Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/3957/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2020.
Дата набрання законної сили: 25.03.2020
Номер судового провадження: 14-43цс20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		25 березня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 307/3957/14-ц
		Провадження № 14-43цс20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О.С.,
		суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Територіальне виробниче підприємство «Техбуд-Сервіс», про визнання права власності на нерухоме майно та виділення частки із майна в натурі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 липня 2018 року, 
		УСТАНОВИЛА:              
		У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи тим, що вона з ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі та за спільні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , проте оформили це договором дарування на ім`я останнього. В подальшому вони за спільні кошти та спільними зусиллями перебудували цей будинок, у результаті чого майно істотно збільшилося у вартості. 
		Посилаючись на те, що 15 квітня 2013 року вони розлучилися і відповідач відмовляється добровільно поділити спільно нажите майно, позивач просила визнати зазначений вище будинок спільною сумісною власністю, виділити сторонам по 1/2 частині цього будинку в натурі.
		Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що жодних доказів того, які саме ремонтні роботи проводилися в спірному будинку після укладення договору дарування не надано. Разом з тим, у разі збільшення вартості будинку за рахунок ремонту та поліпшення допоміжних приміщень, така участь дає право заявляти вимоги не про визнання права власності, а про відшкодування витрат на будівництво.
		Окрім того, сторони в судовому засіданні не заперечували факт проведення у спірному будинку ремонту та добудови, однак така добудова проводилася самочинно без відповідного дозволу на право проведення будівельних робіт і на даний час реконструйований будинок ще не введено в експлуатацію та не зареєстровано.
		В ході судового розгляду було встановлено, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області ОСОБА_2, відповідно до постанови №128/1007 від 19 травня 2015 року, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП, за здійснення добудови в 2008 році до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів, а саме без будівельного паспорту та дозволу на право виконання будівельних робіт.
		У вересні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якій він просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок спільних затрат подружжя вартість спірного домоволодіння істотно збільшилась, отже є підстави для віднесення цього майна до спільної сумісної власності подружжя та його поділу між сторонами.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду. 
		Відповідно до пункту 7 Перехідний положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
		Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 березня 2020 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, щодо можливості визнання за подружжям права спільної сумісної власності на об`єкт незавершеного будівництва із визначенням часток кожного з подружжя, а також його поділу, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України, СК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке. 
		У постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком у відповідності до юридичного статусу, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволив Верховному Суду України дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
		Разом з тим, у справі яка була передана до Великої Палати Верховного Суду, спір стосується житлового будинку, який самочинно, без відповідного дозволу на право проведення будівельних робіт перебудований та на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не введено в експлуатацію й не зареєстровано.
		Що стосується самочинного будівництва, то у справі №6-130цс13 Верховний Суд України розтлумачив, що у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.
		Крім того, у справі, яка була передана до Великої Палати Верховного Суду, суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що внаслідок трудових або грошових затрат позивачки цінність спірного майна істотно збільшилась, а також щодо періоду, коли проводилися ремонтні роботи. Це і було підставою для відмови в позовній вимозі про визнання права власності на нерухоме майно, що виключало і задоволення позовної вимоги про виділ частки із майна в натурі.
		Відповідно до вимог ЦПК України Велика Палата Верховного Суду уповноважена відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
		При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		У даній справі та у справі № 6-47цс16 суди встановили різні фактичні обставини справи, в зв`язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різним, а спірні правовідносини у цих справах не є подібними. 
		Отже, Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати питання відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16. 
		Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд.  
		Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Перехідний положень ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії суддів або палаті (об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		З урахуванням зазначеного, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи до розглядута повертає її на розгляд колегії суддів Першої судової Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі пункту 7 Перехідний положень ЦПК України.
		Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:         
		Справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Територіальне виробниче підприємство «Техбуд-Сервіс», про визнання права власності на нерухоме майно та виділення частки із майна в натурі повернути колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 липня 2018 року. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                       О.С. Ткачук
		Судді:                         Н.О. Антонюк                                            В.С. Князєв
		С.В. Бакуліна                                            Н.П. Лященко
		В.В. Британчук                                О.Б. Прокопенко
		Ю.Л. Власов                                              В.В. Пророк
		М.І. Гриців                                       Л.І. Рогач
		Д.А. Гудима                                               О.М. Ситнік
		Ж.М. Єленіна                                            В.Ю. Уркевич
		О.В. Золотніков                               О.Г. Яновська
		О.Р. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...