160,00 грн. з ПДВ.
		Замовник зобов`язується своєчасно оплатити роботи Підрядника та забезпечити його відповідною документацією.
		Підрядник зобов`язується своїми силами та коштами, а при необхідності з притягненням субпідрядних організацій виконати усі роботи в обсягах та строках передбачених договором та здати роботи Замовнику згідно проектно-кошторисної документації.
		На підтвердження здійснення робіт надано: реєстр документів, виписка по рахунку, довідка про вартість виконаних робіт, заключна виписка.
		Згідно договору від 23.12.2016 №27/12-111 на виробництво будівельних робіт ТОВ «ЛІНККОР» (Замовник) доручає, а ТОВ «Пром строй сервіс», код 40918177 (Підрядник), приймає на себе зобов`язання провести роботи по будівництву шлюза на об`єкті «Реконструкція каналу Коблево».
		Договірна ціна згідно даного договору складає 1700 000,00 грн. з ПДВ.
		Замовник зобов`язується своєчасно оплатити роботи Підрядника та забезпечити його відповідною документацією.
		Підрядник зобов`язується своїми силами та коштами, а при необхідності з притягненням підрядних організацій виконати усі роботи в обсягах та строках передбачених договором та здати роботи Замовнику згідно проектно-кошторисної документації.
		Вартість робіт згідно договору складає 3 400 000 грн. з ПДВ (вартість робіт не співпадає з договірною ціною за договором).
		До початку виконання робіт Замовник перераховує Підряднику аванс у розмірі 30% від суми договірної ціни.
		Приймання-здача виконаних робіт здійснюється згідно актів приймання виконаних робіт, які підписуються сторонами.
		Термін виконання робіт 80 календарних днів з моменту отримання авансу на розрахунковий рахунок Підрядника.
		На підтвердження здійснення робіт надано: довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт, підсумкова відомість ресурсів,виписка по рахункам та інші документи.
		Згідно договору 23.12.2016 №27/12-Ш на виробництво будівельних робіт ТОВ "ЛІНККОР" (Замовник) доручає, а ТОВ «Пром строй сервіс», код 40918177 (Підрядник), приймав на себе зобов`язання провести роботи по будівництву шлюзу на об`єкті «Реконструкція каналу Коблево».
		На підтвердження виконання умов договору ТОВ "ЛІНККОР" надано: акт приймання виконаних будівельних робіт, акт надання послуг, підсумкова відомість, акт надання послуг, рахунок на оплату та інші документи.
		Згідно договору поставки продукції від 23.12.2016 №22/12-СК ТОВ "ЛІНККОР" (Замовник) та ТОВ «Пром строй сервіс», код 40918177 (Постачальник), постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику замовлений товар, по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.
		На підтвердження виконання умов договору ТОВ "ЛІНККОР" надано: рахунок на оплату, акт надання послуг, акт прийманням виконаних будівельних робіт, виписка по рахунку, картка рахунку та інші документи (т. 1 а.с. 165 - 256).
		Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.
		Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
		З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.
		Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції  умов договорів, зберігання будівельних матеріалів, змісту послуг, що надаються, тощо.
		При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		З огляду на вказане суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
		Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
		Відповідно до п. 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» при визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведені взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма №КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма №КБ-3).
		Водночас, згідно п. 1.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.
		У відповідності до п. 1.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт установлює основні правила з визначення нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування.
		Таким чином, форма №КБ-2в, КБ-3 є обов`язковою, лише для оформлення робіт, що виконуються за державні кошти.
		В той же час, якщо будівельні роботи виконують не за державні кошти, то може складатися інший документ, форма якого зазначається у договорі підряду та який містить інформацію про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів. Крім того, сторони договору можуть визначити у самому договорі про застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
		Крім того, дослідженню підлягають усі первинні документи, які складаються залежно від певного виду господарської операції та дій сторін у договірних зобов`язаннях, що вони підтверджують: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, оренда приміщень тощо.
		Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу; основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва; приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності; доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та/або інших дозвільних документів.
		На підтвердження факту виконання вказаних Договорів контрагентами платника складено відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, на підставі яких платник сформував податковий кредит за період, що перевіряється.
		На підставі вказаних первинних документів платником було зроблено записи в журналах-ордерах, які відображено в бухгалтерському обліку та у поданій до податкового органу звітності, що підтверджується матеріалами справи.
		При цьому отримання платником робіт для подальшого використання в його господарській діяльності з метою отримання доходу обумовлюється необхідністю виконання зобов`язань перед іншими його контрагентами, що підтверджується наданими копіями відповідних договорів.
		Усі ці обставини сукупно вказують на наявність у платника ділової мети щодо отримання робіт у контрагентів з подальшим використанням у господарській діяльності, отже, у платника були розумні економічні причини для укладання та виконання договорів підряду.
		З огляду на вищевикладене, наданої правової оцінки фактів здійснюваних господарських операцій, аналізу первинних документів платників, що підтверджують відповідні факти, в актах виконаних робіт (або наданих послуг) суддя доходить висновку, що вказані первинні документи містять чіткий конкретний перелік таких робіт (або послуг) із зазначенням кількісних, вартісних показників і одиниць їх виміру та не містять узагальнених назв видів робіт (або послуг).
		Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
		За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
		З огляду на встановлене, суддя доходить висновку, про відсутність належних та допустимих доказів викладених у Акті податковим органом щодо порушень ТОВ «ЛІНККОР» 
		- заниження обсягів реалізації робіт, послуг за 2017 рік у розмірі 5 771 085,94 з врахуванням ПДВ (сума заниження доходу за 2017 рік склала 4 809 238 грн.);
		- заниження податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2017 року у сумі 419 328 грн., в наслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року у сумі 419 328 грн.;
		- заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 43 284 грн., внаслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 43 284 грн., у тому числі за листопад 2016 року на 1708 грн., грудень 2016 року на 13 668 грн., червень 2017 року на 5 067 грн., серпень 2017 року на 18 035 грн., вересень 2017 року на 400 грн., жовтень 2017 року на 1 258 грн., листопад 2017 року на 3 148 грн., оскільки в матеріалах справи наявні належні первинні документи, які відображають господарські операції.
		Щодо доводів податкового органу про здійснення контрагентами операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту по ланцюгу поставки.
		Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
		Порушення платником податку  постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку  покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань.
		Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
		Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
		Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).
		Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.
		Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Окремо слід звернути на ознаки необґрунтованої податкової вигоди, які відсутні у спірних правовідносинах, однак на які вказує податковий орган.
		Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
		 неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
		 відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
		 облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
		 здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
		 відсутність первинних документів обліку (Постанова ВС від 18.04.2018 р. у справі № 820/13301/14).
		У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
		Пунктом 109.1. ст. 109 ПКУ закріплено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Подібна правова позиція була викладена у Постанові Касаційного адміністративного суду від 03.05.2018р. по справі №818/1070/17, в якій зазначено: «Суд зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи… Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.»
		В 1976 році у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення, а не обмежується лише кваліфікацією «криміналу» згідно з національним законодавством.
		ЄСПЛ встановив свої критерії для визначення поняття «кримінальне обвинувачення», а саме:
		критерій національного права. Тобто, чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами відповідної держави. Цей критерій є «не більше ніж відправною точкою», а отримані таким чином відомості мають лише формальну цінність;
		критерій кола адресатів. Якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне;
		критерій мети та тяжкості наслідків. У випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину.
		Так, ще у 1976 році Рішенням «Енгель та інші проти Нідерландів» ЄСПЛ наголосив, що поняття «кримінального обвинувачення» у значенні статті 6 Конвенції має «автономне» значення і не залежить від того, чи пов`язано обвинувачення та застосовані санкції з кримінальним правопорушенням відповідно до національного законодавства, чи ні.
		В рішенні суд зазначив, що держави безспірно наділені правом визнавати ті чи інші дії/бездіяльність кримінальним правопорушенням. Однак держави не наділені правом класифікувати як дисциплінарні правопорушення дії/бездіяльність, які за своєю суттю є кримінальними, та здійснювати переслідування правопорушника на дисциплінарному, а не кримінальному рівні (п. 81 Рішення ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів»).
		Тобто, ЄСПЛ визначив, що у разі, коли певні дії держави насправді мають на меті кримінальне переслідування, такі дії повинні відповідати принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції.
		Для визначення переслідування кримінальним відповідно до Конвенції, суд застосовує наступні три критерії, що отримали назву «Критерії Енгеля» (п. 82 Рішення ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів»):
		(1) критерій національного права;
		(2) критерій кола адресатів;
		(3) критерій мети і тяжкості наслідків.
		З огляду на позицію ЄСПЛ, варто розглянути штрафи за порушення податкового законодавства в розрізі визначених ЕСПЛ критеріїв для визначення необхідності застосування ст. 6 Конвенції при їх нарахуванні.
		Перший критерій - критерій національного права є базовим, і ЕСПЛ аналізує, чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину відповідно до національних норм відповідної держави. Однак цей критерій відіграє досить незначну роль у контексті застосування гарантії справедливого судового розгляду, бо держава могла б уникати виконання вимог ст. 6 Конвенції шляхом декриміналізації злочинів.
		Тому, законодавство відповідної держави є «не більше ніж відправною точкою», а отримані таким чином відомості мають лише формальну цінність (п. 82 Рішення ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів»).
		Розглядувані штрафи за порушення податкового законодавства містяться у ПКУ і за першим критерієм не відносяться до кримінального переслідування відповідно до Конвенції.
		Тому такі штрафи слід розглянути далі за наступними двома критеріями. Такі критерії є альтернативними і не кумулятивними: для того, щоб стаття 6 була застосовною у справі, в якій фігурує термін «кримінальне обвинувачення», достатньо, щоб відповідне правопорушення мало «кримінальний» характер у значенні Конвенції або загрожувало відповідній особі санкціями, які за своїм характером і суворістю належать до «кримінальної» сфери, (п. 57 Рішення ЄСПЛ у справі «Лауко проти Словаччини», с. 2504- 05, п. 57).
		Другим критерієм є дія норми, якою встановлюється відповідальність, за колом осіб. Якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне. В свою чергу штрафи за порушення податкового законодавства відповідно до ПКУ застосовуються до невизначеного кола осіб і, відповідно, відповідають вказаному критерію.
		Однак, на цьому перевірка також не закінчується, і вона була б «ілюзорною», якщо б у цих критеріях не враховувалися мета та ступінь суворості відповідальності, якого особа ризикує зазнати (п. 82 Рішення ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів»).
		Тому третій критерій полягає в оцінці характеру та суворості відповідальності за його вчинення. Відповідно до загального правила, у випадку, якщо елемент покарання наявний, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину. В такому разі таке переслідування має відповідати, зокрема, принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції.
		Розглядувані санкції мають на меті саме покарання особи, і таке покарання є досить суворим. Адже в спірних правовідносинах позивач здійснив усі законодавчо встановлені дії задля належного оподаткування за результатами фінансово-господарських операцій (Відповідач в ході проведення перевірки не вчинив належних заходів для вивчення первинної документації у спірних правовідносинах). Проте через відсутність таких документів відповідач визначає позивачеві зобов`язання.
		Отже за третім критерієм, враховуючи мету та суворість, відповідальність та штрафи за ПКУ у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ є кримінальним переслідуванням, їх застосування повинно допускатися тільки за дотримання відповідних критеріїв.
		Такі висновки підтверджуються практикою ЄСПЛ. Зокрема, приналежність податкових штрафів до кримінального переслідування визначено ще у 2001 році у Рішенні ЄСПЛ у справі «Справа J. В. проти Швейцарії» від 3 травня 2001 року, де суд вказав (п./п. 48,49), у Рішенні по справі «Остерлунд проти Фінляндії» від 10.05.2015 року. Зокрема, за законодавством Фінляндії податкові штрафи, як і в Україні, формально не відносяться до кримінального покарання, проте, застосувавши «Правила Енгеля», суд визнав такі штрафи кримінальним переслідуванням, зазначивши що:
		«відповідно до фінського законодавства, податкові донарахування здійснювалися не з метою грошової компенсації завданої шкоди, а як покарання для запобігання повторному вчиненню правопорушень. Тобто податкові донарахування відігравали такий собі стримуючий фактор і мали каральний характер».
		У Рішенні «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» від 23.07.2008 року, враховуючи, що за законодавством Швеції податкові штрафи також не відносяться до кримінальної відповідальності, ЕСПЛ, дослідивши їх з точки зору «Правил Енгеля», встановив (п./п. 79, 80, 82):
		«податкові штрафи не є засобом фінансової компенсації витрат, які могли бути спричинені поведінкою платника податків. Адже головна мета відповідних положень законодавства - спонукати платника податків до виконання ним своїх юридичних обов`язків та покарати за ухиляння від них. Отже, такі стягнення мають запобіжний і каральний характер. Останній зазвичай є ознакою кримінального покарання.
		Про кримінальний характер правопорушення свідчить також суворість потенційного та фактичного покарання. Податкові штрафи у Швеції призначаються в розмірі, пропорційному до податку, від якого платник ухилився, надавши неточну чи невідповідну інформацію. Податкові штрафи, розмір яких становить, як правило, 20 або 40 % від суми податку, від якого ухилився платник, не мають верхнього ліміту і можуть сягати Значних розмірів...
		ЕСПЛ має без сумніву однозначну позицію, що штрафи за порушення податкового законодавства є кримінальним переслідуванням, яке повинно здійснюватися виключно з дотриманням приписів статті 6 Конвенції, зокрема, обов`язковості доведення вини платника.
		Відповідно до положень ст.23 Кримінального кодексу України (надалі - КК України») вина особи є її психічним ставленням до вчинюваного нею діяння та відповідних наслідків у формі умислу (ст. 24 КК України) або необережності (ст. 25 КК України).
		При цьому, при будь-якому виді умислу особа усвідомлює небезпечний характер свого діяння й передбачає його суспільно небезпечні наслідки, та в залежності від того прямий чи непрямий умисел - бажає їх настання або хоч і не бажає, але свідомо припускає їх настання.
		В спірних правовідносинах позивачем дотримано приписів чинного податкового законодавства, всі господарські операції оформлені належним чином, більш того, підприємство задля відновлення свого Імені доклало значних зусиль для відновлення первинних документів, які в рамках досудового розслідування кримінального провадження були вилучені і до теперішнього часу не повернуті.
		Тобто, повністю виключається будь-які умисел та необережність як складові вини, яка є обов`язковою передумовою можливості залучення до кримінальної відповідальності.
		Вина є одним із елементів складу злочину як суспільно небезпечного діяння. Саме суспільна небезпечність винного діяння, тобто злочину, відрізняє його від інших правопорушень, за які відповідальність кримінального характеру застосована бути не може.
		Більш того, доведення вчинення платником податків податкового правопорушення має обов`язково супроводжуватися доведенням, зокрема, вини платника податків як однієї з головних ознак складу податкового правопорушення.
		Отже, ґрунтуючись на позиції ЄСПЛ щодо відсутності вини діяння, виключають визначення податкових зобов`язань та накладення штрафних санкцій, які за своєю природою є кримінальним переслідуванням у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ.
		Верховний суд у Постанові від 02.04.2019 року по справі № 826/6245/18, висловив правову позицію:
		«…Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку…».
		Крім того, слід зазначити, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: 
		- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
		- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
		- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
		- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; 
		- відсутність первинних документів обліку.
		Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.
		Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ч. 4 ст. 9 КАС України (Постанова ВС від 24.04.2019 року у справі № 820/5629/13-а).
		Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення.
		Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,- 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІНККОР (65481, Одеська область, м. Южне, проспект Леніна, буд.19/3) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням державної фіскальної служби в Одеській області №000997/14-09 від 05 березня 2019 року про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 750 505 грн.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням державної фіскальної служби в Одеській області №000998/14-09 від 05 березня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 231 305, 87 грн.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням державної фіскальної служби в Одеській області №001001/14-09 від 05 березня 2019 року про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 682 960 грн.
		Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд.5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІНККОР (65481, Одеська область, м.Южне, проспект Леніна, буд.19/3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок). 
		Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
		Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
		 
		Суддя Л.М. Токмілова
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...