Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/2385/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2020. Зареєстровано: 31.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.
Дата набрання законної сили: 18.01.2020
Номер судового провадження: П/500/2958/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 500/2385/19
		 
		18 грудня 2019 року м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
		головуючого судді Хрущ В.Л., 
		розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправною відмову Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
		- зобов`язати Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 29.08.2019 року звернулась із заявою до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки, - у зв`язку із недійсністю раніше виданого. Також, у заяві повідомлено відповідача про відмову від оформлення і отримання паспорта у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації. Однак, відповідач листом від 04.10.2019 року №П-39/6/6119-19/6119/13771-19 відмовив у видачі зазначеного паспорта, посилаючись на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Також, відповідачем у листі вказано, що для вклеювання фотокартки в паспорт зразка 1994 року у зв`язку із досягнення 45 - річного віку та спливом відповідного тридцятиденного строку, заявнику необхідно подати до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області визначені у листі документи. Позивач вважає, що відповідач порушує її права та інтереси, відмовляючи в оформленні паспорта у формі книжечки. В позовній заяві позивач також посилається на правові висновки, викладені в Постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки. Відтак, вважаючи таку відмову щодо видачі їй зазначеного паспорта протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.
		Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 26.11.2019 року.
		01.11.2019 від третьої особи до суду надійшли пояснення щодо позову, в яких, зокрема, зазначено, що позивач за допомогою засобів поштового зв`язку, звернулась до відповідача із заявою про оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, - у зв`язку із недійсністю раніше виданого. Особисто, по даному питанню, ОСОБА_1 до відповідача - не зверталась. Окрім того, зазначено, що правові підстави для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв`язку з недійсністю раніше виданого (пропуском місячного строку для вклеювання фото в паспорт при досягненні 45 - річного віку) - відсутні, оскільки Положенням про паспорт та Тимчасовим порядком, за наведених підстав, не передбачені. При цьому, вказано, що позивач до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області щодо вклеювання фотокартки до паспорта - не зверталася, паспорт та фотокартки, які відповідають досягнутому віку для вклеювання - не надавала, натомість звернувся із заявою, у якій висловила прохання оформити новий паспорт громадянина України зразка 1994 року та повідомила про пропуск місячного строку для вклеювання фото.
		04.11.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач за допомогою засобів поштового зв`язку (направлення цінного листа з описом вкладення) звернулась до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області із заявою, в якій просила оформити їй бланк паспорта громадянина України у вигляді книжечки, у зв`язку із недійсністю раніше виданого. Відповідач зазначає, що видача (обмін) нового паспорта громадянина України, у зв`язку із пропущенням місячного строку для вклеювання фото до паспорта при досягненні громадянином 25- і 45- річного віку, тобто, недійсністю паспорта, Положенням про паспорт не передбачено. Окрім того, зазначено, що звернення ОСОБА_1 щодо обміну паспорта - було здійснене поштовим зв`язком (шляхом направлення цінного листа). Поряд з цим, ОСОБА_1 особисто до відповідача з приводу вклеювання фотокартки - не зверталася, відповідні документи, в тому числі фотокартки, які відповідають досягнутому нею віку у строк до 03.03.2012 року, після досягнення 03.02.2012 року 45-річного віку - не подавала. В той же час, звернувшись поштою із заявою, у якій було висловлено прохання оформити новий паспорт громадянина України зразка 1994 року з повідомленням про пропуск місячного строку для вклеювання фото. Таким чином, Кременецький РВ УДМС України в Тернопільській області діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, у зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки на заяву ОСОБА_1 надано повну та обґрунтовану відповідь, з роз`ясненням необхідності подачі відповідних документів. Також відповідач посилається на неможливість застосування до правовідносин у даній справі постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, яка винесена у правовідносинах щодо відмови у видачі паспорта у формі книжечки у зв`язку із ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, в той час як дана справа - стосується правовідносин, які виникли у зв`язку з несвоєчасним зверненням позивача до територіального підрозділу для здійснення вклеювання фотокартки - протягом місяця після досягнення 45-річного віку.
		25.11.2019 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Судове засідання 26.11.2019 року відкладено на 18.12.2019 року, у зв`язку із необхідністю повторного виклику позивача. 
		Однак, у судове засідання 18.12.2019 року позивач теж не з`явилась, додаткових документів від позивача до вказаного судового засідання до суду  не надходило.
		18.12.2019 року до суду від представника відповідача та третьої особи також надійшла заява про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження, за наявними в справі доказами. У задоволені позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
		У відповідності до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, та поданням до суду заяв про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України.
		З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши доводи відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали, що містяться у справі, - судом встановлено наступні обставини.
		З наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Почаївським МВМ Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області 31.10.2002 року був виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
		На аркуші 3 (куди вклеюється фотокартка з відповідним внесенням на аркуш 4 відомостей про дату вклеювання фотокартки), відповідна фотокартка - відсутня, хоча позивачу виповнилося 45 років 03 лютого 2012 року.
		До позовної заяви копії сторінок паспорту з графою «Особливі відмітки», які б дозволяли суду встановити наявність чи відсутність запису про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, позивачем - не долучено, і в матеріалах справи  відсутні.
		29.08.2019 року ОСОБА_1 шляхом надсилання засобами поштового зв`язку поштового відправлення - цінного листа з описом вкладення, звернулась до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області із заявою від 29.08.2019 року (надійшла до відповідача 04.09.2019 року) про оформлення та видачу їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, - у зв`язку із недійсністю раніше виданого. 
		У вказаній заяві позивач зазначила, що при досягненні 45- річного віку - вона не звернулась вчасно (у місячний термін) до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області з приводу вклеювання фотокартки, у зв`язку з чим свій паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 31.10.2002 року Почаївським МВМ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області, - вважає недійсним. Намірів оформляти паспорт у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації - немає, згоди на обробку персональних даних - не надає.
		До вказаної заяви, згідно переліку додатків, Пецик В.В ОСОБА_2 були долучені: 1.Заява про видачу паспорта згідно додатку №1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України; 2.Копія паспорта серії НОМЕР_1 ; 3.Копія свідоцтва про народження; 4.Копії свідоцтв про народження дітей - 3 шт., 5.Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_3 від 23.08.2019р.; 6.Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_4 ; 7.Дві фотокартки розміром 3,5x4,5 см для оформлення бланку паспорта.
		Листом Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 04.10.2019 року №П-39/6/6119-19/6119/13771-19 позивачу надана відповідь про результати розгляду заяви від 29.08.2019 року, в якій зазначено про те, що оформлення нового паспорта у зв`язку із пропущенням місячного строку для вклеювання фото до паспорта при досягненні громадянином 25- і 45- річного віку Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року, не передбачено. Наголошено, що відповідно до пп.1 п.7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Водночас, зазначено, що відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 №456, - для вклеювання фотокартки в паспорт у зв`язку із досягненням 45 років особи, на ім`я якої оформлено паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см. із зображенням, яке відповідає досягнутому віку. При цьому, також роз`яснено, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку після спливу відповідного тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см. із зображенням, яке відповідає досягнутому віку, та відповідне рішення суду. 
		У цьому ж листі №П-39/6/6119-19/6119/13771-19 від 04.10.2019 року Кременецьким районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, враховуючи вищенаведене, - ОСОБА_1 , як заявнику, роз`яснено, що для вклеювання фото до паспорта при досягненні нею 45-річного віку та спливом тридцятиденного строку - їй необхідно звернутися до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області та подати необхідні для цього документи, які визначені вище (Розділом V Тимчасового порядку №456).
		Не погоджуючись із отриманою відповіддю та вважаючи її протиправною відмовою у видачі паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992,  ОСОБА_1 звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до переконання, що задоволення позову у обраний позивачем спосіб  є неможливим, з наступних підстав.
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення (відповідь у формі листа) відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.
		Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
		Згідно з положеннями підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 13 та частини 1 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI - паспорт громадянина України  є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
		Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. статті 14 Закону №5492-VI
		Частинами 4-6 статті 14 Закону №5492-VI документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
		Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. 
		Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
		Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною першою статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
		За приписами частин другої - четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
		Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
		Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
		Також у статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).
		Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.
		Поряд з цим, відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" Верховна Рада України постановою від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ затвердила Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення №2503), - пунктом 3 якого передбачено, що виготовлення бланків паспортів у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		За визначенням, наведеним у пункті 1 Положення №2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
		Відповідно до пунктів 5 та 6 Положення №2503 паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій- про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.
		Згідно з пунктами 3, 5, 7, 8 Положення №2503 терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
		Відповідно до пунктів 8, 15 та 18 Положення №2503 визначено наступне.
		Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. 
		До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. 
		Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. 
		Для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру (п.15 Положення №2503). 
		Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку чи зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові, встановлення розбіжностей у записах чи непридатності паспорта для користування (п.18 Положення №2503).
		Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що оформлення нового паспорта, у зв`язку із пропущенням місячного строку для вклеювання фото до паспорта при досягненні громадянином 25- і 45- річного віку Положенням про паспорт №2503 - не передбачено.
		Натомість, аналіз норм вказаного Положення №2503 дає підстави для висновку, що те, що термін дії паспортів у вигляді паспортної книжечки не обмежується, тобто, такі паспорти діють безстроково (до смерті власника) і не підлягають обов`язковій заміні, за винятком випадків, визначених пунктом 16 вказаного Положення, а саме, у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові, встановлення розбіжностей у записах, непридатності для користування (через втрату або пошкодження).
		Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
		За змістом пункту 2 цієї Постанови №302 (у редакції постанови Кабінету
		 Міністрів України від 26.10.2016 року №745) із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: 
		- з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. №2503-XII;
		- з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
		Пунктом 3 Постанови №302 в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 року №1132,від 26.10.2016 року №745) встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено - цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється.
		При цьому, відповідно до підпункту 2 цього ж пункту 3 Постанови №302 - паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року (тобто, у формі паспортної книжечки),- є чинним протягом строку, на який його було видано. 
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №795 пункт 3 Постанови №302 було доповнено абзацом, відповідно до якого встановлено, що вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
		Відповідно до пункту 5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого вищенаведеною Постановою №302 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (надалі  Порядок №302) у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
		Згідно з підпунктом 6 пункту 6 Порядку №302, що якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток здійснюється обмін паспорта.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку №302, оформлення (у тому числі замість втраченого), обмін та видача паспорта здійснюється особі, яка досягла 14-річного віку - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
		Приписами підпункту 1 пункту 7 Порядку №302 установлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
		Згідно з пунктом 9 Порядку №302 за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством. Адміністративний збір справляється у разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта зразка 1994 року. За оформлення паспорта вперше адміністративний збір не справляється.
		Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС (пункт 12 Порядку №302).
		Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (пункт 13 Порядку №302).
		Інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, та яка вноситься до заяви-анкети визначається пунктом 14 Порядку №302.
		Відповідно до пункту 26 Порядку №302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
		Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (пункт 27 Порядку №302).
		Відповідними пунктами Порядку №302 окремо врегульовано питання, пов`язані з поданням документів для оформлення, заміни паспорта замість втраченого або викраденого.
		Водночас, що у спірному випадку - мова йде про паспорт громадянина України у формі книжечки, який позивач виявила бажання отримати через невклеювання фотокартки у встановлений строку при досягненні 45-річного віку  саме замість уже раніше виданого їй паспорта громадянина України також у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 №2503-XII.
		Враховуючи суть правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, суд звертає увагу на те, що Порядок №302 не може бути застосований в повній мірі до даних правовідносин, оскільки передбачає заповнення відповідних заяв-анкет з внесенням даних до Єдиного державного демографічного реєстру, що здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС, та відповідно внесення інформації, на яку особа, що бажає отримати паспорт громадянина України у формі книжечки, не надає згоди на обробку.
		При цьому, поза увагою суду не можуть залишитись наступні положення чинного законодавства.
		Так, у зв`язку тим, що норми Порядку №302 регламентують питання оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а питання видачі паспорта громадянина України, які виявили намір отримати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII - не було врегульовано, - то постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", було внесено зміни до Постанови №302 (чинні з 07.06.2019 року, тобто, чинні на момент звернення позивача до відповідача із заявою про видачу нового паспорта.
		Зокрема, пункт 3 Постанови №302 доповнено абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".
		21.06.2019 року набув чинності затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456, відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 та Постанови №398, Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Порядок №456).
		Саме цей Порядок був чинним на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про видачу нового паспорта у формі книжечки.
		Так, пунктом 1 Розділу І Порядку №456 встановлено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
		Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
		Підпунктом 1 пункту 3 наведеного Розділу 1 цього Тимчасового Порядку №456 встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
		Також вищезазначений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (Порядок №456), який набув чинності з 21.06.2019 року, містить наступні розділи: III. Оформлення паспорта вперше, IV. Обмін паспорта, V. Уклеювання фотокарток, VI. Видача паспортів замість утрачених або викрадених, VII. Оформлення і видача тимчасового посвідчення. 
		Кожен із вказаних розділів розмежовує підстави для вчинення відповідних дій, визначених кожним з цих розділів, та перелік документів, які заявник подає разом із відповідною заявою.
		Зокрема, відповідно до пункту 5 Розділу 1 цього Порядку №456 заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
		Відповідно Розділу V «Уклеювання фотокарток» Порядку №456, третя і п`ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років (п.1).
		Положеннями пункту 2 цього Розділу V Порядку №456 передбачено, наступне.
		Для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.
		У разі подання заяви та документів через центр надання адміністративних послуг адміністратор центру надання адміністративних послуг передає прийняті заяву та документи до відповідного територіального підрозділу ДМС.
		Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.
		У разі подання паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.
		Наявність підстав для вклеювання фотокартки при досягненні особою відповідного віку та подана заявником інформація перевіряються уповноваженою особою територіального підрозділу ДМС, яка за своїми службовими обов`язками відповідає за оформлення та видачу паспорта, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, Книгою обліку та з урахуванням вимог пунктів 4 та 5 розділу VI цього Тимчасового порядку (пункт 3 Розділу V Порядку №456).
		Вклеювання до паспорта фотокартки при досягненні особою віку 25 і 45 років здійснюється у строки, встановлені законодавством (пункт 4 Розділу V Порядку №456).
		Рішення про вклеювання фотокартки до паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок (пункт 5 Розділу V Порядку №456).
		Отже, вищенаведені положення Розділу V Порядку №456 передбачають, не лише можливість вклеювання фотокартки особи, на ім`я якої оформлений паспорт, при досягненні віку 25 або 45 років протягом 30 календарних днів (із подачею: заяви про вклеювання фотокартки, паспорту і двох фотокарток розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому віку), - але й врегульовує питання, яке виникає у разі пропуску при досягненні 45 років строку вклеювання фотокартки до раніше виданого паспорта громадянина України.
		Суд звертає увагу на те, що окрім врегулювання питання про вклеювання фотокартки, жоден з інших розділів вказаного Порядку №456 - не містить положень, які б визначали пропуск 30-денного строку вклеювання фотокартки після досягнення 25- або 45-річного віку  підставою для видачі нового паспорта громадянина України. 
		При цьому, суд також зазначає, що Розділом IX Порядку №456 врегульовано питання щодо прийняття рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), а саме, встановлено, що Територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
		У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.
		Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).
		Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області із заявою від 29.08.2019 року про видачу їй нового паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, - у віці 52 років (45 років позивачу виповнилося ІНФОРМАЦІЯ_2 ), і саме у зв`язку з пропуском 30-денного строку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки після досягнення нею 45-річного віку. 
		При цьому, позивач вважає, що оскільки вона пропустила строк для вклеювання фотокартки у зв`язку із досягненням нею 45-річного віку, і внаслідок цього її паспорт - є недійсним, то просила видати їй новий паспорт.
		Поряд з цим, зважаючи на всі вищенаведені норми законодавства, - суд зазначає, що паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним - для встановлення відповідної особи.
		Водночас, таке невклеєння у відповідний, визначений законом, строк до паспорта фотокарток, згідно з усіма вищенаведеними нормами - не має наслідком безумовної видачі нового паспорта (яка, в свою чергу, передбачає і вилучення попередньо виданого паспорта). 
		Натомість, навпаки, вищенаведеними нормами Положення №2503 та нормами Розділу «V. Уклеювання фотокарток» Порядку №456 визначено і перелік документів, які подаються заявником працівнику територіального підрозділу за місцем проживання  саме після спливу тридцятиденного строку для вклеювання фотокартки при досягненні особою відповідного віку, і те, що облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток, а також  визначено і алгоритм дій уповноваженої особи територіального підрозділу ДМС щодо перевірки наявності підстав для вклеювання фотокартки при досягненні особою відповідного віку та поданої заявником інформації за даними відомчої інформаційної системи ДМС, Книгою обліку, та встановлено, що рішення про вклеювання фотокартки до паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС - за результатами проведених перевірок. 
		Крім того, суд звертає увагу на те, що вказаними нормами - не встановлено жодної заборони для вклеювання фотокартки у паспорт особи після спливу тридцятиденного строку після досягнення особою 45-річного віку.
		При цьому, ані норми Положення №2503, ані норми Порядку №456  не визначають невклеювання фотокартки після досягнення відповідного віку - підставою для видачі нового паспорта. 
		Тобто, висновок позивача щодо того, що недійсність паспорта, у який не вклеєно фотокартки на протязі тридцятиденного строку після досягнення особою 45-річного віку - є безумовною підставою саме для видачі нового паспорта, слід вважати  хибним.
		З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", норми Тимчасового порядку застосовується до правовідносин у разі, якщо особа виявила бажання отримати паспорт у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII, незалежно від наявності рішення суду. 
		Такі висновки суду ґрунтуються на аналізі постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 та виходячи з того, що іншого механізму, правил та порядку оформлення та видачі підрозділами державної міграційної служби паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України", чинне законодавство не визначає.
		Більше того, такі висновки суду, навіть з урахуванням вищенаведених положень порядку №456, який набрав чинності з 21.06.2019 року, - не суперечать і позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.12.2019 року у справі №420/270/19, який з врахуванням правової позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18),- підтримав висновки судів попередніх інстанцій про те, що обмеження щодо вклеювання нових фотокарток до паспорта громадянина України зразка 1994 року порушує основоположні конституційні права громадян, оскільки громадяни, які за релігійними переконаннями відмовляються від обміну на паспорт з безконтактним електронним носієм, від присвоєння унікального номеру запису у реєстрі та від зняття біометричних даних, обліку персональних даних в ЄДДР позбавляються згідно з пунктами 2 та 3 постанови КМУ від 25.03.2015 №302 права на подальше проживання та ідентифікацію особи відповідно паспорта у формі книжечки зразка 1994 року. Будь-які питання з питань обов`язковості або примушування з отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручання до приватного та сімейного життя, що становитиме порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у вищенаведеній постанові від 05.12.2019 року у справі №420/270/19, діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина третя статті 21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному нормативно-правовому акті не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. 
		За наслідками розгляду даної справи, з посиланням на рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, щодо обрання належного способу захисту прав позивача, Суд, окрім іншого, визнав, що належним способом прав позивача буде задоволення позову в частині зобов`язання органу УДМС не видати паспорт громадянина України, а вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я позивача нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.
		Таким чином, практика Верховного Суду, яка була сформована ще до набрання чинності Порядком №456, - свідчить про те, що навіть у період дії двох нормативних актів: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302 (яка не підлягає застосуванню у даних правовідносинах), - той факт, що якщо особа не зверталась до суду, - це не свідчить про відсутність у неї права на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року чи втрату права користування таким паспортом, у разі видачі такого раніше, навіть у разі невклеювання протягом визначеного законодавчо тридцятиденного строку до такого паспорта фотокартки, яка відповідає досягнутому 45-річному віку.
		Відповідно, за відсутності втрати права користування раніше виданим їй паспортом у формі книжечки, позивач мала право на вклеювання фотокартки, яка відповідає досягнутому віку.
		Водночас, відповідно до внесених змін у законодавство, що регулює питання оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у тому числі - щодо вклеювання фотокартки, обов`язковою умовою для належного оформлення такого паспортного документа - є подача заявником до органу міграційної служби повного пакету документів, визначених Тимчасовим порядком.
		Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема, щодо дотримання форми заяви та безумовної подачі визначених законодавством документів, є обов`язковим.
		Водночас, норми, якими врегульовані питання оформлення та видачі паспорта громадянина України (у тому числі вклеювання фотокартки), свідчать про те, що процедура оформлення паспорту (у тому числі вклеювання фотокартки) супроводжується та обумовлюється особистою явкою особи до органу міграційної служби та особистим поданням документів, необхідних для оформлення та видачі паспорту, що зумовлено, крім іншого, необхідністю ідентифікації цієї особи для цілей надання паспорту, юридичної значимості та проставленню заявником особистого підпису у бланку паспорту. 
		З огляду на наведені положення Тимчасового порядку суд приходить до висновку, що подання відповідних заяв передбачає особисту участь заявників, які одночасно надають оригінали документів, для звірення даних (відомостей) заяв, тобто. виключається можливість звернення до органів ДМС через надсилання таких заяв поштовим зв`язком, як у спірному випадку, без особистого відвідування територіального органу ДМС.
		В свою чергу від органів ДМС вимагається також проведення відповідних перевірок, звірок даних особи та її фотозображення, направлення запитів до інших органів ДМС у визначених законом випадках.
		Відтак, з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, на яку сама ж позивач посилається у позові, позивач - не позбавлена права на оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак реалізувати таке право позивач може тільки за умови дотримання законодавчо встановлених вимог, а саме звернувшись до органу міграційної служби з відповідною заявою та долучивши до неї всі необхідні документи.
		Тобто, позивач, як і будь-який заявник, повинна була дотриматись вимог чинного законодавства не лише щодо належного звернення до відповідача (шляхом подачі особисто заяви про видачу паспорта громадянина України за відповідним зразком згідно діючого на час її звернення Порядку), але й щодо подачі необхідного пакету документів, який би дозволяв органу УДМС вирішити відповідне питання у визначеному законом порядку.
		Однак, як вже було зазначено, як встановлено судом на підставі наявних у справі матеріалів, позивач, звернулась до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області - не особисто, а за допомогою засобів поштового зв`язку (направлення цінного листа з описом вкладення). 
		При цьому, аналізуючи змісту заяви позивача, - дає підстави для висновку, що за формою і змістом вона не відповідає вимогам до заяви, яка є підставою для вчинення відповідачем відповідних дій/прийняття рішення щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка.
		Подана позивачем заява за суттю і формою - не могла бути визнана підставою як для оформлення та видачі нового паспорта громадянина України, так і для вирішення питання про вклеювання фотокартки до раніше виданого їй 31.10.2002 року паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , - з огляду на те, що до неї не було долучено законодавчо встановлених документів, що могли б стати передумовою для розгляду кожного з цих питань та самостійної реалізації відповідачем наданих йому дискреційних повноважень щодо видачі паспорта чи щодо вклеювання фотокартки.
		Так, суд звертає увагу на те, що при такому зверненні ОСОБА_1 подала Заяву про видачу паспорта за нечинною на той момент формою, за Додатком 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.04.2012 року №320, - який втратив чинність 17.04.2018 року на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України №161 від 01.03.2018 року, відповідно до пункту 3 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та з метою приведення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Державної міграційної служби України, у відповідність до законодавства України.
		Водночас, доказів подання заяви згідно Додатку 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України ("Заява про видачу паспорта громадянина України", згідно підпункту 1 пункту 3 розділу I Порядку №456), - суду не надано. 
		Жодних доказів того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зверталась до відповідача саме щодо вклеювання фотокартки у визначений законом 30-денний строк чи навіть станом на час звернення до суду із даним позовом  сторонами не надано, а судом  не встановлено.
		При цьому, як видно із документів, долучених позивачем до надісланої поштою (а не поданої особисто) заяви, - нею не було подано і необхідного пакету документів, згідно переліку, які б дозволили відповідачу не лише вирішити питання про видачу нового паспорта, але й у відповідності до вищенаведеного Розділу V Порядку №456 вирішити питання про вклеювання відповідної фотокартки до раніше виданого їй паспорта.
		Доказів того, що позивач зверталась з належним пакетом документів до відповідача особисто, чи з`явилась до органу міграційної служби вже після направлення документів поштою, що є передумовою розгляду документів та прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), - не надано.
		Так, суд звертає увагу на те, що згідно з переліком додатків позивачем при зверненні до відповідача - не було подано паспорта серії НОМЕР_5 №815486, який вона вважала недійсним (було надано лише його копію, про що зазначено й в самому переліку додатків до заяви).
		При цьому у другому пункті прохальної частини заяви від 29.06.2019 року ОСОБА_1 , крім прохання повідомити її завчасно про дату, час та місце отримання (оформлення документа), зазначила, що оригінали документів, копії яких долучені до даної заяви, будуть надані у разі прийняття позитивного рішення про видачу паспорта або на вимогу ДМС невідкладно.
		Поряд з цим, суд зазначає, що така подача позивачем копій документів, подання яких Порядком №456 передбачено  лише в оригіналах, навіть із одночасним повідомленням про їх надання у разі прийняття позитивного рішення про видачу паспорта або на вимогу ДМС невідкладно не відповідає вимогам, дотримання яких є обов`язковим у разі звернення з відповідною заявою. 
		Відтак, зважаючи на те, що системний аналіз наведених законодавчих норм не свідчить про наявність правових підстав для безумовного оформлення і видачі ОСОБА_1 нового паспорта громадянина України у формі книжечки (як того бажає позивач), - суд приходить до висновку, що подання ОСОБА_1 заяви не за діючою на час її звернення та законодавчо закріпленою формою (зразком згідно додатку), відсутність відповідної заяви, поданої згідно з Порядком №456, та повного належного пакету документів, - безумовно, свідчить про те, що відповідач не мав змоги і вирішити відповідне питання (щодо оформлення паспорта шляхом вклеювання фотокартки) у відповідності до положень чинного законодавства з прийняттям відповідного рішення в межах наданих відповідачу дискреційних повноважень, оскільки.
		Саме вказані обставини і унеможливили розгляд поданої позивачем заяви з прийняттям рішення про видачу нового паспорта, та обумовили надання відповідачем позивачу відповіді, із роз`ясненням належного порядку звернення, необхідності подачі відповідної заяви та подання разом із заявою певного переліку документів.
		Така позиція відповідача, на думку суду, - не свідчить про порушення відповідачем прав позивача, а, навпаки, свідчить про намагання відповідача надати позивачу можливість вирішити питання щодо оформлення паспорту громадянина України (у тому числі вклеювання фотокартки), яке виникло у зв`язку з пропуском нею строку звернення щодо вклеювання фотокартки при досягненні 45-річного віку, - без порушення вимог законодавства щодо процедури оформлення паспорту, яке було чинним на момент звернення позивача з відповідною заявою.
		Суд також зазначає, що згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" - оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, установлено в частині сьомій статті 16 Закону №5492-VI.
		Так, наведеною частиною 7 статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
		Аналогічні положення закріплені і в Розділі IХ. Рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки) Порядку №456, а саме: 
		1. Територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 
		1) особа не є громадянином України;
		2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання);
		3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;
		4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
		5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта;
		6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
		2. У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.
		Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки)..
		Поряд з цим, зі змісту самого листа Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 04.10.2019 року №П-39/6/6119-19/6119/13771-19, яку позивач вважає відмовою у видачі паспорта у формі книжечки, не вбачається саме відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, і даний лист являє собою не рішення про відмову у видачі позивачу нового паспорта, як про це зазначає позивач у позовній заяві, - а, натомість, видно, що даний лист є роз`ясненням Тимчасового порядку та необхідність заявнику особисто звернутися до органу ДМС та надати визначені порядком документи, тобто, роз`яснення передбачених Порядком №456 умов, за яких орган державної міграційної служби може вирішити існуюче питання шляхом вклеювання фото до паспорта громадянина України, який пропустив встановлений для цього законом 30-денний строк, в той час як видача (обмін) нового паспорта громадянина України, у зв`язку із пропущенням місячного строку для вклеювання фото до паспорта при досягненні громадянином 25- і 45- річного віку, тобто недійсністю паспорта, - не передбачено Положенням №2503 (яке також підлягає застосуванню до спірних правовідносин наряду із Тимчасовим порядком). 
		При цьому з огляду на те, що заява позивача фактично по суті відповідачем не розглянута через недотримання вимог Тимчасового порядку щодо особистого звернення і відповідно не прийнято жодного з рішень чи то про оформлення паспорта за заявою ОСОБА_1 , чи то про відмову в оформленні чи видачі паспорта, тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем прийнято рішення про відмову у видачі позивачу паспорту у формі книжечки, на чому наполягає позивач.
		Вищезазначене свідчить про те, що відмова у видачі позивачу паспорта у формі книжечки, оформлена відповідним рішення органу УДМС, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року, як на це посилається позивач у позовній заяві, - відповідачем у листі від 07.11.2019 року №6116-805/6116.1-19 не здійснювалась.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сама по собі незгода позивача зі змістом наданої їй відповіді - не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо надання відмови у видачі паспорта та задоволення позовних вимог про видачу такого паспорта, 
		Більше того, така незгода позивача із наданою їй відповіддю, безумовно, - не спростовує факту неподання позивачем необхідного пакету документів, який, за встановлених судом обставин справи, дав би змогу Кременецькому районному відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області позитивно та самостійно вирішити питання щодо вклеювання фотокартки до раніше виданого паспорту серії НОМЕР_2 , оригінал якого позивач не подала.
		При цьому, поза увагою суду не може залишитись також те, що всупереч твердженням позивача,- право ОСОБА_1 на користування паспортом у формі книжечки - відповідачем не заперечується та під сумнів не ставиться.
		Ані надане позивачу листом від 04.10.2019 року №П-39/6/6119-19/6119/13771-19 роз`яснення, ані відзиви на позов та надані відповідачем та третьою особою пояснення по суті спору, - не містять жодних посилань на те, що відповідач, Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, заперечує право ОСОБА_1 на користування паспортом громадянина України у формі книжечки.
		Водночас, суд наголошує на тому, що всупереч твердженням позивача,- ані лист від 04.10.2019 року №П-39/6/6119-19/6119/13771-19, ані надані відповідачем та третьою особою пояснення по суті спору у поданих відзивах, - не містять жодних посилань на відмову ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.09.1992 року №2503-ХІІ - у зв`язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних, та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки.
		При цьому, надана їй відповідь, фактично, містить роз`яснення щодо документів, подання яких є необхідним задля вирішення у встановленому законом порядку питання щодо належного оформлення паспорта  шляхом вклеювання відповідної фотокартки до раніше виданого ОСОБА_1 паспорта (оригіналу якого при направленні заяви та додатків до неї поштою при зверненні до відповідача, позивач, як вже було зазначено вище, - не подала).
		Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		З огляду на ці положення процесуального закону, суд надає оцінку рішенню відповідача (відповіді, оформленої листом від 04.10.2019 року №П-39/6/6119-19/6119/13771-19) лише з огляду на ті підстави, які у ньому викладені.
		Поряд з цим, суд зазначає про неможливість застосування у спірних правовідносинах висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, як належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.09.1992 року №2503-ХІІ, - як підстави для безумовного визнання права ОСОБА_1 саме на отримання нового паспорта у формі книжечки за наявності вже раніше виданого їй паспорта такої форми та недотримання строку вклеювання фотокартки по досягненню 45 років, з огляду на наступне.
		Так, Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:
		а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ; 
		б) відповідач - територіальні органи ДМС України; 
		в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.09.1992 року №2503-ХІІ.
		Однак, суд звертає увагу на те, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та відповідачем у даній справі, - мають ряд відмінностей від правовідносин у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, і першочерговою підставою виникнення спору між сторонами у даній справі - є питання, пов`язане із пропуском ОСОБА_1 тридцятиденного строку на вклеювання фотокартки по досягненню 45 років та наявністю чи відсутністю саме у зв`язку з цією обставиною підстав для видачі їй нового паспорта громадянина України. 
		При цьому, як вже було зазначено вище, в даному спорі - не мала місця і відмова відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на отримання нового паспорта у формі книжечки у зв`язку з відмовою від оформлення і отримання паспорта у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації.
		Таким чином, незважаючи на схожість визначених ознак типової справи до зразкової справи за визначенням позивача та відповідача, - предмет спору у даній справі та у зразковій справі №806/3265/17 - є відмінним.
		 Також суд зауважує, що у вказаній зразковій справі № 806/3265/17, за наслідками якої прийнята Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позивач, будучи повнолітньою особою, особисто звернулася до органів Державної міграційної служби із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспорту-книжечки, подавши відповідний пакет документів, однак, їй було відмовлено у видачі паспорту у зв`язку з відсутністю, на думку відповідачів, для цього законодавчих підстав. Проте, у цій справі позивач звернулась із заявою не у визначеному порядку та не подавши відповідний пакет документів.
		Відтак, у зв`язку із відсутністю тотожності усіх ознак типової справи до зразкової в їх сукупності,- застосування у повній мірі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, до даних правовідносин виявляється неможливим.
		Поряд з цим, в силу положень статті частини 5 статті 242 КАС України, - вищенаведене не є підставою для неврахування судом окремих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у даній постанові, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. 
		Про застосування у даній справі таких окремих висновків, викладених у постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, - судом у даному рішенні зазначено вище.
		В даному випадку варто також знову звернути увагу на Положення про паспорт громадянина України 2503-XII, відповідно до якого - паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. 
		При цьому пунктом 8 Положення №2503-ХІІ встановлено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. 
		До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. 
		Відтак, сукупний аналіз вказаних норм та вищенаведених законодавчих норм, які передбачають можливість вклеювання нового фото у паспорт громадянина України у формі книжечки при пропущенні 30-денного строку після досягнення особою 25- чи 45-річного віку, - свідчить про те, що поняття «термін дії» та «дійсність» паспорта громадянина України  не є тотожніми та, беззаперечено, є відмінними за своєю суттю.
		При цьому, втрата «дійсності» паспортом, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, - не означає закінчення терміну дії паспорта у формі книжечки зразка 1994 року, та не є безумовною підставою для його заміни на паспорт такої самої форми.
		Натомість, факт вклеювання фотокартки до такого паспорт, поза межами строку, визначеного законом, - свідчить про відновлення дійсності відповідного паспорта у формі книжечки, та наявність у відповідної особи можливості реалізації права користування таки паспортом надалі, без здійснення його заміни за відсутності для цього інших визначених законодавчо підстав.
		Відтак, за усіх вищенаведених судом обставин, навіть з посиланням позивача у позові на поставу Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, - суд приходить до висновку, що саме по собі лише бажання користуватись новим паспортом у формі книжечки та висловлення небажання про отримання нового паспорта у формі книжечки та відмова від оформлення і отримання паспорта у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації,  не є та не може бути визнано безумовною підставою для видачі нового паспорту у формі книжечки - без законодавчо визначених для того підстав та без дотримання вимог чинного законодавства щодо належного особистого звернення заявника з безумовним дотриманням вимог щодо подання усіх документів, необхідних для розгляду кожного конкретно визначеного питання щодо оформлення чи видачі паспорта, та без вирішення питання про вклеювання до раніше виданого паспорта громадянина України (тобто, паспорта у формі книжечки, отриманого до 2016 року) фотокарток після досягнення особою -заявником 25- чи 45-річного віку у разі пропуску строку їх вклеювання, шляхом уникнення вирішення даного питання у визначеному законом порядку, як в даному випадку цього намагається досягти позивач.
		Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява №55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява №33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, "Єрузалем проти Австрії", (Заява №26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, "Реквеньї проти Угорщини", (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява №25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
		Щодо дискреційних повноважень, то за усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята на 316-й нараді Комітетом Міністрів 11.03.1980 року. Так, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
		Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.
		Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справіnand Chaush v. Bulgaria №30985/96).
		Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
		Враховуючи, те, що встановлення факту можливості прийняття відповідного рішення за результатами розгляду поданих заявником документів  можливе після перевірки їх комплектності, відповідно норм Закону №5492-VI, Положення №2503-XI та Порядку №456, віднесено до дискреційних повноважень територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби, - адміністративний суд не може підміняти вказану процедуру та суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень. 
		В даному випадку судом встановлено, що в даному випадку відповідач не був наділений повноваженнями за конкретних, вищенаведених, фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, та за відсутності належного звернення позивача та подачі нею не в повному обсязі документів, необхідних для вирішення існуючого питання та розв`язання існуючої ситуації, - не мав законних підстав для видачі (не обміну) позивачу нового паспорта у формі книжечки за наявності раніше виданого паспорту у формі книжечки (термін дії якого, на відміну від дійсності такого паспорту, - є необмеженим), та, беззаперечно, - не вправі був самостійно приймати позитивне рішення про вклеювання фотокартки до паспорту позивача, оригінал якого не було надано.
		Поряд з цим, суд зазначає, що наразі не є можливим врегулювання даного питання - і в судовому порядку, в тому числі шляхом зобов`язання відповідача здійснити вклеювання до паспорта позивача серії НОМЕР_2 , виданого позивачу 31.10.2002 року Почаївським МВМ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області, враховуючи суть заявлених позовних вимог та їх незмінність протягом розгляду справи, - у зв`язку з наступним. 
		Так, як вже було зазначено вище, при зверненні до відповідача із заявою, направленої поштою, а не поданої особисто працівнику органу УДМС, позивач не долучила до неї і оригіналу паспорта серії НОМЕР_2 . 
		Відтак, відповідач був позбавлений можливості здійснити як ідентифікацію особи позивача, так і встановити і факт реального існування паспорту серії НОМЕР_2 , виданого позивачу 31.10.2002 року Почаївським МВМ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області (щодо якого б, у разі його подачі, міг прийняти самостійно рішення та вклеїти подані позивачем фотокартки, які відповідають досягнутому нею вікові).
		Не мав такої можливості протягом всього розгляду даної справи - і суд, з огляду на те, що, подавши заяву про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог в повному обсязі, - ОСОБА_1 у жодне з судових засідань (як 26.11.2019 року, так і у відкладене на 18.12.2019 року, у зв`язку із необхідністю повторного виклику позивача), не з`явилась.
		Більше того, суд зазначає, що положення статті 9 КАС України визначають положення, принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.
		Зокрема, частинами 1-3 наведеної статті встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Проте, у зв`язку з неявкою позивача у призначені судові засідання, подачею нею заяви про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог в повному обсязі, - суд виходить з того, що вимоги позивача про визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов`язання відповідача видати такий паспорт,  залишились незмінними.
		Так само незмінними залишились і наведені позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог та її правова позиція щодо - наявності у неї права саме на отримання нового паспорта у формі книжечки у зв`язку з відмовою від оформлення і отримання паспорта у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації.
		Про незмінність позиції позивача свідчить і факт неподання нею будь-яких письмових заперечень на відзиви на позов відповідача та третьої особи, в яких в противагу викладеному позивачем у позові, - наведено пояснення по суті спору, зазначено відмінні від визначених позивачем у позові підстави та мотиви надання відповідачем у листі від 04.10.2019 року №П-39/6/6119-19/6119/13771-19 роз`яснень, та не наведено жодних посилань на відмову ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.09.1992 року №2503-ХІІ - у зв`язку з небажанням отримати паспорт у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації та ненаданням нею згоди на обробку персональних даних, - яка б свідчила про порушення з боку відповідача права позивача на повагу до її приватного життя.
		Відтак, вищенаведені обставини звернення позивача до відповідача, неподання нею усіх документів, які б давали змогу вирішити відповідачу існуюче питання, а також відсутність на момент розгляду даної справи можливості ідентифікувати особу позивача її неявку в судові засідання, відсутність можливості встановити наявність паспорту серії МК № НОМЕР_6 , виданого позивачу 31.10.2002 року Почаївським МВМ Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області та можливість його подальшого пред`явлення до відповідача, - позбавляють суд можливості забезпечити права та інтереси позивача, про захист яких вона не просить, та вийти за межі позовних вимог шляхом вирішення питання про зобов`язання відповідача здійснити вклеювання відповідної фотокартки (невклеювання якої у визначений законом строк призвело до недійсності такого паспорту) до раніше виданого позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, термін дії якого є необмеженим. 
		Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 року (справа №417/3668/17).
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
		Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України, прав позивача при наданні відповіді №П-39/6/6119-19/6119/13771-19 від 04.10.2019 року на заяву від 29.08.2019 року  не порушив, а тому підстави для задоволення позову в обраний позивачем спосіб, - відсутні. 
		Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддяХрущ В.Л.
		Копія вірна:
		СуддяХрущ В.Л.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...