Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2492/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2020. Зареєстровано: 02.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2020.
Дата набрання законної сили: 31.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/1253/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 березня 2020 року 
		Київ
		справа №806/2492/16
		адміністративне провадження №К/9901/1253/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О. А.,
		суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В., 
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, прийняте у складі судді Попової О.Г. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Матохнюка Д.Б. (головуючий), Шидловського В.Б., Боровицького О.А.
		І. Суть спору:
		1.  ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому, просив:
		1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 26 лютого 2016 року №155 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_1 ;
		1.2. визнати протиправним та скасувати наказ від 29 лютого 2016 року №38 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
		1.3. поновити, ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області;
		1.4. стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування обов`язкових податків та зборів.
		2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальше звільнення зі служби в органах внутрішніх справ є протиправним, оскільки службове розслідування щодо позивача було проведено із численними порушеннями. Також зазначає, що в порушення положень   статті 62 Конституції України   та частини другої   статті 2 Кримінального кодексу України   позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, з урахуванням факту вчинення кримінального правопорушення, хоча такі висновки ґрунтуються виключно на підставі матеріалів досудового розслідування та здійснені за відсутності обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_1 , який набрав законної сили.
		3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4.  ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений з органів поліції наказом від 29.02.2016 №38 о/с за пунктом 6 частини першої   статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
		5. Згідно витягу з кримінального провадження №420160600000000007, 11 лютого 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення суспільно небезпечного діяння, що має ознаки кримінального злочину, передбаченого ч. 3   ст. 368 Кримінального кодексу України   (КК України).
		6. Так, 18 лютого 2016 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Житомирської області Янчук Ю.В., за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, відомості щодо якого 11 лютого 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420160600000000007, було встановлено наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, у зв`язку з чим повідомив ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3   ст. 368 КК України.
		7. Також, 18 лютого 2016 року заступником начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області підполковником поліції Барановим С.В. були отримані пояснення від ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач відмовився від дачі будь-яких пояснень за відсутності свого адвоката із посиланням на   ст. 63 Конституції України.
		8. Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2016 року у справі №296/1552/16-к (1-кс/296/834/16) за результатами розгляду клопотання сторони кримінального провадження про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком два місяці.
		9. Під час проведення спільних заходів працівниками УСБУ, УВБ в Житомирській області та УКЗ ГУНП в Житомирській області, 18 лютого 2016 року було затримано оперуповноваженого Чуднівського ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та слідчого цього ж підрозділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 за вимагання та отримання останніми від громадянина неправомірної вигоди, а також керуючись      п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої   наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 19 лютого 2016 року №132 за даними фактами було призначено службове розслідування.
		10. Так, відповідно до п. 2 резолютивної частини висновку "Про результати службового розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди поліцейськими Чуднівського відділення поліції" від 26 лютого 2016 року, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області Рудикова В.С., комісія Головного управління Національної поліції в Житомирській області вирішила: "за особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог як наказів, так і доручень МВС України, Національної поліції, Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо зміцнення дисципліни і законності, Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1698-VII, скоєння вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилося у вимаганні та отриманні незаконної вигоди від ОСОБА_3 та стало підставою для відкриття кримінального провадження стосовно працівників поліції, керуючись статтями 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та   Законом України від 23 грудня 2015 року №901-VIII, оперуповноваженого Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції".
		11. Із змісту висновку встановлено, що під час службового розслідування було установлено, що 11 лютого 2016 року слідчим відділом прокуратури в Житомирській області відкрито кримінальне провадження №42016060000000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3   ст. 368 КК України   за заявою громадянина ОСОБА_4 щодо вимагання у нього грошових коштів працівниками поліції. Посилаючись на матеріали досудового розслідування, вказано, що протягом лютого 2016 року слідчий Чуднівського ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , вступивши у злочинну змову з оперуповноваженим цього ж підрозділу старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , шляхом вимагання спонукали підозрюваного у кримінальному провадженні №12016060320000011 за ч. 2   ст. 190 КК України, ОСОБА_4 до передачі останнім грошових коштів у загальній сумі 5 тисяч гривень за уникнення від кримінальної відповідальності.
		12. Також зазначено про те, що 18 лютого 2016 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було затримано працівниками УСБУ в Житомирській області після отримання ним неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_3 в сумі 3000,00 грн. та ОСОБА_1 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3   ст. 368 КК України.
		13.  ОСОБА_1 під час службового розслідування від дачі пояснень відмовився, посилаючись на   ст. 63 Конституції України.
		14. Так, п. 1 резолютивної частини наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 26 лютого 2016 року №155, за особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог як наказів, так і доручень МВС України, Національної поліції, Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо зміцнення дисципліни і законності, Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1698-VII, скоєння вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилося у вимаганні та отриманні незаконної вигоди від ОСОБА_3 та стало підставою для відкриття кримінального провадження стосовно працівників поліції, керуючись статтями 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та   Законом України від 23 грудня 2015 року №901-VIII, оперуповноваженого Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції.
		15. Наказом Головного управління Національної поліції у Житомирській області "По особовому складу" від 29 лютого 2016 року №38 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1   ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"   (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), оперуповноваженого Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
		16. Не погоджуючись із вказаними наказами відповідача та вважаючи звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		17. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 09 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2019 року, позовні вимоги задовольнив частково.
		17.1. Визнав протиправним та скасував пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 26 лютого 2016 року №155 в частині звільнення оперуповноваженого Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1  зі служби в поліції.
		17.2. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області "По особовому складу" від 29 лютого 2016 року №38 о/с щодо звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1   статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"   старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), оперуповноваженого Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
		17.3. Поновив ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на службі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого Чуднівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
		17.4. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 лютого 2016 року по день ухвалення судового рішення, 09 липня 2019 року, у розмірі 189 833,84 грн, із врахуванням обов`язкових податків та зборів.
		17.5. У решті позовних вимог відмовив.
		18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні №420160600000000007, яке не розглянуте, жодних інших діянь порушення позивачем дисциплінарного проступку, визначених Дисциплінарним Статутом у висновку службового розслідування не зазначено. При цьому, у відповідності до ч. 1   ст. 62 Конституції України   та ч. 2   ст. 2 Кримінального кодексу України      визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно ОСОБА_1  у відповідача будуть усі правові підстави для прийняття наказу про звільнення позивача із ГУ НП в Житомирської області.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		19. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій,  посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
		20. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. Наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. На відміну від звільнення у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду (якщо такий є), звільнення, працівника поліції, у зв`язку з накладенням стягнення в дисциплінарному порядку не пов`язано із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою і для службового розслідування, і для кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. При цьому, скаржник посилається на практику викладену Верховним Судом в рішеннях від 03 квітня 2019 року у справі №816/1218/16 ; від 25.05.2019 у справі 816/604/17, га від 07.11.2019 у справі № 806/2869/18.
		20.1. Скаржник зазначає, що аналізуючи матеріали службового розслідування щодо позивача, що складеним за його результатами висновком встановлено вчинення ОСОБА_1 , дисциплінарного проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Зазначені обставини повністю спростовують твердження позивача щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення за ознаками кримінального правопорушення, та вказують на неспроможність посилань на відсутність вироку щодо нього. Крім того, скаржник зазначає, що при проведенні службового розслідування він не вирішував питання про обґрунтованість підозри в межах кримінального провадження, а лише перевірив обставини щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку. Встановлені в ході службового розслідування факти і з`ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішення відповідачем в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
		20.2. Також скаржник посилається на порушення позивачем строків звернення до суду та вказує, що ОСОБА_1 зі змістом оскаржуваних наказів був ознайомлений під підпис особисто в березні 2016 року, в той час як з позовом до суду звернувся лише 24.11.2016, в той час як Кодексом адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк та такий строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачем не надано суду жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 подана з пропуском строків для звернення до суду, а зазначені ним причини є неповажними, що в силу вимог п.8 ст.240 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду. Вказане було проігноровано судами попередніх інстанцій, що призвело до неправильного вирішення справи.
		21. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до   статті 338 КАС України   не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		V. Джерела права й акти їх застосування
		22. Приписами частини першої   статті 341 КАС України   визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		23. Спірні правовідносини врегульовані:   Конституцією України;   Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»; Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим   Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV   (надалі - Дисциплінарний статут); Правилами   етичної поведінки поліцейських, затвердженими   наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179   (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.
		24. Частиною другою статті 19 Конституції України   встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		25. Відповідно до   статті 3 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію»   (надалі - Закон №580-VIII) у своїй діяльності поліція керується   Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до   Конституції   та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
		26. Статтею 2 Закону № 580-VIII   регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
		1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
		2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
		3) протидії злочинності;
		4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		27. Відповідно до частини першої   статті 19 Закону № 580-VIII   у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		28. Пунктом 6 частини першої   статті 77 Закону України №580-VIII   визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		29.  Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої   статті 77 Закону № 580-VIII).
		30.   Відповідно до статі   9   Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 грудня 2015 року №901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв`язку з прийняттям   Закону України «Про Національну поліцію», до набрання чинності   Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції»   на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого   Законом України від 22 лютого 2006      року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»   (далі - Дисциплінарний статут), яким визначається сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
		31.  Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання особами рядового і начальницького складу   Конституції   і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		32.  Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:
		створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу;
		набуттям високого рівня професіоналізму;
		забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;
		дотриманням законності і статутного порядку;
		повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;
		вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;
		забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;
		умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;
		належним виконанням умов контракту про проходження служби.
		33. Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
		34. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
		35. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.
		36. Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, повинен:
		неухильно дотримуватися положень   Конституції   та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
		професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені   Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до   Конституції   та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
		неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених   Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції»   та іншими актами законодавства України;
		поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
		контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
		інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		37. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
		1) усне зауваження;
		2) зауваження;
		3) догана;
		4) сувора догана;
		5) попередження про неповну посадову відповідність;
		6) звільнення з посади;
		7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
		8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		38. Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
		39. Згідно пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року №541/23073 (надалі - Інструкція) ця інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.
		40. Пунктом 2.1 Інструкції встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.
		41. Згідно пункту 5.4. Інструкції, якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
		VI. Висновок Верховного Суду
		42. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		43.  Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої   статті 77 Закону № 580-VIII   за результатами проведеного службового розслідування.
		44. Задовольняючи позовні суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки обвинувальний вирок відносно позивача на даний час відсутній, то звільнення позивача зі служби в поліції є протиправним.
		45. Згідно статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання   Конституції   і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.
		46.  За таких обставин, суди мають звертати увагу на підставу звільнення і надавати оцінку саме наявності або відсутності дисциплінарного проступку в рамках проведеного службового розслідування, а також доказам на їх підтвердження.
		47. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи, Верховний Суд зазначає, що хоча службове розслідування, за наслідком якого винесено оспорювані накази, розпочато у зв`язку із початком досудового розслідування кримінального провадження, однак таке розслідування та відповідні накази ґрунтуються на самостійних правових підставах.
		48. Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої   статті 77 Закону № 580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої   статті 77 Закону № 580-VIII).
		49. Акцентуючи увагу на тому, що   Закон № 580-VIII   виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
		50. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
		51. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення.
		52. Адміністративний суд у в силу вимог частини третьої   статті 2 КАС України   в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності правової кваліфікації чи інших аспектів відповідного кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.
		53. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
		54. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
		- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені   Конституцією   та законами України;
		- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
		- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
		- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
		55. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
		56. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
		57.  Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №      9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
		58. Отже, суди, пославшись на відсутність обвинувального вироку суду щодо позивача у відповідному кримінальному провадженні як на самостійну підставу для задоволення позовних вимог, неправильно застосували вищезгадані норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права, в тому числі в аспекті повноти судового розгляду та належної оцінки зібраних у справі доказів.
		59. Крім того, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено питання дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом.
		60. Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, яке міститься у   статті 99 КАС України   (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		61. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог   КАС України   визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду шляхом подачі відповідного позову
		62. Так, питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, який було подано 24.11.2016, судом апеляційної інстанції не досліджувалося, а судом першої інстанції хоча й було розглянуто клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду ухвалою від 02.08.2019, проте не надано оцінки матеріалам справи та доводам відповідача щодо наявних в матеріалах справи доказів того, що відповідно до Протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.03.2016 ОСОБА_1 та його захисник Галагуз В.В. були ознайомлені з матеріалами досудового розслідування №420160060000000007 від 11.02.2016, які, серед іншого, містили в собі також копію оскаржуваного наказу від 26 лютого 2016 року №155 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", зокрема, ОСОБА_1 .
		63. Зважаючи на викладене та приписи   статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		64. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої   статті 2 КАС України   та з урахуванням установленого   статтею 6 цього Кодексу   принципу верховенства права.
		VII. Судові витрати
		65. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями   341,   345,   349,   353,   355,   356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити.
		2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №806/2492/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                          О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                                    Л. О. Єресько
		 
		                                                                                                    О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...