Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/848/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2020. Зареєстровано: 02.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2020.
Дата набрання законної сили: 01.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/55262/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		01 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №802/848/18-а
		провадження №К/9901/55262/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А. 
		розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 802/848/18
		за позовом  ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду, ухвалене 29 березня 2018 року у складі головуючого судді Воробйової І.А., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду, ухвалену 4 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді -Білої Л.М, суддів: Гонтарука В.М., Граб Л.С.,
		І. Суть спору
		1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просив:
		1.1. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчука В.В. про стягнення виконавчого збору від 30 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 21295,13 гривень.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 січня 2018 року відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору за виконавчим написом №559 від 20 травня 2014 року, яка, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.
		2.1. Виконавче провадження за виконавчим написом № 559 від 20 травня 2014 року відкрито ще у 2016 році. В ході його виконання реалізовано предмет іпотеки, а саме, житловий будинок за 182 656, 80 гривень.
		2.2. Частиною другою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. 
		2.3. Проте, як вказує позивач, всупереч даній нормі, державним виконавцем винесено постанову не із суми, яка фактично стягнута, а виходячи із загальної суми заборгованості. Окремо також, вказано, що виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу, однак позивачу про наявність такої обставини не відомо, оскільки такі (постанови) до нього не надходили.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. 20 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського МНО Кобелєвою А.М. вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520681003:02:006:0027, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 
		3.1. За рахунок коштів отриманих від реалізації задоволені вимоги стягувача ПАТ «КБ «Надра» на загальну суму 214 951, 32 гривень.
		4. 03 лютого 2016 року на виконання даного виконавчого напису відкрито виконавче провадження №50001178.
		5. 22 січня 2018 року відбулись електронні торги, на яких реалізовано житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520681003:02:006:0027, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 182 756, 80 грн.
		6. 30 січня 2018 року заступником начальника Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Собчуком В.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 21 495, 13 гривень.
		7. Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		8. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 29 березня 2018 року позовні вимоги задовольнив.
		8.1. Визнав протиправною та скасував постанову №50001178 від 30 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 21 495, 13 гривень від 30 січня 2018 року.
		8.2. Стягнув на користь ОСОБА_1 704,80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) судового збору сплаченого згідно квитанції від 21 березня 2018 року за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області.       
		9. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 4 червня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір визначено від загальної суми боргу, а не із суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
		IV. Касаційне оскарження 
		11. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. 
		12. Як під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій так і обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до п. 6 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в органах державної виконавчої служби, у приватного виконавця, а саме: реєстрацію виконавчих дій та виготовлення документів виконавчого провадження, тому винесення постанови про стягнення виконавчого збору на суму меншу ніж 10% до суми стягнення не допускається.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		13. 8 лютого 2020 року набрали чинності  зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення,  які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		14. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		15. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		17. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		18. Згідно з п.5 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
		19. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
		20. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
		21. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
		22. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
		23. Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
		24. За частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
		25. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		26. Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених, зокрема п.9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		VI. Позиція Верховного Суду
		27. Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
		28. Крім того, аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що виконавчий збір стягується із суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, а не від загальної суми боргу.
		29. Як вбачається із оскаржуваної постанови, стягненню підлягає виконавчий збір в сумі 21 495,13 гривень, що становить 10 % від суми боргу, а саме 214 951,32 грн. Однак, майно на яке звернуто стягнення відповідно до виконавчого напису реалізовано за ціною 182 756,80 гривень, тому Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що саме з цієї суми має визначатись розмір виконавчого збору.
		30. Отже, винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 21 495,13 гривень вказує на намагання відповідача стягнути з позивача збір, в тому числі і за кошти, які не були фактично стягнуті, повернуті стягувачу при примусовому виконанні рішення органами державної виконавчої служби.
		31. Крім того, відповідно до частини третьої  статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		32. Тобто, постанову про стягнення виконавчого збору, крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
		33. В той же час, з матеріалів справи слідує, що постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 15 частини першої  статті 39 Закону №1404-VIII винесено лише 30 березня 2018 року, тобто через два місяці після винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
		34. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в повному обсязі, скасування постанови №50001178 від 30 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 21 495, 13 гривень від 30 січня 2018 року та стягнення на користь ОСОБА_1 704,80 гривень судового збору сплаченого згідно квитанції від 21 березня 2018 року за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області.
		35. Доводи касаційних скарг таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		36. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		37. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		38. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - залишити без задоволення.
		2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2018 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		 
		Судді                                                                                                    В. М. Бевзенко
		 
		                                                                                                    Н. А. Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...