Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/641/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.04.2020. Зареєстровано: 03.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2020.
Дата набрання законної сили: 02.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/15699/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		02 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №802/641/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/15699/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		 
		головуючого - Шишова О.О., 
		суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу 
		за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області, Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про поновлення на публічній службі, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.0.2017, прийняту у складі головуючого - судді Альчука М.П., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, прийняту у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П. (головуючий), Загороднюка А.Г., Драчук Т.О.
		І. Суть спору
		1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області (далі - УПФУ в Барському районі), Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Жмеринського об`єднаного УПФУ), в якому просила суд:
		1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ УПФУ в Барському районі від 27.03.2017 № 10-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
		1.2. - поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Барського району Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з 01.04.2017;
		1.3. - стягнути з Жмеринського об`єднаного УПФУ середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по день постановлення рішення;
		1.4. - стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу.
		2. Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку з реорганізацією УПФУ в Барському районі позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ у Барському районі на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Позивач вказує на протиправність дій та недотримання УПФУ у Барському районі порядку вивільнення працівників, оскільки їй не запропоновані вакантні посади. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» та постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2016 № 29-1 «Про примірні структури територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано органи Пенсійного фонду України.
		4. Згідно Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізовуються шляхом приєднання, УПФУ у Барському районі приєднано до Жмеринського об`єднаного УПФУ.
		5. На виконання зазначених постанов Кабінету Міністрів України та відповідно до наказів Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області від 20.01.2017 № 32 «Про введення в дію штатного розпису Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області» та від 30.01.2017 № 46 «Про введення в дію структури та штатного розпису Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області» затверджено нову структуру та штатну чисельність (а.с. 57-60, 61-63).
		6. Наказом УПФУ у Барському районі Вінницької області від 27.03.2017 №10-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв`язку з реорганізацією УПФУ у Барському районі шляхом приєднання до новоствореного Жмеринського об`єднаного УПФУ у Вінницькій області, ОСОБА_1 31.03.2017 звільнено з посади головного спеціаліста відділу питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ у Барському районі на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пунку 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». 
		7. Не погоджуючись з наказом УПФУ в Барському районі від 27.03.2017 № 10-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		8. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2017 позовні вимоги задоволено частково. Визнав протиправним та скасував наказ УПФУ у Барському районі Вінницької області від 23.03.2017 № 10-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ у Барському районі, за пунктом 4 частини першої статті 83 та пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Зобов`язав Жмеринське об`єднане УПФУ Вінницької області з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу в Жмеринському об`єднаному УПФУ Вінницької області. Стягнув з Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області на користь ОСОБА_1 7272,64 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу. У решті позовних вимог відмовлено.
		9. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 , відповідачі не діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що призвело до порушення права позивача на працю, оскільки наявні вакансії при її звільненні були в наявності, однак не були запропоновані для працевлаштування власником або уповноваженим ним органом, а позивач не відмовилась від переведення на іншу роботу в тій самій установі. При цьому, відповідачами не доведено чому при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надана іншим працівникам, та не доведено про неможливість перевести позивача з його згоди на іншу роботу в цій установі.
		10. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 20.07.2017 рішення суду першої інстанції скасував в частині зобов`язання відповідача запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу в Жмеринському об`єднаному УПФУ Вінницької області; стягнення на користь ОСОБА_1 7272,64 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу; відмови в стягнення на корсть ОСОБА_1 понесених судових витрат на правову допомогу.
		11. У цій частині прийняв нову постанову, якою поновив ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Барського району Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області з 01.04.2017. Стягнув із Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 20.07.2017 року в сумі 14 225 грн з урахуванням податків та зборів, а також понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. У решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2017 залишив без змін.
		IV. Касаційне оскарження
		12. У касаційні скарзі Жмеринське об`єднане УПФУ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		13. У доводах касаційної скарги відповідач, зокрема, посилається на допущення судом апеляційної інстанції технічної помилки при прийнятті рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також відповідач зазначає, що оскільки, УПФУ у Барському районі фактично та юридично ліквідовано, то запропонувати іншу посаду чи робоче місце не мало можливості, а із Жмеринським об`єднаним УПФУ ОСОБА_1 у трудових відносинах не перебувала.
		14. У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, винесені на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		15. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		16. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		17. Згідно із положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
		18. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (частина третя статті 87 Закону України «Про державну службу»).
		19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
		20. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		21. Частиною четвертою статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
		22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		23. Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		24. Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
		25. Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
		26. Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		27. Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки.
		28. Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
		29. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		30. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		31. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).
		32. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
		33. В силу пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
		34. За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		35. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку).
		36. Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
		VI. Оцінка Верховного Суду
		37. Як убачається із встановлених судами обставин справи ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій управління Пенсійного фонду України у Барському районі та мала 9 ранг державного службовця категорії «В».
		38. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» УПФУ у Барському районі реорганізовано шляхом приєднання до новоствореного Жмеринського об`єднаного УПФУ у Вінницькій області.
		39. Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
		40. Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. 
		41. Отже, власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		42. 30.11.2017 року відповідачем було попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення із займаної посади з 31.03.2017 у зв`язку зі зміною структури і штатного розпису управління та ліквідацією посад згідно частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (том 1 а.с. 81-85).
		43. Указане попередження відповідач мотивував реорганізацією УПФУ у Барському районі шляхом приєднання до Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області.
		44. Згідно з положеннями частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
		45. Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		46. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
		47. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
		48. Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (статті 43 Конституції України).
		49. Як установлено судами попередніх інстанцій у двохмісячний період з моменту попередження про наступне вивільнення (з 30 січня 2017 року по 31 березня 2017 року) позивачу не надавалось пропозицій щодо переведення на вакантні посади.
		50. Згідно штатних розписів від 30.01.2017 у реорганізованому Жмеринському об`єднаному УПФУ Вінницької області у Барському відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій всього рахується 16 посад, з них 9 посад головних спеціалістів.
		51. Натомість, згідно штатного розпису реорганізованого УПФУ у Барському районі від 24.01.2017, відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій нараховував в цілому 18 посад, з них лише 7 рівнозначних посад головних спеціалістів (том 1 а.с. 78-79).
		52. За наслідком дослідження штатних документів судами встановлено та не заперечувалось сторонами, що загальна кількість працівників у рівнозначних структурних підрозділах об`єднаних управлінь, що обслуговують одну і ту ж адміністративно-територіальну одиницю Барського району з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, в цілому скоротилася на 2. Разом з тим, кількість рівнозначних посад головних спеціалістів навпаки зросла також на 2.
		53. З наведеного вбачається, що посада яку займала ОСОБА_1 до реорганізації УПФУ у Барському районі, збереглася у відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії в Жмеринському об`єднаному управління ПФУ Вінницької області, однак позивачу не було запропоновано цю посаду, як і будь-яку іншу, що суперечить вимогам статті 49-2 КЗпП України.
		54. Отже, передбачене законом зобов`язання з працевлаштування позивачки відповідачем не виконано, чим порушено трудові гарантії працівника, тому її звільнення не можна визнати правомірним.
		55. Крім того, відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		56. Судами установлено та убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 в УПФУ у Барському районі працювала з червня 2002 року, два останніх роки на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій (том 1 а.с. 15). При цьому, її безперервна трудова та професійна діяльність з профільної роботи складає більше 24 років, що в рази перевищує безперервний стаж багатьох працівників, як були призначені на посади у реорганізований відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій в Барському районі Жмеринського об`єднаного УПФУ у Вінницькій області.
		57. За час своєї роботи в УПФУ в Барському районі позивач до дисциплінарної та іншої відповідальності не притягувалась, натомість мала заохочення та підвищення по службі.
		58. Отже, у позивача в розрізі вимог пунктів 1, 3 частини другої статті 42 КЗпП України, наявні обставини, які надають працівнику переваги у залишенні на роботі при однаковій кваліфікації та продуктивності праці. 
		59. До того ж, матеріали справи не містять жодних доказів, зокрема службових записок, доповідних чи документів про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, які б свідчили про її низьку продуктивність праці.
		60. При цьому відповідачами не доведено чому при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага при залишенні на роботі надана іншим працівникам, та не доведено про неможливість переведення на іншу роботу в тій самій установі або поновлення на тій самій посаді.
		61. При таких обставинах Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності наказу управління Пенсійного фонду України в Барському районі від 27.03.2017 № 10-о «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача було звільнено з посади головного спеціаліста відділу питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ у Барському районі та наявності підстав для його скасування.
		62. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		63. З огляду на те, що судами встановлено протиправність звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФУ у Барському районі, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення позивача на рівнозначній посаді відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Барського району Жмеринського об`єднаного УПФУ Вінницької області з 01.04.2017.
		64. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга статті 235 КЗпП України).
		65. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. 
		66. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
		67. Як установлено судами та убачається з довідки УПФУ у Барському районі Вінницької області від 31.03.2017 № 52/13-28/03 (том 1 а.с. 139), заробітна плата позивача за січень-лютий 2017 року склала 10000 грн, а кількість фактично відпрацьованих днів за цей період становить 40 днів. Таким чином, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення становив 250 гривень (10000/40 = 250). 
		68. Позивача було звільнено із займаної посади наказом управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області з 31.03.2017 та поновлено на посаді постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (з 01.04.2017).
		69. Тобто, кількість робочих днів з 01.04.2017 по 20.07.2017, за які належить позивачу виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 73 робочі дні. З урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 01.04.2017 по 20.07.2017, розмір заробітної плати, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу становить 14 225 грн (250 грн. 73 робочих дні - 4025 грн. вихідної допомоги), з урахуванням в подальшому утримання податків і зборів.
		70. Отже, суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
		71. Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про стягнення з Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2017 по 20.07.2017 у розмірі 14  225 грн.
		72. З аналізу наведеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		73. Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		74. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		75. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1. Касаційну скаргу Жмеринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення.
		2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                              О.О. Шишов
		 
		Судді                                                                                                           І.В. Дашутін
		                                                                                                                   
		                                                                                                                    М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...