Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/37946/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2020. Зареєстровано: 01.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2020.

Номер судового провадження: 2/761/2358/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/37946/19
		Провадження № 2/761/2358/2020
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Макаренко І.О., при секретарі Ткачук Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, 
		встановив:
		Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 18 вересня 2019 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3», яке вона дала шеф-редактору LB.ua ОСОБА_3 (псевдонім - ОСОБА_3), в якому було поширено недостовірну інформацію про ОСОБА_1, а саме:
		«Питання шеф-редактора LB.ua, адресоване ОСОБА_2: «Я правильно понимаю, что ОСОБА_1 - главный, кого вы подозреваете в произошедшем с вами?», відповідь ОСОБА_2: «Да».
		«Питання шеф-редактора LB.ua, адресоване ОСОБА_2: «Кого лично вы считаете причастным к случившемуся? Строго говоря, заказчиком?», відповідь ОСОБА_2: «Вы знаете, что.. мне угрожали последние пять лет..». Питання шеф-редактора LB.ua, адресоване ОСОБА_2: «Говоря, что.. вам угрожали, вы имеете ввиду ОСОБА_1?» відповідь ОСОБА_2: «Разумеется..»
		Зазначена інформація, на думку позивача, є такою що порушує його особисті немайнові права, а саме: принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
		Віповідач ОСОБА_2. відзив на позов не подавала.
		Відповідач ТОВ «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» подав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог в частині, які висунуті щодо нього, посилаючись на їх безпідставність.
		Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час, місце та дату розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності.
		Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не з'явилася, про час, місце та дату слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила.
		Представник відповідача ТОВ «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про слухання справи у його відсутності.
		Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		В силу  статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.  
		Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань ( стаття 12).
		Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ч.1, 2  ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2019 р. о 02:55 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщене інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій ОСОБА_2 повідомила шеф-редактору Інтернет-видання «Левый берег», в якому відповідачами поширену наступну інформацію:
		Питання шеф-редактора LB.ua, адресоване ОСОБА_2: «Я правильно понимаю, что ОСОБА_1 - главный, кого вы подозреваете в произошедшем с вами?», відповідь ОСОБА_2: «Да».
		Питання шеф-редактора LB.ua, адресоване ОСОБА_2: «Кого лично вы считаете причастным к случившемуся? Строго говоря, заказчиком?», відповідь ОСОБА_2: «Вы знаете, что.. мне угрожали последние пять лет..». Питання шеф-редактора LB.ua, адресоване ОСОБА_2: «Говоря, что.. вам угрожали, вы имеете ввиду ОСОБА_1?» відповідь ОСОБА_2: «Разумеется..»
		Передрук вказаного інтерв'ю та його частини здійснено на веб-сайтах: «ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5; «Українська правда» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6; «ІНФОРМАЦІЯ_7» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8/; «Українські новини» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_9; «Україна молода» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 
		Факт поширення цієї інформації не спростовано відповідачами та підтверджується матеріалами справи.
		Вказані висловлювання ОСОБА_2., виражені у посиланні на конкретні факти та події.
		Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 18 зазначеної Постанови роз'яснено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
		З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивачів покладається на відповідачів, а на позивачів покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачами. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України.
		Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Статтею 32 Конституції України закріплено,  що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка ратифікована Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Згідно з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Зі змісту поширеної інформації можна дійти висновку, що інформація, поширена відповідачами містить фактичні дані, та викладена у категоричній стверджувальній формі, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності і як наслідок може бути визнана недостовірною.
		Поширену відповідачами інформацію про позивача можна перевірити на предмет її істинності, дійсності; зазначена інформація не підпадає під ознаки критики; в оспорюваній інформації відсутня оцінка дій, суб'єктивна думка, переконання і погляди відповідача, припущення, а також мовно-стилістичні засоби (гіпербола, алегорія, сатира) тощо, тому вона не є оціночними судженнями, і може бути спростована.
		Висловлювання ОСОБА_2. у її інтерв'ю за своїм характером та змістом ґрунтується на твердженнях про причетність позивача до вчинення злочинів.
		Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація висловлена у формі фактичного твердження.
		Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		Оскільки інформація сформульована відповідачами способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому форма вираження вищезазначеної інформації не містить критики або оцінки дій, без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, суд визнає її як недостовірну, таку, що порушує особисті немайнові права позивача.
		Щодо  порушення діями відповідачів особистих немайнових прав позивача, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством».
		Фізична особа, відповідно до статей 270, 297 ЦК України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.  Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Відповідно до п.4 вказаної Постанови чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Суд вважає, що твердження ОСОБА_2. відносно позивача, формують негативну громадську думку, руйнують імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.
		Враховуючи вищевикладене, суд, прийшов до висновку, що відповідачі поширили недостовірну інформацію на невизначене коло осіб про позивача, яка складає негативне враження у суспільства про позивача як про людину, яка своїми діями порушує права інших людей.
		Суд також погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, оскільки її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача, поставити під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних якостей.
		Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009, спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Оспорювана інформація не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується наданими суду доказами, є негативною, створює негативне уявлення про позивача та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації.
		Виходячи з встановлених обставин справи та положень законодавства, яким регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.
		Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширення інформації, що є предметом розгляду у цій справі, порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Позивач обрав спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.
		Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2019 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, суд вважає, що способом спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації, який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача, є зобов'язання ОСОБА_2 протягом п'яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену 18 вересня 2019 р. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3» шляхом надання власнику веб-сайта Lb.ua Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» для розміщення тексту спростування на веб-сайті Lb.ua спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що інформація, поширена 18 вересня 2019 р. в моєму інтерв'ю, розміщеному на веб-сайті Lb.ua за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню в частині тверджень про те, що ОСОБА_1 - головний, кого я підозрюю та вважаю замовником у підпалі мого будинку, що стався вночі 17 вересня 2019 р., та в частині тверджень про те, що ОСОБА_1 мені погрожував», а також зобов'язання ТОВ «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» протягом п'яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену 18 вересня 2019 р. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3» шляхом розміщення на веб-сайті Lb.ua під заголовком «Спростування недостовірної інформації, поширеної 18.09.2019 р. в інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» тексту спростування, наданого ОСОБА_2, наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що інформація, поширена 18 вересня 2019 р. в моєму інтерв'ю, розміщеному на веб-сайті Lb.ua за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню в частині тверджень про те, що ОСОБА_1 - головний, кого я підозрюю та вважаю замовником у підпалі мого будинку, що стався вночі 17 вересня 2019 р., та в частині тверджень про те, що ОСОБА_1 мені погрожував». 
		Враховуючи вищевикладене, вважаю, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» про захист честі, гідності та ділової репутації, підлягає  задоволенню.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
		На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 1, 5 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 277, 297 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 280, 281 ЦПК України, суд, -
		вирішив:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити в повному обсязі.
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену 18 вересня 2019 р. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме:
		- Питання: «Я правильно понимаю, что ОСОБА_1 - главный, кого вы подозреваете в произошедшем с вами?», відповідь ОСОБА_2: «Да».
		- Питання: «Кого лично вы считаете причастным к случившемуся? Строго говоря, заказчиком?», відповідь ОСОБА_2: «Вы знаете, что.. мне угрожали последние пять лет..». Питання: «Говоря, что.. вам угрожали, вы имеете ввиду ОСОБА_1?» відповідь ОСОБА_2: «Разумеется..».
		Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену 18 вересня 2019 р. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3» шляхом надання власнику веб-сайта Lb.ua Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» для розміщення тексту спростування на веб-сайті Lb.ua спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що інформація, поширена 18 вересня 2019 р. в моєму інтерв'ю, розміщеному на веб-сайті Lb.ua за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню в частині тверджень про те, що ОСОБА_1 - головний, кого я підозрюю та вважаю замовником у підпалі мого будинку, що стався вночі 17 вересня 2019 р., та в частині тверджень про те, що ОСОБА_1 мені погрожував». 
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену 18 вересня 2019 р. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3» шляхом розміщення на веб-сайті Lb.ua під заголовком «Спростування недостовірної інформації, поширеної 18.09.2019 р. в інтерв'ю ОСОБА_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» тексту спростування, наданого ОСОБА_2, наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що інформація, поширена 18 вересня 2019 р. в моєму інтерв'ю, розміщеному на веб-сайті Lb.ua за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_3» є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню в частині тверджень про те, що ОСОБА_1 - головний, кого я підозрюю та вважаю замовником у підпалі мого будинку, що стався вночі 17 вересня 2019 р., та в частині тверджень про те, що ОСОБА_1 мені погрожував». 
		Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» в рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2305,20 грн. 
		Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
		У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...