Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/603/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2020. Зареєстровано: 01.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2020.
Дата набрання законної сили: 18.03.2021 (частково)
Результат оскарження 18.03.2021 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково і передано частково справу на новий розгляд
Номер судового провадження: П/420/626/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/603/20 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		31 березня 2020 року                                                                          м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                                      Потоцької Н.В.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, Офісу Президента України про визнання протиправними дій щодо неналежного та неповного надання відповіді на інформацію,
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, Офісу Президента України в якому позивач просить:
		1. визнати протиправними дії та бездіяльність АПУ та ОПУ, які полягають у неналежному, невірному та неповному наданні позивачу, листом Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 р. №12-09/6301 та листом Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 30 січня 2020 р. №12-09/470, публічної інформації на отримані цими органами запити про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 20 грудня 2019 року, від 28 грудня 2019 року та від 10 січня 2020 року щодо питань, пов`язаних із звільненням з посади Представника ОСОБА_2 та пов`язаних із призначенням на цю посаду ОСОБА_1 та звільненням з цієї посади ОСОБА_1 ;
		зобов`язати АПУ та ОПУ надати позивачу, ОСОБА_1 , витребувану в цих запитах про доступ до публічної інформації інформацію та відомості, а саме:
		яка посадова (службова) особа (особи) АПУ була уповноважена на проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 , що призвело до встановлення факту одноразового грубого порушення трудових обов`язків ОСОБА_2 ;
		чи виконувала АПУ функції роботодавця або правомірного представника роботодавця з будь-яких питань стосовно ОСОБА_2 та відповідно стосовно ОСОБА_1 як Представників;
		чи перебувала на території АПУ (Київ, вул. Банкова, 11) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 р. і якщо так то коли саме; чи зустрічалися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 р. зі службовими особами АПУ в рамках виконання ними їх обов`язків і якщо так то з ким саме, чи було забезпечено зустріч ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в АПУ в ці дати;
		які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу Президента України №218 від 15 серпня 2017 року щодо звільнення ОСОБА_2 та яким чином вони забезпечили його виконання;
		які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу Президента України №220 від 17 серпня 2017 року щодо призначення ОСОБА_1 та яким чином вони забезпечили його виконання;
		чи зверталася ОСОБА_2 до Президента України, зокрема через АПУ або до АПУ з питання власних відпусток у 2014-2017 роках, чи погоджувалися відпустки ОСОБА_2 за її зверненнями;
		чи зверталася ОСОБА_2 , її законні представники чи представники до Президента України, зокрема через АПУ або до АПУ у 2017-2019 роках із зверненнями та запитами (адвокатськими, на отримання публічної інформації) з будь-яких питань, і якщо зверталася, надати позивачу, ОСОБА_1 , копії усіх цих звернень та відповідей на них, зокрема із забезпеченням збереження відповідних персональних даних (знеособлення);
		2. Які конкретно посадові (службові) особи АПУ виконували стосовно ОСОБА_1 повноваження АПУ із опрацювання пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з поданою ним заявою;
		яка посадова (службова) особа (особи) АПУ була уповноважена на підготовку проекту Указу №405, зокрема, у вимірі визначення дня підписання та оприлюднення цього Указу №405, звільнення та підстав звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з нормами Кодексу законів України про працю;
		якими є точна дата та підстави звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з змістом Указу №405, нормами Кодексу законів України про працю зокрема - якою є конкретна норма цього Кодексу про звільнення, застосована щодо ОСОБА_1 в Указі №405;
		які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу №405 щодо звільнення ОСОБА_1 , та яким чином вони забезпечили його виконання;
		якими актами законодавства та якими актами Глави АПУ та керівника апарату АПУ, які не оприлюднені офіційно та не перебувають у відкритому доступі, було визначено вищенаведені повноваження посадових (службових) осіб АПУ із опрацювання пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 ;
		3) визнати протиправним застосування АПУ та ОПУ під час призначення на посаду Представника та звільнення з цієї посади, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , норм Порядку 2012 р., зокрема, його пункту 15, зокрема, як це визначене у листі Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 р. № 12-09/6301 ОСОБА_1 ;
		4. визнати протиправним ухилення АПУ та ОПУ під час звільнення з посади Представника, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , від визначення точної дати звільнення та точних підстав звільнення згідно законодавства України.
		Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов`язати АПУ та ОПУ у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили подати до ООАС звіт про його виконання.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань АПУ та ОПУ (01220, м. Київ, вул.Банкова, 11) судові витрати, понесені ОСОБА_1 , зокрема у зв`язку зі сплатою судового збору у цій справі.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань АПУ та ОПУ (01220, м. Київ, вул.Банкова, 11) моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконну бездіяльність суб`єктів владних повноважень а саме АПУ та ОПУ у розмірі 17000,00 (сімнадцяти тисяч) грн.
		Позов обґрунтовано наступним.
		ОСОБА_1 указом Президента України від 17 серпня 2017 р. №220/2017 був призначений на посаду Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представник) та указом Президента України від 02 грудня 2018 р. № 408/2018 був звільнений з цієї посади. Призначенню на посаду Представника передувало звільнення з посади Представника ОСОБА_2 чинним наразі указом Президента України від 15 серпня 2017 р. №218/2017 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.
		У наступному ОСОБА_2 оскаржувала власне звільнення в декількох судових провадженнях у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема у справах 826/17048/18, 320/5531/18 та 9901/795/18, рішення у яких є у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідачами у яких виступало як Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, так і Президент України.
		Рішенням від 25 листопада 2019 р. у справі 320/5531/18 Київським окружним адміністративним судом було задоволено позовну заяву (адміністративний позов) ОСОБА_2 від 18 жовтня 2018 р. у редакції від 18 жовтня 2019 р. де відповідачем виступало лише Представництво. Текст цього рішення перебуває в ЄРДПОУ у вільному доступі за посиланням.
		У справі 320/5531/18 Київським окружним адміністративним судом не досліджувалася роль Адміністрації Президента України (далі - АПУ) в процесі звільнення ОСОБА_2 з посади Представника, що випливає з змісту вищевказаного рішення.
		ОСОБА_1 під час подій описаних у Заяві був Представником та відповідно був Представником на час подання ОСОБА_2 першої редакції Заяви до суду у 2018 р. Тому він є фізичною особою, щодо інтересів якої суд вирішив питання у справі 320/5531/18, та який водночас не брав участі в справі 320/5531/18. За таких умов згідно ч. 1 ст. 293 КАСУ він мав право на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду у справі 320/5531/18 від 25 листопада 2018 р., строк якого згідно вимог КАСУ становить тридцять діб та спливав для позивача відповідно 15 січня 2020 р. У наступному, а саме 14 січня 2020 р. він подав до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідну апеляційну скаргу у справі 320/5531/18 (далі - Скарга), яка була отримана судом 16 січня 2020 р., про що свідчить лист цього суду № 02.2-18//286/2020, який додається.
		Зважаючи на вищевикладене, з метою захисту власних прав та законних інтересів, задля отримання необхідної мені публічної інформації, розпорядником якої є АПУ та відповідно, згідно ст. 1, ст. 9 Указу Президента України від 20 червня 2019 р. № 417/2019, Офіс Президента України (далі - ОПУ), ОСОБА_1 , завчасно, а саме 20 грудня 2019 р., в рамках підготовки до подання вищевказаної Скарги, звернувся до ОПУ (АПУ) із Запитом на отримання публічної інформації (далі - Запит).
		Запит до ОПУ (АПУ) вперше позивачем було подано в розумний, стислий строк у рамках підготовки апеляційної скарги у справі 320/5531/18. Адже про наявність та зміст рішення по суті у справі 320/5531/18, яке він мав процесуальне право оскаржувати, він не міг дізнатися раніше 16 грудня 2019 року, а вже 20 грудня 2019 року, тобто на тому ж робочому тижні, сформований Запит був надісланим до ОПУ. За умов вчасної належної відповіді ОПУ на Запит від 20 грудня 2019 року, замість наданого ОПУ Листа, позивач встиг би використати витребувану інформацію від ОПУ у власній апеляційній скарзі.
		Крім того, оскільки Запит до ОПУ (АПУ) стосувався питань призначення та звільнення позивача з посади Представника, тобто формування та припинення моїх трудових правовідносин, та оскільки за вищевказаною нормою п. 13 ст. 4 редакції Положення про АПУ, затвердженої указом Президента України від 2 квітня 2010 р. №504/2010, чинної у 2017-2018 роках, саме та виключно АПУ опрацьовує внесені в установленому порядку пропозиції з вирішення кадрових питань, що належать до повноважень Президента України, в тому числі питань призначення на посади, звільнення з посад, облік таких кадрів, - то Запит до ОПУ (АПУ) є за його змістом запитом до роботодавця (власника або уповноваженої ним особи) Представника згідно Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
		Адже саме у частині внесення пропозицій з вирішення кадрових питань, що належать до повноважень Президента України, в тому числі питань призначення на посади, звільнення з посад, облік таких кадрів АПУ (ОПУ) слід розглядати щодо Представника як представника роботодавця (уповноваженої власником особи), з якими Представник має відносини, врегульовані серед іншого КЗпП України. Тому неправомірна відповідь ОПУ на Запит у частині надання інформації про моє призначення як Представника прямо порушила й мої трудові та пов`язані з ними права.
		Також адміністративний позов містить вимогу щодо стягнення моральної шкоди.
		Ухвалою суду від 03.02.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання.
		Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
		Копію ухвали про відкриття провадження по справі представник відповідача (Адміністрації Президента України) отримав 24.02.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ОДЕСА ЦОКК 65300 0225762 0.
		24.03.2020 року за вх. №13261/20 через канцелярію суду представником відповідача (Пантюхова Л.Р. - за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов, який обґрунтований наступним.
		У відповіді позивачу від 28 грудня 2019 року № 12-09/6301 позивачу із посиланням на норми чинного законодавства повідомлено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом, а також вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.
		Крім того, позивач у позовній заяві безпідставно обґрунтовує необхідність запитуваних ним документів в Офісі Президента України наявністю судового рішення у справі №320/5531/18, яке стосується інтересів ОСОБА_1. На його думку, ненадання відповідачами запитуваних у запитах документів обмежило його право на подання доказів до апеляційної скарги у вказаній справі.
		Водночас, відповідно до приписів статті 44 КАС України, учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, подавати заяви та клопотання тощо.
		Відтак, ненадання на запити копій документів, які стосуються іншою особи, жодним чином не обмежило право позивача як учасника справи №320/5531/18.
		Крім того, слід наголосити, що частину запитуваної заявником інформації, яка не містила персональних даних, останньому надано Офісом Президента України у відповіді від 30 січня 2020 року № 12-09/470.
		Офісом Президента України розглянуто запити позивача виключно в межах питань, які були у них зазначені.
		Зокрема, на питання, що стосувалися виконання указів щодо призначення/звільнення Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представника) та забезпечення виконання таких указів позивачу було надано відповідь із посиланням на пункт 15 Порядку, з приписів якого вбачається, що безпосереднє виконання Указів здійснювалося в Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представництво).
		Вказане посилання на норму Порядку було застосоване виключно з метою інформування позивача про відсутність запитуваних ним документів та інформації в Офісі Президента України стосовно виконання указів щодо призначення чи звільнення на посаду Представника і не містило жодних роз`яснень стосовно процедури, порядку чи нормативного врегулювання вказаних правовідносин.
		У відповідях від 28 грудня 2019 року №12-09/6301 та від 30 січня 2020 року №12-09/470 на запит щодо перебування на території Адміністрації Президента України громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 14 до 18 серпня 2017 року позивачу було повідомлено, що в Режимно-секретному департаменті та в Директораті з питань регіональної політики та децентралізації Офісу Президента України відсутня відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що свідчить про таке перебування вказаних осіб.
		Слід зазначити, що Режимно-секретний департамент Офісу Президента України є структурним підрозділом, відповідальним за функціонування та обслуговування електронно-пропускної системи Офісу Президента України. Відповідно у вказаному підрозділі відсутня відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що свідчить про перебування вказаних осіб з 14 по 18 серпня 2017 року в Офісі Президента України.
		Листом Офісу Президента України від 10 січня 2020 року № 12-09/106 позивача було поінформовано про продовження строку розгляду його запиту від 28 грудня 2019 року.
		Повну відповідь на вказаний запит позивачу надано Офісом Президента України листом від 30 січня 2020 року № 12-09/470.
		У вказаній відповіді позивачу було надано вичерпну інформацію на питання щодо:
		структурного підрозділу та посадових осіб Адміністрації Президента України, які опрацьовували пропозиції щодо звільнення ОСОБА_2 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим;
		особової справи осіб, які займають (займали) посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, а також підготовки проектів актів Президента України щодо призначення на посаду/звільнення з посади відповідних осіб;
		дня звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та забезпечення виконання Указу Президента України від 2 грудня 2018 року №405 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» (далі - Указ № 405).
		Так, позивача було поінформовано, що за інформацією, наявною в автоматизованій системі контролю і організації діловодства, яка забезпечує єдину систему документообігу в Офісі Президента України, до листа Громадської ради з питань Криму щодо неналежного функціонування Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Президентом України П. О . Порошенком надано доручення Главі Адміністрації Президента України І. Л . Райніну розібратися, вжити заходів реагування та доповісти. 
		Глава Адміністрації Президента України І.Л. Райнін надав відповідні доручення Першому заступнику Глави Адміністрації Президента України В . А . Ковальчуку. Перший заступник Глави Адміністрації Президента України В.А. Ковальчук дав доручення Департаменту регіональної та кадрової політики (далі - Департамент) опрацювати відповідні документи згідно з дорученням Президента України.
		За результатами опрацювання звернення та згідно з отриманими дорученнями, Департаментом проведено перевірку діяльності Представника та Представництва. За підсумками перевірки.
		Главою Адміністрації Президента України І.Л. Райніним внесено пропозицію щодо звільнення ОСОБА_2 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (пункт 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України). 
		Серед іншого причинами визнано допущення ОСОБА_2 грубого порушення права громадян на особисте звернення до органів державної влади, їх посадових і службових осіб, передбаченого статтею 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян», не забезпечення особистого прийому громадян в Представництві відповідно до статті 22 Закону України «Про звернення громадян».
		Також позивача було поінформовано, що згідно з Положенням про Головний департамент регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента України, затвердженим наказом Керівника Апарату Адміністрації Президента України від 29 серпня 2016 року № 6 (далі - Положення) підготовка для подання на розгляд Президентові України пропозицій з питань кадрової політики, опрацювання внесених в установленому порядку пропозицій з кадрових питань, що належать до повноважень Президента України, ведення обліку таких кадрів було віднесено до компетенції відповідного структурного підрозділу.
		Підготовка проектів указів Президента України «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» (згідно з поданою ним заявою), а також «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» (за одноразове грубе порушення трудових обов`язків) здійснювалося згаданим Департаментом.
		ОСОБА_1 надано детальну інформацію щодо дня його звільнення із займаної посади та забезпечення виконання Указу № 405.
		Так, у відповіді на запит позивача, крім іншого, було зазначено, що копія Указу №405 України згідно з покажчиком розсипки надіслана до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (аналогічні дії були вжиті по виконанню Указу Президента України від 15 серпня 2017 року № 218).
		Після призначення на посаду, з метою визначення конкретної дати початку виконання посадових обов`язків Представник на підставі статті 13 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» видає розпорядження «Про повноваження», яким визначає конкретну дату початку виконання повноважень Представника.
		Представник звільняється з посади Президентом України (стаття 9 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим»). Оскільки Указом Президента не визначається конкретна дата звільнення особи з посади Представника, Представник з дня оприлюднення Указу Президента про його звільнення, але не пізніше останнього дня виконання ним повноважень, видає розпорядження Представника, яким визначає відповідним структурним підрозділам (службі управління персоналом, документального забезпечення та контролю, службі фінансового та матеріально-технічного забезпечення) видати в останній робочий день належно оформлену трудову книжку та провести кінцевий розрахунок.
		Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання; за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).
		Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
		Усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
		Отже, доводи позивача про надання недостовірної, неповної інформації відповідачами не відповідають дійсності та спростовуються наданими відповідачами доказами.
		Щодо стягнення моральної шкоди.
		Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
		Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Крім того, при вирішенні питання про з`ясування фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, в якій визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
		ОСОБА_1 у своєму позові не довів наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
		Враховуючи викладене, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
		27.02.2020 р. за вх. №9127/20 через канцелярію суду позивачем надано відповідь на відзив.
		02.03.2020 року засобами електронної пошти вхід.№ЕП/2056/20 надійшла заява по справі ОСОБА_1 11.03.2020 року вказана заява надійшла до суду засобами поштового зв`язку.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		ОСОБА_1 , указом Президента України від 17 серпня 2017 р. №220/2017 призначений на посаду Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим.
		Згідно розпорядження №44-к/р постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 05.12.2018 р. «Про звільнення ОСОБА_1 », на підставі Указу Президента України від 02.12.2018 р. № 405/2018, ОСОБА_1 звільнено з посади.
		Призначенню на посаду Представника передувало звільнення з посади Представника ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) указом Президента України від 15 серпня 2017 р. № 218/2017 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.
		ОСОБА_2 оскаржувала власне звільнення в декількох судових, зокрема у справах 826/17048/18, 320/5531/18 та 9901/795/18, відповідачами у яких виступало як Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представництво), так і Президент України.
		Рішенням від 25 листопада 2019 р. у справі 320/5531/18 Київським окружним адміністративним судом задоволено позовну заяву (адміністративний позов) ОСОБА_2 :
		скасовано розпорядження Представника від 18 серпня 2017 р. № 12-к;
		скасовано розпорядження Представника від 15 вересня 2017 р. № 21-к;
		визначено датою звільнення ОСОБА_2 з посади Представника 16 лютого 2019р.
		зобов`язано Представництво внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_2 ;
		стягнуто з Представництва на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 серпня 2017 р. до 16 лютого 2019 р. із розрахунку середньоденної заробітної плати, яка складала на 18 серпня 2017 р. 2015 (дві тисячі п`ятнадцять) грн. 41 коп.;
		стягнуто з Представництва на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000 десять тисяч) грн. 00 коп.
		ОСОБА_1 20 грудня 2019 р. звернувся до ОПУ (АПУ) із Запитом на отримання публічної інформації , у якому запитувач просить:
		«…Прошу Офіс Президента України (АПУ) надати мені наступну публічну інформацію в рамках законодавства України:
		-          якій підрозділ (відділ, департамент тощо) АПУ та які посадові (службові) особи АПУ виконували стосовно ОСОБА_2 вищевказані повноваження АПУ із опрацювання пропозицій щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_2 , від кого були отримані відповідні пропозиції та у чому конкретно полягав зміст вищевказаного одноразового грубого порушення трудових обов`язків ОСОБА_2 ;
		-          яка посадова (службова) особа (особи) АПУ була уповноважена на проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 , що призвело до встановлення факту вищевказаного одноразового грубого порушення трудових обов`язків ОСОБА_2 ;
		-          чи виконувала АПУ функції роботодавця або правомірного представника роботодавця з будь-яких питань стосовно ОСОБА_2 та відповідно стосовно ОСОБА_1 як Представників, у якому підрозділі АПУ перебувала та перебуває особова справа та інші документи ОСОБА_2 ;
		- чи перебувала на території АПУ (Київ, вул. Банкова, 11) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 р. і якщо так то коли саме; чи зустрічалися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 р. зі службовими особами АПУ в рамках виконання ними їх обов`язків і якщо так то з ким саме, чи було забезпечено зустріч ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в АПУ в ці дати;
		-           який підрозділ та які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу № 218 щодо звільнення ОСОБА_2 та яким чином вони забезпечили його виконання;
		-           який підрозділ та які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу № 220 щодо призначення ОСОБА_1 та яким чином вони забезпечили його виконання;
		-           чи зверталася ОСОБА_2 до Президента України, зокрема через АПУ або до АПУ з питання власних відпусток у 2014-2017 роках, чи погоджувалися відпустки ОСОБА_2 за її зверненнями;
		          - чи зверталася ОСОБА_2 , її законні представники чи представники до Президента України, зокрема через АПУ або до АПУ у 2017-2019 роках із зверненнями та запитами адвокатськими, на отримання публічної інформації) з будь-яких питань, і якщо зверталася, прошу надати мені копії усіх цих звернень та відповідей на них, зокрема із забезпеченням збереження відповідних персональних даних (знеособлення).».
		На вказаний запит надано відповідь від 28.12.2019 р. № 12-09/6301, в якій зазначається:
		«…В Офісі Президента України розглянуто Ваш запит від 23 грудня 2019 року про надання інформації з питань, що стосуються Вас та ОСОБА_2 у зв`язку з перебуванням на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та звільненням з цієї посади.
		За інформацією, наданою Головним управлінням з питань регіональної політики та децентралізації Директорату з питань регіональної політики та децентралізації Офісу Президента України, відповідно до пункту 15 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 298, на підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи. Копія зазначеного наказу (розпорядження) надсилається у триденний строк після його видання до Адміністрації Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України.
		З огляду на зазначене, безпосереднє виконання відповідних актів Глави держави здійснювалося в Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим.
		За інформацією Режимно-секретного департаменту Офісу Президента України відсутні відомості щодо перебування на території Адміністрації Президента України Вас і ОСОБА_2 у період з 14 до 18 серпня 2017 року.
		Водночас зазначаємо, що запитувана Вами інформація стосовно ОСОБА_2 не може бути надана з таких підстав.
		Відповідно до статті 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
		Згідно зі статтею 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
		Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом, а також вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу д о неї інших осіб.
		Відповідні застереження містить також частина перша статті 10 Закону України «Про звернення громадян»: не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди.
		Статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено право запитувача інформації на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України…».
		28 грудня 2019 р. ОСОБА_1 направлений повторний запит на отримання публічної інформації, в якому заявник просить:
		«…Прошу Офіс Президента України (АПУ) надати мені наступну публічну інформацію в рамках законодавства України:
		-          якій підрозділ (відділ, департамент тощо) АПУ та які посадові (службові) особи АПУ виконували стосовно ОСОБА_2 вищевказані повноваження АПУ із опрацювання пропозицій щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_2 , від кого були отримані відповідні пропозиції та у чому конкретно полягав зміст вищевказаного одноразового грубого порушення трудових обов`язків ОСОБА_2 ;
		-          яка посадова (службова) особа (особи) АПУ була уповноважена на проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 , що призвело до встановлення факту вищевказаного одноразового грубого порушення трудових обов`язків ОСОБА_2 ;
		-          чи виконувала АПУ функції роботодавця або правомірного представника роботодавця з будь-яких питань стосовно ОСОБА_2 та відповідно стосовно ОСОБА_1 як Представників, у якому підрозділі АПУ перебувала та перебуває особова справа та інші документи ОСОБА_2 ;
		- чи перебувала на території АПУ (Київ, вул. Банкова, 11) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 р. і якщо так то коли саме; чи зустрічалися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 р. зі службовими особами АПУ в рамках виконання ними їх обов`язків і якщо так то з ким саме, чи було забезпечено зустріч ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в АПУ в ці дати;
		-           який підрозділ та які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу № 218 щодо звільнення ОСОБА_2 та яким чином вони забезпечили його виконання;
		-           який підрозділ та які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу № 220 щодо призначення ОСОБА_1 та яким чином вони забезпечили його виконання;
		-           чи зверталася ОСОБА_2 до Президента України, зокрема через АПУ або до АПУ з питання власних відпусток у 2014-2017 роках, чи погоджувалися відпустки ОСОБА_2 за її зверненнями;
		          - чи зверталася ОСОБА_2 , її законні представники чи представники до Президента України, зокрема через АПУ або до АПУ у 2017-2019 роках із зверненнями та запитами адвокатськими, на отримання публічної інформації) з будь-яких питань, і якщо зверталася, прошу надати мені копії усіх цих звернень та відповідей на них, зокрема із забезпеченням збереження відповідних персональних даних (знеособлення).
		Листом Офісу Президента України позивачу від 10 січня 2020 року №12-09/106, ОСОБА_1 поінформовано, що строк розгляду його запиту від 28 грудня 2019 року продовжено до 20 робочих днів з дня його надходження на підставі пункту 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		30 січня 2020 р. ОСОБА_1 отримав лист (на повторний запит) щодо отримання  публічної інформації ОПУ № 12-09/470, в якій зазначається:
		«..що надійшов до Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента України 2 січня 2020 року та аналогічний запит, переданий Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України 10 січня 2020 року, про надання інформації з питань, що стосуються Вас та ОСОБА_2 у зв`язку з перебуванням на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим і звільненням із цієї посади, Директорат з питань регіональної політики та децентралізації Офісу Президента України (далі - Директорат) повідомив таке.
		1. Щодо структурного підрозділу та посадових осіб Адміністрації Президента України, які опрацьовували пропозиції щодо звільнення ОСОБА_2 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим.
		За інформацією, наявною в автоматизованій системі контролю і організації діловодства, яка забезпечує єдину систему документообігу в Офісі Президента України, до листа Громадської ради з питань Криму щодо неналежного функціонування Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Президентом України П.О. Порошенком було надано доручення Главі Адміністрації Президента України І. Л . Райніну розібратися, вжити заходів реагування та доповісти. Глава Адміністрації Президента України І.Л. Райнін надав відповідні доручення Першому заступнику Глави Адміністрації Президента України В .А . Ковальчуку. Перший заступник Глави Адміністрації Президента України В.А. Ковальчук дав доручення Департаменту регіональної та кадрової політики (далі - Департамент) опрацювати відповідні документи згідно з дорученням Президента У країни.
		За результатами опрацювання згаданого звернення та згідно з отриманими дорученнями. Департаментом було проведено перевірку діяльності Постійного Представника та Представництва. За підсумками перевірки Главою Адміністрації Президента України І. Л . Ранні ним було внесено пропозицію щодо звільнення ОСОБА_2 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (пункт 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України). Серед іншого причинами було визнано допущення ОСОБА_2 грубого порушення права громадян на особисте звернення до органів державної влади, їх посадових і службових осіб, передбаченого статтею 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян», не забезпечення особистого прийому громадян в Представництві відповідно до статті 22 Закону України «Про звернення громадян».
		2. Щодо особової справи осіб, які займають (займали) посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, а також підготовки проектів актів Президента України щодо призначення на посаду/звільнення з посади відповідних осіб зазначаємо таке.
		Згідно з Положенням про Головний департамент регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента України, затвердженим наказом Керівника Апарату Адміністрації Президента України від 29 серпня 2016 року № 6 (далі - Положення) підготовка для подання на розгляд Президентові України пропозицій з питань кадрової політики, опрацювання внесених в установленому порядку пропозицій з кадрових питань, що належать до повноважень Президента України, ведення обліку таких кадрів було віднесено до компетенції відповідного структурної-о підрозділу.
		Підготовка проектів указів Президента України «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» (згідно з поданою ним заявою), а також «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» (за одноразове грубе порушення трудових обов`язків) здійснювалося згаданим Департаментом.
		3. Стосовно дня звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та забезпечення виконання Указу Президента України від 2 грудня 2018 року № 405 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим» інформуємо про таке.
		Копія зазначеного акта Президента України згідно з покажчиком розсипки надіслана до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (аналогічні дії були вжиті по виконанню Указу Президента України від 15 серпня 2017 року № 218).
		Після призначення на посаду, з метою визначання конкретної дати початку виконання посадових обов`язків Постійний Представник, на підставі статті 13 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим», видає розпорядження «Про повноваження», яким визначає конкретну дату початку виконання повноважень Постійного Представника.
		Постійний Представник звільняється з посади Президентом України (стаття 9 Закону України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим»). Оскільки Указом Президента не визначається конкретна дата звільнення особи з посади Постійного Представника, Постійний Представник з дня оприлюднення Указу Президента про його звільнення, але не пізніше останнього дня виконання ним повноважень видає розпорядження Постійного Представника, яким визначає відповідним структурним підрозділам (службі управління персоналом, документального забезпечення та контролю, службі фінансового та матеріально-технічного забезпечення) видати в останній робочий день належно оформлену трудову книжку та провести кінцевий розрахунок відповідно.
		Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання; за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).
		Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу (пункт 2.2 глави 2); записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 глави 2).
		Усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 4.4.).
		4. Щодо перебування на території Адміністрації Президента України громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 14 до 18 серпня 2017 року повідомляємо, що в Режимно-секретному департаменті та в Директораті з питань регіональної політики та децентралізації Офісу Президента України відсутня відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що свідчить про відповідне перебування…».
		Разом із спрямуванням до ОПУ (АПУ) запиту та повторного запиту ОСОБА_1 спрямовано до ОПУ (АПУ) інший запит на отримання публічної інформації від 10 січня 2020 року (далі Запит 2020 р.), у якому позивач просив надати таку інформацію:
		1)          якій підрозділ (відділ, департамент тощо) АПУ та які конкретно посадові (службові) особи АПУ виконували стосовно ОСОБА_1 повноваження АПУ із опрацювання пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з поданою ним заявою;
		2)          яка посадова (службова) особа (особи) АПУ була уповноважена на підготовку проекту Указу № 405, зокрема у вимірі визначення дня підписання та оприлюднення цього Указу № 405, звільнення та підстав звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з нормами Кодексу законів України про працю;
		3)          якими є день звільнення ОСОБА_1 та підстави звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з змістом Указу № 405, нормами Кодексу законів України про працю зокрема - якою є конкретна норма цього Кодексу про звільнення, застосована щодо ОСОБА_1 в Указі № 405;
		4)          чи виконувала АПУ функції роботодавця або правомірного представника роботодавця з будь-яких питань стосовно ОСОБА_1 як Представника, зокрема з питань звільнення ОСОБА_1 з посади Представника, у якому підрозділі АПУ перебувала та перебуває особова справа та інші документи ОСОБА_1 пов`язані із його звільненням з посади Представника;
		5)          який підрозділ та які посадові (службові) особи АПУ були відповідальні за виконання Указу № 405 щодо звільнення ОСОБА_1 та яким чином вони забезпечили його виконання, зокрема у частині оформлення відповідних документів про звільнення ОСОБА_1 ;
		6)          якими актами законодавства та якими актами Глави АПУ та керівника апарату АПУ, які не оприлюднені офіційно та не перебувають у відкритому доступі, було визначено вищенаведені повноваження посадових (службових) осіб АПУ із опрацювання пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 
		05.02.2020 року Офісом Президента України надана відповідь за №12-09/589 на запити позивача від 10.01.2020 р. та 15.01.2020 року.
		20.02.2020 року Представництвом Президента України в Автономній республіці Крим надана відповідь ОСОБА_1 на запит від 10.01.2020 року.
		РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
		Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
		Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
		Юридичний спір в даній справі, виходячи із позовних вимог, виник з приводу дій та бездіяльності відповідача, яка виразилась у неналежному, невірному та неповному наданні листом Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 р. № 12-09/6301 та листом Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 30 січня 2020 р. № 12-09/470, публічної інформації на отримані цими органами запити.
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
		Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначено у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI ).
		Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		За поданим вище визначенням, можна виокремити такі ознаки публічної інформації:
		готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством;
		заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
		така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
		інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання ним своїх обов`язків;
		інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.
		За відсутності перелічених ознак така інформація не належить до публічної.
		Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання ним своїх обов`язків.
		Поняття «створеної» чи «готової» інформації знайшло своє відображення у рішення ЄСПЛ, що стосувалось доступу до інформації, якою володіють органи влади. Це рішення у справі «Бубон проти Росії» (Bubon v. Russia).
		У своєму рішенні Європейський суд з прав людини визнав, що у даному випадку право запитувача не було порушене, адже він фактично просив розпорядника «обробити та узагальнити інформацію з використанням конкретних параметрів». Суд наголосив на важливості того, що запитувана інформація повинна бути готова і доступна (ready and available).
		Розглядаючи цю справу, Європейський суд з прав людини наголосив, що при вирішенні питання чи була відмова в наданні інформації «втручанням» у свободу «отримувати і поширювати інформацію», що захищається статтею 10 Конвенції, важливим критерієм є «готовність і доступність» цієї інформації.
		Суд під час розгляду справи з`ясував, що у розпорядника була інформація про кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за заняття проституцією. Проте ця інформація збиралась та обліковувалась без врахування та розподілу за специфічними параметрами, які вказував запитувач. Також не обліковувалась окремо і інформація за питаннями 2-3 запиту (заявник просив інформацію в розрізі конкретних чотирьох статей Кримінального кодексу РФ).
		Щодо 1-3 питання запиту Суд зазначив, що заявник не намагався отримати доступ до документів із статистичними даними або навіть остаточних статистичних звітів, які були готові і доступні. Натомість він фактично просив місцеві органи влади «обробити та узагальнити інформацію з використанням конкретних параметрів». А отже, запитувана інформація була не тільки не «готовою і доступною», а й взагалі не існувала у формі, в якій заявник просив її надати.
		Тому, у своєму рішенні Європейський суд з прав людини вирішив, що відмова в наданні інформації на 1-3 питання запиту не становила втручання у право заявника отримувати інформацію, що захищається статтею 10 Конвенції.
		На думку суду, вказане рішення ЄСПЛ є релевантним до спірних правовідносин, оскільки законами чи підзаконним нормативно-правовими актами України не передбачено оброблення та узагальнення відомостей, які просив надати позивач, щодо:
		посадової особи АПУ, уповноваженої на проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 ;
		перебування на території АПУ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 р.;
		зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 14 до 18 серпня 2017 р. зі службовими особами АПУ в рамках виконання ними їх обов`язків;
		посадових осіб АПУ, які були відповідальні за виконання Указу Президента України №218 від 15 серпня 2017 року щодо звільнення ОСОБА_2 та яким чином вони забезпечили його виконання;
		посадових осіб АПУ, які були відповідальні за виконання Указу Президента України №220 від 17 серпня 2017 року щодо призначення ОСОБА_1 та яким чином вони забезпечили його виконання;
		звернення ОСОБА_2 до Президента України, зокрема через АПУ або до АПУ з питання власних відпусток у 2014-2017 роках, чи погоджувалися відпустки ОСОБА_2 за її зверненнями;
		звернення ОСОБА_2 , її законних представників чи представників до Президента України, зокрема через АПУ або до АПУ у 2017-2019 роках із зверненнями та запитами (адвокатськими, на отримання публічної інформації) з будь-яких питань;
		посадових осіб АПУ, які виконували стосовно ОСОБА_1 повноваження АПУ із опрацювання пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з поданою ним заявою;
		посадових осіб АПУ, які були уповноважені на підготовку проекту Указу №405, зокрема, у вимірі визначення дня підписання та оприлюднення цього Указу №405, звільнення та підстав звільнення ОСОБА_1 з посади Представника згідно з нормами Кодексу законів України про працю;
		посадових осіб АПУ, які були відповідальні за виконання Указу №405 щодо звільнення ОСОБА_1 , та яким чином вони забезпечили його виконання.
		З огляду на вказане, суд вирішуючи спір в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності що полягає у неналежному, невірному та неповному наданні, листом Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 р. № 12-09/6301 та листом Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 30 січня 2020 р. № 12-09/470, публічної інформації на отримані цими органами запити про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 20 грудня 2019 року, від 28 грудня 2019 року та від 10 січня 2020 року щодо питань, пов`язаних із звільненням з посади Представника ОСОБА_2 та пов`язаних із призначенням на цю посаду ОСОБА_1 та звільненням з цієї посади ОСОБА_1 , дійшов висновку про відмову в її задоволенні.
		Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Суд зазначає, що поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 року по справі №807/583/14, від 15.03.2019 року по справі №805/1953/18-а та від 23.05.2018 року по справі №802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
		Із матеріалів справи вбачається, що в спірних правовідносинах відсутня бездіяльність відповідача, що полягає у невиконанні ними тих дій, які вони повинні були і могли вчинити відповідно до покладених на них обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством, оскільки відповідачами надано відповіді на запити позивача.
		Окремо також слід зазначити, що Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170):
		- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
		- природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного (публічного) інтересу;
		- роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань.
		- готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
		Необхідність дослідження вказаних обставин висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 року у справі № 800/591/17.
		А тому суд, враховуючи вказані критерії, дійшов висновку про те, що інформація, яку запитував позивач, не відповідає меті запитувача публічної інформації та її природі, оскільки, як свідчать матеріали справи, зокрема позовна заява, позивач є фізичною особою щодо інтересів якої суд вирішив питання у справі №320/5531/18, та яка водночас не брала участі в справі №320/5531/18.
		На думку позивача він має право на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/5531/18 від 25 листопада 2018 р., строк якого згідно вимог КАСУ становить тридцять діб та спливає для нього відповідно 15 січня 2020 р. 14 січня 2020 р. позивач подав до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідну апеляційну скаргу у справі №320/5531/18, яка була отримана судом 16 січня 2020р.
		Тому, з метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач 20 грудня 2019 р., в рамках підготовки до подання вищевказаної Скарги, звернувся до ОПУ (АПУ) із Запитом на отримання публічної інформації.
		Встановлене судом свідчить про те, що інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, не відповідають вимогам трискладового тесту, тобто не збираються в цілях задоволення саме суспільного (публічного) інтересу.
		Також, як зазначає ЄСПЛ, надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
		Як вказано вище, позивач просив розпорядника «обробити та узагальнити інформацію з використанням конкретних параметрів», що не відповідає критерію «готовність і доступність» інформації.
		Крім того, статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження №14-104цс19)).
		При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №826/23181/15 дійшов наступного висновку.
		Розглядаючи питання щодо реалізації права на доступ до інформації, слід розрізняти звернення за Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації".
		Закон України "Про звернення громадян" передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Особливістю цього Закону є те, що він не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
		Варто відзначити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов`язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (ст. 3 Закону України "Про звернення громадян"), до суб`єктів владних повноважень, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.
		Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації"). Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо).
		Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).
		Статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР). Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону. Тому він є спеціальним у цій сфері, але ним не вичерпується поняття "спеціальний закон", що вживається у частині другій статті 2 Закону № 2939-VI.
		При цьому Закон № 2939-VI не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України "Про безоплатну правову допомогу".
		У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" висловлювалася позиція, що одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом, але за змістом є зверненням громадян, розпорядник інформації повинен відмовити в задоволенні такого запиту у зв`язку з невідповідністю його предмета вимогам закону, і з урахуванням принципів добросовісності та розумності розглянути запит на підставі Закону "Про звернення громадян". Якщо запит поєднує предмети регулювання, то його має бути розглянуто у відповідних частинах у строки та в порядку, передбачені відповідними законами.
		Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях (тобто відповідала критеріям "відображеності та задокументованості") та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
		З аналізу змісту запиту ОСОБА_1 в частині визнання протиправним застосування АПУ та ОПУ під час призначення на посаду Представника та звільнення з цієї посади, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , норм Порядку 2012 р., зокрема, його пункту 15, зокрема, як це визначене у листі Департаменту доступу до публічної інформації ОПУ від 28 грудня 2019 р. № 12-09/6301 ОСОБА_1 та визнання протиправним ухилення АПУ та ОПУ під час звільнення з посади Представника, зокрема, стосовно ОСОБА_1 , від визначення точної дати звільнення та точних підстав звільнення згідно законодавства України вбачається, що позивач фактично просить надати правову оцінку діям ОПУ та АПУ щодо регулювання трудових відносин позивача з останніми, що не регулюється положеннями Закону № 2939-VI.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
		При відмові в задоволенні позову розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, Офісу Президента України про визнання протиправними дій щодо неналежного та неповного надання відповіді на інформацію та зобов`язання надати інформацію - відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2 , babinb@ukr.net
		Адміністрація Президента України - адреса: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11, телефон: (044)255-73-33
		Офіс Президента України - адреса: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11, телефон: (044)255-73-33
		 
		Головуючий суддя                              /підпис/                              Потоцька Н.В.
		 
		Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду:          
		 
		Секретар с/з                                                                                Захарчук О.В.
		 
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...