Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11027/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2020.
Дата набрання законної сили: 11.03.2020
Номер судового провадження: 12-185гс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		суддів Великої Палати Верховного Суду 
		Ситнік О. М., Британчука В. В., Гриціва М. І., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б.
		 
		11 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19) за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» (далі - ПАТ «АБ «Укоопспілка»), до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про стягнення 76 929 136,71 грн шкоди, заподіяної пов`язаними особами,
		 
		за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року у складі судді Курдельчука І. Д. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів Зубець Л. П., Мартюк А. І., Калатай Н. Ф.
		 
		Ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 22 жовтня 2019 року на підставі частини п?ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передано справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За висновком суду виключну правову проблему становить питання щодо визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), а саме: з моменту виявлення операції та осіб, що заподіяли шкоду, і встановлення її розміру чи з моменту завершення ліквідаційної процедури банку та складання ліквідаційного балансу. 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2019 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 21 січня 2020 року.
		 
		21 січня 2020 року до початку судового розгляду представник ОСОБА_6 - Томчук М. В. подав клопотання про закриття провадження у справі у Великій Палаті Верховного Суду та повернення її на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Вважав, що відсутні обставини, які підтверджують наявність виключної правової проблеми, визначеної статтею 302 ГПК України, та можливість розгляду цієї справи саме Великою Палатою Верховного Суду. Зазначив, що під час вирішення спору у цій справі суди попередніх інстанцій не надавали оцінки обставинам щодо визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у таких спорах, так як відмовили у задоволенні позову з підстав недоведення позовних вимог. 
		 
		21 січня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про закриття провадження у Великій Палаті Верховного Суду та передачу справи № 910/11027/18 на розгляд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовлено.
		 
		Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішення постановлених в ухвалі від 04 листопада 2019 року колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питань має важливе значення для розвитку судової практики, пов'язаної з економічним розвитком держави, банківського сектору економіки, а також добробутом громадян України, які постраждали через масове виведення банків з ринку. Крім того, судова практика з вирішення таких спорів лише формується, тому передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду сприятиме становленню єдиної судової практики.
		У судовому засіданні 21 січня 2020 року оголошено перерву до 10 березня 2020 року.
		05 березня 2020 року ОСОБА_6 повторно подала клопотання про повернення цієї справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 06 березня 2020 року також були подані пояснення до цього клопотання.
		 
		Клопотання мотивовано тим, що відсутні підстави для розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду, оскільки питання щодо застосування норм частини п?ятої статті 52 Закону № 4452-VI має вирішуватися Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відповідно до його повноважень.
		11 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_6 від 05 березня 2020 року про передачу справи № 910/11027/18 на розгляд Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 
		Ухвалу мотивовано тим, що Велика Палата Верховного Судуприйняла цю справу та призначила її до розгляду у зв?язку з наявністю виключної правової проблеми та з метою формування єдиної правозастосовчої практики у таких справах. Тому у задоволенні клопотання ОСОБА_6 слід відмовити.
		Також зазначено, що виникла необхідність звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, що передбачено частиною сьомою статті 303 ГПК України. 
		Із таким висновком Великої Палати Верховного Суду не можемо погодитися та з огляду на статтю 34 ГПК України висловлюємо окрему думку, керуючись наступним.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Велика Палата Верховного Суду сформувала практику щодо визначення виключної правової позиції.
		 
		Для віднесення справи до такої, що містить виключну правову проблему, і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа, щонайменше, повинна мати декілька з таких ознак:
		1) справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
		2) встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
		3) існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
		4) існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
		- відсутність усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
		- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
		- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
		- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
		 
		Тобто справа може бути передана до Великої Палати Верховного Суду для визначення наявності у справі виключної правової проблеми та необхідності формування єдиної правозастосовчої практики за цією категорією справи, якщо саме у цій справі застосовувалися норми матеріального права, щодо яких необхідно формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Проте як убачається зі змісту оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року, суди не застосовували позовну давність, більше того, не вирішували питання щодо її застосування взагалі.
		 
		Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у справі, відмовили у задоволенні позову по суті, а не у зв`язку із застосуванням позовної давності, про що зазначено у мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва. У мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду прямо зазначено: «Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заявою іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких позивач просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи відмовили у позові по суті у зв`язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, загальний трирічний строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору - застосуванню не підлягає».
		 
		Разом із тим у справі, у судових рішеннях у якій взагалі не вирішувалося застосування позовної давності, виключна правова проблема стосується саме визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону № 4452-VI з моменту виявлення операцій та осіб, що заподіяли шкоду, та встановлення її розміру, чи з моменту завершення ліквідаційної процедури банку та складання ліквідаційного балансу.
		 
		Зазначено, що судова практика з питань застосування частини п`ятої статті 52 Закону № 4452-VI лише формується.
		 
		При цьому не вказано і не встановлено значну кількість справ за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, оскільки в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено 11 таких справ, з яких лише справа № 910/11027/18 на час її передачі перебувала на розгляді у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду; не уточнено, які норми матеріального права викликають труднощі у їх застосуванні при розгляді таких спорів з урахуванням відсутності практики розгляду.
		 
		Можна зробити висновок, що жодних підстав, передбачених статтею 302 ГПК України, для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не вбачається.
		 
		10 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у цій справі вирішила тільки і виключно питання про перенесення розгляду справи, судове засідання у справі у цей день не проводилося. 
		 
		За таких обставин вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду необґрунтовано відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про передачу справи № 910/11027/18 на розгляд Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 
		 
		На нашу думку, відсутні правові підстави для прийняття Великою Палатою Верховного Судудо розгляду справи № 910/11027/18, і ця справа підлягає поверненню до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		 
		 
		Судді                                                                                                       О. М. Ситнік
		 
		 
		                                                                                                                 В. В. Британчук
		 
		 
		                                                                                                                      М. І. Гриців
		 
		 
		                                                                                                                      Н. П. Лященко
		 
		 
		                                                                                                                 О. Б. Прокопенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...