Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21544/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 01.04.2020. Зареєстровано: 01.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2020.

Результат оскарження 11.08.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		31 березня 2020 року                               м. Київ                                        № 640/21544/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказу,
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (далі - позивач, ТОВ «С.К.С») з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Черкаській області № 544 від 31.10.2019 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «С.К.С».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ виданий без дотримання вимог статті 80 Податкового кодексу України, за відсутності на те правових підстав, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, що наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.
		Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій він просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
		Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. 
		Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Черкаській області на підставі підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» видано наказ від 31.10.2019 № 544 про проведення фактичної перевірки ТОВ «С.К.С» (код ЄДРПОУ 38591109) за місцем фактичного здійснення діяльності, а саме: Черкаська область, м. Умань, вул. Комарова, буд. 7/а та Черкаська область, м. Черкаси, проїзд Залізничний, 18, з 04 листопада 2019 року тривалістю 10 діб.
		З оскаржуваного наказу вбачається, що перевірка проводиться за період діяльності з 06.08.2018 по 13.11.2019 з метою дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності.
		На підставі оскаржуваного наказу, відповідачем здійснено виїзд за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, проїзд Залізничний, 18, для проведення фактичної перевірки позивача.
		Однак, позивачем відмовлено відповідачу у допуску до проведення фактичної перевірки, оскільки вважав, що наказ є безпідставним та прийнятим всупереч вимогам діючого податкового законодавства України.
		Вважаючи наказ від 31.10.2019 № 544 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «С.К.С» протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
		Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
		Суд зазначає, що для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись зазначеною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
		Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для призначення фактичної перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, яким передбачено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.
		Пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
		В пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов`язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
		В обґрунтування своїх тверджень відповідачем надано до суду лист Державної податкової служби України від 30.10.2019 № 4040/7/99-00-04-01-02-17, з якого вбачається, що за наслідками аналізу наявної інформації щодо обсягів придбання та реалізації підакцизних товарів у оптових мережах встановлено, що ТОВ «С.К.С» (код ЄДРПОУ 38591109) протягом 2019 року здійснювало закупівлю великих обсягів алкогольної продукції з метою подальшої її реалізації. Але, відповідно до поданої звітності, у суб`єкта господарювання станом на 01.10.2019 обліковуються значні обсяги алкогольної продукції (у тому числі пива). Крім цього, за наявною інформацією, суб`єктом господарювання надаються послуги по зберіганню алкогольних напоїв, які належать іншим підприємствам, діяльність яких пов`язана з оптовим продажом підакцизних товарів.
		Суд наголошує, що передбачені у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України підстави для проведення фактичної перевірки пов`язані виключно із фактом отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.
		Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Черкаській області № 544 від 31.10.2019 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «С.К.С» не відповідає вимогам Податкового кодексу України, оскільки в ньому не зазначені підстави для її проведення, які передбачені у пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
		Аналізуючи зміст оскаржуваного наказу, суд зазначає, що у ньому не зазначено, яку саме інформацію отримало ГУ ДПС у Черкаській області, що стала підставою для прийняття наказу №544 про проведення фактичної перевірки позивача, відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів ГУ ДПС у Черкаській області встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності та сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.
		Водночас, зазначення лише норм, що регулюють питання призначення перевірки, не свідчить про дійсну наявність у контролюючого органу інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль у формі фактичної перевірки.
		Слід урахувати, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України), а тому наказ має бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства із зазначенням відповідних конкретних підстав для проведення такої перевірки.
		Більш того, зі змісту наданого відповідачем до суду листа Державної податкової служби України №4040/7/99-00-04-01-02-17 від 30.10.2019 не вбачається, що він містить інформацію, яка може слугувати підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки та необхідності здійснювати податковий контроль у формі фактичної перевірки.
		У зв`язку з цим, з оскаржуваного наказу неможливо ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України підставу для призначення фактичної перевірки позивача, та чи дійсно в наявності була така інформація у розпорядженні контролюючого органу на час прийняття спірного наказу, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою.
		Вказана правова позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 травня 2018 року у справі № 813/3977/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 820/4895/18 та від 05 березня 2019 року у справі № 820/4893/18.
		Таким чином, ГУ ДПС у Черкаській області не доведено наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача.
		З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного наказу.
		В контексті наведеного, суд зазначає, що встановлені Главою 8 розділу II Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення.
		Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
		Недотримання встановлених статтями 75 - 81 Податкового кодексу України вимог порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням прав останнього.
		Згідно абзацу 2 підпункту 5.4 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
		Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		З огляду на викладене, в даній справі також підлягає застосуванню Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 у справі № 1-6/2018, яким сформовано правову позицію щодо верховенства права.
		У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність.
		Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).
		У Доповіді «Верховенство права», яка схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «законних очікувань») (пункт 48).
		Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини.
		Вказане також узгоджується і з сталою практикою Європейського суду з прав людини, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі»: «Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (п. 73)».
		Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд зазначає, що фактична перевірка ТОВ «С.К.С» не була проведена з огляду на те, що посадова особа позивача не допустила посадових осіб відповідача до проведення такої перевірки. Дана обставина підтверджується актом «Про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки» від 05.11.2019.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій.
		Однак, в даному випадку втручання у діяльність позивача з боку контролюючого органу не носить характер обґрунтованості, законності або пропорційності, що призводить до непорозуміння логіки та мети рішення відповідача про проведення перевірки.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Враховуючи викладене, відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу були порушені права та інтереси позивача, які полягають у недотриманні відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, норм податкового законодавства України, а тому таке порушене право позивача підлягає судового захисту шляхом визнання протиправним та скасуванню акта індивідуальної дії (оспорюваного наказу), який є предметом даного спору.
		В той же час, позивачем надано достатньо належних, достатніх та допустимих доказів, які свідчать про протиправність оспорюваного наказу про проведення фактичної перевірки.
		З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
		За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		Відповідно, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
		Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код ЄДРПОУ 38591109) задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Черкаській області № 544 від 31.10.2019 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «С.К.С».
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код ЄДРПОУ 38591109) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920).
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...