Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/2122/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2020. Зареєстровано: 01.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.
Дата набрання законної сили: 31.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/68185/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 березня 2020 року 
		Київ
		справа №808/2122/18
		адміністративне провадження №К/9901/68185/18
		адміністративне провадження № К/9901/68414/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В.,
		суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу 
		за касаційними скаргами  ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області 
		на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 серпня 2018 року (головуючий суддя - Лазаренко М.С.)
		та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада               2018 року (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А.,                  Добродняк І.Ю.)
		у справі №808/2122/18
		за позовом ОСОБА_1       
		до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області  
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.          У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 36 діб та стягнути таку грошову компенсацію;
		- визнати протиправною бездіяльність щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану відпустку;
		- стягнути середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
		2.          Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану відпустку. Стягнуто середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 по   29 березня 2018 року в розмірі 4 914,70 грн.
		3.          Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач та відповідач звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати. 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		4.          Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15 березня 2018 року № 97 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з                       15 березня 2018 року. Зобов`язано виплатити компенсацію за 7 діб невикористаної чергової відпустки за 2018 рік.
		5.          Листом від 5 квітня 2018 року Головне управління Національної поліції в Запорізькій області повідомило позивача, що одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 84   252,96 грн було виплачено 28 березня 2018 року, а компенсацію за 7 діб невикористаної відпустки за 2018 рік в сумі 2   457,38 грн виплачено 30 березня 2018 року.
		6.          Листом від 15 травня 2018 року повідомлено про кількість невикористаної частини щорічної основної (25 діб) та додаткової оплачуваної (11 діб) відпустки за 2017 рік та невикористаної щорічної основної (7 діб) відпустки за 2018 рік. Одночасно повідомлено що відповідно до вимог статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошова компенсація виплачується за невикористану в році звільнення відпустку.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7.          Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначена кількість днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення, який позивачем не був оскаржений.
		8.          Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми Кодексу законів про працю України, відповідно до яких всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		9.          Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зазначає, що як спеціальним законодавством, так і Законом України «Про відпустки» та Кодексом законів про працю України, не передбачено обмежень щодо компенсації за невикористані щорічні відпустки.
		10.          Також позивач посилається на те, що відмова у задоволенні частини позовних вимог у зв`язку з обранням невірного способу захисту, є протиправною та порушує загальні засади захисту прав, свобод та інтересів громадян.
		11.          Просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове про задоволення позовних вимог.
		12.          Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення і тому відсутній обов`язок щодо її виплати саме в день звільнення поліцейського зі служби. Правовідносини між сторонами щодо виплати одноразової допомоги регулюються нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не Кодексом законів про працю України. 
		13.          Просив скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		14.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне. 
		15.          Відповідно до статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ) поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
		16.          Статтею 93 Закону №580-VІІІ встановлено обчислення тривалості відпусток поліцейських. Так, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
		17.          Згідно частини другої статті 94 Закону №580-VІІІ порядок виплати грошового забезпечення   визначає Міністр внутрішніх справ України.
		18.          Відповідно до статті 94   Закону України №580-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988   «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016   року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
		19.          Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
		20.          Таким чином, відповідно до вимог Закону №580-VІІІ та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
		21.          Також передбачено вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю.
		22.          Судами першої та апеляційної інстанцій зроблено обґрунтований висновок про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, у зв`язку з відсутністю передбаченого законодавством у нього такого обов`язку.
		23.          Також судами обґрунтовано відхилено доводи позивача що до спірних правовідносин повинні застосовуватися загальні приписи трудового законодавства, визначені КЗпП України та Законом України «Про відпустки». Доводи касаційної скарги в цій частині також є помилковими.
		24.          У обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на протиправність позиції судів при відмові у задоволенні даної позовної вимоги, оскільки цим порушено загальні засади захисту прав, свобод та інтересів. Також суд першої інстанції в силу статті 9 КАС України міг вийти за межі позовних вимог для більш ефективного захисту прав позивача. Проте таке посилання є помилковим з огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин.     
		25.          Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані   КЗпП України.
		26.          Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, приписів КЗпП України.
		27.          Відповідно до частини першої   статті 47 КЗпП України   власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в   статті 116 цього Кодексу.
		28.          В силу вимог   статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
		29.          В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).
		30.          Згідно з положеннями   частини першої статті 117 КЗпП України   в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в   статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		31.          При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).
		32.          Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачу було нараховано компенсацію за 7 діб невикористаної відпустки за 2018 рік в сумі 2   457,38 грн, а також одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 84   252,96 грн, однак такі виплати не були здійснені в день звільнення. Як зазначає відповідач, кошти для таких виплат отримуються за замовленням від Національної поліції України, що потребує часу.
		33.          Оскільки позивача було звільнено зі служби в поліції 15 березня, а виплату одноразової грошової допомоги здійснено 28 березня, грошової компенсації - 30 березня 2018 року, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		34.          Здійснений судом першої інстанції розрахунок суми, що підлягає стягненню, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не є предметом касаційного оскарження.
		35.          У обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється після звільнення зі служби та не входить до складу грошового забезпечення, а тому відсутній обов`язок для її виплати саме у день звільнення.
		36.          У зв`язку з цим слід зазначити, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»   та постановою Кабінету Міністрів України №988, які визначають що така допомога виплачується особам, які «звільняються» зі служби, а відтак, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.
		37.          Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.
		38.          Відповідно до статті 343 КАС України   суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		39.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 серпня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №808/2122/18 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		О.В. Калашнікова
		В.М. Соколов,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...