Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 408/3492/17-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2020.
Дата набрання законної сили: 26.03.2020
Номер судового провадження: 61-36800ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 березня 2020 року
		місто Київ
		 
		справа № 408/3492/17
		провадження № 61-36800св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Карягіної В. А. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Карташова О. Ю., Орлова І. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		ОСОБА_1 у червні 2017 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» 
		(далі - ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ») про стягнення заборгованості за заробітною платою, компенсації за невикористану відпуску, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що працювала в ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» з 12 жовтня 2015 року. 20 березня 2017 року позивач звільнена з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, проте відповідач не провів з нею повного розрахунку в день звільнення.
		Враховуючи наведене, просила стягнути з відповідача заборгованість за заробітною платою за березень 2017 року у розмірі 2 895, 49 грн; компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки у сумі 3 474, 58 грн; вихідну допомогу у зв`язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 13 029, 69 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю. 
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що оскільки факт наявності невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року заперечувався відповідачем, така обставина підлягала доказуванню. Суду не надано належних та допустимих доказів наявності такої заборгованості.
		Також суд першої інстанції зазначив, що у трудових правовідносинах між ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» та його працівниками, зокрема позивачем, з 13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» об`єктивно, з причин від нього не залежних, був позбавлений можливості виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників взагалі, в тому числі відносно позивача.
		За висновками судів першої та апеляційної інстанції матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» перед позивачем за заробітною платою за березень 2017 року, також не доведено матеріалами справи наявність вини ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статті 116 КЗпП України строки, а тому відсутні підстави вважати порушеними трудові права позивача на час розгляду справи.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у травні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Також просить постановити окрему ухвалу щодо порушення ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» процесуальних обов`язків, зловживання правами та створення перешкод у розгляді справи.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди не врахували ту обставину, що порушене право на оплату праці має бути відновлено, а тому неправильно застосовано до спірних правовідносин правила статті 617 ЦК України. Стверджує, що застосовано законодавство із порушенням принципу недопустимості зворотної дії в часі нормативних актів; не надано правову оцінку ухиленню відповідача від здійснення нарахування та сплати належних виплат у зв`язку з припиненням трудових відносин. Вважає, що судами розглянуто справу без врахування фактичних обставин, які підтверджені доказами та не спростовані відповідачем; суди не врахували можливість визнання обставин у зв`язку з неподанням доказів відповідачем з неповажних причин.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає про наявність обставин непереборної сили.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX 
		(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у липні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
		За змістом правил частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» має статус юридичної особи, до якої входять відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, які є відокремленими виробничими підприємствами (підрозділами). Одним з таких відокремлених підрозділів є «Шахтоуправління Червонопартизанське», яке розташоване за адресою: Луганська область, місто Довжанськ, місто Вознесенівка, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Місто Довжанськ (до перейменування - місто Свердловськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII 
		«Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» та № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями». 
		ОСОБА_1 перебувала з ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» у трудових відносинах, працюючи у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Червонопартизанське», який розташований на тимчасово окупованій території Луганської області.
		З 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію господарській діяльності ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ», захопивши майновий комплекс відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Червонопартизанське». За фактом протидії господарській діяльності за заявою ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» 18 березня 2017 року порушене кримінальне провадження № 12017100000000155.
		Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних тощо, що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, позбавлений можливості користуватися належними грошовими коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
		20 березня 2017 року трудові відносини з ОСОБА_1 припинені на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується витягом з наказу від 20 березня 2017 року № 04-н. Наказ про звільнення видавався відповідачем дистанційно на підставі інформації про звільнених працівників, переданої з відокремлених підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території Луганської області.
		За березень 2017 року ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена заробітна плата, а також під час звільнення не був проведений розрахунок, що визнається відповідачем та підтверджується довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5.
		Відповідач визнає, що зобов`язаний виплатити всі належні при звільненні виплати, до яких відноситься заробітна плата та компенсація за невикористані дні відпустки. Однак, посилається на те, що із незалежних від нього причин не може зробити необхідні нарахування та здійснити виплату в зв`язку з тим, що не має доступу до первинної бухгалтерської та кадрової документації працівників відокремленого підрозділу.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі 
		За змістом статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Частиною першою статті 9 ЦК України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		Враховуючи позовні вимоги у справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
		Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
		Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі 
		№ 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких встановлені аналогічні правовідносини та подібні фактичні обставини.
		Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
		Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані на тимчасово непідконтрольній Україні території, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, унеможливлює виконання ним зобов`язань перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
		Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата, за загальним правилом, виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
		Ураховуючи наведене, а також встановивши, що у трудових правовідносинах між ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» та його працівниками, у тому числі ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), у тому числі щодо позивача, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованих висновків про те, що вимоги позову задоволенню не підлягають.
		Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження 
		№ 61-48088сво18).
		Посилання у касаційній скарзі на зловживання ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» процесуальними правами не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для постановлення окремої ухвали, що є правом, а не обов`язком суду.
		Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів, власного тлумачення заявником характеру спірних правовідносин та оцінки судами наявних у справі доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень касаційного суду. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. 
		Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...